Рішення

від 18.04.2024 по справі 923/20/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

18 квітня 2024 р. м. Ужгород Справа №923/20/22

За позовом Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області, м. Нова Каховка Херсонської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області, м. Нова Каховка Херсонської області, Ліцею №1 Таврійської міської ради, м. Таврійськ Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби України, м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 163 687,21 грн надмірно сплачених грошових коштів,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Прокуратури

Позивача 1 не з`явився

Позивача 2 не з`явився

Позивача 3 не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Керівником Каховської окружної прокуратури Херсонської області, м. Нова Каховка Херсонської області заявлено позов в інтересах держави в особі Відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області, м. Нова Каховка Херсонської області, Ліцею №1 Таврійської міської ради, м. Таврійськ Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби України, м. Одеса до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 163 687,21 грн надмірно сплачених грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2022 суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі №923/20/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання призначено на 07.09.2022. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено відповідачу строк для надання суду, прокурору та позивачам заперечення на відповідь на відзив (за наявності), протягом 5-ти днів із дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалами суду від 07.09.2022 та 24.01.2023 судові засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалі суду.

У зв`язку із припиненням повноважень головуючої судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/61/23 від 14.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №923/20/22.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 справу №923/20/22 розподілено судді Пригарі Л.І.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) від 28.03.2023 прийнято справу №923/20/22 до провадження та постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.04.2023. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачам строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 20.04.2023, 30.05.2023, 15.08.2023 та 14.09.2023 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2023 прийнято до розгляду та задоволено заяву прокурора про зміну предмета позову №52-1423ВИХ-23 52-6201-21 від 28.07.2023 (вх. №02.3.1-02/5415/23 від 07.08.2023), якою останній просить викласти п. 2 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп на користь Відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області надмірно сплачені грошові кошти в сумі 163 687,21 грн; закрито підготовче провадження у справі №923/20/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 30.11.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Ухвалою суду від 07.12.2023 судове засідання у справі призначено на 21.02.2024.

Ухвалою суду від 28.02.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено учасників спору про те, що судове засідання у справі №923/20/22 призначено на 27.03.2024.

Ухвалою суду від 27.03.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено учасників спору про те, що судове засідання у справі №923/20/22 призначено на 18.04.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Позивач 1 та відповідач, будучи своєчасно і належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Позивач 2 Ліцей №1 Таврійської міської ради на адресу суду надіслав заяву №01-25/29 від 03.08.2023 (вх. №02.3.1-02/5724/23 від 18.08.2023) про розгляд справи без його участі; змінені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача 3 Південного офісу Держаудитслужби України через підсистему Електронний суд подав заяву б/н від 03.04.2024 (вх. №02.3.1-02/2678/24 від 03.04.2024), якою просить розгляд справи здійснити за його відсутності; заявлений прокурором позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 20.04.2023, 30.05.2023, 14.09.2023, 18.10.2023, 07.12.2023, 28.02.2024 та 27.03.2024) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві 2.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Ухвалою суду від 27.03.2024 явка учасників справи в судове засідання 18.04.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих прокурором.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧІВ

Прокурор просить суд задоволити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмета позову, покликаючись на те, що між Загальноосвітньою школою І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області, правонаступником якої є Ліцей №1 Таврійської міської ради Херсонської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп було укладено Договір поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018, за умовами якого плановий обсяг постачання газу у 2019 році складає 58 тис.куб.м.; ціна 1000 куб.м. природного газу на момент укладення договору становить 9699 грн із урахуванням ПДВ.

Водночас прокурор зазначає, що Додатковими угодами №1 від 24.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 29.01.2019 зменшено обсяг постачання природного газу та підвищено ціну природного газу за 1000 куб.м.

За твердженням прокурора, Додаткові угоди №1 від 24.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 29.01.2019 є нікчемними, оскільки укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, якими передбачено, що коливання цін на ринку товару у бік збільшення чи то у бік зменшення надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Звертає увагу суду також і на те, що на підставі Додаткових угод до Договору №19-005 від 17.12.2018 відповідачем зайво отримано кошти в розмірі 163 687,21 грн, що, у свою чергу, є передумовою для застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з останнього вищенаведеної грошової суми.

Зазначає, що документальним обґрунтуванням для укладення Додаткових угод були надані відповідачем експертні висновки Черкаської торгово промислової палати №О-10 від 04.01.2019 та Житомирської торгово промислової палати №В-21 від 10.01.2019 і №В-22 від 11.01.2019. Водночас наголошує на тому, що зазначені документи не підтверджують коливання ціни природного газу за 1 тис.куб.м. у бік збільшення, а лише свідчать про його середню ринкову вартість на певну дату.

У зв`язку з вищевикладеним, прокурор вважає, що Додаткові угоди №1 від 24.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 29.01.2019 є нікчемними в силу закону, а сума надмірно сплачених грошових коштів становить 163 687,21 грн та підлягає стягненню з відповідача.

В обґрунтування підстав звернення до суду та порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адреси Відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області, Ліцею №1 Таврійської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби України листи-запити за вих. №52-4320ВИХ-21 від 15.12.2021, №52-4321ВИХ-21 від 15.12.2021 та №52-3204ВИХ-21 від 08.10.2021 щодо встановлення факту реагування на допущені відповідачем порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Водночас останніми не вжито заходів щодо визнання нікчемними укладених додаткових угод та повернення безпідставно витрачених коштів до Державного бюджету в судовому порядку. Наведені обставини у своїй сукупності, на переконання прокурора, зумовлюють підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Позивач 1 письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову суду не подав.

Позивач 2 Ліцей №1 Таврійської міської ради на адресу суду надіслав заяву №01-25/29 від 03.08.2023 (вх. №02.3.1-02/5724/23 від 18.08.2023), відповідно до якої підтримує позовні вимоги прокурора з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Позивач 3 Південний офіс Держаудитслужби України на електронну адресу суду надіслав заяву №152125-14/340-2023 від 23.05.2023 (вх. №02.3.1-02/3797/23 від 23.05.2023), за змістом якої вказує на те, що позов, заявлений прокурором у даній справі, підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.12.2018 між Загальноосвітньою школою І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області (споживачем), правонаступником якої є Ліцей №1 Таврійської міської ради Херсонської області (позивач 2 у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки природного газу №19-005 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2019 році код ДК 021:2015 09123000 7 Природний газ (далі газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно із п. 1.5. Договору, кількість: 58 тис. метрів кубічних, в тому числі з розбивкою на місяці: - у січні 15,000 тис.куб.м., - у лютому 11,600 тис.куб.м., - у березні 6,400 тис.куб.м., - у жовтні 2,000 тис.куб.м., - у листопаді 8,000 тис.куб.м., - у грудні 15,000 тис.куб.м.

Відповідно до п. 5.1. 5.3. Договору, договірний обсяг та договірна ціна газу на окремий місяць визначається у відповідній Додатковій угоді, що є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна ціна Договору складає 562 542 грн. Ціна за 1 тис.м.куб. складає 9699 грн з урахуванням ПДВ 1616,50 грн.

За змістом п. 9.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Дія цього Договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли на підставі статті 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2019.

Додатковою угодою №1 від 24.01.2019 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.5., 5.2. та 5.3. Договору шляхом їх викладення в наступній редакції: 1.5. Кількість: 52 746,554 метрів кубічних, в тому числі з розбивкою на місяці: - у січні 15,000 тис.куб.м.; - у лютому 11,600 тис.куб.м., - у березні 6,400 тис.куб.м., - у жовтні 2,000 тис.куб.м., - у листопаді 8,000 тис.куб.м., - у грудні 9,747 тис.куб.м.; 5.2. Загальна ціна Договору складає 562 542 грн з ПДВ; 5.3. Ціна за 1 тис. м. куб. складає 10 665 грн з урахуванням ПДВ 1777,50 грн.

25.01.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 та викладено пункти 1.5., 5.2. та 5.3. Договору в такій редакції: 1.5. Кількість: 47 957,544 метрів кубічних, в тому числі з розбивкою на місяці: - у січні 15,000 тис.куб.м.; - у лютому 11,600 тис.куб.м., - у березні 6,400 тис.куб.м., - у жовтні 2,000 тис.куб.м., - у листопаді 8,000 тис.куб.м., - у грудні 4,958 тис.куб.м.; 5.2. Загальна ціна Договору складає 562 542 грн з ПДВ; 5.3. Ціна за 1 тис. м. куб. складає 11 730 грн з урахуванням ПДВ 1955 грн.

Додатковою угодою №3 від 29.01.2019 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 сторони дійшли згоди викласти п. 1.5., 5.2. та 5.3. Договору в наступній редакції: 1.5. Кількість: 43 641,7 метрів кубічних, в тому числі з розбивкою на місяці: - у січні 15,000 тис.куб.м.; - у лютому 11,600 тис.куб.м., - у березні 6,400 тис.куб.м., - у жовтні 2,000 тис.куб.м., - у листопаді 8,000 тис.куб.м., - у грудні 0,641738 тис.куб.м.; 5.2. Загальна ціна Договору складає 562 542 грн з ПДВ; 5.3. Ціна за 1 тис. м. куб. складає 12 890 грн з урахуванням ПДВ 2148,33 грн.

За змістом Додаткової угоди №4 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 сторони домовились внести зміни до п. 1.6., 1.7., 2.7., 6.10., підп. 6.10.1. п. 6.10. Договору, а також доповнити останній пунктами 2.8., 2.9., 2.10.

На підставі Додаткової угоди №5 від 18.10.2019 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 п. 1.5. та 5.2. Договору викладено в наступній редакції: 1.5. Кількість: 43 641,70 метрів кубічних, в тому числі з розбивкою на місяці: - у січні 9,527 тис.куб.м., - у лютому 7,918 тис.куб.м., - у березні 3,945 тис.куб.м., - у листопаді 10,000 тис.куб.м., - у грудні 12,2518 тис.куб.м.; 5.2. Загальна ціна Договору складає 562 542 грн з ПДВ.

Відповідно до Додаткової угоди №6 від 23.12.2019 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п. 1.5. Договору шляхом його викладення в наступній редакції: 1.5. Кількість: 43 082 метрів кубічних, в тому числі з розбивкою на місяці: - у січні 9,527 тис.куб.м., - у лютому 7,918 тис.куб.м., - у березні 3,945 тис.куб.м., - у листопаді 8,842 тис.куб.м., - у грудні 12,8500 тис.куб.м. та, крім того, домовились, що загальна ціна Договору зменшена на 7108,07 грн і складає 555 433,93 грн з ПДВ.

Додатковою угодою №7 від 26.12.2019 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 сторони дійшли згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі.

Згідно із Додатковою угодою №8 від 24.01.2020 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018, сторонами продовжено дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, в розмірі 111 086,79 грн з ПДВ.

На підставі Додаткової угоди №9 від 29.01.2020 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 сторони дійшли згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, в розмірі 109 809,91 грн з ПДВ, до 31.03.2020.

За змістом Додаткової угоди №10 від 31.03.2020 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 сторони домовились внести зміни до п. 1.5. Договору шляхом його викладення в такій редакції: 1.5. Кількість: 43 633,40 метрів кубічних, в тому числі з розбивкою на місяці: - у січні 2019 року 9,527 тис.куб.м., - у лютому 2019 року 7,918 тис.куб.м., - у березні 2019 року 3,945 тис.куб.м., - у листопаді 2019 року 8,842 тис.куб.м., - у грудні 2019 року 12,7240 тис.куб.м., - у січні 2020 року 8,1810 тис.куб.м., - у лютому 2020 року 0,432330 тис.куб.м. та водночас узгодили, що загальна ціна Договору зменшена на 408,18 грн і складає 664 835,66 грн з ПДВ.

Відповідачем на користь Загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області було поставлено природний газ загальним об`ємом 51,263 тис.куб.м., а саме, в січні 2019 року в обсязі 9,527 тис.куб.м. на суму 122 850,62 грн, у лютому 2019 року в обсязі 7,918 тис.куб.м. на суму 102 102,58 грн, у березні 2019 року в обсязі 3,945 тис.куб.м. на суму 50 870,76 грн, у листопаді 2019 року в обсязі 8,842000 тис.куб.м. на суму 113 973,42 грн, у грудні 2019 року в обсязі 12,850000 тис.куб.м. на суму 165 636,55 грн, у січні 2020 року в обсязі 8,055000 тис.куб.м. на суму 103 828,98 грн та в обсязі 0,126000 тис.куб.м. на суму 1624,14 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт сплати вартості вказаних обсягів природного газу на користь відповідача підтверджується платіжними дорученнями №19 від 21.02.2019, №45 від 18.03.2019, №76 від 23.04.2019, №279 від 16.12.2019, №286 від 21.12.2019, №30 від 14.02.2020 та №31 від 14.02.2020, копії яких містяться в матеріалах справи.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтями 3, 12 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №19-005 від 17.12.2018) визначено принципи здійснення закупівель, зокрема: максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель тощо, а також загальні умови здійснення закупівлі із застосуванням однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Договір про закупівлю це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі в редакції станом на день укладення Договору №19-005 від 17.12.2018).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України Про публічні закупівлі, замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: - оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж; - зміни до тендерної документації та роз`яснення до неї (у разі наявності) - протягом одного дня з дня прийняття рішення про їх внесення або надання роз`яснень; - оголошення з відомостями про укладену рамкову угоду (у разі здійснення закупівлі за рамковими угодами) - не пізніше ніж через сім днів з дня укладення рамкової угоди; - протокол розгляду тендерних пропозицій - протягом одного дня з дня його затвердження; - повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; - інформацію про відхилення тендерної пропозиції учасника - протягом одного дня з дня прийняття рішення про відхилення; - договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; - повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; - звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; - звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.

Положеннями ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №19-005 від 17.12.2018) визначено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, зокрема, встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для внесення змін до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 шляхом укладення, зокрема, Додаткових угод №1 від 24.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 29.01.2019 були експертні висновки Черкаської торгово промислової палати №О-10 від 04.01.2019 та Житомирської торгово промислової палати №В-21 від 10.01.2019 і №В-22 від 11.01.2019, виконані на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп.

Суд зазначає, що зазначені вище документи не можна розцінювати як належне обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки такі не містять інформації про коливання ціни на природний газ, що, за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону, є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Вказані документи визначають лише вартість природного газу на конкретну дату та не доводять динаміку зміни ціни в бік збільшення; в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, а отже останні не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на природний газ та щодо її підвищення, в порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди, згідно з якими зменшено обсяги поставки природного газу та, при цьому, збільшено ціну за одиницю товару, що, у свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Відповідно до статті 37 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору), договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Із вищенаведеного випливає, що сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни і зменшення об`єму, і зазначене, зокрема, вказує на те, що відповідач усвідомлено та цілеспрямовано діяв з метою збільшення ціни договору та на зменшення об`ємів поставки природного газу.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 зазначив про те, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ст. 12 Закону України Про ринок природного газу).

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як уже було зауважено судом попередньо, пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі сторонам надано право змінювати ціну договору за умови документального підтвердження наявності коливання ціни на товар, що є предметом договору.

Суд погоджується із твердженням прокурора, що Додаткові угоди №1 від 24.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 29.01.2019 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 не відповідають закону, а тому, є нікчемними.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп було зобов`язано поставити Загальноосвітній школі І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області 58 тис.куб.м. газу за ціною 9699 грн за 1000 куб.м. із урахуванням ПДВ.

Водночас як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, на підставі долучених до матеріалів справи актів прийому-передачі природного газу Товариство з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп поставило відповідно до Договору лише 51,263 тис.куб.м. природного газу. Відповідно, отримана відповідачем оплата в сумі 163 687,21 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України (аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Що стосується підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1311 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про прокуратуру, діяльність органів прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Так, при зверненні до суду прокурором визначено суб`єктний склад позивачів, в інтересах яких останнім заявлено позов, а саме, позивач 1 Відділ освіти Новокаховської міської ради Херсонської області, позивач 2 Ліцей №1 Таврійської міської ради та позивач 3 Південний офіс Держаудитслужби України.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави, прокурор зазначає, що Ліцей №1 Таврійської міської ради, як правонаступник Загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області, мав право та можливість, у силу приписів ст. 670 Цивільного кодексу України, вжити заходів щодо відшкодування заподіяної місцевому бюджету шкоди в розмірі 163 687,21 грн шляхом звернення з відповідним позовом до суду, водночас останнім допущено бездіяльність у вказаних правовідносинах, що зумовлює підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі вищенаведеного освітнього закладу. Водночас із покликанням на те, що Відділ освіти Новокаховської міської ради Херсонської області є головним розпорядником бюджетних коштів, і з його рахунків здійснювалось перерахування таких на оплату природного газу за спірним Договором, прокурор зазначає про необхідність стягнення з відповідача грошових коштів саме на користь останнього. Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби України у спірних правовідносинах, прокурор звертає увагу на те, що останній є органом, уповноваженим здійснювати державний фінансовий контроль за використанням коштів місцевого бюджету і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо їх усунення, водночас у даному випадку Південним офісом Держаудитслужби України вказаних дій не здійснено.

Відповідно до частин 3 5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби України в суді прокурор у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернувся до останнього з листом №52-3204ВИХ-21 від 08.10.2021 із проханням надати інформацію, зокрема, про вжиті заходи щодо стягнення коштів за нікчемними Додатковими угодами №1 від 24.01.2019, №2 від 25.01.2019 та №3 від 29.01.2019 до Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018.

У відповідь на вказаний лист позивач 3 повідомив прокурора про те, що ним проведено моніторинг закупівлі №UA-2018-11-09-000093-b, за наслідками якого встановлено нікчемність Договору поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 у зв`язку з невідповідністю його умов змісту тендерної пропозиції переможця. Водночас Південний офіс Держаудитслужби України вказав, що заходи щодо стягнення надмірно сплачених грошових коштів у судовому порядку ним не вживались, однак, останній не заперечує стосовно ініціювання таких прокурором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України Про публічні закупівлі, уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України Про публічні закупівлі, моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Частиною 1 статті 44 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Південний офіс Держаудитслужби України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, яким, однак, не вжито будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак, звернення прокурором до суду в його інтересах суд визнає обґрунтованим та підставним.

Водночас прокурором позивачами в даній справі визначено також і Відділ освіти Новокаховської міської ради Херсонської області та Ліцей №1 Таврійської міської ради із посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Ліцею №1 Таврійської міської ради прокурор у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернувся до останнього з листом №52-4321ВИХ-21 від 15.12.2021 із проханням, зокрема, надати інформацію, чи звертався він до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів.

Листом №01-25/359 від 16.12.2021 позивач 2 повідомив, що означені заходи ним не вживалися.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовом в особі Ліцею №1 Таврійської міської ради, прокурор у позовній заяві стверджує, що у спірних правовідносинах останній наділений компетенцією щодо захисту інтересів держави, оскільки є правонаступником сторони договору закупівлі природного газу та має відповідні обов`язки, передбачені Статутом.

У даному контексті суд відзначає, що рішенням 3 сесії 8-го скликання Таврійської міської ради №53 від 11.12.2020 Про зміну засновника, найменування та установчих документів юридичної особи загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області виключено Новокаховську міську раду зі складу засновників юридичної особи загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області (п. 1 рішення); включено Таврійську міську раду до складу засновників юридичної особи загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області (п. 2 рішення); прийнято всі права та обов`язки юридичної особи загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області (п. 3 рішення); змінено повне найменування юридичної особи із загальноосвітня школа І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області на Ліцей №1 Таврійської міської ради Херсонської області та встановлено скорочене найменування: Ліцей №1 Таврійської МР (п. 4 рішення); затверджено Статут Ліцею №1 Таврійської міської ради Херсонської області в новій редакції (п. 5 рішення); змінено назву органів управління закладу освіти, а саме: вищий орган засновник, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Таврійської міської ради; виконавчий орган директор (п. 6, 7 рішення).

Відповідно до п. 1.1. Статуту Ліцею №1 Таврійської міської ради Херсонської області, затвердженого рішенням 3 сесії 8-го скликання Таврійської міської ради №53 від 11.12.2020 (далі Статут), Ліцей №1 Таврійської міської ради Херсонської області (далі заклад), перейменований із загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області відповідно до рішення №53 сесії 8 скликання Таврійської міської ради від 11 грудня 2020 року, є правонаступником загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області.

Згідно із п. 1.2., 1.3. Статуту, засновником закладу є Таврійська міська рада. Відділ освіти, культури, молоді та спорту Таврійської міської ради Херсонської області (далі Відділ освіти) є уповноваженим органом в межах делегованих повноважень та відповідно до чинного законодавства. Заклад освіти підпорядковується засновнику з усіх питань діяльності, а Відділу освіти в межах делегованих повноважень.

Заклад освіти є юридичною особою, може мати самостійний баланс, банківський рахунок, печатку, штампи, ідентифікаційний код (п. 1.8. Статуту).

Пунктом 4.1. Статуту визначено, що управління закладом освіти здійснюється його засновником Таврійською міською радою через Відділ освіти, культури, молоді та спорту Таврійської міської ради. Безпосереднє керівництво закладом здійснює директор.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України та положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Тобто, Ліцей №1 Таврійської міської ради у спірних правовідносинах є виключно стороною договору, не здійснює владних управлінських функцій, а тому, не є суб`єктом владних повноважень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц, від 16.05.2018 у справі №638/11634/17, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45. постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 6, 7, 8 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Згідно з абз. 2 п. 43 Порядку визначено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку про те, що заклад освіти у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/11847/19).

Натомість відповідач у даній справі ТОВ Укртранссервіс Груп є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ліцею №1 Таврійської міської ради, у зв`язку з чим заявлений останнім позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Водночас суд звертає увагу, що прокурор, із урахуванням заяви про зміну предмета позову в даній справі, вказує на необхідність стягнення з відповідача суми 163 687,21 грн надмірно сплачених грошових коштів на користь Відділу освіти Новокаховської міської ради Херсонської області, який у розумінні положень Статуту Ліцею №1 Таврійської міської ради Херсонської області, затвердженого рішенням 3 сесії 8-го скликання Таврійської міської ради №53 від 11.12.2020, не є ні засновником, ні органом управління вищевказаного навчального закладу.

Відтак, із огляду на встановлені судом обставини правонаступництва Ліцеєм №1 Таврійської міської ради Херсонської області прав та обов`язків загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів №7 Новокаховської міської ради Херсонської області, яка виступала покупцем за Договором поставки природного газу №19-005 від 17.12.2018 та укладеними до нього Додатковими угодами і, відповідно, перераховувала на користь ТОВ Укртранссервіс Груп грошові кошти в якості оплати вартості поставленого природного газу, суд на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 163 687,21 грн на користь Ліцею №1 Таврійської міської ради Херсонської області.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача суми 163 687,21 грн надмірно сплачених грошових коштів є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2455,31 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 226, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп, вул. Швабська, будинок 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39869593) на користь Ліцею №1 Таврійської міської ради Херсонської області, вул. Гайдара, будинок 1, м. Таврійськ, Каховський район, Херсонська область, 74988 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38053515) суму 163 687,21 грн (Сто шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 21 коп) надмірно сплачених грошових коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп, вул. Швабська, будинок 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39869593) на користь Херсонської обласної прокуратури, вул. Михайлівська, будинок 33, м. Херсон, 73025 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04851120) суму 2455,31 грн (Дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять гривень 31 коп) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. Позовні вимоги, заявлені Керівником Каховської окружної прокуратури Херсонської області, м. Нова Каховка Херсонської області в інтересах держави в особі Ліцею №1 Таврійської міської ради Херсонської області, залишити без розгляду.

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 23.05.2024.

Суддя Пригара Л.І.