Рішення

від 24.05.2024 по справі 910/2061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2024Справа № 910/2061/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/2061/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a>;

про стягнення 87 130,96 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a> штрафні санкції на загальну суму 87 130,96 грн, з яких пеня у розмірі 64 007,44 грн та штраф у розмірі 23 123,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2106000084 від 24.06.2021 в частині поставки товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/2061/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

02.04.2024 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a> надійшов відзив на позовну заяву.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> до господарського суду 02.04.2024 надійшла відповідь на відзив.

08.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a> до господарського суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a> на позовну заяву повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a> повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a> про розгляд справи № 910/2061/24 за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі також покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтон" (далі також постачальник, відповідач) укладено договір № 2106000084 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої (Фільтроелементи до ГПА) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

За умовами п. 1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Згідно з п. 3.1., 3.3. договору, загальна ціна цього договору становить 1 296 000,00 грн (один мільйон двісті дев`яносто шість тисяч гривень 00 коп.),в тому числі ПДВ - 216 000,00 грн (двісті шістнадцять тисяч гривень 00 коп.).

У п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 14 цього договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором.

За змістом п. 4.2. договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 цього договору.

Як визначено п. 5.8. договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів:

5.8.1. Видаткової накладної;

5.8.2. Документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт на кожен фільтроелемент з зазначенням технічних характеристик, вимог та умов щодо його експлуатації, ресурсних та гарантійних показників;

5.8.3. Документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар: паспорт.

5.8.4. Креслення кожного найменування товару/-ів (у вигляді копії/-ій, що завірена/-і підписом/-ами уповноваженої/-их особи/-іб та печаткою/-ами (за наявності печатки) заводу виробника) із зазначенням габаритних розмірів та матеріалу/-ів з якого/-их виготовляється/-

ються товар/-и;

5.8.5. Технічні умови на кожне найменування товару/-ів (у вигляді копії/-ій всіх сторінок, що завірена/-і підписом/-ами уповноваженої/-их особи/-іб та печаткою/-ами заводу виробника (за наявності печатки));

5.8.6. Товарно-транспортної накладної.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду.

За умовами п. 5.13. договору, приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Як встановлено п. 6.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, визначені договором.

У п. 7.4. договору визначено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Невід`ємною частиною договору є, зокрема, додаток №1 специфікація (п. 13.11.1. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "30" листопада 2021 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1. договору).

Позивач вказує, що постачальник здійснив поставку товарів з порушенням строку, встановленого у договорі та специфікаціях, у зв`язку з чим покупець нарахував штрафні санкції у розмірі 87 130,96 грн з яких пеня 64 007,44 грн, штраф 23 123,52 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме специфікації, строки поставки товарів та його кількість зазначаються кількістю календарних днів та становлять для поставки: фільтроелемент FL 5 876-1, в кількості 24 шт. - протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FL 20 236-10, в кількості 30 шт. - протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент GF 21 483-1, в кількості 40 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FGF 2 718, в кількості 12 шт. - протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FL 17 350, в кількості 72 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FA 27950, в кількості 175 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FL 28 067, в кількості 90 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FL 25 617, в кількості 64 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент CGF 28 042, в кількості 108 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FGF 28 346, в кількості 28 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FL 29 410, в кількості 20 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FL 29 417, в кількості 2 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FGF 32 474, в кількості 2 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору; фільтроелемент FA 28 347, в кількості 80 шт.- протягом 60 календарних днів з дати укладання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки договір укладено 24.06.2021, то останнім днем поставки товару було 23.08.2021.

Водночас поставку товару фільтроелемент FL 20 236-10, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 30 шт. на суму 12 660,00 грн, без ПДВ. постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Поставку товару фільтроелементу FGF 2 718, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 12 шт. на суму 44 856,00 грн, без ПДВ. Постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Поставку товару фільтроелементу FL 28 067, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 90 шт. на суму 46 440,00 грн, без ПДВ. Постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Поставку товару фільтроелементу FL 17 350, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 18 шт. на суму 8 226,00 грн, без ПДВ. Постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Поставку товару фільтроелементу FL 25 617, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 40 шт. на суму 35 680,00 грн, без ПДВ. Постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Поставку товару фільтроелементу FGF 28 346, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 14 шт. на суму 43 736,00 грн, без ПДВ. Постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Поставку товару фільтроелементу FL 29 410, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 6 шт. на суму 12 048,00 грн, без ПДВ. Постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Поставку товару фільтроелементу FGF 32 474, згідно акту №26 приймання товарів за кількістю та якістю, в кількості 2 шт. на суму 3 124,00 грн, без ПДВ. Постачальником здійснено лише 06.09.2021, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.

Зобов?язання щодо постачання фільтроелементу FA 28347 у строки та у відповідності до умов договору та специфікації постачальником не виконано, чим прострочено виконання на 184 календарні днів.

За змістом ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, допустив просторочення виконання свого зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.4. договору визначено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання з поставки у строк, встановлений у специфікації.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок сум пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 64 007,44 грн пені та 23 123,52 грн штрафу підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії, № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"</a> (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 32556556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> (03065, м. Київ, пр-т. Любомира Гузара, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42795490) пеню у розмірі 64 007 (шістдесят чотири тисячі сім) грн 44 коп., штраф у розмірі 23 123 (двадцять три тисячі сто двадцять три) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко