Рішення

від 14.05.2024 по справі 903/180/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2024 року Справа № 903/180/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачбуд-Українка

до відповідача: Приватного підприємства Максі Авто

про стягнення 146863,33 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 21.02.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачбуд-Українка до Приватного підприємства Максі Авто про стягнення 146863,33 грн збитків.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що відповідачем порушено обов`язок щодо складання та реєстрації податкової накладної, від виконання якого залежала реалізація позивачем свого майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит в розмірі 146863,33 грн податку на додану вартість за наслідками господарської операції за договором купівлі - продажу товару №608 від 15.07.2021.

Ухвалою суду від 23.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.03.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь позивача, позивачу відповідь на відзив.

14.03.2024 позивач через систему Електронний суд подав додаткові пояснення від 14.03.2024, які суд ухвалив на місці залишити без розгляду, оскільки дозволу учаснику справи подати додаткові пояснення не надавав та не визнавав їх подання необхідними.

19.03.2024 відповідач через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву, який суд ухвалив на місці залишити без розгляду на підставі ст.118 ГПК України, оскільки відповідач втратив право на подання відзиву із закінченням призначеного судом строку (пропустив встановлений судом строк для подання відзиву).

20.03.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в дане судове засідання. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.03.2024 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 10.04.2024 в режимі відеоконференції з представником позивача.

10.04.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. Дане клопотання суд ухвалив на місці не приймати до розгляду на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки докази подані з пропуском строку встановленого на їх подання.

В судовому засіданні 23.04.2024 оголошено перерву до 23.04.2024.

Ухвалою суду від 23.04.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відкладено на 14.05.2024.

14.05.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі його представника, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 14.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 23.04.2024) в його електронний кабінет 23.04.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За визначенням п.п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпостачбуд-Українка (покупець) та Приватним підприємством Максі Авто (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 608 транспортного засобу (далі договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити рахунок і прийняти у власність транспортний засіб, який має такі характеристики: MAN TGS, 2011 року випуску, тип ТЗ - автобетономішалка, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 (а.с.17).

Відповідно до п. 2.3 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі ТЗ на підставі Акту прийому-передачі і надання супроводжуючих документів.

Згідно з п. 3.1 договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу (товару) є договірною та складає: 881180,00, в т.ч. ПДВ - 146863,33 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.1 договору цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Відповідач на виконання умов договору поставив позивачу товар на загальну суму 881180,00 грн, у т.ч. 146863,33 грн ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 153 від 22.07.2021 (а.с.19).

Позивач 22.07.2021 провів оплату за отриманий товар в сумі 881180,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 847 від 22.07.2021 (а.с.32).

На виконання п. 2.3 договору сторони засвідчили перехід права власності на товар від продавця до покупця на підставі Акту прийому-передачі транспортного засобу, який підписано повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень (а.с.18).

26.07.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2п-07/23 в якій запропоновано протягом 10 банківських днів з дня отримання претензії перерахувати на рахунок покупця, суму податку на додану вартість за договором, а саме 146863,33 грн, оскільки податкова накладна № 5 від 22.07.2021 складена продавцем зупинена, однак дана залишена відповідачем без реагування (а.с.20).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з підпунктом 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахун-ками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначе-ними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, у відповідності до п. 80 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, який містить певні особливості, передбачено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. У разі зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зазначених в абзаці першому цього пункту, в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строку 365 календарних днів зупиняється на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Як встановлено судом, згідно видаткової накладної № 153 від 22.07.2021 відповідач поставив позивачу автобетономішалку MAN TGS № WMA49SZZ5BM576119 вартістю 881180,00 грн, у тому числі ПДВ 146863,33 грн.

Із відповіді на відзив вбачається, що 22.07.2021 відповідач склав податкову накладну №5 від 22.07.2021 на суму 881180,00 грн (у т.ч. ПДВ 146863,33 грн) та направив її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних 04.08.2021.

Проте, як вбачається з відповіді на відзив податковим органом було зупинено реєстрацію вищенаведеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України із посиланням на те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

При цьому, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків з недобросовісного контрагента, який не здійснив реєстрацію ПН у ЄРПН(не надав пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної), необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання) у вигляді нереєстрації ПН у ЄРПН;

2) шкідливого результату такої поведінки збитків у вигляді втраченого ПК;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками - право на відображення ПК безпосередньо залежить від факту реєстрації ПН;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду бездіяльність контрагента у виконанні обов`язку з реєстрації ПН у ЄРПН.

У разі відсутності хоча б одного із вищезазначених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків настати не може.

З врахуванням положень п. 198.6 ст.198 ПК України та особливостей, визначених п. 80 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України одержувач товарів/послуг має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, у разі своєчасної реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 1095 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування та зупинення/переривання термінів відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 ст. 198 розділу V ПК України, пункту 102.9 статті 102 розділу ІІ ПК України та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Аналогічної позиції дотримується Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 25.09.2023 по справі №903/155/23.

Як встановлено судом, на дату звернення позивача до суду, а саме 21 лютого 2024 року строк 1095 днів для включення до податкового кредиту суми ПДВ на отриманий товар ще не пройшов, а отже доводи позивача про втрату ним права на податковий кредит є передчасними.

В матеріалах справи відсутні докази, а позивачем не доведено заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків на момент винесення рішення.

З огляду на дану обставину, суд дійшов висновку, про відсутність всіх елементів господарського правопорушення, адже відсутній один з обов`язкових елементів, а відтак стягнути з відповідача 146863,33 грн збитків за не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість є на даний момент неможливим.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до суду для відшкодування збитків за спливом 1095 днів із дати складання податкової накладної та зупинення/переривання термінів за договором купівлі-продажу №608 від 15.07.2021.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із їх безпідставністю.

В силу положень ст.129 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачбуд-Українка до Приватного підприємства Максі Авто про стягнення 146863,33 грн збитків - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

24.05.2024.

СуддяА. С. Вороняк