Постанова

від 30.04.2024 по справі 912/1613/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1613/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О.(доповідач),

судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

представник прокуратури: Бескровний Михайло Олександрович (в режимі відеоконференції)

від Міністерства оборони України: Вологжаніна О.Д. (в залі суду)

представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеовонференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 (суддя Глушков М.С.) у справі №912/1613/23

за позовом Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ"

про визнання недійсним пункту договору, стягнення 15 133 111, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МО України) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (далі - ТОВ "РЕДСЕТ") про таке:

Визнати недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/93, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код за ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (вул. Преображенська, 4, оф. 61, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, код ЄДРПОУ 44137890), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (вул. Преображенська, 4, оф. 61, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, код ЄДРПОУ 44137890) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код за ЄДРПОУ 00034022) загалом 15 133 111,22 грн, з яких: безпідставно сплачені кошти в сумі 14 112 000 грн, інфляційні втрати в сумі 749 696,86 грн і 3 % річних в сумі 271 414,36 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (вул. Преображенська, 4, оф. 61, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, код ЄДРПОУ 44137890) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363, р/р UA208201720343170001000082762 в ГУДКСУ в Одеській області) судові витрати в сумі 229 680,67 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 у справі №912/1613/23 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/93, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код за ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (вул. Преображенська, 4, оф. 61, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, код за ЄДРПОУ 44137890), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (вул. Преображенська, 4, оф. 61, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, ідентифікаційний код 44137890) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код за ідентифікаційний код 00034022) безпідставно сплачені кошти в сумі 14 112 000 грн, інфляційні втрати в сумі 749 696, 86 грн та 3 % річних в сумі 270 254, 47 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (вул. Преображенська, 4, оф. 61, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, ідентифікаційний код 44137890) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 38296363, р/р UA208201720343170001000082762 в ГУДКСУ в Одеській області) судовий збір в сумі 229 657, 70 грн.

В решті позову відмовити.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки покупцем товару за договором від 21.11.2022 № 286/1/22/93 виступає Міністерство оборони України, оспорювані пункти 1.1. та 3.1. договору суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7 %, а не за нульовою ставкою. За таких обставин, недотримання під час укладення договору вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178, яка застосовується з 24.02.2022, зумовлює існування правових підстав для визнання недійсними пунктів 1.1. та 3.1. договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 14 112 000,00 грн та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 14 112 000 грн, інфляційніх втрат в сумі 749 696, 86 грн та 3 % річних в сумі 270 254, 47 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:

Висновок суду першої інстанції про те, що на правовідносини, які виникли за Договором № 286/1/22/93, поширюється дія Постанови №178, є помилковим, оскільки судом не враховано норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 року № 1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період".

Відповідно до зазначеної постанови визначено відповідних виконавців мобілізаційних завдань щодо постачання певних видів товарно-матеріальних цінностей.

Операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір, відноситься до договорів, укладених з метою виконання мобілізаційних завдань.

Суд не надав належної уваги позиції Державної податкової служби України, викладеної у листі від 27.04.2023 № 540/ШК/99-00-27-04-05, у якому надано роз`яснення щодо застосування постанови № 178, в якому зазначається, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань та не застосовуються до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які, починаючи з 24.02.2022, укладаються МО України не в рамках мобілізаційних завдань, та листа МО України від 02.05.2023 № 286/2844, долученого до матеріалів справи, в якому зазначено, що замовником договори на виконання мобілізаційних завдань не укладалися.

Позивачем та Відповідачем в судовому процесі заперечувався факт належності укладеного договору до договорів, укладених на виконання мобілізаційних потреб, укладених відповідно до порядку, встановленого ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 року № 1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період".

Рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі порушено право сторін процесу на всебічний розгляд справи, оскільки в рамках провадження по справі 320/20717/23 Харківським окружним адміністративним судом буде вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав стягнення податку на додану вартість, плаченого МО України по укладеним договорам, що обумовлює неможливість розгляду справи № 912/1613/23 Господарським судом Кіровоградської області до вирішення справи 320/20717/23 Харківським окружним адміністративним судом.

Оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неправильного дослідження доказів, встановлення обставин справи, та неправильного визначення норм права, дія яких поширюється на правовідносини між сторонами процесу.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 у справі № 912/1613/23 є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга ТОВ «РЕДСЕТ» не підлягає задоволенню.

Міністерством оборони України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не підтримує правову позицію прокурора, оскільки вважає, що договір поставки від 21.11.2022 № 286/1/22/93 укладений між Міністерством обопони України та ТОВ «РЕДСЕТ» не врамках виконання мобілізаційних завдань, а отже приписи Постанови № 178 до останнього не застосовуються. Міністерство обоони України підтримує апеляційну скаргу ТОВ «РЕДСЕТ» та просить задовольнити.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме оригіналу платіжного документа про доплату судового збору у сумі 271 074, 04 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 у справі №912/1613/23.

22.02.2024 до канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків та надана уточнена апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 у справі 912/1613/23 в частині визнання недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/93, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код за ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" (вул. Преображенська, 4, оф. 61, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004, код за ЄДРПОУ 44137890), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 у справі №912/1613/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.04.2024 об 12:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".

30.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між МО України та ТОВ "РЕДСЕТ" укладено договір №286/1/22/93 від 21.11.2022 (далі - Договір) про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (а.с. 26-32).

Пунктом 1.1. указаного Договору погоджено, що Постачальник зобов`язується поставити у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне - товар) для потреб МО України та Збройних Сил України згідно зі Специфікації, а Замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією.

Специфікацією, наведеною у п. 1.1. Договору, Замовник і Постачальник погодили найменування товару - паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (паливо дизельне DIESEL Grade 2 (arctic) (61-013-3052)), строк постачання - до 20.12.2022 (включно), загальна кількість товару - 10 000 тонн. Ціна за одиницю товару сторонами погоджена в сумі 67 200 грн без ПДВ, загальна сума вартості товару без ПДВ - 672 000 000 грн, крім того, ПДВ -47 040 000 грн, загальна вартість товару з ПДВ - 719 040 000 гривень.

Аналогічні положення щодо ціни Договору містить п. 3.1. Договору.

Таким чином, п.п. 1.1., 3.1. Договору містять положення про сплату МО України на користь ТОВ "РЕДСЕТ" коштів як ПДВ у сумі 47 040 000, або 7 % вартості дизельного палива, постачання якого передбачено цим договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання договірних зобов`язань за Договором ТОВ "РЕДСЕТ" упродовж грудня 2022 року здійснило постачання загалом 3000 тонн дизельного палива вартістю 215 712 000 грн (у тому числі ПДВ - 14 112 000 грн), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі товару та видатковими накладними накладними (а.с. 40-66).

Зазначені докази щодо постачання товару за цим Договором свідчать про включення до його вартості ПДВ у загальній сумі 14 112 000 грн, що еквівалентно 7 % ціни такого товару.

З метою виконання своїх зобов`язань з оплати Договору МО України перерахувало на користь ТОВ "РЕДСЕТ" кошти в сумі 215 712 000 грн, у тому числі ПДВ - 14 112 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.12.2022 №286/1/390, яке виконано 12.12.2022 (а.с. 39). Вказана оплата здійснена на підставі рахунку-фактури № 1 від 07.12.2022 на попередню оплату ТОВ "РЕДСЕТ" (а.с. 38).

Оскільки, при оплаті товару за даною поставкою не повинно сплачуватися ПДВ в розмірі 14 112 000 грн, прокурор звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача суми вказаного ПДВ як безпідставно перерахованих коштів.

При розгляді спору суд враховує таке.

У зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що триває наразі.

Пунктом 2 вказаного Указу встановлено військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, та відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова №178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Постанова №178 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.08.2023 №4842/5/11-28-04-02-07, наданого на запит прокурора, повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови № 178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою № 178 (а.с. 70-72).

Подібна позиція щодо застосування вказаних положень ПК України та постанови № 178 викладена й у листі Державної податкової служби України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03-02-05, наданому Державній аудиторській службі України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю (а.с. 73-75).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог уточненої апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи щодо наступного: наявність підстав для подання прокурором даного позову; обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 14 112 000,00 грн за договором від 21.11.2022 №286/1/22/93, як безпідставно набуті грошові кошти, та стягнення 3% річних та інфляційних витрат

Предметом апеляційного оскарження з урахуванням уточнених апеляційних вимог є рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 року по справі № 912/1613/23 в частині визнання недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 21.11.2022 №286/1/22/93, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в п. п. 14.1.178. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України).

02.03.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 178 ).

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

При цьому постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на підпункт "г" п. п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п.п. "г" п. п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, Податковим кодексом України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому суд відхиляє посилання відповідача не те, що постанова КМУ № 178 від 02.03.2022 суперечить положенням Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 р. по справі № 910/2416/23.

Згідно п. 3.1. ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Постанова Кабінету Міністрів України № 178 є нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі та на виконання Податкового кодексу України (відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України), про що в ній вказано.

За підп. 4.1.4., 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Під час встановлення податку обов`язково визначається такі елементи, як об`єкт оподаткування та ставка податку (підп. 7.1.4. п. 7.1. ст. 7 Податкового кодексу України).

Згідно п. 7.4. ст. 7 Податкового кодексу України елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (ст. 22 Податкового кодексу України).

Щодо заперечень доводів позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що договори укладено не на виконання мобілізаційних завдань, то як вірно зазначив господарський суд - позивач ототожнює мету прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 з метою укладення договорів.

Так, постанова Кабінету Міністрів України № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Однак нормативні положення постанови Кабінету Міністрів України № 178 не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань.

Договорір № 286/1/22/93 між позивачем та відповідачем укладено після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Згідно п. 2.2. договору № 286/1/22/93 одержувачами Товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони Україні, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 178.

У листі Державної податкової служби України від 28.12.2022 р. № 12537/5/99-00-21-03-02-05 повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою № 178.

Незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Суд враховує, що виходячи з приписів ст. 217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Колегія апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що оскільки нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, враховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі, суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178, яка прийнята відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним п. п. 1.1. та 3.1. Договору № 286/1/22/93 з відповідними змінами в цій частині.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 р. по справі № 910/2416/23.

Отже, вищевикладеним спростовуються доводи Скаржника стосовно тгго, що: «… висновок суду першої інстанції про те, що на правовідносини, які виникли за Договором № 286/1/22/93, поширюється дія Постанови №178, помилковим, оскільки судом не враховано норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 року № 1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період".

Так у постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено поняття "мобілізаційні завдання (замовлення)", якими є окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.

У свою чергу вимоги щодо укладання договорів на виконання мобілізаційних завдань визначені постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 року № 1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період". Відповідно до зазначеної постанови визначено відповідних виконавців мобілізаційних завдань щодо постачання певних видів товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір, відноситься до договорів, укладених з метою виконання мобілізаційних завдань.

Також при винесені решення судом першої інстанції не враховано позицію Державної податкової служби України, викладеної у листі від 29.07.2022 року № 8271/6/99-00-21- 03-02-06, в якому контролюючий орган надав відповіді на ряд питань, щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", зокрема:

Щодо питання 2. Стаття 14 розділу І Кодексу не містить визначення терміну "забезпечення транспорту". В зв`язку з цим ДПС рекомендує звернутися за відповідним роз`ясненням до Міністерства оборони України, як до головного органу у системі органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Щодо питання 4. Нормами підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 не визначено ні переліку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД.

Міністерством оборони України не надано жодних роз`яснень щодо поняття "забезпечення транспорту", а законодавством не визначено ні переліку товарів для забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД.»

Враховуючи, що в матеріалах справи (а.с. 82) міститься лист Державної податкової служби України від 16.06.2023, в якому зазначено, що документ з вихідним номером № 540/ШК/99-00-27-04-05 від 27.04.2023 ДПС не готувався, не реєструвався, не розміщувався в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій і, відповідно, на адресу платника (Міністерство оборони України) не надсилався, колегія суддів відхиляє твердження скаржника стосовно того, що «…суд не надав належної уваги позиції Державної податкової служби України, викладеної у листі від 27.04.2023 № 540/ШК/99-00-27-04-05, у якому надано роз`яснення щодо застосування постанови № 178, в якому зазначається, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються ПДВ за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань та не застосовуються до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які, починаючи з 24.02.2022, укладаються МО України не в рамках мобілізаційних завдань, та листа МО України від 02.05.2023 № 286/2844, долученого до матеріалів справи, в якому зазначено, що замовником договори на виконання мобілізаційних завдань не укладалися.

Позивачем та Відповідачем в судовому процесі заперечувався факт належності укладеного договору до договорів, укладених на виконання мобілізаційних потреб, укладених відповідно до порядку, встановленого ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 року № 1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період…».

Як вірно зазначено самим же апелянтом, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що: «…14.09.2023 та 15.09.2023 до суду надійшли додаткові пояснення Міністерства оборони України, в яких, зокрема, викладене клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду судом справи № 320/20717/23.

В зазначеному клопотанні, а також в судовому засіданні від 07.12.2023 року Міністерством оборони України зазначено про необхідність зупинення розгляду справи, оскільки в рамках справи № 320/20717/23 розглядається питання про визнання протиправними дій та скасування пунктів вимоги у вжитті заходів реагування в тому числі з приводу надмірно сплаченого податку на додану вартість по контрактах, укладених МО України за позовом МО України до Державної аудиторської служби України.

Зазначене клопотання підтримано представником ТОВ «РЕДСЕТ», у зв`язку з чим подано клопотання від 15.11.2023 року, в якому серед іншого Відповідач звертав увагу суду першої інстанції на те, що виходячи із поданого МО України клопотання предметом позову по справі № 320/20717/23 є визнання протиправними вимоги у вжитті заходів реагування з приводу надмірно сплаченого податку, що і є предметом спору в справі за позовом прокурор до ТОВ «РЕДСЕТ», від визначення якого залежить наявність чи відсутність підстав для позовних вимог до Відповідача.

Проте 07.12.2023 протокольною ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Частиною першою ст. 255 ГПК України встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Серед зазначеного переліку протокольних ухвал, в тому числі про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, немає. Відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Вважаємо, що рішенням суду про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі порушено право сторін процесу на всебічний розгляд справи, оскільки в рамках провадження по справі 320/20717/23 Харківським окружним адміністративним судом буде вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав стягнення податку на додану вартість, плаченого МО України по укладеним договорам, що обумовлює неможливість розгляду справи №912/1613/23 Господарським судом Кіровоградської області до вирішення справи 320/20717/23 Харківським окружним адміністративним судом.

Таким чином судом першої інстанції при розгляді справи було порушено п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, в результаті чого було винесено необґрунтоване рішення, на підставі неповного і невсебічного з`ясовування обставин. відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно з наведеною правовою нормою (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України), обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

По суті, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2019 р. № 905/436/18, від 29.07.2019 р. № 910/15271/17, від 20.06.2019 р. № 910/11481/18, від 24.05.2021р. у справі № 910/7331/20, від 23.04.2021р. у справі № 922/1644/20, від 01.04.2021р. у справі № 902/1177/15, від 04.12.2020р. у справі № 917/514/19, від 17.04.2019р. у справі № 924/645/18р., від 15.05.2019р. у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019р. у справі № 910/13234/18, від 29.04.2020р. у справі № 903/611/19, від 18.05.2020р. у справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

При цьому, суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, але й сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних преюдиційних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, проведення відповідних експертиз, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Належні та допустимі докази того, що спірна вимога Державної аудиторської служби України стосується тих порушень, з приводу яких Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону пред`явлено позов до Господарського суду Кіровоградської області, та що її прийнято відповідачем у справі № 320/20717/23 за результатами заходу державного фінансового контролю, під час якого виявлено та зафіксовано обставини надмірної сплати ПДВ на користь ТОВ «РЕДСЕТ» за оспорюваними в частині в справі № 912/1613/23 договорами в матеріалах справи відсутні. Будь-які заходи державного фінансового контролю щодо спірних у цій справі договорів Державною аудиторською службою чи її територіальними органами не проводилися.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, впершу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 згаданої Конвенції (рішення Європейскьго суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000р. у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі має наслідком порушення вимог Конвенції щодо дотримання "розумних строків розгляду справи", що може порушити вимоги ст. 6 Конвенції щодо забезпечення права на справедливий суд.

Щодо додаткового доказу доданого Позивачем до апеляційного суду (витяг із порядку укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 586) слід зазначити про таке.

Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказаний документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 906/1179/20 викладено правовий висновок, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач до апеляційного суду надав доказ, оскільки за його твердженням його не було можливості надати до суду першої інстанції у зв`язку з його відсутню на той час у представника Міноборони.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені Позивачем доводи щодо несвоєчасного подання доказу зазначає, що Заявник не обґрунтував неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, які б об`єктивно не залежали від нього.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2024 у справі №912/1613/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ «РЕДСЕТ» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 у справі №912/1613/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2023 у справі №912/1613/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕДСЕТ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 24.05.2024

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус