Ухвала

від 24.05.2024 по справі 916/2187/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"24" травня 2024 р. № 916/2187/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 2245/24 від 20.05.2024), у справі

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-тренажерний центр підготовки моряків (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 2; код ЄДРПОУ 42600082),

про стягнення 2221264,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-тренажерний центр підготовки моряків про стягнення заборгованості в розмірі 2221264,64 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 6 від 30.05.2019.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 справу № 916/2187/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Судом встановлено, що у поданій позовній заяві позивачем не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.

Згідно абз. 2 ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частин 1, 2, 4, абзацу 2 частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (ДП "УкрНДНЦ") від 01.07.2020 №144), відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до вимог чинного законодавства належним чином засвідчуються або кожний лист окремо, шляхом проставлення печатки "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, або ж шляхом скріплення (прошиття) певного пакету документів з відповідним написом "прошито та пронумеровано" та на звороті такого напису ставиться печатка "Згідно з оригіналом" із вказівкою найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Як встановлено судом, додані позивачем документи та докази до матеріалів позовної заяви виявились не засвідчені належним чином, а саме відсутня дата їх засвідчення.

Також за результатами дослідження матеріалів позовної заяви судом встановлено, що копії окремих документів, які подані позивачем в якості доказів, завірені особою, стосовно якої суду не надано доказів на підтвердження наявності у неї відповідних повноважень, що суперечить правовій природі засвідчення особою відповідності копії документу його оригіналу та вищевказаним вимогам статті 91 ГПК України про те, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У розумінні ст. 60 ГПК України, повноваження представників юридичної особи підтверджуються довіреністю за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Судом встановлено, що додатки до позовної заяви засвідчені ОСОБА_1 , проте, доказів в підтвердження відповідних повноважень вказаних осіб до суду не надано.

З огляду на вказане, документи, що додані до заяви та завірені особами, щодо яких немає відомостей про їх повноваження на здійснення дій процесуального характеру від імені позивача, за своєю правовою природою не являються письмовими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази, які підтверджують повноваження особи, якою засвідчено додатки до позовної заяви.

Згідно з частиною 2 статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16, від 21.03.2018 у справі №914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Отже, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 60 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особам.

Разом з тим, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Представник, який безпосередньо звертається з позовною заявою (підписує її) має довести обставини наявності у нього відповідних повноважень на здійснення представництва (самопредставництва) в суді від імені позивача.

Позовну заяву від імені Військової частини НОМЕР_1 підписано ОСОБА_2 .

До позовної заяви додано довіреність у порядку передоручення від 02.01.2024, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси Військової частини НОМЕР_1 в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях), з усіма правами, які надано законом стороні у справі, у тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяві та інші передбачені законом процесуальні документи.

Суд зазначає, що надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи (відповідний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду: від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі №917/855/20, від 28.04.2022 у справі №914/3293/20, у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №910/25456/15 тощо).

Особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Суд враховує, що починаючи з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати приписами або відповідного закону, або статуту чи положення цієї юридичної особи, або умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі не має чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. Аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 149/289/21.

Отже, для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва в інтересах Військової частини НОМЕР_1 необхідно щоб у відповідному законі, статуті, положенні, посадовій інструкції чи трудовому договорі (контракті) тощо було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.

До позовної заяви таких документів позивачем не додано.

Необхідно зауважити, що довіреність від 02.01.2024, видана у порядку передоручення. Всупереч положенням частини 2 статті 245 Цивільного кодексу України вона не була посвідчена нотаріально, що свідчить про недотримання належної форми щодо довіреності.

Також матеріали позовної заяви не містять і доказів того, що ОСОБА_2 є адвокатом (повноваження якого могли б підтверджуватися довіреністю, виданою в установленому порядку).

Отже, до позовної заяви не надані належним чином засвідчені документи на підтвердження наявності у ОСОБА_2 права діяти від імені позивача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), в порядку самопредставництва, а саме, не зазначено посадове становище або статус адвоката, не додано Витяг з положення відповідного структурного підрозділу позивача та витяг з посадової інструкції зазначеної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України Про судовий збір №3674-V-І. При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3028 грн, позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 3028 грн, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не більше 1059800 грн.

Так, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2221264,64 грн заборгованості.

Таким чином, позивач при зверненні до господарського суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості у сумі 2221264,64 грн, мав сплатити судовий збір у розмірі 33318,97 грн (2221264,64 грн.*1,5% = 33318,97 грн).

Проте, позивачем не сплачено за подання даної позовної заяви судовий збір.

Враховуючи викладене, в порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України позивачем необхідно надати докази сплати судового збору у розмірі 33318,97 грн.

Недотримання приписів ст.162, 164 ГПК України має наслідком застосування положень ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, вищевказані судом недоліки позовної заяви в силу приписів ст.ст. 164, 172, 174 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 без руху.

Керуючись ст.ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (вх. № 2245/24 від 20.05.2024) залишити без руху.

2. Позивачу, у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути виявлені недоліки позовної заяви, які визначені судом в цій ухвалі суду та надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 33318,97 грн.

3. Повідомити Військову частину НОМЕР_1 , що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Ухвалу підписано 24.05.2024.

Суддя Нікітенко С.В.