Рішення

від 24.05.2024 по справі 910/494/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2024Справа № 910/494/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліан Продпром"

про стягнення 1 042 727,66 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліан Продпром" про стягнення 1 042 727,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 15/12/23-1 від 15.12.2023 в частині здійснення поставки обумовленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/494/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 22.01.2024 була направлена та доставлена до електронного кабінету позивача 22.01.2024 (23:53), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з цим копія ухвали суду від 22.01.2024 була направлена на адресу відповідача, проте відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0600245131426 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 08.02.2024: Повернення за зворотною адресою: "За закінченням терміну збергіання".

Крім того, 19.02.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0600245131426, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "За закінченням терміну збергіання".

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі № 910/494/24 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 24.01.2024.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФНВ Дніпропроект" (назву в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліан Продпром" (далі - відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки № 15/12/23-1 (далі - Договір), за змістом якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю металопродукцію (металопрокат) (далі - Товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та здійснювати його оплату в порядку і на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що поставляється по даному Договору, визначається сторонами в Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.2 загальна сума Договору дорівнює сумі вартості всього товару, зазначеного у відповідних Специфікаціях, укладених сторонами до цього Договору протягом терміну його дії. Загальна сума Договору не обмежується.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару уповноваженій особі покупця, та за адресою, визначеною у Специфікації. Датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або акту приймання-передачі, який був пред`явлений до підпису під час приймання-передачі товару.

У відповідності до пункту 6.1.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товар належної якості та в обговорених у заявці покупця кількості і строк.

Згідно з пунктом 6.2.1 Договору покупець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі провести оплату за товар згідно даного Договору.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що покупець оплачує вартість відповідної партії товару у наступному порядку: передплата у розмірі 80% від загальної вартості товару, зазначеної у відповідному рахунку постачальника та/або Специфікації, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку, та 20% від вартості поставленого товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки та реєстрації постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/податкових накладних на партію товару, яка була зазначена у відповідному рахунку постачальника та/або Специфікації.

Відповідно до пункту 10.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 (включно). Якщо сторони після спливу терміну дії Договору продовжують співпрацювати в сфері, визначеній розділом 1 цього Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов Договору, вважається, що даний Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік до 31 грудня, без укладення додаткової письмової угоди.

Згідно з пунктом 10.2 Договору припинення дії цього Договору не звільняє сторони від обов`язку повністю завершити виконання своїх обов`язків за цим Договором, які виникли під час його дії.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що покупець має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про це постачальника за 5 (п`ять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору. У випадку дострокового розірвання Договору постачальник зобов`язаний повернути покупцю всю суму попередньої оплати за неотриманий товар, що була сплачена покупцем постачальнику до моменту розірвання Договору, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту розірвання даного Договору.

25.12.2023 сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору (далі - Специфікація), за змістом якої загальна вартість товару складає 1 303 409,57 грн.

Відповідно до пункту 3.1 Специфікації покупець оплачує товар в наступному порядку: попередню оплату у розмірі 80% від загальної вартості товару, зазначеного в даній Специфікації, протягом 5-ти банківських днів з моменту укладення даної Специфікації та отримання рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 5 Специфікації строк поставки товару: протягом 4 днів, з моменту внесення покупцем попередньої оплати, визначеної пунктом 3.1 цієї Специфікації.

Пунктом 7 Специфікації сторони погодили, що всі інші умови лишаються незмінними й відповідають Договору.

На виконання умов Договору позивачем, на підставі рахунку на оплату № 947 від 26.12.2023, було перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 1 042 727,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16640 від 26.12.2023.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та здійснив оплату в розмірі 80% від загальної вартості обумовленого товару.

За доводами позивача, відповідач був зобов`язаний поставити обумовлений товар до 30.12.2023, проте свої зобов`язання з поставки товару не виконав.

10.01.2024 позивач звернувся до відповідача з Письмовим повідомленням за вих. № 176 про розірвання Договору поставки № 15/12/23-1 в односторонньому порядку, в якому зазначив, що вищезазначений Договір вважається розірваним з 16.01.2024 та просив повернути суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 1 042 727,66 грн на рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною за № 0303714847530 від 10.01.2024. Однак поштовий конверт було повернуто адресанту з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач не поставив позивачеві обумовлений товар у відповідності до умов Договору, у зв`язку з чим останній просить стягнути суму сплаченої попередньої оплати в розмірі 1 042 727,66 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач свого зобов`язанням, визначеного Договором, не виконав, товар не поставив, попередню оплату позивачеві не повернув.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 та від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Судом встановлено, що 10.01.2024 позивач направив на адресу відповідача Письмове повідомленням за вих. № 176 про розірвання Договору поставки № 15/12/23-1 в односторонньому порядку з 16.01.2024 на підставі пункту 10.3 Договору та просив повернути суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 1 042 727,66 грн.

Доказів на підтвердження поставки товару за Договором відповідачем суду не надано, докази на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 1 042 727,66 грн в матеріалах справи також відсутні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 1 042 727,66 грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліан Продпром" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 7/11; ідентифікаційний код: 30444387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" (03110, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 23, офіс 507; ідентифікаційний код: 40645273) 1 042 727 (один мільйон сорок дві тисячі сімсот двадцять сім) грн 66 коп. попередньої оплати та 15 640 (п`ятнадцять тисяч шістсот сорок) грн 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.05.2024.

Суддя О.В. Нечай