Рішення

від 10.04.2024 по справі 911/3323/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3323/23

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади, Київська обл., м. Біла Церква

до Білоцерківської міської ради, Київська обл., м. Біла Церква

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілстон», Київська обл., м. Біла Церква

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

Представники сторін:

прокурор Недвига Н.О.;

позивач не з`явився;

відповідач 1 Геращенко А.П.;

відповідач 2 Придувалов В.В.

Обставини справи:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади до Білоцерківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілстон» про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Білоцерківської міської ради № 1563-79-VІ від 24.09.2015 р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» передано в оренду строком на 5 років ТОВ «Сілстон» земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:04:035:0011, площею 0,1409 га для розміщення станції технічного обслуговування зі стоянкою, а в подальшому рішенням № 1329-16-VІІІ від 02.09.2021 р. дану земельну ділянку передано відповідачу в оренду строком на 10 років всупереч вимогам ч. 2 ст. 134 ЗК України без проведення аукціону.

20.12.2023 р. представником відповідача 2 поданий відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до норм Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря, а тому відповідач 1 не повинен був проводити земельні торги щодо спірної земельної ділянки, оскільки ним було переукладено (поновлено) договір оренди з відповідачем 2 на підставі переважного права останнього на укладення (поновлення) договору оренди.

Відповідач 2 чітко виконував покладені на нього обов`язки щодо виконання передбачених законом умов по попередньо укладеному договору оренди від 2015 р., зокрема: орендар належно виконував його обов`язки за цим договором; повідомляв орендодавця у встановлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Відповідач 2 вважає, що відповідачем 1 правомірно продовжено (поновлено) договір оренди спірної земельної ділянки та будь-яких порушень чинного законодавства не відбулось, а тому відсутнє порушення інтересів держави та порушення суспільного інтересу територіальної громади.

Також вважає, що поданий прокурором позов є надуманим та таким, що за своєю суттю є втручанням у діяльність відповідача 2 та його право на мирне володіння та користування майном.

17.01.2024 р. заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури надано відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, які надають право передавати в оренду ТОВ «Сілстон» спірну земельну ділянку комунальної власності без проведення торгів, а тому дана земельна ділянка передана в оренду всупереч вимогам ч. 2. ст. 124 ЗК України.

Крім того, як вбачається із доданих прокурором до позовної заяви доказів, а саме відповіді Білоцерківської міської ради з додатками від 08.12.2022 р. по заяві ТОВ «Сілстон» щодо поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, Білоцерківською міською радою було відмовлено 27.05.2021 р.

Натомість, рішення Білоцерківської міської ради № 1329-16-VІІІ від 02.09.2021 р. «Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Сілстон» прийняте за результатами розгляду заяви відповідача 2 від 03.07.2021 р. Таким чином відбулось фактично нове відведення.

Крім цього, ТОВ «Сілстон» у своєму відзиві ніяким чином не спростовує незаконність відведення спірної земельної ділянки в оренду з порушенням вимог ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України у 2015 році.

17.01.2024 р. на адресу суду надійшов відзив від відповідача 1, в якому Білоцерківська міська рада позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

На адресу суду 21.02.2024 р. надійшло клопотання від відповідача 2 про виклик та допит свідка, в якому зазначає, що, оскільки зміст поданої відповідачем 1 заяви про визнання позову не дає можливості встановити підстави та причини визнання відповідачем 1 позовних вимог, тому відповідач 2 просить суд викликати на допит в якості свідків посадових осіб Білоцерківської міської ради, які безпосередньо приймали участь при винесенні рішення про надання земельної ділянки в оренду, підписували оспорюваний договір оренди та протокол засідання комісії з питань земельних відносин.

Метою виклику та допиту свідків є встановлення істини у справі, з`ясування обставин винесення оспорюваного рішення ради та підписання договору оренди, з`ясування обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором та підстав і причини визнання радою позовних вимог позивача, тобто сутності незаконності рішення та в чому воно полягає.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, ухвалою суду від 24.11.2023 р. визнано обов`язковою явку уповноважених представників сторін в судове засідання.

Таким чином, суд приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі викликав до суду в обов`язковому порядку представника або керівника Білоцерківської міської ради для можливості з`ясувати спірні обставини по даній справі.

27.02.2024 р. відповідачем 2 подані заперечення на відповідь на відзив, в яких посилається на те, що ТОВ «Сілстон» у своєму відзиві ніяким чином не спростовує незаконність відведення спірної земельної ділянки в оренду з порушенням вимог ч. 2 ст. 134 ЗК України у 2015 році.

Окремо зазначає про те, що відповідач 2 є сумлінним платником орендної плати, який своєчасно та в деяких випадках наперед оплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, що підтверджується відповідними квитанціями.

27.02.2024 р. через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшла заява про визнання позову, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить слухати справу за відсутності представника.

Ухвалою суду від 28.02.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.04.2024 р. по 10.04.2024 р.

Прокурор та відповідач 1 підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в засідання суду не з`явився, про причини неявки не повідомив суд належним чином.

Представник відповідача 2 заперечував проти позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Білоцерківської міської ради № 1563-79-VІ від 24.09.2015 р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Сілстон» земельну ділянку під розміщення станції технічного обслуговування з автостоянкою (код згідно класифікатора видів цільового призначення земель 03.07: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) в місті Біла Церква по вулиці Привокзальна, 1, загальною площею 0,1409 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (кадастровий номер: 3210300000:04:035:0011).

На виконання даного рішення 21.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілстон» та Білоцерківською міською радою було укладено договір оренди землі № 59 відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення станції технічного обслуговування з автостоянкою.

Відповідно до п. 2. Договору в оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,1409 га, кадастровий номер: 3210300000:04:035:0011.

Згідно п. 8. Договору, даний договір укладається строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Після закінчення дії договору оренди № 59, рішенням Білоцерківської міської ради № 1329-16-VІІІ від 02.09.2021 р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» вирішено передати земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Сілстон» під розміщення станції технічного обслуговування з строком на 10 років (кадастровий номер: 3210300000:04:035:0011).

На підставі даного рішення, 21.12.2021 р. між Білоцерківською міською радою та ТОВ «Сілстон» укладено договір оренди землі № 10-06128, яким передано орендареві земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:04:035:0011, площею 0,1409 га для розміщення станції технічного обслуговування з автостоянкою.

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури зазначає, що дане рішення прийнято Білоцерківською міською радою всупереч інтересам Білоцерківської міської територіальної громади, з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого вказане рішення та укладений на його виконання договір оренди спірної земельної ділянки підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Нормами ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

- будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

- будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

- передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

- надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

- поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;

- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

- надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 371 цього Кодексу;

- надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення;

- надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Згідно з ч. 3 ст. 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, частинами 2 та 3 ст. 134 Земельного кодесу України встановлений вичепний перелік випадків, коли земельні ділянки та права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Оскільки вивченням інформації Білоцерківської міської ради, наданих нею документів, рішення Білоцерківської міської ради № 1329-16-VІІІ від 02.09.2021 «Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Сілстон» не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, які надають право передавати в оренду ТОВ «Сілстон» спірну земельну ділянку комунальної власності без проведення торгів, тому прокурор просить визнати недійсним дане рішення.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого внесені відповідні повноваження, а також в разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і змінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовими для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді.

Таким чином, поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону здійснюють правомочність щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 83 та ч. 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної або комунальної власності.

Таким чином, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Сілстон» із земель комунальної власності позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідної державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Таким чином, воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Отже, Білоцерківська міська територіальна громада, як власник спірного майна делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Білоцерківською міською радою, права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як вираження волі територіальної громади.

Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 ЗК). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи те, що відповідач 1 визнає позов, суд приходить до висновку, що прийняте ним рішення суперечить вимогам Земельного кодексу України, а договір оренди укладений всупереч цивільного законодавства, тому позов підлягає судом задоволенню.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, при прийнятті рішень про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Заперечення відповідача 2 не приймаються судом до уваги, оскільки рішення Білоцерківської міської ради прийняте всупереч інтересам Білоцерківської міської територіальної громади, а також з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого вказане рішення та укладений на його виконання договір оренди спірної земельної ділянки підлягають визнанню недійсними, так як строк дії договору закінчився та відповідачем 1 була надана в оренду земельна ділянка без проведення земельних торгів.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради № 1329-16-VІІІ від 02.09.2021 р. та договору оренди землі № 10-06128 від 21.12.2021 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають судом задоволенню. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Білоцерківської міської ради № 1329-16-VІІІ від 02.09.2021 р. «Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Сілстон», яким передано в оренду строком на 10 років ТОВ «Сілстон» земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:04:035:0011, площею 0,1409 га для розміщення станції технічного обслуговування з автостоянкою.

3. Визнати недійсним договір оренди землі № 10-06128 від 21.12.2021 р., укладений між Білоцерківською міською радою та ТОВ «Сілстон», яким передано орендареві земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:04:035:0011, площею 0,1409 га для розміщення станції технічного обслуговування з автостоянкою.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілстон» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Східна, буд. 26, кв. 49, код 24215461) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, вул. Лесі Українки, 27/2, код 02909996, назва банку: Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО банку 820172, р/р UA028201720343190001000015641) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 24.05.2024 року.

Суддя Л.Я. Мальована