Ухвала

від 21.05.2024 по справі 523/8261/24

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 523/8261/24

Провадження №2-о/523/370/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р.

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Кисельов В.К. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі Органу опіки та піклування, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі Органу опіки та піклування, про встановлення факту перебування на утриманні заявника неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина дружини заявника.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

20.05.2024 р. відповідно до ст. 187 ЦПК України з Єдиного державного демографічного реєстру судом отримано інформацію про зареєстроване в передбаченому законом порядку місце проживання заявника, згідно якої заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначив заявник в тексті заяви, він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , однак доказів на підтвердження факту тимчасової реєстрації місцяпроживання позивача за цією адресою, до матеріалів заяви не додано.

Ознайомившись із матеріалами позову, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 293 ч.2 п.5 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 293 ч.2 п.5 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав ч.1 ст.293 ЦПК України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Згідно положеньч.1ст.316ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, за положеннями ч.1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Разом з тим, всупереч викладеного вище, заявником жодного доказу в підтвердження наявності реєстрації за місцем проживання, зазначеному в заяві (від чого залежить визначення підсудності поданої заяви) не зазначено.

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно з конституційними положеннями, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з`явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст.ст. 26-32 ЦПК України. Встановивши загальні правила підсудності, законодавець, разом з тим, передбачив обставини, за яких участь судді у справі, віднесеної до компетенції, недопустима, зважаючи на неможливість забезпечити неупередженість суду. Отже, принцип законного судді є фундаментом правил підсудності, він являє собою суттєву гарантію правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, відіграє роль судоустрійної засади, через його реалізацію досягається виконання завдань судочинства.

Зазначене розуміння принципу законного судді охоплюється також положеннями права на повноважний суд та включається до закріпленої у міжнародно-правових актах засади здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Таким чином, є всі підстави розглядати як принцип організації судової влади і судочинства в Україні - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Вимога розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає здійснення правосуддя спеціально створеним згідно з законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі норм вирішувати питання у межах його компетенції.

Таким чином, комплексне поняття «належний суд» включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям «компетентний суд», що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям «повноважний суд», що застосовується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що поняття «компетенція» є більш широким, доцільнішим є використання терміну «компетентний суд», під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.

Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил підсудності, свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.

Розгляд і вирішення справи неповноважним судом є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана ст. 32 ЦПК України.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

У зв`язку з наведеним, суд позбавлений можливості прийняти заяву до свого провадження, оскільки заяви в порядку окремого провадження можуть пред`являтися зареєстрованим місцем проживання чи перебування заявника, справа підлягає направленню на розгляд до Роздільнянського районного суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 27, 28,31, 187 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) заінтересовані особи: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ), Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі Органу опіки та піклування (ЄДРПОУ:26303235, адреса місцезнаходження: просп.Добровольського, буд.106, м.Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення передати на розгляд за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області, що знаходиться за адресою: вул.Європейська, буд. 37, м.Роздільна, Одеська область.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її отримання.

Ухвала складена та підписана 21.05.2024 року

Суддя: В.К.Кисельов