Постанова
від 15.05.2024 по справі 922/206/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/206/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

позивача Черкасов І.Р. на підставі ордеру серії АХ №1158386 від 17.11.2023;

відповідача Бериндя О.О. на підставі довіреності від 21.03.2024 №11;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кустова Т.В. на підставі довіреності від 25.12.2023 №60-15449/23,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» (вх. № 842Х) на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 (ухвалене суддею Новіковою Н.А. у приміщенні господарського суду Харківської області 04.03.2024 (повний текст рішення складено та підписано 18.03.2024) у справі №922/206/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ», м. Харків,

до відповідача: Акціонерного товариства «Мегабанк», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Приватне підприємство «Діплоденія», м. Харків,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Нота Бенне», м. Харків,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Варант ЛТД 10», м. Харків,

4) Приватне підприємство «Вектор -2010», м. Харків,

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно - будівельна компанія «Мегабуд», м. Харків,

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Тектон - Строй», м. Харків,

7) Приватне підприємство «Кей-С», м. Харків,

8) Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд», м. Харків,

9) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

про застосування наслідків розірвання іпотечних договорів шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Мегабанк» про:

- застосування наслідків відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №6556, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами: 62469821 від 21.12.2021 та 62471124 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення 1-ого поверху №20-31, 31а,31б, 32, 33, 33а, 34-49, 49а, 49б, 50-53, 53а, 54-56, 56а, 57-59, 62, 63, загальною площею 1 162,6 кв.м., 2-ого поверху № 1-7, 21-32, 32а, 33-37,40, загальною площею 2479,5 кв.м., 3-ого поверху № 1-32, 43-56, 59, загальною площею 2 303,5 кв.м., 4-ого поверху № 1а, 1б, 1в, 2-21, 28-41, 43, загальною площею 1 776,0 кв.м., 5-ого поверху №1-11, загальною площею 940,7 кв.м., 6-го поверху №1-31, загальною площею 878,5 кв.м. (загальна площа усіх зазначених нежитлових приміщень 9540,8 кв.м.) в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245321163101;

- застосування наслідків відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-33/2017/20-29в/2020-з, посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №6552, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами 62472733 від 21.12.2021 та 62472876 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1д, 7в загальною площею 47,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245332563101; Нежитлові приміщення 1-ого поверху №6б загальною площею 77,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245328163101; Нежитлові приміщення 1-ого поверху № 5, 5а, 5б, 5в, 5г, 5д загальною площею 78,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245330563101;

- застосування наслідків відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6550, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами 62471397 від 21.12.2021 62471625 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення підвалу № 1-27, 33-40, 42-50, 50а, 51-61 загальною площею 2741,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245326863101.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з умовами укладених Іпотечних договорів передбачено можливість односторонньої відмови від договору, а саме, в пунктах 7.2 кожного з них визначено, що період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором.

24.02.2022 відбулося вторгнення Російської Федерації на територію України, наслідком чого стало засвідчення 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України військових дій, як обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

На думку позивача, норми Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» не передбачали настання в Україні такої невідворотної обставини, як війна, саме тому, зважаючи на обставини збройної агресії, ТПП України спростила порядок засвідчення форс-мажору та 28.02.2022 видала лист № 2024/02.0-7.1, в якому вказала, що військова агресія Російської Федерації проти України є обставинами непереборної сили, які, в свою чергу, стали підставою для введення воєнного стану на території України.

Також позивач зазначав, що на офіційному сайті ТПП України зазначено: «З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується». З огляду на те, що станом на час звернення позивача до суду зазначені форс-мажорні обставини тривають більше 6 (шести) місяців, позивач мав право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2023 у справі №922/206/23 позов задоволено; застосовано наслідки відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, посвідченим 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №6556, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами: 62469821 від 21.12.2021 р. та 62471124 від 21.12.2021р. на нежитлові приміщення 1-ого поверху № 20-31, 31а,31б, 32, 33, 33а, 34-49, 49а, 49б, 50-53, 53а, 54-56, 56а, 57-59, 62, 63, загальною площею 1 162,6 кв.м., 2-ого поверху № 1-7, 21-32, 32а, 33-37,40, загальною площею 2479,5 кв.м., 3-ого поверху № 1-32, 43-56, 59, загальною площею 2 303,5 кв.м., 4-огоповерху № 1а, 1б, 1в, 2-21, 28-41, 43, загальною площею 1 776,0 кв.м., 5-ого поверху №1-11, загальною площею 940,7 кв.м., 6-го поверху № 1-31, загальною площею 878,5кв.м. (загальна площа усіх зазначених нежитлових приміщень 9540,8 кв.м.) в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245321163101; застосовано наслідки відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-33/2017/20-29в/2020-з, посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №6552, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами 62472733 від 21.12.2021 та 62472876 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1д, 7в загальною площею 47,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245332563101;Нежитлові приміщення 1-ого поверху №6б загальною площею 77,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245328163101; Нежитлові приміщення 1-ого поверху № 5, 5а, 5б, 5в, 5г, 5д загальною площею 78,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245330563101; застосовано наслідки відмови від ТОВ «ТЕЯ» (61001, Харківська обл., м.Харків, проспект Московський, буд. 97, ЄДРПОУ 33291879) від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим №6550, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами 62471397 від 21.12.2021 62471625 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення підвалу № 1-27, 33-40, 42-50, 50а, 51-61 загальною площею 2741,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245326863101.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 525, 526, 651 Цивільного кодексу України, статей 174, 179, 180, 181, 193 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 17 Закону України «Про іпотеку» мотивовані тим, що умовами спірних іпотечних договорів сторони погодили, що у разі наявні форс-мажорних обставин кожна із сторін має право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за іпотечними договорами. Торгова-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.-7.1 засвідчила такі форс-мажорні обставини, які з врахуванням пунктів 7.1., 7.2. іпотечних договорів сторони визначили як форс-мажорні обставини, які є підставою для відмови кожної із сторін від договорів іпотеки в односторонньому порядку, якщо зазначені обставини тривають більше ніж 6 (шість) місяців. Позивач скористався своїм правом визначеним пунктом 7.2. іпотечних договорів, а саме правом відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договорами, якщо обставини форс-мажорні обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців і це не суперечить приписами статей 525-526 Цивільного кодексу України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк», скасовано рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2023 у справі №922/206/23 та прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові зазначив, зокрема, про те, що лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», та, разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини. Вказаний лист має загальний характер та безпосередньо не доводить обставини, які можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Отже, суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення в частині дослідження виникнення та впливу форс-мажорних обставин на правовідносини, що виникли між сторонами, помилково обмежився посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1, як на єдиний та беззаперечний доказ підтвердження форс-мажорних обставин.

Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, при цьому встановлюється на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22, від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Таким чином, повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча форс-мажорні обставини й впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Проте, повідомлення позивача, яке за змістом є «повідомленням про відмову від подальшого виконання зобов`язань» не може вважатися «повідомленням про настання форс-мажорних обставин», яке відповідно до пунктів 7.2 іпотечних договорів має надсилатися сторонами договору одна одній невідкладно. Будь-яких інших листів/повідомлень на адресу АТ «Мегабанк» від іпотекодавця (позивача у справі) не надходило, а тому господарським судом першої інстанції було помилково враховано надіслане позивачам 0«повідомлення про відмову від подальшого виконання зобов`язань» як належне підтвердження повідомлення АТ «Мегабанк» про настання форс-мажорних обставин, оскільки у даному випадку позивачем не була дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор,

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що: останній не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти; підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом; працівники, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України чи тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану;

З огляду на викладене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах та не встановлено: чи було можливим та чи мало місце здійснення підприємницької діяльності позивачем в період дії форс-мажорних обставин, чи мали конкретні форс-мажорні обставини непереборний характер для позивача при виконанні ним конкретних договірних зобов`язань; чи дотримався позивач порядку повідомлення відповідача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 7.2 іпотечних договорів, а також наслідки такого повідомлення/неповідомлення; у випадку встановлення несвоєчасного повідомлення/неповідомлення, чи існували об`єктивні перешкоди щодо здійснення такого повідомлення та чи були вони безпосереднім наслідком дії форс-мажорних обставин.

Недоведення позивачем впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за Іпотечними договорами, а також невиконання вимог пункту 7.2 вказаних договорів щодо повідомлення АТ «Мегабанк» про форс-мажорні обставини виключає можливість застосування до правовідносин, які виникли між сторонами спору положень пункту 7.2 Іпотечних договорів у частині права на відмову від виконання Іпотечних договорів, та, як наслідок, застосування частини третьої статті 651 ЦК України.

Постановою Верховного суду від 19.10.2023 задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ»; скасовано рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 зі справи № 922/206/23; справу №922/206/23 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Повертаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив про те, що при розгляді даної справи, суди не дотрималися сталої судової практики Верховного Суду, не з`ясували характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Крім того, як суд першої інстанції так і апеляційний господарський суд при розгляді даної справи зосередились виключно на розгляді питання наявності/відсутності та оцінці дії форс-мажорних обставин для подальшої відмови позивача від виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем Іпотечними договорами, та застосування наслідків такої відмови. Водночас, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, предмет і підстави заявленого позову, судам попередніх інстанцій, насамперед, належало врахувати правову природу правовідносин, що виникають з договору іпотеки, співвідношення норм спеціального Закону України «Про іпотеку» (в тому числі в контексті статті 17 зазначеного Закону) та норм ЦК України у регулюванні спірних правовідносин та, відповідно, встановити наявність чи відсутність порушеного права позивача й можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Касаційний господарський суд також зазначив про те, що судам попередніх інстанцій для вирішення спору у цій справі належало встановити наявність чи відсутність вказаних позивачем підстав для припинення іпотеки серед тих, які передбачені нормами спеціального законодавства; крім того, судами не встановлювалось та не досліджувалось питання виконання/невиконання основного зобов`язання, яке забезпечує іпотека (у даному випадку, згідно зі спірними Іпотечними договорами), а також наявність чи відсутність вказаних позивачем підстав для припинення іпотеки серед тих, які передбачені нормами спеціального законодавства.

З урахуванням обставин даної справи, судам попередніх інстанцій належало встановити, виконання яких саме конкретних зобов`язань за іпотечними договорами унеможливлювалося для позивача настанням та дією загальновідомих обставин форс-мажору, та чи відмова від подальшого виконання таких конкретних зобов`язань за іпотечними договорами передбачала необхідність припинення іпотеки в цілому. Крім того, дослідженню також підлягало питання, чи спрямований позов ТОВ «ТЕЯ» лише на наслідки припинення іпотечних договорів та скасування відповідних обтяжень з предмета іпотеки, або ж причиною звернення позивача з позовом до суду була необхідність захисту конкретного цивільного права (інтересу) через його порушення, невизнання або оспорення відповідачем у зв`язку з дією для позивача форс-мажорних обставин (із встановленням такого права (інтересу) та конкретного змісту такого порушення невизнання чи оспорення).

Після повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, 05.12.2024 (вх. № 33431/23) на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд:

- застосувати наслідки розірвання іпотечного договору № 20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, посвідченого 21.12.2021р. Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6556 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-ого поверху № 20-31, 31а, 31б, 32, 33, 33а, 34-49, 49а, 49б, 50-53, 53а, 54-56, 56а, 57-59, 62, 63, загальною площею 1 162,6 кв.м., 2-ого поверху № 1-7, 21-32, 32а, 33-37,40, загальною площею 2 479,5 кв.м., 3-ого поверху № 1-32, 43-56, 59, загальною площею 2 303,5 кв.м., 4-ого поверху № 1а, 1б, 1в, 2-21, 28-41, 43, загальною площею 1 776,0 кв.м., 5-ого поверху № 1-11, загальною площею 940,7 кв.м., 6-го поверху № 1-31, загальною площею 878,5 кв.м. (загальна площа усіх зазначених нежитлових приміщень 9540,8 кв.м.) в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245321163101; номер запису про обтяження (заборона): 45825784 та номер запису про обтяження (іпотека): 45825689;

- застосувати наслідки розірвання іпотечного договору № 20-33/2017/20-29в/2020-з, посвідченого 21.12.2021р. Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6552 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1д, 7в загальною площею 47,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245332563101, номер запису про обтяження (заборона): 45826791 та номер запису про обтяження (іпотека): 45826666; нежитлові приміщення 1-ого поверху №6б загальною площею 77,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245328163101; номер запису про обтяження (заборона): 45827099 та номер запису про обтяження (іпотека): 45827006; нежитлові приміщення 1-ого поверху № 5, 5а, 5б, 5в, 5г, 5д загальною площею 78,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245330563101; номер запису про обтяження (заборона): 45827489 та номер запису про обтяження (іпотека) : 45827394;

- застосувати наслідки розірвання іпотечного договору № 20-105/2014/20- 94/2012/10/2009-з-1, посвідченого 21.12.2021р. Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6550 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 1-27, 33-40, 42-50, 50а, 51-61 загальною площею 2741,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245326863101; номер запису про обтяження (заборона): 45826267 та номер запису про обтяження (іпотека): 45826173.

Заява позивача обґрунтована тим, що тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору; у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

Оскільки матеріалами справи, на думку позивача, підтверджено, що умовами укладених іпотечних договорів (п. 7.2.) передбачено право односторонньої відмову від договору та повідомлення про відмову від іпотечних договорів позивачем було направлено 23.12.2022, відтак з урахуванням наведених норм діючого законодавства України та правових позицій Верховного Суду, іпотечні договори є розірваними з дати отримання повідомлення відповідачем (стороною іпотечних договорів). Враховуючи факт розірвання іпотечних догорів, позивач вважає, що належним способом захисту його прав є саме застосування наслідків розірвання Іпотечних договорів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2024 у справі №922/206/23 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» (вх. № 33431/23 від 05.12.2023) про зміну предмету позову та ухвалено вирішувати спір відповідно до викладених в заяві позовних вимог.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 позов задоволено повністю; застосовано наслідки розірвання Іпотечного договору № 20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, посвідченого 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6556 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-ого поверху № 20-31, 31а, 31б, 32, 33, 33а, 34-49, 49а, 49б, 50-53, 53а, 54-56, 56а, 57-59, 62, 63, загальною площею 1 162,6 кв.м., 2-ого поверху № 1-7, 21-32, 32а, 33-37,40, загальною площею 2 479,5 кв.м., 3-ого поверху № 1-32, 43-56, 59, загальною площею 2 303,5 кв.м., 4-ого поверху № 1а, 1б, 1в, 2-21, 28-41, 43, загальною площею 1 776,0 кв.м., 5-ого поверху № 1-11, загальною площею 940,7 кв.м., 6-го поверху № 1-31, загальною площею 878,5 кв.м. (загальна площа усіх зазначених нежитлових приміщень 9540,8 кв.м.) в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245321163101; номер запису про обтяження (заборона): 45825784 та номер запису про обтяження (іпотека): 45825689. Застосовано наслідки розірвання Іпотечного договору № 20-33/2017/20-29в/2020-з, посвідченого 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6552 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1д, 7в загальною площею 47,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245332563101, номер запису про обтяження (заборона): 45826791 та номер запису про обтяження (іпотека): 45826666; нежитлові приміщення 1-ого поверху №6б загальною площею 77,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245328163101; номер запису про обтяження (заборона): 45827099 та номер запису про обтяження (іпотека): 45827006; нежитлові приміщення 1-ого поверху № 5, 5а, 5б, 5в, 5г, 5д загальною площею 78,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245330563101; номер запису про обтяження (заборона): 45827489 та номер запису про обтяження (іпотека): 45827394. Застосовано наслідки розірвання Іпотечного договору № 20-105/2014/20- 94/2012/10/2009-з-1, посвідченого 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6550 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 1-27, 33-40, 42-50, 50а, 51-61 загальною площею 2741,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок №6/8 (шість дріб вісім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245326863101; номер запису про обтяження (заборона): 45826267 та номер запису про обтяження (іпотека): 45826173.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 16, 202, 575, 576, Цивільного кодексу України, статей 173, 181, Господарського кодексу України, статей 1, 3, 18 Закону України «Про іпотеку» мотивовані тим, що предметом позову в даному випадку є вимоги позивача про застосування наслідків розірвання іпотечних договорів від 21.12.2021 №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, №20-33/2017/20-29в/2020-з, №20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на предмет іпотечних договорів.

Водночас, підставами позову в даному випадку є умови укладених іпотечних договорів, якими передбачено можливість односторонньої відмови від договору, зокрема, пунктами 7.1 та 7.2 іпотечних договорів, якими передбачається, що у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 6 (шести) місяців позивач має право відмовитись в односторонньому порядку від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначив про те, що в даному випадку правом іпотекодавця, яке підлягає судовому захисту, є право щодо реалізації передбаченої умовами іпотечних договорів права відмовитись в односторонньому порядку від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами, що тягне за собою існування обтяжень на предмет іпотеки, який, в свою чергу, є власністю позивача. Наведене, має наслідком обмеження права ТОВ «ТЕЯ» вільно розпоряджатись вказаним майном, що в даному випадку є недопустимим в розумінні положень статті І Конвенції.

При цьому, суд наголосив на тому, що відмова від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами жодним чином не впливає на основне зобов`язання, за для забезпечення якого укладені спірні іпотечні договори, оскільки іпотечні договори мають похідний характер від основного зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем у справі спосіб захисту відповідає змісту порушеного права є похідним від відмови від виконання зобов`язання за іпотечним договором, правомірність якої не спростована відповідачем, скасування державної реєстрації обтяжень речових прав матиме наслідком поновлення прав позивача як іпотекодавця за відповідним іпотечним договором від виконання якого позивач відмовився у спосіб, що передбачений умовами іпотечного договору.

У даній справі скасування державної реєстрації обтяжень речових прав щодо спірного нерухомого майна є наслідком відмови позивача від виконання зобов`язань за іпотечним договором, що не впливає на чинність вказаного правочину. Таким чином, така вимога позивача є правомірною, такою, що заснована на вимогах Закону, її правомірність не спростована відповідачем у справі, доказів про порушення прав та інтересів останніх суду не надано.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» спрямований на захист прав товариства на власне майно, зокрема, на збереження майна, а обраний позивачем у справі спосіб захисту відповідає змісту порушеного права є похідним від відмови від виконання зобов`язання за іпотечними договорами, правомірність якої не спростована відповідачем, в свою чергу скасування державної реєстрації обтяжень речових прав матиме наслідком поновлення прав позивача як іпотекодавця за відповідними іпотечними договорами, від виконання яких позивач відмовився у спосіб, що передбачений умовами Іпотечних договорів. Відтак скасування державної реєстрації обтяжень речових прав щодо спірного нерухомого майна є наслідком одностороннього розірвання Іпотечних договорів.

Суд констатував, що укладаючи іпотечні договори позивач дійсно не знав і не міг знати, що з 24.02.2022 відбудеться повномасштабне вторгнення на територію України, а Харків буде в епіцентрі активних бойових дій, наслідком чого стало неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язаннях значною кількістю суб`єктів господарських правовідносин, значна частка підприємств малого та середнього бізнесу призупинила свою діяльність.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку про те, що застосування наслідків розірвання іпотечних договорів шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є правомірним та ефективним способом захисту порушених прав позивача та саме обраний позивачем спосіб захисту спроможний захистити права позивача, зокрема, його права на збереження майна в умовах продовження повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Акціонерне товариство «Мегабанк» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що при первісному розгляді справи №922/206/23 в суді першої інстанції, до перегляду судових рішень у справі Верховним Судом, позивачем було заявлено позовні вимоги (предмет) про застосування наслідків відмови від виконання зобов`язань за іпотечними договорами шляхом скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №922/206/23 касаційну скаргу ТОВ «ТЕЯ» задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/206/23 скасовано, справу № 922/206/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду першої інстанції від 27.12.2023 прийнято до розгляду заяву ТОВ «ТЕЯ» (вх. № 33431/23 від 05.12.2023) про зміну предмету позову та постановлено вирішувати спір відповідно до викладених в заяві позовних вимог, продовжено підготовче провадження на 30 днів.

Проте, на думку апелянта, позивач поданням даної заяви змінив предмет позову,

чим порушив процесуальні норми ст. 46 ГПК України, оскільки зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Скаржник звертає увагу суду на те, що в межах даної справи не відбулось жодних змін фактичних обставин справи, що у свою чергу могло статися після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи судом, а тому з урахуванням положень ст. 46 ГПК України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи не допускається.

Таким чином, на думку апелянта, з урахуванням приписів ст. 46 ГПК України, враховуючи, що судом першої інстанції при дослідженні обставин справи не встановлено існування такої виняткової обставини для позивача, якщо це необхідно для захисту його прав, не встановлено існування зміни фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання (яких фактично не відбулося), не встановлено належними та допустимими доказами, що предмет позову при первісному розгляді був недостатній для такого належного захисту, а тому з урахуванням положень ст. 46 ГПК України в частині не допустимості зміни предмета або підстав позову при новому розгляді справи, суду першої інстанції слід було відмовити у прийнятті заяви позивача про зміну предмету до розгляду.

Окрім викладеного, апелянт також зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині дослідження виникнення та впливу форс-мажорних обставин на правовідносини, що виникли між сторонами, обмежився посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1, як на єдиний та беззаперечний доказ підтвердження форс-мажорних обставин, господарський суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, при цьому встановлюється на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22, від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Також, на думку скаржника, місцевим господарським судом помилково було враховано надіслане ТОВ «ТЕЯ» «Повідомлення про відмову від подальшого виконання зобов`язань», в якості належного підтвердження повідомлення АТ «МЕГАБАНК» про настання форс-мажорних обставин, оскільки у даному випадку позивачем не була дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор.

Як стверджує апелянт, в даному випадку недоведеність позивачем впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на неможливість належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за іпотечними договорами, а також невиконання вимог п.7.2. вказаних договорів щодо повідомлення АТ «МЕГАБАНК» про форс-мажорні обставини виключає можливість застосування до правовідносин, що виникли між сторонами положень п. 7.2 іпотечних договорів в частині права на розірвання Іпотечних договорів, та, як наслідок застосування положень ст. 651 ЦК України.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції при новому розгляді справи також не встановлювалось та не досліджувалось питання виконання/невиконання основного зобов`язання, яке забезпечує іпотека (у даному випадку, згідно зі спірними іпотечними договорами), а також наявність чи відсутність вказаних позивачем підстав для припинення іпотеки серед тих, які передбачені нормами спеціального законодавства.

В даному випадку недоведеність позивачем правових підстав розірвання іпотечних договорів виключає можливість застосування зазначених ним наслідків шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідних заборон та іпотек).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.05.2024 о 15:30 годині; встановлено учасникам справи строк до 02.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, у зв`язку із звільненням у відставку судді Шевель О.В., для розгляду справи №922/206/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

25.04.2024 представником апелянта - Акціонерного товариства «Мегабанк» подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 призначено справу №922/206/23 на 15.05.2024 о 11:15год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 задоволено заяву представника апелянта - Акціонерного товариства «Мегабанк» про участь у судовому засіданні 15.05.2024 11:15год. у справі №922/206/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

01.05.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6124), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк», рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 залишити без змін.

02.05.2024 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6220), в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк», скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

07.05.2024 представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми «Електронний суд» (вх.№6372).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 задоволено заяву представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні 15.05.2024 о 11:15год. у справі №922/206/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.05.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також підтримав вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк», скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 залишити без змін.

Враховуючи, що представники апелянта, позивача та третьої особи з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановленого господарським судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» та Акціонерним товариством «Мегабанк» було укладено: кредитний договір від 24.09.2020 № 20-29в/2020, за умовами якого банком було надано ТОВ «ТЕЯ» кредитні кошти у сумі 1000000,00 дол. США строком з 24.09.2020 по 31.12.2022; кредитний договір від 16.08.2017 № 20-33/2017, за умовами якого Банком було надано ТОВ «ТЕЯ» кредитні кошти у сумі 35000000,00грн строком з 31.05.2018 по 28.02.2023; кредитні кошти у сумі 8000000,00грн строком з 26.07.2018 по 28.02.2023; кредитні кошти у сумі 1315000,00грн строком з 09.08.2018 по 28.02.2023; кредитні кошти у сумі 15000000,00грн строком з 21.12.2021 по 28.02.2023.

В забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за вказаними кредитними договорами 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» (надалі - іпотекодавець) та Акціонерним товариством «Мегабанк» (надалі - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-3 (т.1 а.с.12-19 надалі договір іпотеки №1), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 6556.

Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки №1 визначено, що предметом іпотеки за цим договором є: нежитлові приміщення 1-го поверху № 20-31, З1а, 316, 32, 33, 33За, 34-49, 49а, 496, 50-53, 53а, 54-56, 5ба, 57-59, 62, 63 загальною площею 1 162,6 кв.м, 2-го поверху Ле1-7, 21-32, 32а, 33-37, 40, загальною площею 2 479,5 кв.м, 3-го поверху № 1-32, 43-56, 59, загальною площею 2 303,5 кв.м, 4-го поверху № 1а, 16, Ів, 2-21, 28-41, 43, загальною площею 1 776,00 кв.м, 5-го поверху № 1-11, загальною площею 940,7 кв.м, 6-го поверху № 1-31, загальною площею 878,5 кв.м, що розташовані у будівлі літ. «А-6» за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8. Загальна площа усіх переданих в іпотеку приміщень складає 9 540,8 кв.м.

Згідно пункту 1.1. договору іпотеки №1, вказаний договір також забезпечує виконання:

- ПП «Діплоденія» зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.08.2019 № 20-15/2015/2, за умовами якого іпотекодержателем було переведено борг ПП «Діплоденія» у розмірі 10 000 000,00 грн строком з 30.08.2019 по 29.12.2023;

- ТОВ «Нота Бенне» зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.08.2019 № 20-15/2015/1, укладеного АТ «Мегабанк» та ТОВ «Нота Бенне», згідно з умовами якого іпотекодержателем переведено борг ТОВ «Нота Бенне» у розмірі 10000000,00грн строком з 30.08.2019 по 29.12.2026;

- ТОВ «Варант ЛТД 10» зобов`язань за договором кредитування шляхом купівлі- продажу цінних паперів з зобов`язанням зворотного викупу (репо) від 26.03.2014 №07-365 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно з умовами якого іпотекодержателем надано ТОВ «Варант ЛТД 10» грошові кошти шляхом купівлі цінних паперів на суму 190584,90 євро із зобов`язанням ТОВ «Варант ЛТД 10» викупити цінні папери у строк з 10.12.2019 до 27.09.2022;

- ТОВ «Варант ЛТД 10» зобов`язань за договором про переведення боргу від 27.12.2019 № 20-102/2014/1 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений іпотекодержателем та ТОВ «Варант ЛТД 10», згідно з умовами якого іпотекодержателем було переведено борг ТОВ «Варант ЛТД 10» у розмірі 932699,11 євро строком з 30.06.2020 до 26.09.2022;

- ТОВ «Варант ЛТД 10» зобов`язань за кредитним договором від 24.04.2013 №Л920-77/2013 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Варант ЛТД 10», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Варант ЛТД 10» кредит у розмірі 49 396,00 євро строком з 30.06.2020 до 28.01.2022; у розмірі 138058,61 євро строком з 30.06.2020 до 28.01.2022;

- ПП «Вектор-2010» зобов`язань за кредитним договором від 06.12.2016 № 20-79/2016 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ПП «Вектор-2010», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ПП «Вектор-2010» кредит: у розмірі 1180779,14грн строком з 06.12.2016 до 31.01.2022; у розмірі 14700000,00 грн строком з 26.06.2018 до 22.06.2022; у розмірі 16804363,90грн строком з 28.10.2020 до 22.06.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за кредитним договором від 03.04.2014 №20-37/2014 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «АБК «Мегабуд» кредит у розмірі 4056657,00грн строком з 03.04.2014 до 25.11.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за кредитним договором від 30.03.2018 № 20-16/2018 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «АБК «Мегабуд» кредит у розмірі 100000000,00грн строком з 30.03.2018 до 28.01.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за кредитним договором від 07.03.2019 № 20-18/2019 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «АБК «Мегабуд» кредит у розмірі 3000000,00грн строком з 07.03.2019 до 28.01.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.03.2020 № 20- 40/2017/1 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було переведено борг ТОВ «АБК «Мегабуд» у розмірі 25 000 000,00 грн, строком з 30.03.2020 до 26.09.2022;

- ТОВ «Тектон-Строй» зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2011 № 136/2011 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Тектон-Строй», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Тектон-Строй» кредит у розмірі 766 697,33 дол. США строком з 21.06.2016 до 27.05.2022, а також у розмірі 347 451,98 євро строком з 19.05.2020 до 28.06.2022;

- ТОВ «Тектон-Строй» зобов`язань за кредитним договором від 03.09.2018 № 20-46/2018 в та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Тектон-Строй», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Тектон-Строй» кредит у розмірі 18 973 507,54 грн строком з 03.09.2018 до 01.08.2022;

- ПП «Кей-С» зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2012 № 20-128/2012 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ПП «Кей-С», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ПП «Кей-С» кредит у розмірі 69 000,00 дол. США строком з 24.07.2017 до 31.12.2022, а також у розмірі 430 000,00 дол. США строком з 29.09.2020 до 31.12.2022.

Крім того, 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» (надалі - іпотекодавець) та Акціонерним товариством «Мегабанк» (надалі - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 20-33/2017/20-29в/2020-з3 (надалі іпотечний договір №2 т.1 а.с.20-26), посвідчений 21.12.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за реєстровим № 6552, яким згідно з пунктом 1.1. забезпечується виконання ТОВ «ТЕЯ» взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 24.09.2020 № 20-29в/2020 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «ТЕЯ» кредит у розмірі І 000 000,00 дол. США, строком з 24.09.2020 до 31.12.2022; за кредитним договором від 16.08.2017 № 20-33/2017 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «ТЕЯ» кредит: у розмірі 35500000,00грн строком з 31.05.2018 до 28.02.2023; у розмірі 8000000,00грн. строком з 26.07.2018 до 28.02.2023; у розмірі 1315000,00грн. строком з 09.08.2018 до 28.02.2023; у розмірі 15000000,00грн. строком з 21.12.2021 до 28.02.2023.

Згідно з пунктом 1.2. договору іпотеки №2, предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є: нежитлові приміщення 1- го поверху № Ід, 7в загальною площею 47,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-б», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8; нежитлові приміщення 1-го поверху № 6б загальною площею 77,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-б», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8; нежитлові приміщення І-го поверху № 5, 5а, 50, 58, 5Г, 5Д загальною площею 78,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-б», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8.

Також, 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» (надалі - іпотекодавець) та Акціонерним товариством «Мегабанк» (надалі - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 20-105/2014/20-94/2012/10/2009-3-1 (т.1 а.с.27-33 надалі іпотечний договір №3), посвідчений 21.12.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за реєстровим № 6550, відповідно до пункту 1.1. якого, забезпечується виконання зобов`язань ТОВ «Мегаінвестбуд»:

- за кредитним договором від 06.07.2012 № 20-94/2012 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Мегаінвестбуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Мегаінвестбуд» кредит у розмірі 520 822,47 євро строком з 19.05.2020 до 28.01.2022;

- за кредитним договором від 23.03.2009 № 10/2009 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Мегаінвестбуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Мегаінвестбуд» кредит у розмірі 819 956,59 дол. США строком з 25.11.2019 до 28.01.2022;

- за кредитним договором від 25.09.2014 № 20-105/2014 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Мегаінвестбуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Мегаінвестбуд» кредит: у розмірі 17100000,00грн. строком з 24.03.2017 до 28.01.2022; у розмірі 40220000,00грн строком з 26.06.2018 до 23.06.2022; у розмірі 347 330,76 євро, строком з 19.05.2020 до 23.06.2022.

Згідно з пунктом 1.2. договору іпотеки №3, предметом іпотеки є нежитлове приміщення підвалу № 1-27, 33-40, 42-50, 50а, 51-61 загальною площею 2741,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8.

Згідно з пунктами 3.1.2. договорів іпотеки №1, №2, №3, іпотекодавець зобов`язався застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобов`язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надавати докази страхування іпотекодержателю у строк не пізніше, ніж через 5 (п`ять) днів після набрання чинності договором, та не пізніше наступного дня після сплати страхових внесків надавати іпотекодержателю докази їх сплати. Якщо строк дії договору більший, ніж строк, на який було укладено договір про страхування предмету іпотеки, то за 14 (чотирнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору про страхування, надати докази страхування предмету іпотеки на наступний період та докази сплати страхових внесків. Договори про страхування предмету іпотеки укладати з страховиками, погодженими із іпотекодержателем на умовах, погоджених із іпотекодержателем.

Пунктами 3.1.3. договорів іпотеки №1, №2, №3 визначено, що при користуванні предметом іпотеки не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Згідно з пунктами 3.1.4. договорів іпотеки №1, №2, №3, іпотекодавець зобов`язується вживати за власні кошти всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Відповідно до пункту 3.1.5. договорів іпотеки №1, №2, №3 іпотекодавцеь зобов`язується негайно письмово повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, про будь-які зміни, що відбулись або відбуваються в предметі іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за договором, в тому числі, про претензії чи посягання третіх осіб на предмет іпотеки, про виникнення публічних обтяжень відносно предмету іпотеки, тощо.

Згідно з пунктом 3.1.6. договорів іпотеки №1, №2, №3, при втраті (знищенні, загибелі) або пошкодженні предмета іпотеки (його частини) або виникненні загрози такої втрати (знищення, загибелі) чи пошкодження, негайно, але не пізніше 3-х (трьох) календарних днів, іпотекодавець зобов`язується письмово повідомити про це іпотекодержателя. На вимогу іпотекодержателя відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки. Якщо відновлення неможливе, в 3 (триденний) строк замінити його іншим рівноцінним нерухомим майном без зменшення вартості, вказаної у пункті 1.4 договору. У 3 (три) денний строк з дати настання страхового випадку надати іпотекодержателю докази повідомлення про це страховика.

Пунктом 3.1.7. договорів іпотеки №1, №2, №3 встановлено обов`язок іпотекодавця не перешкоджати реалізації іпотекодержателем права перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки, надавати іпотекодержателю всі документи, необхідні для цього, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки згідно з умовами п. 3.3.2 договору.

Пунктами 5.2. договорів іпотеки №1, №2, №3 визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги (у тому числі переважно перед іншими кредиторами), за основним зобов`язанням та/або договором, а також інші вимоги за договором, на підставі якого виникло основне зобов`язання, за рахунок предмету іпотеки, незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем та/або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, основного зобов`язання, а також у разі: будь-якого порушення умов договору, на підставі якого виникло основне зобов`язання; невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору; прийняття рішення та/або ініціювання порушення провадження у справі банкрутство іпотекодавця або ліквідацію чи реорганізацію іпотекодавця (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, тощо); використання предмету іпотеки не за призначенням; коли будь-якою іншою особою розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки; інших випадків, передбачених договором та/або чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 5.4 договорів іпотеки №1, №2, №3, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя здійснюється наступними способами: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; у позасудовому порядку, передбаченому цим договором, зокрема, у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя

Визначені цим пунктом договору способи задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші, встановлені чинним законодавством України та/або за домовленістю сторін, способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору, окрім грошових зобов`язань, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю сторін. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя і таке інше (далі «форс мажор»), але не обмежуються ними (пункт 7.1. договорів іпотеки №1, №2, №3).

Пунктами 7.2 договорів іпотеки №1, №2, №3 сторони погодили, що період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з форс-мажору. «Форс-мажор» автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором».

Звертаючись до суду з відповідним позовом, іпотекодавець (позивач) зазначав, що 24.02.2022 відбулося масштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, наслідком чого стало засвідчення листом від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1 ТПП України військових дій, як обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

За твердженнями позивача, останній, укладаючи Іпотечні договори взяв на себе низку зобов`язань, частина з яких з причин, незалежних від його волі, не може бути виконана, зокрема, визначених пунктами 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6., 3.1.7 договорів іпотеки №1, №2, №3

При цьому, умовами Іпотечних договорів передбачено право відповідача в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов іпотечного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги (у тому числі, переважно перед іншими кредиторами), за основним зобов`язанням та/або договором, а також інші вимоги за договором, на підставі якого виникло основне зобов`язання, за рахунок предмета іпотеки.

23.12.2022 іпотекодавцем (позивачем) на виконання пунктів 7.1., 7.2. договору на адресу іпотекодержателя (відповідача) було направлено повідомлення (т.1 а.с.34-36), в якому останній, зокрема, повідомив відповідача про форс - мажорні обставини, та зазначив, що дані обставини тривають більше ніж 6 місяців, та у відповідності до пункту 7.2. іпотечних договорів позивач має право відмовитись від подальшого виконання зобов`язань за договорами.

У зв`язку із чим, позивач повідомив про відмову від подальшого виконання зобов`язань за іпотечним договором № 20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, посвідченого 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6556 , Іпотечним договором № 20-33/2017/20-29в/2020-з, посвідченого 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6552, іпотечним договором № 20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6550 .

Також, позивач вимагав у відповідача протягом п`яти днів подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяжень, зареєстрованих на підставі іпотечних договорів і подальше вилучення відповідних записів з Державного реєстру.

Відповідне повідомлення про відмову від іпотечних договорів позивачем було направлено на адресу відповідача Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» Ірині Білій 23.12.2022 про що свідчить чек «Укрпошти» та опис вкладення у цінний лист (т.1 а.с.37).

У зв`язку зі чим, саме з цієї дати, позивач вважав, що іпотечні договори припинили свою дію, внаслідок відмови позивача від виконання зобов`язань за іпотечними договорами у зв`язку із настанням форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З огляду на те, що станом на час звернення позивача з позовом до суду зазначені форс-мажорні обставини тривають більше 6 (шести) місяців, позивач вважав, що останній мав право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами, що і стало причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом про застосування наслідків відмови від подальшого виконання іпотечних договорів (т.1 а.с.1-46).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2024 у даній справі позов задоволено повністю (т.3 а.с.91-104).

Після повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, 05.12.2024 позивачем було подано до господарського суду Харківської області заяву про зміну предмету позову (т.7 а.с.69-76), в якій позивач просив суд:

Оскільки матеріалами справи, на думку позивача, підтверджено, що умовами укладених іпотечних договорів (п. 7.2.) передбачено право односторонньої відмову від договору та повідомлення про відмову від іпотечних договорів позивачем було направлено 23.12.2022, відтак з урахуванням наведених норм діючого законодавства України та правових позицій Верховного Суду, іпотечні договори є розірваними з дати отримання повідомлення відповідачем (стороною іпотечних договорів). Враховуючи факт розірвання іпотечних догорів, позивач вважав, що належним способом захисту його прав є саме застосування наслідків розірвання іпотечних договорів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» (вх. № 33431/23 від 05.12.2023) про зміну предмету позову та ухвалено вирішувати спір відповідно до викладених в заяві позовних вимог (т.8 а.с.7-14).

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.9 а.с.80-114).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, що виникли на підставі іпотечних договорів, які посвідчені 21.12.2021 приватним нотаріусом ХМНО Куксіним С.Ю.: №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, за реєстровим №6556; №20-33/2017/20-29в/2020-з, за реєстровим №6552; №20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, за реєстровим № 6550; судова колегія дійшла висновку про те, що спірні правовідносини у даній справі приписами Цивільного кодексу України та ЗУ «Про іпотеку».

Так, відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 18 ЗУ «Про іпотеку» Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судова колегія зазначає, що метою іпотеки як засобу забезпечення виконання зобов`язання полягає в тому, що кредитор іпотекодержатель набуває права у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, отримати задоволення за рахунок заставного майна. В даному випадку іпотекою забезпечені кредитні відносини

Крім цього, слід зазначити, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, і може бути припинена лише з підстав передбачених договором та чинним законодавством.

Враховуючи природу правовідносин, судова колегія вважає, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про застосування наслідків розірвання Іпотечних договорів, які посвідчені 21.12.2021 приватним нотаріусом ХМНО Куксіним С.Ю.: №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, за реєстровим №6556; №20-33/2017/20-29в/2020-з, за реєстровим №6552; №20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, за реєстровим № 6550; шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на предмет іпотечних договорів.

Водночас, підставами позову в даному випадку, умови укладених іпотечних договорів, якими передбачено можливість односторонньої відмови від договору, зокрема, пунктами 7.1 та 7.2 іпотечних договорів, якими передбачається, що у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше 6 (шести) місяців позивач має право відмовитись в односторонньому порядку від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами.

Аналізуючи предмет та підстави позову, судова колегія наголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Так, за змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України метою господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17.

Згідно з частиною другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

До основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься верховенство права (частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 14 ГПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 331/6927/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 127/18934/18, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки викладені у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

Виходячи з вищенаведеного, в даному випадку правом іпотекодавця, яке підлягає судовому захисту, є право щодо реалізації передбаченої умовами іпотечних договорів права відмовитись в односторонньому порядку від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами, що тягне за собою існування обтяжень на предмет іпотеки, який, в свою чергу, є власністю позивача. Наведене, має наслідком обмеження права ТОВ «ТЕЯ» вільно розпоряджатись вказаним майном, що в даному випадку є недопустимим в розумінні положень статті І Конвенції.

При цьому, судова колегія наголошує, що відмова від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем іпотечними договорами жодним чином не впливає на основне зобов`язання, за для забезпечення якого укладені спірні іпотечні договори, оскільки іпотечні договори мають похідний характер від основного зобов`язання.

Водночас, співвідносячи порушене право позивача із обраним позивачем способом захисту, який полягає в застосуванні наслідків розірвання Іпотечних договорів, які посвідчені 21.12.2021 приватним нотаріусом ХМНО Куксіним С.Ю.: №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, за реєстровим №6556; №20-33/2017/20-29в/2020-з, за реєстровим №6552; №20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, за реєстровим № 6550, який ґрунтується на умовах укладених іпотечних договорів, якими передбачено можливість односторонньої відмови від договору, зокрема, пунктами 7.1 та 7.2 іпотечних договорів, судова колегія зазначає наступне.

Так, пунктом 7.1. іпотечних договорів сторони погодили, що сторони звільняються від відповідності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору, окрім грошового зобов`язання, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю сторін. Такі причини включають: стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя і таке інше (далі «форс-мажор») але не обмежуються ними.

Відповідно до пункту 7.2. період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором».

Відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 Цивільного кодексу України).

В цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, в якій Суд вказав, що відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем".

У постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19 вказано, що "договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач в межах даної справи, з дотриманням вимог діючого законодавства, на підставі пунктів 7.1, 7.2 укладених іпотечних договорів скористався правом відмови від виконання зобов`язань за договором, надіславши відповідачу листа з повідомленням про відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором.

Судова колегія наголошує, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19. Подібні за містом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14- ц, від 15.05.2019 у справі №462/5804/16-ц.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, то відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем у справі спосіб захисту відповідає змісту порушеного права є похідним від відмови від виконання зобов`язання за іпотечним договором, правомірність якої не спростована відповідачем, скасування державної реєстрації обтяжень речових прав матиме наслідком поновлення прав позивача як іпотекодавця за відповідним іпотечним договором від виконання якого позивач відмовився у спосіб, що передбачений умовами іпотечного договору.

При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 15.06.2023 у справі №910/17401/21, від 22.08.2023 у справі №918/883/22, від 07.06.2023 у справі №911/2385/21.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно частини 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Відповідно до частини 3статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» визначено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, разом з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, так як всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Отже, з моменту державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної під час посвідчення такого нотаріального договору та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов ТОВ «ТЕЯ» спрямований на захист прав товариства на власне майно, зокрема, на збереження майна, а обраний позивачем у справі спосіб захисту відповідає змісту порушеного права є похідним від відмови від виконання зобов`язання за Іпотечними договорами, правомірність якої не спростована відповідачем, в свою чергу скасування державної реєстрації обтяжень речових прав матиме наслідком поновлення прав позивача як іпотекодавця за відповідними іпотечними договорами, від виконання яких позивач відмовився у спосіб, що передбачений умовами Іпотечних договорів. Відтак скасування державної реєстрації обтяжень речових прав щодо спірного нерухомого майна є наслідком одностороннього розірвання Іпотечних договорів.

Крім того, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, укладаючи іпотечні договори позивач дійсно не знав і не міг знати, що з 24.02.2022 відбудеться повномасштабне вторгнення на територію України, а Харків буде в епіцентрі активних бойових дій, наслідком чого стало неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язаннях значною кількістю суб`єктів господарських правовідносин, значна частка підприємств малого та середнього бізнесу призупинила свою діяльність.

З огляду на вказане, судова колегія дійшла висновку про те, що застосування наслідків розірвання іпотечних договорів шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є правомірним та ефективним способом захисту порушених прав позивача та саме обраний позивачем спосіб захисту спроможний захистити права позивача, зокрема, його права на збереження майна в умовах продовження повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Поряд з цим, судова колегія враховує, що в даному випадку підставою для застосування наслідків розірвання іпотечних договорів позивач визначив триваючі понад шість місяців форс-мажорні обставини, які підтверджені листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1, та наявність яких в силу пункту 7.2 укладених договорів іпотеки надає право позивачу відмовитись від подальшого виконання зобов`язань за договором.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався та продовжено на даний час.

Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 відбулося повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України. Вказана обставина підтверджена, зокрема: Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, Указом Президента № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 2В «Про введення комендантської години на території Харківської області», окремими рішеннями комендантську годину було введено в 21 області України та декілька міст, звернення голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова щодо ситуації в Харківській області та м. Харкові з офіційного сайту Харківської обласної адміністрації (https://kharkivoda.gov.ua/) про знаходження міста Харкова під впливом вогневих засобів ворога, авіації, реактивної артилерії, стрілецької зброї та атаками міста механізованими підрозділами ворога, інформацією з офіційного сайту Харківської міської ради (https://www.city.kharkov.ua/uk/) щодо ворожих атак, Листом-роз`яснення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022», Законами України, Постановами НБУ та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації.

Умовами укладених іпотечних договорів передбачено, що сторони про настання форс-мажорних обставин мають інформувати одна одну невідкладно.

Місцем діяльності позивача є місто Харкова. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022» Харківський район та Харківська міська територіальна громада внесені до цього переліку. З перших годин війни саме місто Харків та Харківська область зазнали повномасштабного вторгнення, активні бойові дії продовжувались буквально до середини вересня 2022.

З 24.02.2022 у м. Харкові, в якому вели свою діяльність як позивач та і відповідач, та Харківській області ворог здійснював авіа нальоти та бомбардування будівель, тривалий час існувала загроза сухопутного вторгнення, так як ворог пробрався на територію Харківської області, деякі населені пункти в Харківській області довгий період були окуповані ворогом, велися важкі бої - ці факти є загальновизнані в усьому світі та не потребують доказування, населення, побоюючись опинитися в окупації, покидало місто. Зазначене загрожувало життю працівників, відповідно здійснювати господарську діяльність в таких умовах було небезпечно для життя та здоров`я у зв`язку з обставинами, які не залежать від позивача.

Відповідач, як банківська установа також певний час не здійснював свою діяльність, головний офіс банку в м. Харкові по вул. Алчевських, 30 знаходився під охороною, клієнтів не приймав, та достеменно знав про факт настання форс-мажорних обставин, оскільки сам в них перебував.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується факт укладення іпотечних договорів, а безпосередньо умовами договорів визначено, що сторони звільняються від відповідності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору, окрім грошового зобов`язання, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю сторін.

Такі причини включають: стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя і таке інше (далі форс-мажор) але не обмежуються ними; період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором (пункти 7.1 та 7.2 іпотечних договорів).

Таким чином, зміст умов договорів з врахуванням наведених приписів чинного законодавства дає суду підстави для висновку про те, що сторони дійсно погодили в укладених говорах, що у разі наявні форс-мажорних обставин кожна із сторін має право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за іпотечними договорами.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.12.2022 позивачем на виконання пунктів 7.1., 7.2. договору на адресу відповідача було направлено повідомлення(т.1 а.с.34-36), в якому останній зокрема повідомив відповідача про форс - мажорні обставини, та зазначив, що дані обставини тривають більше ніж 6 місяців, та у відповідності до пункту 7.2. іпотечних договорів позивач має право відмовитись від подальшого виконання зобов`язань за договорами.

У зв`язку із чим, позивач повідомив про відмову від подальшого виконання зобов`язань за іпотечним договором № 20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, посвідченим 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6556, іпотечним договором № 20-33/2017/20-29в/2020-з, посвідченим 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6552, іпотечним договором № 20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, посвідченим 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6550.

Судова колегія зазначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

В пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

З вищевикладеного випливає, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", та листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022, та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

З огляду на вищевказані обставини та приписи законодавства судова колегія констатує, що факт повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України і наслідки такого вторгнення в силу наведених правових норм є дійсно обставинами непереборної сили.

Судова колегія також зазначає, що за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Тобто лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному

Водночас, навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором (правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №922/193/23).

Приймаючи до уваги загальновідомий факт того, що 24.02.2022 відбулось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, що підтверджено, зокрема: Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, Указом Президента № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 2В «Про введення комендантської години на території Харківської області», окремими рішеннями комендантську годину було введено в 21 області України та декілька міст, звернення голови Харківської обласної військової адміністрації О. Синєгубова щодо ситуації в Харківській області та м. Харкові з офіційного веб - сайту Харківської обласної адміністрації (https://kharkivoda.gov.ua/) про знаходження міста Харкова під впливом вогневих засобів ворога, авіації, реактивної артилерії, стрілецької зброї та атаками міста механізованими підрозділами ворога, інформацією з офіційного веб - сайту Харківської міської ради (https://www.city.kharkov.ua/uk/) щодо ворожих атак, Листом-роз`яснення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022», Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 30.01.2022 № 280, Законами України, Постановами НБУ та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації, судова колегія приходить до висновку про те, що наявні в сукупності у справі докази, з врахуванням пункту 7.2 укладених сторонами договорів, свідчать про настання для позивача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При цьому, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що наслідком настання форс-мажорних обставин є саме звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань, оскільки з огляду на позовні вимоги, суд у даній справі не вирішує питання звільнення позивача від відповідальності саме за порушення умов іпотечних договорів - суд в даній справі встановлює наявність чи відсутність права у позивача відмовитися від виконання іпотечних договорів на підставі пункту 7.2. та для застосування правових наслідків такої відмови.

Наведене дає підстави суду для висновку про те, що позивачем належним чином підтверджено факт настання форс-мажорних обставин, наявність та тривалість яких покладено в основу (є правовою підставою) для відмови позивача від подальшого виконання зобов`язань за договором на підставі пункту 7.2 іпотечних договорів.

В свою чергу, як підтверджується матеріалами справи, а саме: умовами укладених іпотечних договорів сторонами було узгоджено можливість односторонньої відмови від договору.

Так, пунктом 7.2. договору сторони погодили, що період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України визначено зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом вказаних правових норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

З наведеного випливає, що одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 918/883/22, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21, від 07.06.2023 у справі № 911/2385/21, від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 22.02.2023 у справі № 465/5980/17.

Як було зазначено вище, 23.12.2022 позивачем на виконання пунктів 7.1., 7.2. договору на адресу відповідача було направлено повідомлення(т.1 а.с.34-36), в якому останній зокрема повідомив відповідача про форс - мажорні обставини, та зазначив, що дані обставини тривають більше ніж 6 місяців, що у відповідності до пункту 7.2. іпотечних договорів надає йому право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за іпотечним договором № 20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, іпотечним договором № 20-33/2017/20-29в/2020-з, іпотечним договором № 20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1,

Відповідно до частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Юридичний аналіз статті 17 Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що перелік спеціальних підстав для припинення договору іпотеки не є вичерпним та дозволяє розірвання договору іпотеки, як один з різновидів припинення зобов`язання, виходячи із загальних норм цивільного законодавства (статей 651, 652 Цивільного кодексу України), що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 910/20450/17.

Крім того, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» також доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» пунктом 5 2.

Вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

У разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, що з моменту звернення позивача з відповідним повідомленням до відповідача 23.12.2022, позивач скористався своїм правом визначеним пунктом 7.2. іпотечних договорів та відмовився від їх виконання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договори іпотеки від 21.12.2021 № 20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, № 20-33/2017/20-29в/2020-з, № 20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, є розірваними в односторонньому порядку з 31.12.2022, що узгоджується із положенням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Щодо обставин виконання/невиконання основного зобов`язання, яким, як стверджує апелянт, господарським судом першої інстанції першої при ухваленні оскаржуваного рішення не було надано належної правової оцінки, судова колегія зазначає, що відмова позивача від виконання зобов`язань за іпотечними договорами шляхом застосування наслідків розірвання таких договорів, жодним чином не впливає на чинність основного зобов`язання, оскільки, як уже зазначалося, така відмова (здійснена з дотриманням передбачених законом та договором умов) якраз і означає припинення іпотеки, що є законною підставою для скасування державної реєстрації відповідного обтяження.

В свою чергу судова колегія, наголошує, що не дивлячись на пов`язаність основного зобов`язання із спірними Іпотечними договорами, припинення іпотечних відносин, шляхом застосування наслідків розірвання договорів іпотеки не припиняє відносин, які виникли із основного зобов`язання.

Крім цього, судова колегія вважає, що питання щодо виконання основного зобов`язання, є предметом окремого судового розгляду, поза межами позовних вимог та предмету доказування в даній справі №922/206/23, в якій позов стосується виключно застосування наслідків правомірного правочину (щодо відмови ТОВ «ТЕЯ» від виконання зобов`язань за іпотечними договорами шляхом застосування наслідків розірвання договорів), у зв`язку із чим, доводи апелянта щодо ймовірного ускладнення забезпечення виконання ТОВ «ТЕЯ» своїх грошових зобов`язань за основним зобов`язанням перед банком, на думку суду, не може бути підставою для відмови в позові.

Щодо доводів апелянта про відсутність у позивача наміру щодо остаточного виконання основного зобов`язання, який було забезпечено іпотекою колегія суддів зазначає, що вони ґрунтуються на припущеннях і не мають відношення до розгляду позовних вимог у даній справі про застосування погоджених обома сторонами правових наслідків існування передбачених договором обставин більше шести місяців у вигляді надання сторонам Іпотечного договору права на відмову від подальшого виконання зобов`язань за цим договором.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що як вбачається з інформації що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача є організація будівництва будівель та будівництво житлових і нежитлових будівель.

В свою чергу, під наведеним видом господарської діяльності розуміється розроблення проектів з будівництва житлових і нежитлових будівель шляхом об`єднання фінансових, технічних і фізичних засобів спрямованих на реалізацію проектних рішень щодо будівництва об`єкта з дотриманням вимог законодавства та нормативних документів і забезпеченням під час будівництва

Так, аналізуючи спірні іпотечні договори, судова колегія зауважує, що окрім забезпечення виконання основного зобов`язання позивач зобов`язувався, зокрема, застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобов`язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надавати докази страхування; не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу); вживати за власні кошти всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки (пункти 3.1.2., 3.1.3, 3.1.4 іпотечних договорів).

Проте, у зв`язку з воєнними діями та постійними обстрілами м. Харкова та Харківської області належне виконання позивачем умов Іпотечних договорів є неможливим.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, в тому числі протоколом огляду місця події, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що через порушення законів та звичаїв ведення війни збройними силами Російської Федерації в результаті обстрілів з використанням невстановленого виду озброєння снарядами дальньої дії ураження було пошкоджено приміщення ТОВ «ТЕЯ», яке розташоване за адресою: вул. Донець-Захаржевського, 6/8 (т.6 а.с.238-241).

Отже, виконання позивачем взятих на себе вищевказаних зобов`язань за іпотечними договорами є неможливим саме через воєнні дії та постійні обстріли м. Харкова та Харківської області.

Таким чином, неможливість виконувати позивачем умови іпотечних договорів, з причин, які не залежать від його волі, матиме наслідком порушення умов договорів, що в розумінні положень приписів статті 651 Цивільного кодексу України є самостійними підставами для розірвання спірних договорів.

Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, що на думку останнього полягає у безпідставному прийнятті судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» (вх. № 33431/23 від 05.12.2023) про зміну предмету позову, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Таким чином, нормами процесуального закону передбачено право позивача подати або заяву про зміну предмету позову або про зміну підстав позову після направлення справи Верховним Судом на новий розгляд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги позивача на час пред`явлення позову до суду були сформульовані (узагальнено) наступним чином: застосувати наслідки відмови від виконання зобов`язань за іпотечними договорами шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, звертаючись до суду з заявою про зміну предмету позову, позовні вимоги (узагальнено) сформульовані наступним чином: застосувати наслідки розірвання іпотечних договорів шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, фактично позивачем після ухвалення постанови Верховним Судом у даній справі та направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції, було лише уточнено (відкореговано) частину позовної вимоги про скасування державної реєстрації обтяжень, яка є незмінною як під час подання позову так і у зв`язку зі зміною предмету позову, оскільки саме скасування державної реєстрації обтяжень призведе до поновлення порушеного права позивача.

При цьому, судова колегія зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

Відтак, виходячи з того, що позивачем фактично лише уточнено заявлені позовні вимоги до відповідача, проте процесуальний закон не передбачає процесуальної можливості для подання до суду відповідної заяви про уточнення заявлених вимог, позивач подав до суду саме заяву про зміну предмету позову.

Крім того, судова колегія враховує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 14 ГПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм суду слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги, що фактично зміни предмету позову у даній справі не відбулось при поданні заяви позивача про зміну предмету позову, оскільки позивачем було лише уточнено заявлені позовні вимоги до відповідача, уникаючи надмірного формалізму з метою захисту прав позивача, задля належного реалізації права позивача на судових захист, надаючи заявленим позовним вимогам належну інтерпретацію, а не здійснюючи тлумачення їх буквально, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» про зміну предмету позову шляхом постановлення ухвали від 27.12.2023.

Враховуючи вищевикладене, що обраний позивачем у справі спосіб захисту відповідає змісту порушеного права є похідним від відмови від виконання зобов`язання за іпотечними договорами, правомірність якої не спростована відповідачем, враховуючи, що вказаний позов спрямований на захист прав товариства на власне майно, зокрема, як на вільне розпорядження таким майном, так і на збереження такого майна, зважаючи на те, що позивачем доведено належними та вірогідними доказами обставини, як настання форс-мажору, так і неможливості подальшого виконання супутніх зобов`язань згідно іпотечних договорів, а також з огляду на те, що умовами іпотечних договорів передбачені підстави для односторонньої відмови від виконання зобов`язань, які кореспондуються з положеннями спеціального законодавства, в частині припинення іпотечних договорів шляхом розірвання таких договорів, у зв`язку з відмовою від їх виконання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Мегабанк» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/206/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24.05.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	15.05.2024
Оприлюднено	27.05.2024
Номер документу	119260167
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування

Шевель Ольга Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.05.2024 по справі 922/206/23СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/206/23

Постанова від 15.05.2024

Постанова
від 15.05.2024 по справі 922/206/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД