Рішення

від 14.05.2024 по справі 903/145/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2024 року Справа № 903/145/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Володимирського району

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ЗАХІДНА АГРАРНА КОМПАНІЯ

про стягнення безпідставно набутих коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою

Представники сторін:

прокурор: Костюк Наталія Володимирівна;

від позивача: не прибули;

від відповідача: ОСОБА_1 ;

Встановив: Керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Володимирського району звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ЗАХІДНА АГРАРНА КОМПАНІЯ та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ЗАХІДНА АГРАРНА КОМПАНІЯ 580 398, 93 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 15, 0000 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки: 0722484600:04:000:0694.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач впродовж тривалого часу користувався земельною ділянкою без укладення додаткової угоди до договору оренди та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування з урахуванням нової нормативної грошової оцінки.

Ухвалою суду від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2024.

Ухвалою суду від 18.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2024.

Ухвалою суду від 15.04.2024 судове засідання відкладено на 14.05.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПП ЗАХІДНА АГРАРНА КОМПАНІЯ через відділ документального забезпечення та контролю суду подало:

- відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/1714/23 від 27.02.2024 у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю;

- клопотання за вх.№ 01-75/1742/24 від 28.02.2024;

- заяву за вх.№ 01-75/2810/24 від 12.04.2024.

Локачинська селищна рада Володимирського району через відділ документального забезпечення та контролю суду подала відповідь на відзив за вх.№ 01-75/1843/24 від 04.03.2024.

Прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав:

- відповідь на відзив за вх. № 01-75/1829/24 від 04.03.2024;

- додаткові пояснення за вх.№ 01-75/2008/24 від 08.03.2024 2024 у якому просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити строк для подання до суду рішення Локачинської селищної ради №1/12 від 17.12.2020 Про надання згоди на прийняття земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення з додатками;

- клопотання про долучення доказів за вх.№ 01-74/503/24 від 13.03.2024 у якому просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити строк для подання до суду рішення Локачинської селищної ради №1/12 від 17.12.2020 Про надання згоди на прийняття земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення з додатками.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та просив суд задоволити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18, уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, зокрема, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Враховуючи наведене, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор зазначає, що несплата відповідачем орендної плати з урахуванням нової нормативної грошової оцінки у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки (з пасовищ на ріллю) за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

На запит Володимирської окружної прокуратури від 21.11.2023 №50/1-2739вих-23 (а.с. 57-58) селищна рада листом від 30.11.2023 №748/17/2-23 повідомила, що ТОВ ПП «ЗАК» до селищної ради із заявою про внесення змін до відповідного договору оренди щодо зміни угідь земельної ділянки, нормативної грошової оцінки та орендної плати не зверталось. Крім того вказаним листом зазначила, що не заперечує щодо застосування заходів представницького характеру окружною прокуратурою (а.с. 59).

Також листом від 18.12.2023 №787/17/2-23 Локачинська селищна рада повідомила, що не заперечує щодо застосування заходів представницького характеру окружною прокуратурою, що стосується стягнення безпідставно збережених коштів (а.с. 63).

В подальшому на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Володимирська окружна прокуратура листом від 02.02.2024 №50-298ВИХ-24 повідомила позивача щодо звернення до господарського суду в його інтересах із позовом (а.с. 104).

Отже, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України Про прокуратуру при поданні даного позову до суду.

Позов прокурора обґрунтовано тим, що 20.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (далі Орендодавець) та приватним підприємством «Західна аграрна компанія» (далі Орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 17-19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав від 18.07.2023 № 339532386 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 24.06.2019 на підставі Договору, номер запису 32151307 (а.с. 15-16).

Згідно п. 1.1. Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, яка розташована за межами населених пунктів на території Привітненської сільської ради Локачинського району Волинської області.

В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15,0000 гектарів, у тому числі: 15,0000 га - пасовище (п. 2.1. Договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 0722484600:04:000:0694 (п. 2.3. Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 становить 97 657, 21 грн (п. 2.7. Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору, договір укладено на строк 7 років.

Згідно п. 4.2. Договору орендна плата сплачується Орендарем, відповідно до Податкового кодексу України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на р/р управління казначейства у Локачинському районі Волинської області, у розмірі 66,916 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (розмір орендної плати визначений за результатами проведення електронних земельних торгів), з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 4.3. Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно п. 4.4. Договору орендна плата вноситься Орендарем у строки, визначені Податковим кодексом України у розмірі, встановленому п. 4.2. Договору.

Крім цього, пунктом 4.5. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі, поміж іншого, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно п. 8.3.6. Договору орендар має право проводити зміну угідь орендованої земельної ділянки в установленому законодавством порядку.

Пунктом 11.7. Договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

24.12.2020 юридичну особу ПП «Західна Аграрна Компанія» реорганізовано в юридичну особу ТОВ «ПП Західна Аграрна Компанія», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку отримано з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/, яка є загальнодоступною (а.с. 84-90).

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 03.12.2020 №14-ОТГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 03.12.2023 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 передано в комунальну власність Локачинської селищної ради Володимирського району (а.с. 20-29).

Також із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339532386 від 18.07.2023 вбачається, що Локачинська селишна рада 04.01.2022 зареєструвала право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку (а.с. 15-16).

Отже, на час розгляду даної справи орендодавцем та власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 є Локачинська селищна рада Володимирського району Волинської області, а орендарем ТОВ «ПП Західна Аграрна Компанія».

На запит Володимирської окружної прокуратури від 14.06.2023 №50/1-1520ВИХ-23 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надало інформацію від 29.06.2023 №10-3-0.42-2376/2-23 про те, що управлінням здійснювався державний контроль з питань дотримання земельного законодавства шляхом проведення перевірки під час використання земельних ділянок та надано можливість ознайомитись та скопіювати копії актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Володимирського району (а.с. 69).

Між тим, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 15.06.2020 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки сільськогосподарського призначення (угіддя пасовища) з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 площею 15,0000 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Привітненської сільської ради Локачинського району (теперішньої Локачинської селищної ради Володимирського району) та за результатами якої складено акт перевірки №464-ДК/287/АП/09/01-20.

У процесі зазначеної перевірки, встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (угіддя пасовища) з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, яка перебуває в оренді ПП «Західна Аграрна Компанія», на підставі договору оренди від 20.06.2019, засіяна орендарем сільськогосподарською культурою, а відтак на момент перевірки фактично використовується під посіви сільськогосподарських культур, що підтверджується актом перевірки від 20.06.2020 №464-ДК/287/АП/09/01-20 з планом-схемою земельної ділянки, приписом про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства від 17.06.2020 № 464-ДК/0049/Пр/03/01-20 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.06.2020 № 464-ДК/0050/По/08/01-20 (а.с. 70-77).

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.42-3910/2-23 від 24.10.2023 за результатами здійснення заходів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0722484600:04:000:0695, 0722484600:04:000:0694 відносно директора ПП «Західна Аграрна Компанія» ОСОБА_2 складено два протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 55 КУпАП та винесено дві постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на загальну суму 680 грн, який було сплачено 01.07.2020 (а.с. 78).

Відповідач у квітні 2020 звернувся до ТзОВ «ОЛДІ» з клопотанням щодо виготовлення Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на земельних ділянках загальною площею 48,2314 га (кадастрові номери: 0722484600:04:000:0694 та 0722484600:04:000:0695), що перебувають у користуванні на правах оренди у ПП «Західна Аграрна Компанія», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Привітненської сільської ради (за межами населених пунктів), Локачинського району Волинської області (теперішньої Локачинської селищної ради Володимирського району). Відповідач клопотав передбачити у відповідному Проекті землеустрою трансформацію угідь переведення земель з існуючих пасовищ в ріллю для вирощування сільськогосподарських культур (а.с. 52).

Актом від 16.07.2020 ПП «Західна Аграрна Компанія» погодила та затвердила відповідний Проект землеустрою (а.с. 52).

30.09.2020 в Державному земельному кадастрі зареєстровано зміну складу угідь земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0710466892020. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 15,0000 га, нормативна грошова оцінка (станом на 12.03.2019, тобто до зміни угідь) 97 657, 21 грн, експлікація земельних угідь: рілля 15,0000 га (а.с. 30-32).

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 від 06.10.2020, сформований на підставі заяви ПП «Західна Аграрна Компанія», після зміни складу угідь, нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки становить 378 961, 37 грн. (а.с. 54-55).

У відповідності до п. 4.2. договору оренди землі від 20.06.2019, орендна плата сплачується орендарем, відповідно до Податкового кодексу України, у розмірі 66,916 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка з 30.09.2020 становить 378 961, 37 грн.

Отже, розмір орендної плати за рік, починаючи з 01.10.2020, становить 253 585, 79 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки (378 916, 37) x ставка орендної плати (66,916) / 100).

Згідно інформацій Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області від 09.08.2023 №5520/5/03-20-04-01-05 та даних ІКС «Податковий блок» щодо задекларованих (нарахованих) та сплачених сум орендної плати за землю ТОВ «ПП ЗАК» (код ЄДРПОУ 36205714) за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 за 2021-2023 роки задекларовано (нараховано) річну орендну плату в сумі 65 348, 29 грн (за даними поданої платником податкової декларації з плати за землю) (а.с. 56).

Як вбачається із інформації Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області від 14.12.2023 №9476/5/03-20-04-01-05 (а.с. 66) та даних ІКС «Податковий блок» TOB «ПП ЗАК» (код ЄДРПОУ 36205714) згідно поданих до Локачинської ДНІ податкових декларацій з плати за землю задекларовано орендну плату по Локачинській ТГ (у 2020 році - Привітненська с/р) у наступному розмірі: 1) за 2020 рік 194 791, 28 грн. (в т.ч. за земельні ділянки площею 33, 2314 га, кадастровий номер 0722484600:04:000:0695 134 888, 68 грн., площею 15 га, кадастровий номер 0722484600:04:000:0694 59 902, 60 грн.), з врахуванням вимог Закону України №540ІХ від 30.03.2020 року (не нараховувалась та не сплачувалась орендна плата за період з 1 березня по 31 березня 2020 року); 2) за 2021 рік 424 116, 11 грн. (в т.ч. за земельні ділянки площею 33, 2314 га, кадастровий номер 0722484600:04:000:0695 147 151, 29 грн., площею 15 га, кадастровий номер 0722484600:04:000:0694 65 348, 29 грн.); 3) за 2022 рік 409 853,21 грн. (в т.ч. за земельні ділянки площею 33,2314 га, кадастровий номер 0722484600:04:000:0695 147 151, 29 грн., площею 15 га, кадастровий номер 0722484600:04:000:0694 65 348, 29 грн); 4) за 2023 рік 392 439, 77 грн. (в т.ч. за земельні ділянки площею 33,2314 га, кадастровий номер 0722484600:04:000:0695 147 151, 29 грн., площею 15 номер 0722484600:04:000:0694 65 348, 29 грн.).

При цьому, станом на 13.12.2023, згідно вищевказаної інформації ГУ ДПС у Волинській області задекларовані суми орендної плати за землю по Локачинській ТГ відповідачем сплачені в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Згідно інформації Локачинської селищної ради Володимирського району від 30.11.2023 №748/17/2-23 (а.с. 59) ТОВ «ПП ЗАК» на території громади орендує земельні ділянки комунальної власності та не витребувані земельні частки (паї) за межами населених пунктів територіальної громади, в тому числі і земельні ділянки з кадастровими номерами 0722484600:04:000:0694 та 0722484600:04:000:0695. При цьому, прокурор зазначає, що орендар щомісяця сплачує орендну плату за оренду земельних ділянок трьома платежами, без зазначення за оренду яких саме ділянок внесено орендну плату.

Водночас, за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 задекларована (нарахована) сума орендної плати за рік (без її заокруглень до сотих) становить 65 348, 2986 грн. (сума НГО 97 657,2 грн. х ставку орендної плати 66,916%/100%), а за один місяць 5 445,6915 грн. (орендна плата за рік 65 348, 2986 грн./12 місяців). Річна орендна плата за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0695 становить 147 151,295 грн. (сума НГО 198 416, 05 грн х ставку орендної плати 74,163%/100%), а місячна орендна плата становить 12 262, 6075 грн (орендна плата за рік 147 151,295 грн./12 місяців).

Таким чином задекларована орендарем місячна орендна плата за оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 0722484600:04:000:0694 та 0722484600:04:000:0695 становить 17 708, 299 грн., що відповідає щомісячному платежу в сумі 17 708, 30 грн.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Володимирського району прокурор зазначає, що несплата відповідачем орендної плати з урахуванням нової нормативної грошової оцінки у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки (з пасовищ на ріллю) за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування, а відтак доводить, що відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника земельної ділянки 580 398, 93 грн.

Не погоджуючись із доводами прокурора, відповідач подав відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/1714/23 від 27.02.2024 у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що позивач став власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 площею 15, 0000 гектарів 03.12.2020, а розрахунок боргу здійснено і за жовтень-грудень 2020. Також доводить, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам судом встановлено, наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи-підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 в Державному земельному кадастрі зареєстровані 24.10.2018.

Як зазначалося раніше, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 площею 15, 0000 гектарів, яка розташована за межами населених пунктів на території Привітненської сільської ради Локачинського району Волинської області перебуває у комунальній власності Локачинської селищної ради.

Згідно зі статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно зі ст. 17 Закону «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

20.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (далі Орендодавець) та приватним підприємством «Західна аграрна компанія» (далі Орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 17-19).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, яка розташована за межами населених пунктів на території Привітненської сільської ради Локачинського району Волинської області. В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,0000 гектарів, у тому числі: 15,0000 га - пасовище (п. 2.1. Договору). Кадастровий номер земельної ділянки: 0722484600:04:000:0694 (п. 2.3. Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 становить 97 657, 21 грн (п. 2.7. Договору). У відповідності до п. 3.1. Договору, договір укладено на строк 7 років.

При цьому, згідно п. 4.2. Договору орендна плата сплачується Орендарем, відповідно до Податкового кодексу України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на р/р управління казначейства у Локачинському районі Волинської області, у розмірі 66,916 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (розмір орендної плати визначений за результатами проведення електронних земельних торгів), з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Суд встановив, що відповідач у квітні 2020 звернувся до ТзОВ «ОЛДІ» з клопотанням щодо виготовлення Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на земельних ділянках загальною площею 48,2314 га (кадастрові номери: 0722484600:04:000:0694 та 0722484600:04:000:0695), що перебувають у користуванні на правах оренди у ПП «Західна Аграрна Компанія», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Привітненської сільської ради (за межами населених пунктів), Локачинського району Волинської області (теперішньої Локачинської селищної ради Володимирського району).

Відповідач клопотав передбачити у відповідному Проекті землеустрою трансформацію угідь переведення земель з існуючих пасовищ в ріллю для вирощування сільськогосподарських культур (а.с. 52). Актом від 16.07.2020 ПП «Західна Аграрна Компанія» погодила та затвердила відповідний Проект землеустрою (а.с. 52).

30.09.2020 в Державному земельному кадастрі зареєстровано зміну складу угідь земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0710466892020. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 15,0000 га, нормативна грошова оцінка (станом на 12.03.2019, тобто до зміни угідь) 97 657, 21 грн, експлікація земельних угідь: рілля 15,0000 га (а.с. 30-32).

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до п. 4.2. Договору оренди землі від 20.06.2019, орендна плата сплачується Орендарем, відповідно до Податкового кодексу України, у розмірі 66,916 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка з 30.09.2020 становить 378 961, 37 грн.

Отже, розмір орендної плати за рік, починаючи з 01.10.2020, становить 253 585,79 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки (378 916, 37 грн.) x ставка орендної плати (66,916) / 100).

Пунктом 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За наслідками проведених позивачем розрахунків, відповідач зобов`язаний починаючи з 01.10.2020 за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 сплачувати орендну плату в розмірі 21 132, 1492 грн. за місяць (річна орендна плата (253 585,79 грн. / 12 місяців) (а.с. 80-82).

Як вже зазначив суд, згідно інформації Локачинської селищної ради Володимирського району від 30.11.2023 №748/17/2-23 (а.с. 59) ТОВ «ПП ЗАК» на території громади орендує земельні ділянки комунальної власності та не витребувані земельні частки (паї) за межами населених пунктів територіальної громади, в тому числі і земельні ділянки з кадастровими номерами 0722484600:04:000:0694 та 0722484600:04:000:0695. При цьому, прокурор зазначає, що орендар щомісяця сплачує орендну плату за оренду земельних ділянок трьома платежами, без зазначення за оренду яких саме ділянок внесено орендну плату.

З урахуванням п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України та згідно інформації Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 задекларована (нарахована) сума орендної плати за рік (без її заокруглень до сотих) становить 65 348, 2986 грн. (сума НГО 97 657,2 грн. х ставку орендної плати 66,916%/100%), а за один місяць 5 445, 6915 грн. (орендна плата за рік 65 348, 2986 грн./12 місяців). Річна орендна плата за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0695 становить 147 151,295 грн. (сума НГО 198 416, 05 грн х ставку орендної плати 74,163%/100%), а місячна орендна плата становить 12 262, 6075 грн (орендна плата за рік 147 151,295 грн./12 місяців).

Відтак, задекларована орендарем місячна орендна плата за оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 0722484600:04:000:0694 та 0722484600:04:000:0695 становить 17 708, 299 грн., що відповідає щомісячному платежу в сумі 17 708, 30 грн.

Водночас, відповідач зобов`язаний починаючи з 01.10.2020 за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 сплачувати орендну плату в розмірі 21 132, 1492 грн. за місяць, розмір орендної плати за рік, починаючи з 01.10.2020, становить 253 585, 79 грн.

За змістом абзацу 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. ч. 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частин першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3.). Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 12.3.1.).

Згідно з пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Згідно з пп. 14.1.125. ст. 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2. ст. 288 ПК України).

У п. 288.4. ст. 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно із положеннями пп. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0, 3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

У пп. 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Отже, нормативно грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За правилами частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 201 Земельного кодексу України).

З аналізу нормативно-правових норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про оренду землі» можна дійти висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі, поміж іншого, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З урахуванням наведених обставин та норм законодавства, а також зміни нормативної грошової оцінки, правомірним є і зміна розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №635/4233/19.

Отже, відповідач був обізнаним про те, що розмір грошової оцінки та орендної плати за користування орендованою ним земельною ділянкою за вищезгаданим договором не є сталим показником і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, зміною нормативної грошової оцінки земель міста та внаслідок внесення змін на підставі вимог діючого законодавства.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/24/24 від 02.04.2024 постановлено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ПП «Західна аграрна компанія» в частині пункту 2.1 договору та викладено в такій редакції - «В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 33,2314 гектарів, у тому числі: 33,2314 га - рілля». Також зазначеним рішенням внесено зміни до пункт 2.7 зазначеного договору та викладено в такій редакції - «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 779 442,22 грн.».

Також, рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/30/24 від 13.03.2024 постановлено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ПП Західна аграрна компанія, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 24.06.2019 на підставі договору, номер запису 32151307 щодо земельної ділянки площею 15, 0000 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 0722484600:04:000:0694, а саме: пункт 2.1 договору викладено в такій редакції: В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15, 0000 гектарів, у тому числі: 15, 0000 га - рілля; пункт 2.7 договору викладено в такій редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 378 961, 37 гривень.

Отже, зазначеними рішеннями суду внесено зміни до договору в частині цільового призначення вище зазначених земельних ділянок та їх нормативно грошових оцінок.

Водночас, позов прокурора стосується стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у період, що передував внесенню зазначених змін до договору на підставі рішення суду з 01.10.2020 по 31.10.2023.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази та зміну нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, за жовтень-грудень 2020 відповідач мав би сплатити орендну плату в сумі 63 396, 4476 грн. (місячна орендна плата в сумі 21 132,1492 грн. х на 3 міс.), сплатив орендної плати в сумі 16 337, 0745 грн. (сплачена місячна орендна плата в сумі 5 445,6915 грн. х 3 міс.), внаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника ділянки кошти в розмірі 47 059, 3731 грн. (сума орендної плати, яку орендар зобов`язаний був сплатити, в сумі 63 396, 4476 грн. мінус сума оренди, сплачена орендарем за відповідний період, в розмірі 16 337,0745 грн.).

При цьому, за 2021 відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату в сумі 253 585, 79 грн. (місячна орендна плата в сумі 21 132, 1492 грн х на 12 міс.), сплатив орендної плати в сумі 65 348,298 грн. (сплачена місячна орендна плата в сумі 5 445, 6915 грн. х 12 місяців), внаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника ділянки кошти в розмірі 188 237, 492 грн. (сума орендної плати, яку орендар зобов`язаний був сплатити, в сумі 253 585, 79 грн. мінус сума оренди, сплачена орендарем за відповідний період, в розмірі 65 348, 298 грн).

За 2022 відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату в сумі 253 585,79 грн. (місячна орендна плата в сумі 21 132, 1492 грн. х на 12 міс.), сплатив орендної плати в сумі 65 348,298 грн (сплачена місячна орендна плата в сумі 5 445,6915 грн х 12 міс.), внаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника ділянки кошти в розмірі 188 237, 492 грн. (сума орендної плати, яку орендар зобов`язаний був сплатити, в сумі 253 585, 79 грн. мінус сума оренди, сплачена орендарем за відповідний період, в розмірі 65 348, 298 грн.).

За січень та жовтень (включно) 2023 відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату в сумі 211 321, 492 грн. (місячна орендна плата в сумі 21 132, 1492 грн. х на 10 міс.), сплатив орендної плати в сумі 54 456, 915 грн. (сплачена місячна орендна плата в сумі 5 445, 6915 грн х 10 міс.), внаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника ділянки кошти в розмірі 156 864,577 грн (сума орендної плати, яку орендар зобов`язаний був сплатити, в сумі 211 321,492 грн мінус сума оренди, сплачена орендарем за відповідний період, в розмірі 54 456,915 грн).

Суд перевіривши розрахунок, доданий прокурором до позовної заяви дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Отже, загальна сума коштів, які відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 становить 580 398, 93 гривень.

При цьому, слід врахувати, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 внесено зміни в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) який доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Вказаний закон набрав чинності 17.03.2022 після його опублікування в офіційному виданні Голос України від 17.03.2022 № 58.

Отже, для визначення розміру коштів, які відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, а також з урахуванням внесених змін в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України обрано період з 01.10.2020 по 31.10.2023.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна (глава 83 ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто, фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Враховуючи зазначене, 580 398, 93 грн., які просить стягнути прокурор у позовній заяві є сумою несплаченої ТОВ «ПП ЗАК» орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення додаткової угоди до договору оренди, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

Як встановив суд, в Державному земельному кадастрі 30.09.2020 зареєстровано зміну складу угідь (з пасовищ на ріллю) земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, оскільки земельна ділянка використовується як рілля, а не як пасовище. При цьому за заявою ПП «Західна Аграрна Компанія» в програмному забезпеченні Державного земельного кадастру 06.10.2020 сформовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки (з урахуванням зміненого складу угідь), однак орендарем сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою зі складом угідь пасовище, тому підстави для звернення з позовом в порядку ст. 1212 ЦК України про стягнення коштів, які зберіг у себе відповідач без достатніх правових підстав, тобто які мав сплачувати за користування земельною ділянкою у зв`язку зі зміною складу угідь та зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки прокурором заявлено правомірно.

Земельну ділянку з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 щодо якої зареєстровано зміну складу угідь (з пасовищ на ріллю) відповідач використовує, що підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією з Локачинської селищної ради та ДПС.

Оскільки зміни щодо складу угідь спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 (з пасовища на ріллю) та відповідно нової нормативної грошової оцінки землі до договору внесено з 30.09.2020, а отже, стягнення у період з 01.10.2020 по 31.10.2023 за чинним договором нової іншої суми орендної плати неможливе, проте відповідач користується земельною ділянкою саме за новим складом угідь земельної ділянки, зміненим за його ініціативою, тому є правильним стягнення різниці між сплаченою орендною платою за договором оренди та сумою, яку мав би сплатити користувач у випадку його добросовісної поведінки та внесення відповідних змін до договору оренди землі, на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №916/3893/21.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивач став власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 площею 15, 0000 гектарів 03.12.2020, а розрахунок боргу здійснено за жовтень-грудень 2020 неправомірно та доводи про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України спростовані матеріалами справи.

Крім того, на стадії судових дебатів, представник відповідача зазначила, що поданий прокурором разом із позовом розрахунок боргу заявлений у період поза строком позовної давності, а відтак заявила клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Між тим, заявлене представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності у судовому засіданні не досліджувалось, а відтак не може бути розглянутим на даній стадії судового процесу.

Враховуючи наведене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, відхиливши доводи відповідача, дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 580 398, 93 грн. за фактичне користування з урахуванням нової нормативної грошової оцінки.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом враховується, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України. № 63566/00, § 23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП ЗАК» (код ЄДРПОУ: 36205714, 45500, Волинська обл., смт. Локачі, вул. Шевченка, будинок 41А) на користь Локачинської селищної ради (45500, Волинська обл., Локачинський р-н, смт. Локачі, вул. Миру, 37, розрахунковий рахунок UA18999980314020544000003554, отримувач ГУК у Волин.обл/смт. Локачі/24060300, код платежу 24060300 "Інші надходження", перерахування безпідставно збережених коштів) 580 398 , 93 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 15, 0000 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки: 0722484600:04:000:0694.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП ЗАК» (код ЄДРПОУ: 36205714, 45500, Волинська обл., смт. Локачі, вул. Шевченка, будинок 41А) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15 м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915 р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 8705, 99 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 24.05.2024

СуддяВ. М. Дем`як