Постанова

від 22.05.2024 по справі 904/265/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/265/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю:

Прокурор: Дидюк Н.О. ( в залі суду)

представник Дніпровської міської ради: не з`явився

представник відповідача: Чернецька А.О. (в залі суду) - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 (повний текст ухвали складено 24.01.2024, суддя Манько Г.В.) у справі № 904/265/24

за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс Дніпро»

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та просить:

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС ДНІПРО» (ЄДРПОУ 43001822) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ 26510514, місце розташування: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 3389,4 кв.м., привівши ЇЇ у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: майновий комплекс: торговельний павільйон, площею 466 кв.м., Б-1 - мийка, площею 153,4 кв.м., №1 - ворота, №2 - огорожа, І - замощення, площею 1400 кв.м., II - замощення, площею 992 кв.м., III - замощення, площею 378 кв.м. за адресою: Донецьке шосе, буд. ЗА у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1175873012101, номер запису про право власності - 42335873).

- Припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС ДНІПРО» (ЄДРПОУ 43001822) нерухомим майном: майновий комплекс: торговельний павільйон, площею 466 кв.м., Б-1 - мийка, площею 153,4 кв.м., №1 - ворота, №2 - огорожа, І - замощення, площею 1400 кв.м., II - замощення, площею 992 кв.м., III - замощення, площею 378 кв.м. за адресою: Донецьке шосе, буд. ЗА у м. Дніпрі проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною від 02.06.2021 (номер запису - 42335873) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1175873012101.

Одночасно, Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову та просить з метою забезпечення позову керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАСНСЕРВІС ДНІПРО" про зобов`язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд та припинення володіння нерухомим майном загальною площею 3389,4 кв.м., розташований за адресою: Донецьке шосе, буд. ЗА у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1175873012101, номер запису про право власності - 42335873), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, постановити ухвалу, якою заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ДНІПРО" (ЄДРПОУ 43001822) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: майовий комплекс: торговельний павільйон, площею 466 кв.м., Б-1 - мийка, площею 153,4 кв.м., №1 - ворота, №2 - огорожа, І - замощення, площею 1400 кв.м., II - замощення, площею 992 кв.м., III - замощення, площею 378 кв.м. за адресою: Донецьке шосе, буд. 3А у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1175873012101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024, у даній справі, в задоволенні заяви Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову відмовлено.

Так, суд дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, у розумінні приписів ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, не вбачав належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір. Повідомити про час та місце розгляду справи Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом позову є зобов`язання ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ДНІПРО» (ЄДРПОУ 43001822) усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 3389,4 кв.м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: майнового комплексу за адресою: Донецьке шосе, буд. 3А у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1175873012101, номер запису про право власності - 42335873) та припинення володіння спірним нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Господарський суд не дав оцінки посиланню прокурора на те, що у разі подальшого відчуження спірного майна буде втрачено ефективний засіб відновлення порушеного права позивача, що нівелює правосуддя і про що йдеться не тільки у судових рішеннях ЄСПЛ, але і у статті 136 ГПК України. Національний закон має бути ефективним. Він не може мати декларативного характеру. Гарантоване особі право на судовий розгляд справи мас бути забезпечене.

Оскільки спір у справі стосується землі і будівлі, самочинно розташованої на землях комунальної власності має бути враховано інтерес балансу сторін.

Питання забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірної нежитлової будівлі майнового комплексу, не є тотожним позовним вимогам про зобов`язання повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщеної на ній нежитлової будівлі майнового комплексу та припинення володіння спірним нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі, а тому вжиття таких заходів відповідає вимогам ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та є адекватним та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи, що відповідач на даний час має зареєстроване речове право щодо нерухомого майна, знесення якого як самочинного є предметом позову прокурора, не вжиття заходів забезпечення позову, свідчить про те, шо відповідач, маючи необмежене право розпорядження таким майном, може відчужити його у будь-який час, що, в свою чергу, утруднить чи взагалі унеможливить виконання рішення у справі №904/265/24, та призведе до необхідності позивачеві вживати додаткові заходи для захисту свого порушеного права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не звернув увагу на те, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра підлягала задоволенню.

Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 05.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/265/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/265/24.

16.02.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі № 904/265/24 залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

22.02.2024 та 26.02.2024 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заяви, якими долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 (платіжна інструкція № 168 від 02.02.2024).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі № 904/265/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 17.04.2024 о 10 год. 00 хв.

21.03.2024 від представника ТОВ «Укртранссервіс Дніпро» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому зазначено про те, що доводи Прокурора не свідчать про наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо здійснення Відповідачем дій щодо відчуження спірного нерухомого майна. Наголошує, що відповідачем не здійснено жодних дій по відчуженню спірного нерухомого майна. Заява Прокурора за своєю суттю є припущенням можливого невиконання рішення суду Відповідачем. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі № 904/265/24 - без змін.

11.04.2024 від представника ТОВ «Укртранссервіс Дніпро» до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою повідомлено, що 09.04.2024 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відмовлено в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс Дніпро» у справі №904/265/24 відкладено на 22.05.2024 об 11:40 годині.

22.05.2023 в у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов до наступного висновку.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду про відмову у забезпеченні позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи прокурора не містять достатніх обґрунтувань та останнім не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з пунктами 2,4,6 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

За приписами ч. 4 ст. 137 ГІІК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі №916/10/18, від 23.06.2018 року у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі №909/526/18, від 21.01.2019 року у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі №925/288/17, від 26.09.2019 року у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а також на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як встановлено судом та було зазначено вище, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що предметом позову є зобов`язання ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ДНІПРО» (ЄДРПОУ 43001822) усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 3389,4 кв.м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: майнового комплексу за адресою: Донецьке шосе, буд. 3А у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1175873012101, номер запису про право власності - 42335873) та припинення володіння спірним нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Відчуження майна, внесення змін щодо до нього, не тільки утруднить виконання судового рішення, відтак, порушить ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, але і позбавить ефективного механізму захисту своїх прав територіальну громаду міста Дніпра, в інтересах якої прокурор звернувся із позовом до суду.

Питання забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірної нежитлової будівлі майнового комплексу, не є тотожним позовним вимогам про зобов`язання повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщеної на ній нежитлової будівлі майнового комплексу та припинення володіння спірним нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі, а тому вжиття таких заходів відповідає вимогам ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та є адекватним та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний інститут забезпечення позову спрямований на захист інтересів позивача проти несумлінних, недобросовісних дій відповідача.

Судом апеляційної інстанції, при підготовці даної справи до розгляду було здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У відповіді № 594724 від 16.05.2024 року зазначено, що об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1175873012101 зареєстрований на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 16.04.2024 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у даній справі прийнято не у відповідності до норм чинного законодавства, що спричинило певні наслідки у вигляді відчуження спірного майна фізичній особі, яка не є учасником даної справи. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що спірний об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1175873012101 не належить на праві власності відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ДНІПРО" (ЄДРПОУ 43001822), а відтак правових підстав для її задоволення заяви про забезпечення позову та скасування оскаржуваної ухвали суду не вбачається.

Оскільки в даному випадку справа не розглядалася та не вирішувалася по суті, а на розгляді по суті справа перебувала у суді першої інстанції, то відповідно до положень ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору (ВС №908/1881/18 від 04.09.2018р.)

Керуючись статтями 136-140, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Центрадьний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі № 904/265/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 у справі № 904/265/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.05.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв