Постанова

від 02.04.2024 по справі 904/3101/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3101/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко В.С. (в залі суду)

від відповідача: Співак О.М. (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 (повний текст складено та підписано 10.11.2023 суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/3101/23 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 (повний текст складено та підписано 16.11.2023 суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/3101/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я м. Дніпро

про

- розірвання договору купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022;

- стягнення суми боргу в розмірі 500000 грн, інфляційних втрат в розмірі 46702 грн 12 коп, 3% річних в розмірі 12123 грн 29 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Білогір`я з позовом про розірвання договору купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022 та стягнення суми боргу в розмірі 500000грн., інфляційних втрат в розмірі 46702грн.12коп., 3% річних в розмірі 12123грн.29коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі №904/3101/23 задоволені частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я про - розірвання договору купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022; стягнення суми боргу в розмірі 500000 грн., інфляційних втрат в розмірі 46702 грн. 12 коп., 3% річних в розмірі 12123 грн. 29 коп.

Розірвано договір купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Білогір`я на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя суму в розмірі 500000грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 10184 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 46702 грн. 12 коп., 3% річних в розмірі 12123 грн. 29 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі №904/3101/23 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя від 06.11.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір?я на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8900грн.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро Білогір`я (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя (далі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору предметом договору є соя (згідно з УКТ ЗЕД код: 1201900000) врожаю 2021 року (далі - товар).

За умовами й у порядку, передбаченому цим договором, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату, товар у кількості 100 (+/- 10%) тон за ціною 15964грн92коп. за тону без ПДВ, крім того ПДВ 14%, на загальну суму 1820000грн88коп (з ПДВ).

На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням №151655 від 24.02.2022 сплатив відповідачу попередню оплату за товар в розмірі 500000грн

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 договору поставка товару на об`єкт покупця здійснюється покупцем в строк до 24.02.2022 включно на умовах EXW (Ex Works) , який (Термін EXW (Ex Works)) означає, що продавець надає покупцю товар у зазначеному місці, яке знаходиться за адресою: вул. Садова, 56, с. Новомиколаївка, Новотроїцький р-н, Херсонської обл.

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про прибуття транспортного засобу під завантаження не пізніше 1 календарного дня.

З огляду на пункти 3.1 3.5 договору в строк до 24.02.2022 покупець повинен був повідомити продавця про прибуття транспортного засобу під завантаження не пізніше 1 календарного дня та саме покупець повинен був надати продавцю транспортний засіб під завантаження товару за адресою: вул. Садова, 56, с. Новомиколіївка, Новотроїцький р-н, Херсонської області.

Позивач пояснив, що не здійснив цього через введення 24.02.2022 на території України воєнного стану внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну та окупацією Херсонської області.

Позивач звернувся до відповідача з листом №04072022/1 від 04.07.2022, в якому просив повернути аванс у розмірі 500000грн, у зв`язку з неможливістю поставки товару

В листі-відповіді №04/07-22 від 04.07.2022 відповідач повідомив позивача про готовність поставити оплачений товар та зазначив про неможливість повернення передоплати у розмірі 500000грн внаслідок зупинення обслуговуючим банком видаткових операцій з рахунку товариства на підставі постанови правління Національного Банку України №18 від 24.02.2022.

В листі-повідомленні від 19.07.2022 позивач просив відповідача змінити місце поставки товару на іншу адресу, територія якої є підконтрольною Україні

Також позивач вказував на істотну зміну обставин та у разі неотримання цього листа без поважних причин просив - вважати розірваним договір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 на підставі статті 652 Цивільного кодексу України; повернути суму в розмірі 500000грн протягом 7календарних днів з дати неотримання листа.

Згідно з матеріалами справи відповідач не отримав лист позивача від 19.07.2022.

В листі-повідомленні від 01.06.2023 позивач посилався на пункти 6.1, 6.3 договору купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022, перебування під тимчасовою окупацією місця поставки товару станом на 01.06.2023, сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-23-2629 від 01.06.2023 про форс-мажорні обставини та просив вважати розірваним договір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 з дати отримання цього листа, повернути суму в розмірі 500000грн.

Під час розгляду справи відповідач не оспорював отримання листа-повідомлення позивача від 01.06.2023.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходилась справа №904/2280/22 за позовом ТОВ Торговий Дім Агро-Соя до ТОВ Дніпро Білогір`я про повернення попередньої оплати у розмірі 500 000грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2023 у справі №904/2280/22,яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.05.2023, скасоване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 у справі №904/2280/22 та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2023 було встановлено відсутність права у ТОВ Торговий Дім Агро-Соя вимагати від ТОВ Дніпро Білогір`я повернення здійсненої передоплати за договором купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 у сумі 500 000грн. на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України; відсутність порушень договору щодо поставки товару з боку ТОВ Дніпро Білогір`я; чинність договору та продовження існування зобов`язань сторін за договором.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що зі змісту листа позивача №04072022/1 від 04.07.2022 не вбачається волевиявлення позивача на розірвання договору відповідно до порядку, передбаченого пунктами 6.1 - 6.3 договору.

В розділі ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (із змінами та доповненнями), серед територій України тимчасово окупованих російською федерацією вказана вся територія Генічеського району Херсонської області (дата початку тимчасової окупації 24.02.2022).

Станом на момент вирішення спору територія Генічеського району Херсонської області залишається тимчасово окупованою.

Суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для розірвання договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що:

- триває тимчасова окупація місця поставки товару (с. Новомиколаївка, Новотроїцький район (Генічеський район) Херсонської області), яка не існувала на момент укладення сторонами договору (23.02.2022), не могла бути передбачена позивачем та не могла бути усунена ним;

- подальше виконання позивачем умов договору з направлення покупцем транспортного засобу до місця поставки товару (на тимчасово окуповану територію) призведе до загрози життю та здоров`ю працівників позивача;

- позивач об`єктивно не може виконати зобов`язання та внаслідок зміни обставин кінцевий результат буде не тим, на який він розраховував при укладенні договору.

- договір та звичаї ділового обороту не передбачають можливість несення стороною договору ризиків зміни обставин у вигляді тимчасової окупації території місця поставки товару внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідач не спростував істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги та розриває договір купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро Білогір`я.

Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статі 1212 Цивільного кодексу України особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Оскільки договір купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022 розірваний, відсутні підстави для подальшого збереження відповідачем отриманої суми попередньої плати в розмірі 500000грн, перерахованої позивачем на підставі цього договору.

Суд відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 12123грн.29коп. з 22.08.2022 по 12.06.2023 та інфляційних витрат в розмірі 46702грн.12коп. за період вересень 2022року - квітень 2023року, оскільки позивач не довів порушення відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми в розмірі 500000грн у визначені періоди.

Позовні вимоги про розірвання договору задоволені судом, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2684грн покладаються на відповідача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 р. у справі №904/3101/23 скасувати в частині, в якій суд вирішив:

- Розірвати договір купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я.

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро Білогір`я на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя суму в розмірі 500000 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 10184 грн. та в цій частині прийняти нову Постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

А також скасувати Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 р. у справі №904/3101/23 та прийняти нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя від 06.11.2023 про ухвалення додаткового рішення.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що сторони договору мають право відкласти виконання своїх зобов`язань за договором у разі обставин непереборної сили, а саме: пожежі, повені землетрусу, воєнних дій, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договірних зобов`язань. Належним доказом наявності обставин непереборної сили і тривалості їхньої дії, служитимуть довідки, що видаються Торговельно- промисловою палатою України або органами державної влади (п. 6.1. Договору).

Сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили і виявилися внаслідок цього не в змозі виконати зобов`язання за цим договором, повинна негайно, не пізніше 7 (семи) днів з моменту їх настання, у письмовому вигляду сповістити іншу сторону (п. 6.2. Договору).

Так, позивачем 01 червня 2023 року було на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору. До цього повідомлення було долучено сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01 червня 2023 року.

Зі змісту цього сертифікату вбачається, що форс-мажорні обставини настализ 24.02.2022 р.

Отже, позивач мав повідомити відповідача про настання форс мажорних обставин негайно, але не пізніше 7 днів, тобто в строк до 03.03.2022 року включно, натомість відповідне повідомлення було надіслано лише 01 червня 2023 року, тобто з грубим порушенням умов договору.

За таких обставин, не можна вважати, що позивачем було дотримано порядку повідомлення про форс-мажорні обставини, що є самостійною підставою для неможливості розірвати договір з цих підстав.

Сторони під час вільного волевиявлення, яке не заперечується сторонами визначили, що Належним доказом наявності обставин непереборної сили і тривалості їхньої дії, служитимуть довідки, що видаються Торговельно-промисловою палатою України або органами державної влади (п. 6.1. Договору).

Отже сторони визначили два органи, які можуть підтверджувати настання форс- мажорних обставин щодо виконання договору є лише документи виданих лише одним з двох органів:

- Торгово-промислова палата України;

- Орган державної влади.

Перш за варто зазначити, що ані Торгово-промислова палати України, ані регіональні торгово-промислові палати за жодних обставин не можуть вважатися органами державної влади.

Дніпропетровська торгово-промислова палата, до якої вирішив звернутися відповідач не є органом державної влади, проте так само вона не є і «Торгово- промисловою палатою України».

Дніпропетровська торгово-промислова палата є окремою юридичною особою і не підпадає під визначення органу, який згідно до домовленості сторін висловленої в договорі має право засвідчувати форс-мажорні обставини.

Оскільки відповідні положення договору сформовані чітко і недвозначно, то виданий Дніпропетровською ТПП сертифікат не може вважатися належним та достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин, що випливає чітких та недвозначних умов договору узгоджених між сторонами.

Витрати на професійну правничу допомогу стягненню не підлягають, оскільки не підтверджено факт їх надання. Натомість, положення ГПК України обов`язково вимагають подання докумена за фактом надання, тобто документа складеного після вже наданих послуг (такого як акт приймання-передання наданих послуг), а не заздалегідь.

Не можна залишити поза увагою і те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є очевидно завищеним та непропорційним ані складності справи, ані якості і обсягу поданих позивачем документів. Отже цей розмір в будь-якому випадку підлягає зменшенню.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає що викладені відповідачем обставини в апеляційній скарзі є такими, що задоволенню не підлягають.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою суду від 06.12.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3101/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3101/23.

15.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3101/23.

Ухвалою суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі №904/3101/23 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі №904/3101/23 - залишено без руху.

Надано Товариству з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 8 147,20 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі №904/3101/23.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі №904/3101/23 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі №904/3101/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.04.2024 о 10:00 годин.

02.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро Білогір`я (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя (далі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору предметом договору є соя (згідно з УКТ ЗЕД код: 1201900000) врожаю 2021 року (далі - товар).

За умовами й у порядку, передбаченому цим договором, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату, товар у кількості 100 (+/- 10%) тон за ціною 15964грн92коп. за тону без ПДВ, крім того ПДВ 14%, на загальну суму 1820000грн88коп (з ПДВ).

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата першої партії товару (першого автомобіля) здійснюється покупцем у порядку 86% попередньої оплати вартості відповідної партії товару (завантаженої на складі продавця в перший автомобіль, наданий покупцем під навантаження) в день завантаження в автотранспорт покупця на складі продавця на підставі рахунку, складеного продавцем відповідно до фактичної ваги навантаженого в автомобілі товару та наданого покупцю електронною поштою. При цьому до моменту зарахування на поточний рахунок продавця всієї зазначеної суми коштів в розмірі вартості партії товару, завантаженої в автотранспорт покупця, продавець притримує цю партію товару, завантажену у автотранспорт покупця, на території складу навантаження. Залишок вартості відвантаженої партії товару (14% вартості відповідної партії товару), відвантаженого у перший автомобіль - не пізніше наступного дня після складання та реєстрації продавцем в ЄРПН податкової накладної щодо господарської операції продажу такої партії товару покупцю.

На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням №151655 від 24.02.2022 сплатив відповідачу попередню оплату за товар в розмірі 500000грн.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 договору поставка товару на об`єкт покупця здійснюється покупцем в строк до 24.02.2022 включно на умовах EXW (Ex Works) відповідно до офіційних правил тлумачення термінів Міжнародної торговельної палати ІНКОТЕРМС 2010 року, які використовуються з урахуванням особливостей положень цього договору. При цьому оскільки товар є в наявності на складі продавця та готовий до передачі покупцю, продавець не зобов`язаний надавати покупцю окремого повідомлення про готовність товару до поставки.

Термін EXW (Ex Works) означає, що продавець надає покупцю товар у зазначеному місці, яке знаходиться за адресою: вул. Садова, 56, с. Новомиколаївка, Новотроїцький р-н, Херсонської обл.

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про прибуття транспортного засобу під завантаження не пізніше 1 календарного дня.

Продавець зобов`язаний забезпечити завантаження товару у транспортний засіб покупця в день його прибуття на склад продавця (окрім вихідних, святкових та неробочих днів) за умови, якщо цей транспортний засіб прибув під завантаження на склад продавця до 10:00 год. ранку цього дня.

В пункті 6.1 договору визначено, що сторони цього договору мають право відкласти виконання своїх зобов`язань за договором у разі обставин непереборної сили, а саме: пожежі, повені, землетрусу, воєнних дій, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договірних зобов`язань. Належним доказом наявності обставин непереборної сили і тривалості їхньої дії служитимуть довідки, що видаються Торговельно-промисловою палатою України або органами державної влади.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили і виявилася внаслідок цього не в змозі виконати зобов`язання за цим договором, повинна негайно, не пізніше 7 днів з моменту їх настання, у письмовій формі сповістити іншу сторону.

Відповідно до пункту 6.3 договору строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається у разі настання обставин, зазначених у п. 6.1, на час, протягом якого останні діятимуть, але не більше 30 днів. В іншому разі кожна зі сторін матиме право розірвати договір повністю або частково з поверненням покупцю грошей за непоставлений товар.

Згідно з пунктом 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

З огляду на пункти 3.1 3.5 договору в строк до 24.02.2022 покупець повинен був повідомити продавця про прибуття транспортного засобу під завантаження не пізніше 1 календарного дня та саме покупець повинен був надати продавцю транспортний засіб під завантаження товару за адресою: вул. Садова, 56, с. Новомиколіївка, Новотроїцький р-н, Херсонської області.

Позивач пояснив, що не здійснив цього через введення 24.02.2022 на території України воєнного стану внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну та окупацією Херсонської області.

Позивач звернувся до відповідача з листом №04072022/1 від 04.07.2022, в якому просив повернути аванс у розмірі 500000грн, у зв`язку з неможливістю поставки товару.

В листі-відповіді №04/07-22 від 04.07.2022 відповідач повідомив позивача про готовність поставити оплачений товар та зазначив про неможливість повернення передоплати у розмірі 500000грн внаслідок зупинення обслуговуючим банком видаткових операцій з рахунку товариства на підставі постанови правління Національного Банку України №18 від 24.02.2022.

В листі-повідомленні від 19.07.2022 позивач просив відповідача змінити місце поставки товару на іншу адресу, територія якої є підконтрольною Україні.

Також позивач вказував на істотну зміну обставин та у разі неотримання цього листа без поважних причин просив - вважати розірваним договір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 на підставі статті 652 Цивільного кодексу України; повернути суму в розмірі 500000грн протягом 7календарних днів з дати неотримання листа.

Згідно з матеріалами справи відповідач не отримав лист позивача від 19.07.2022.

В листі-повідомленні від 01.06.2023 позивач посилався на пункти 6.1, 6.3 договору купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022, перебування під тимчасовою окупацією місця поставки товару станом на 01.06.2023, сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-23-2629 від 01.06.2023 про форс-мажорні обставини та просив вважати розірваним договір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 з дати отримання цього листа, повернути суму в розмірі 500000грн.

Під час розгляду справи відповідач не оспорював отримання листа-повідомлення позивача від 01.06.2023.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходилась справа №904/2280/22 за позовом ТОВ Торговий Дім Агро-Соя до ТОВ Дніпро Білогір`я про повернення попередньої оплати у розмірі 500000грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2023 у справі №904/2280/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.05.2023, скасоване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 у справі №904/2280/22 та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2023 було встановлено відсутність права у ТОВ Торговий Дім Агро-Соя вимагати від ТОВ Дніпро Білогір`я повернення здійсненої передоплати за договором купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 у сумі 500000грн. на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України; відсутність порушень договору щодо поставки товару з боку ТОВ Дніпро Білогір`я; чинність договору та продовження існування зобов`язань сторін за договором.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що зі змісту листа позивача №04072022/1 від 04.07.2022 не вбачається волевиявлення позивача на розірвання договору відповідно до порядку, передбаченого пунктами 6.1 - 6.3 договору.

В цій справі позивач звернувся з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022 на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, стягнення суми в розмірі 500000грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, стягнення 3% річних в розмірі 12123грн.29коп. з 22.08.2022 по 12.06.2023 та інфляційних витрат в розмірі 46702грн.12коп. за період вересень 2022року - квітень 2023року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро Білогір`я (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Агро-Соя (далі - покупець) було укладенодоговір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 (далі - договір), на виконання умов якого, позивач платіжним дорученням №151655 від 24.02.2022 сплатив відповідачу попередню оплату за товар в розмірі 500000грн; того факту, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2023 встановлено відсутність права у ТОВ Торговий Дім Агро-Соя вимагати від ТОВ Дніпро Білогір`я повернення здійсненої передоплати за договором купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 у сумі 500000грн. на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України; відсутність порушень договору щодо поставки товару з боку ТОВ Дніпро Білогір`я; чинність договору та продовження існування зобов`язань сторін за договором. Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що зі змісту листа позивача №04072022/1 від 04.07.2022 не вбачається волевиявлення позивача на розірвання договору відповідно до порядку, передбаченого пунктами 6.1 - 6.3 договору.

Звертаючись з позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022р., стягнення суми боргу в розмірі 500000грн., інфляційних втрат в розмірі 46702грн.12коп. та 3% річних в розмірі 12123грн.29коп в даній справі, позивач, в тому числі посилався на ту обставину, що ним на адресу відповідача спрямовувався лист від 19.07.2022р. з пропозицією змінити місце поставки товару. У разі відмови або неможливості такої зміни покупець пропонував розірвати договір купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022 та повернути сплачені кошти у розмірі 500000грн. Лист від 19.07.2022 повернувся із відміткою підприємства поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання. В листі-повідомленні від 01.06.2023 позивач посилався на пункти 6.1, 6.3 договору купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022, перебування під тимчасовою окупацією місця поставки товару станом на 01.06.2023, додавши до листа сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-23-2629 від 01.06.2023 про форс-мажорні обставини та просив вважати розірваним договір купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 з дати отримання цього листа, повернувши суму в розмірі 500000грн.

Колегія суддів констатує, що апелянтом не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення фактичних обставин справи щодо того, що під час розгляду справи відповідач не оспорював отримання листа-повідомлення позивача від 01.06.2023.

Колегія суддів зауважує, що підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, а саме факти, які мають значення для судового захисту суб`єктивного цивільного права. Це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов`язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб`єктами прав та обов`язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що при зверненні до суду у справі 904/2280/22 про повернення ТОВ Дніпро Білогір`я попередньої оплати у розмірі 500000грн, ТОВ Торговий Дім Агро-Соя наводилися інші підстави позову, що і зумовило прийняття негативного для позивача рішення у справі 904/2280/22 через чинність договору купівлі - продажу №22022С від 23.02.2022 та продовження існування зобов`язань сторін за цим договором.

Натомість у даній справі ТОВ Торговий Дім Агро-Соя було обрано інший предмет і підстави позову.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили ( Постанова КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 917/31335/18).

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально- правових норм (Постанова КГС ВС від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19).

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … У серпні 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Агро-Соя" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" про повернення попередньої оплати у розмірі 500 000 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022р. у справі № 904/2280/22 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 30, кв. 15; ідентифікаційний код: 36573346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Агро-Соя" (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 1А/11; ідентифікаційний код: 37252990) суму попередньої оплати у розмірі 500 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 500 грн. (https://reyestr.cout.gov.ua/Review/106420903).

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я", в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022р. у справі № 904/2280/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, а апеляційну скаргу розглядати з викликом сторін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2023 року у справі № 904/2280/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (https://reyestr.cout.gov.ua/Review/108272624). В подальшому у резолютивній частині цього рішення було виправлено описки (https://reyestr.cout.gov.ua/Review/108681667).

У вказаній Постанові суд апеляційної інстанції встановив ряд важливих обставин для розгляду справи та дійшов до таких висновків:

-Згідно з п. 3.2 договору, термін ЕХW (Ех Works) означає, що продавець надає покупцю товар у зазначеному місці, яке знаходиться за адресою: вул. Садова, 56, с. Новомиколаївка, Новотроїцький р-н, Херсонської обл.;

-У відповідності до умов договору, покупець не пізніше 03.03.2022 мав повідомити продавця про неможливість надання транспортного засобу під навантаження товару;

-Виходячи з п.п. 3.1, 3.2 договору, саме покупець мав надати продавцю транспортний засіб під завантаження товару за адресою: вул. Садова, 56, с. Новомиколаївка, Новотроїцький р-н, Херсонської обл. в строк до 24.02.2022, втім не здійснив цього, згідно з його поясненнями через введення 24.02.2022 на усій території України воєнного стану внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну та окупацією Херсонської області.

-Таким чином, відповідачем не було порушено свого зобов`язання з поставки товару, встановленого договором, відповідач не відмовлявся від його поставки, а не отримання позивачем товару викликано не вчиненням позивачем дій, що встановлені договором (забезпечення прибуття транспортного засобу під завантаження), до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, тобто, у даному випадку, має місце прострочення кредитора (позивача).

-Відтак, у позивача були відсутні підстави для односторонньої відмови чи розірвання договору згідно з приписами ст.ст. 611, 615, 651 ЦК України, а зобов`язання сторін за договором не є припиненими.

-Відсутні були у позивача і підстави для розірвання договору, виходячи з приписів ст. 6 договору, адже ним не було дотримано строків та порядку повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, а також не підтверджено належними та допустимими доказами настання цих обставин.

-За наведених обставин слід дійти висновку, що у позивача відсутні підстави вимагати повернення здійсненої передоплати по договору у сумі 500 000,00 грн. згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, адже відповідачем не було допущено порушення умов договору щодо поставки товару, договір є чинним, а зобов`язання сторін за ним не припинилися.

-Отже, в суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача передоплати у сумі 500 000,00грн.

Не погодившись з цими висновками позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вищезгадану Постанову ЦАГС.

Постановою Верховного суду від 11 травня 2023 року у справі 904/2280/22 було вирішено Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Агро-Соя" залишити без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2023 у справі № 904/2280/22 залишити без змін (https://reyestr.cout.gov.ua/Review/110813930).

За таких обставин, вже наявні судові рішення про відмову у задоволенні позову, висновки яких мають бути враховані, зокрема в частині порушення позивачем порядку повідомлення про форс-мажорні обставини та про те, що відбулося прострочення кредитора, а не боржника.

Вказані обставини були не повною мірою враховані судом першої інстанції, який зробивши висновок про відсутність підстав для стягнення 3% річних та суми інфляційного збільшення заборгованості дійшов помилкових висновків про наявність підстав для розірвання договору та стягнення основного боргу, оскільки наразі все ще триває прострочення кредитора (позивача), який не виконав (нехай навіть із об`єктивних причин) своїх обов`язків за договором…» як такі, що грунтуються на вибірковому цитуванні змісту оспорюваного судового рішення, без врахуванням предмету і підстав позову та фактичних обставин справи 904/2280/22 та справи, яка наразі розглядається.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господаський суд, в тому числі виходив з того, що : « … Відповідно до пункту 3.2 договору місцем поставки товару є вул. Садова, 56, с. Новомиколаївка, Новотроїцький район, Херсонської області.

Згідно з підпунктом 21 пункту 1, підпунктом 21 пункту 2 постанови Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів №807-IX від 17.07.2020 (із змінами) було вирішено:

- ліквідувати у Херсонській області: Бериславський, Білозерський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Високопільський, Генічеський, Голопристанський, Горностаївський, Іванівський, Каланчацький, Каховський, Нижньосірогозький, Нововоронцовський, Новотроїцький, Олешківський, Скадовський, Чаплинський райони;

- утворити у Херсонській області, зокрема, Генічеський район (з адміністративним центром у місті Генічеськ) у складі територій Генічеської міської, Іванівської селищної, Нижньосірогозької селищної, Новотроїцької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

В розділі ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (із змінами та доповненнями), серед територій України тимчасово окупованих російською федерацією вказана вся територія Генічеського району Херсонської області (дата початку тимчасової окупації 24.02.2022).

Станом на момент вирішення спору територія Генічеського району Херсонської області залишається тимчасово окупованою.

Суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для розірвання договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що:

- триває тимчасова окупація місця поставки товару (с. Новомиколаївка, Новотроїцький район (Генічеський район) Херсонської області), яка не існувала на момент укладення сторонами договору (23.02.2022), не могла бути передбачена позивачем та не могла бути усунена ним;

- подальше виконання позивачем умов договору з направлення покупцем транспортного засобу до місця поставки товару (на тимчасово окуповану територію) призведе до загрози життю та здоров`ю працівників позивача;

- позивач об`єктивно не може виконати зобов`язання та внаслідок зміни обставин кінцевий результат буде не тим, на який він розраховував при укладенні договору.

- договір та звичаї ділового обороту не передбачають можливість несення стороною договору ризиків зміни обставин у вигляді тимчасової окупації території місця поставки товару внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідач не спростував істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору…»

Тобто, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу №22022С від 23.02.2022р. грунтується на доведеності позивачем зміни істотних обставин справи, а не настання форс мажорних обставин.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в викладені в розділіах « 1.2.Щодо грубого порушення позивачем порядку повідомлення про форс- мажорні обставини» , « 1.3.Щодо видачі сертифікату про форс-мажорні обставини неналежним органом» .

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що посилання позивача про наявність підстав для розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин справи суперечать пунктам 85 93 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21, відповідні правові висновки якої не було враховано судом першої інстанції при винесені оспорюваного рішення з огляду на те, що у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Колегія суддів констатує, що апелянтом не надано належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на спростування висновку суду першої інстанції в частині того, що «Відповідач не спростував істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору».

Відповідні доводи апеляційної скарги : «… Відповідач зазначає, що позивач не довів наявності всіх передбачених законом підстав для застосування вищевказаного інституту розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин.

Відповідач звертає увагу, що згідно до поданого платіжного доручення передоплата, яку просить повернути (стягнути) позивач була сплачена ним 24 лютого 2022 року о 13:18. Отже позивач усвідомлював можливі ризики початку повномасштабного збройного вторгнення агресора - російської федерації з урахуванням того, що обов`язок забрати товар покладався саме на позивача, а станом на той час інформація щодо вторгнення вже була загальновідомою.

До того ж саме на позивача покладався ризик пов`язаний із зміною обставин, оскільки факт, що у даному випадку відбулося прострочення кредитора, а не боржника вже встановлений судами в межах розгляду справи № 904/2280/22.

Зазначені обставини були залишені поза увагою суду першої інстанції, який помилково поклав вказані ризики на відповідача…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на концепції негативного доказу інівелюють концепцію змагальності.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення з огляду на наступне:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на підтвердження витрат на правничу допомогу та компенсації витрат адвоката позивачем були надані до суду копії договору про надання правової допомоги від 10.07.2022 разом з додатком №1 від 31.10.2023 до договору; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1132383 від 12.06.2023.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агро-Соя» здійснював адвокат Коваленко Володимир Сергійович.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агро-Соя» (далі клієнт) та адвокатом Коваленком Володимиром Сергійовичем (далі адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги від 10.07.2022 (далі договір від 10.07.2022).

Згідно з пунктом 1.1 договору від 10.07.2022 предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору від 10.07.2022 адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Згідно з пунктом 4.2 договору від 10.07.2022 гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Докази укладення сторонами додаткової угоди до договору позивачем не надані. Позивач долучив підписаний без зауважень та заперечень клієнтом та адвокатом додаток №1 від 31.10.2023 до договору від 10.07.2022, в якому вказано, що

- гонорар адвоката Коваленко В.С. за договором про надання правової допомоги становить 34500грн.

- в обсяг наданих послуг входить:

консультація щодо розірвання договору купівлі-продажу №22022С та стягнення безпідставно набутих грошових коштів тривалість 1 година вартість 1000грн;

пошук та аналіз законодавства та судової практики з приводу розірвання договору купівлі-продажу №22022С та стягнення безпідставно набутих грошових коштів тривалість 1 година вартість 1000грн;

складання позовної заяви про розірвання договору купівлі-продажу №22022С та стягнення безпідставно набутих грошових коштів тривалість 3 години вартість 8000грн;

подання позовної заяви про розірвання договору купівлі-продажу №22022С та стягнення безпідставно набутих грошових коштів до Господарського суду Дніпропетровської області тривалість 1година вартість 500грн;

складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив у справі №904/3101/23 тривалість 3 години вартість 3000грн;

складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області відповіді та пояснень на заперечення у справі №904/3101/23 тривалість 2 години вартість 2000грн;

складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про забезпечення позову у справі №904/3101/23 тривалість 4 години вартість 4000грн;

участь у судовому засіданні 11.07.2023 у справі №904/3101/23 у Господарському суді Дніпропетровської області - тривалість 1 година - вартість 2000грн;

участь у судовому засіданні 22.08.2023 у справі №904/3101/23 у Господарському суді Дніпропетровської області - тривалість 1 година - вартість 2000грн;

участь у судовому засіданні 06.09.2023 у справі №904/3101/23 у Господарському суді Дніпропетровської області - тривалість 1 година - вартість 2000грн;

участь у судовому засіданні 20.09.2023 у справі №904/3101/23 у Господарському суді Дніпропетровської області - тривалість 1 година - вартість 2000грн;

участь у судовому засіданні 04.10.2023 у справі №904/3101/23 у Господарському суді Дніпропетровської області - тривалість 1 година вартість 2000грн;

участь у судовому засіданні 31.10.2023 у справі №904/3101/23 у Господарському суді Дніпропетровської області - тривалість 1 година - вартість 2000грн;

складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі №904/3101/23 тривалість 2 години - вартість 3000грн.

Тобто у додатку №1 від 31.10.2023 до договору від 10.07.2022 адвокат та клієнт узгодили перелік наданих послуг, їх вартість, розмір гонорару адвоката. Зауваження або заперечення клієнта щодо складу, обсягу та якості наданих послуг відсутні.

Колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд, встановивши, що позивач не довів, що не міг передбачити додаткові витрати на правничу допомогу в розмірі 24500грн під час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, відмовив у відшкодуванні витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 24500грн, здійснивши розподіл решти з заявлених 10 000,00 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд врахував заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу саме в тих розмірах, з якими погоджувався апелянт і здійнив розподіл витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 8900грн.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …2.2.Щодо змісту додатку № 1 до договору

Варто також зазначити, що частина витрат зазначених у додатку очевидно не може бути покладена відповідача:

-п. 1 додатку - Зазначено Консультація клієнта. Варто зазначити, що відповідач не зобов`язаний сплачувати витрати на консультування позивача. Саме ж по собі складання позову вже зазначено в акті окремо;

-п. 7 додатку - Відповідач не зобов`язаний компенсувати позивачу витрати на подання тих документів, які не є обов`язковими і не охоплюються заявами по суті визначеними у ГПК (пояснення на заперечення по справі). До речі, такі пояснення подаються лише з дозволу суду, якого позивач не запитував;

-п. 8 - Щодо подання заяви про забезпечення позову, то така заява не була задоволена судом, а отже не може бути окремо оплачена відповідачем;

-п. 15 - Щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат, то подання такої заяви відбулося вже після прийняття рішення по справі і не може охоплюватися поняттям судових витрат…» як такі, що знаходяться в межах обов`язку сторони, яка оспорює співрозмірність понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, доводи таку неспіврозмірність.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, заперечуючи проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач у своїх запереченнях, сфоромваних 14.11.2023р. в системі «Електронний суд» зазначав наступне:

«…У випадку задоволення заяви відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, до 1500грн.

Відповідач вказав, що наданий позивачем додаток №1 до договору не підтверджує факт надання послуг, оскільки не є актом приймання-передачі наданих послуг. Вказаний документ містить лише перелік узгоджених послуг і не підтверджує факт їх надання та прийняття клієнтом. Таким чином витрати на професійну правничу допомогу стягненню не підлягають внаслідок відсутності підтвердження їх надання.

Відповідач звернув увагу, що в позові позивач визначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 10000грн. У заяві про ухвалення додаткового рішення суду позивач просить стягнути витрати у розмірі 34500грн. Це істотно перевищує суму, попередньо заявлену позивачем. Посилаючись на частину 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вказує, що судові витрати, які підлягають стягненню у будь-якому випадку не можуть перевищувати 10000грн.

Відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути стягнені з відповідача у повному обсязі, оскільки підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог…».

Колегія суддів констатує, що зміст заперечень проти ухвалення додаткового рішення не містить тверджень відповідача про те, що : « … Отже, процесуальний закон в обов`язковому порядку вимагає для стягнення витрат на професійну правничу допомогу доказів того, що вказані послуги були надані. Натомість, наявний додаток № 1 до договору доданий позивачем не підтверджує факт надання послуг оскільки не є актом приймання-передачі наданих послуг. Вказаний документ містить лише перелік узгоджених послуг і не підтверджує факт їх надання та прийняття Клієнтом.

Додатково також варто зазначити, що згідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу стягненню не підлягають, оскільки не підтверджено факт їх надання. Натомість, положення ГПК України обов`язково вимагають подання докумена за фактом надання, тобто документа складеного після вже наданих послуг (такого як акт приймання-передання наданих послуг), а не заздалегідь…» в зв`язку із чим відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не були предметом дослідження судом першої існтанції з вини апелянта, а обов`язок несення негативних наслідків в даному випадку цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарки в частині того, що « … Зрештою, не можна залишити поза увагою і те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є очевидно завищеним та непропорційним ані складності справи, ані якості і обсягу поданих позивачем документів. Отже цей розмір в будь-якому випадку підлягає зменшенню…» відхиляються колегією суддів як такі, що носять декларативний характер.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі №904/3101/23 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі №904/3101/23 підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я на них, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпунктів б ,в пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням:

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 8147,20 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі №904/3101/23 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі №904/3101/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі №904/3101/23 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 у справі №904/3101/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8147,20 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпро - Білогір`я.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус