Рішення

від 23.05.2024 по справі 910/563/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024Справа № 910/563/24

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку Укргазбанк

до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Центр

про стягнення 100 239,21 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк Укргазбанк (далі - ПАТ АБ Укргазбанк, позивач) до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Центр (далі - ПрАТ СК Центр, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 100 239,21 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору № 415/05 від 11.11.2005 в частині сплати вартості наданих послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах.

У позові ПАТ АБ Укргазбанк просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у сумі 23 850,00 грн., пеню у сумі 41 843,25 грн., штраф у сумі 11 925,00 грн., інфляційні втрати у сумі 17 971,95 грн., 3 % річних у сумі 4 649,01 грн., що разом становить 100 239,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, 23-А.

Разом з тим, від відповідача повернувся конверт № 060025014 з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2005 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк (зберігач), та Закритим акціонерним товариством Страхова Компанія Центр, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія Центр (депонент) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 415/05 (далі - договір), відповідно до умов якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 за №61, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

У пункті 2.1 договору визначено обов`язки зберігача, якими, зокрема, є: відкриття депоненту рахунку у ЦП протягом трьох робочих днів, після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; здійснення зберігання та облік ЦП депонента, що зберігаються у зберігача; здійснення ведення рахунку в ЦП шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

У пункті 2.3 договору визначені обов`язки депонента, якими, зокрема є: виконання вимоги чинного законодавства України та внутрішніх документів зберігача; сплата послуг зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками, передбаченими даним договором.

Пунктом 3 договору передбачено, що депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (дод. № 1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам, встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги, надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін.

Згідно з п. 2.2 абзацом 4 даного договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що зберігач зобов`язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, депонент має право розірвати договір в порядку, зазначеному в п. 7 даного договору.

У додатку № 1 до договору сторонами було погоджено тарифи на депозитарні послуги.

Зокрема, у п. 3.1 додатку № 1 встановлено, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн, оплата яких проводиться протягом 15 календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору становить 1 рік, з подальшою його пролонгацією (п. 7).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач відкрив відповідачу рахунок в цінних паперах, який станом на дату розгляду справи має номер 003415.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України Про депозитарну систему України.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України Про депозитарну систему України власник рахунка у цінних паперах це особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 ст. 194 ЦК України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папер, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папер та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про депозитарну систему рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

За змістом ст. 6 вказаного Закону депозитарний облік цінних паперів це облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України Про депозитарну систему України визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про депозитарну систему України виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Згідно з Положенням про депозитарну діяльність депозитарної установи АБ Укргазбанк розміщеного на сайті в мережі інтернет за адресою: https://www.ukrgasbank.com розділом IV, якого передбачено основні функції депозитарної установи. Перелік депозитарних операцій та додаткових послуг, які надає депозитарна установа.

Так, відповідно до п. 4.2.2 розділу 4 Положення про депозитарну діяльність депозитарної установи АБ Укргазбанк :

облікові операції це депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу. До облікових операцій депозитарної установи належать операції зарахування, списання, переказу.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 2.1.1 договору банком було відкрито ПрАТ СК Центр рахунок у цінних паперах та надано послуги, щодо обслуговування в системі депозитарного обліку

Позивачем надано виписки по особовому рахунку відповідача за період з 18.06.2012 по 27.12.2023 (без №) щодо простроченого зобов`язання за депозитарні послуги за договором № 415/05 від 11.11.2005, які підтверджують наявність та розмір заборгованості ПрАТ СК Центр у сумі 23 850,00 грн. за вказаний період. Зазначені виписки містять інформацію про операції із рухом цінних паперів в межах рахунку відповідача.

Також із наявних в матеріалах справи списків згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальних чеків вбачається, що позивач відповідно до умов договору направляв на адресу відповідача акти-рахунки за період з 18.06.2012 по 31.12.2023, які відповідач не підписав та не оплатив.

Проте, непідписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови від цього, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором. Отже послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень, відтак, останній зобов`язаний здійснити оплату послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах за тарифами, за якими позивачем проводились нарахування.

Зі свого боку відповідач не надав доказів виставлення претензій до позивача щодо обсягу та якості наданих послуг зберігання цінних паперів та не спростував вищевказаних обставин. При цьому укладений сторонами договір є чинним, рахунок у цінних паперах не закритий і банк надалі здійснює його обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин у справі суд дійшов висновку, що оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов`язання належним чином, то позовні вимоги щодо стягнення з нього простроченої за період з 18.06.2012 по 31.12.2023 заборгованості по сплаті послуг за депозитарний облік прав на цінні папери у сумі 23 850,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційних втрат в сумі 17 971,95 грн. та 3 % річних у сумі 4 649,01 грн. за період з 18.06.2012 по 27.12.2023, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено що розрахунок здійснений з дотримання вимог щодо періоду нарахування, встановлено його арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у розмірі 17 971,95 грн. та 3 % річних у сумі 4 649,01 грн., як просив позивач.

Крім того за прострочення зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 41 843,25 грн. за період з 27.12.2022 по 27.12.2023 та штраф у сумі 11 925,00 грн. за період з 18.06.2012 по 27.12.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, за змістом розділу 6 договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більше, ніж на 30 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати. Сплата штрафу та/або пені не звільняє сторони від виконання умов даного договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф у сумі 11 925,00 грн., як просив позивач. Проте, пеня підлягає частковому задоволенню, у сумі 9 915,85 грн., оскільки позивачем не було враховано, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки, а також не застосовано обмеження 6-ти місячним строком нарахування пені, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві в частині простроченої заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у сумі 23 850грн. 00 коп., пені у сумі 9 915 грн. 85 коп., штрафу у сумі 11 925 грн. 00 коп., інфляційних втрат у сумі 17 971 грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 4 649 грн. 01 коп. підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов ПАТ АБ Укргазбанк підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку Укргазбанк до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Центр про стягнення 100 239,21 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Центр (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 23-А, ідентифікаційний код 33749579) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку Укргазбанк (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) прострочену заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у сумі 23 850 (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., пеню у сумі 9 915 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 85 коп., штраф у сумі 11 925 (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 17 971 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 4 649 (чотири тисячі шістсот сорок дев`ять) грн. 01 коп., судовий збір у сумі 2 063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 55 коп.

У решті вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23 травня 2024

Суддя Борисенко І. І.