Рішення

від 22.05.2024 по справі 918/355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа № 918/355/24

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Бурда Д.П. (ордер серія АС № 1073249 від 18.04.2024 року);

від відповідача: Гладуненко Ю.В. (довіреність № 8 від 01.04.2024 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (далі Відповідач), в якій просить стягнути 124 001,02 грн, з яких: 95 250,70 грн - заборгованість, 1 980,02 грн - інфляційні втрати, 2 660,13 грн - 3 % річних, 24 110,17 грн - пеня.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.05.2022 року між ПСП "Україна" (Покупець) та ТОВ "СВАОР АГРО" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 05/22, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві наступну продукцію: кормові добавки та продукцію для сільськогосподарської діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього договору.

Позивач зазначає, що станом на початок 2023 року у відповідача перед позивачем існувала заборгованість по поставках за вказаним договором за попередній період в розмірі 83 783,10 грн. На виконання умов договору у 2023 році позивачем відповідно до специфікацій, видаткових накладних та товарно - транспортних накладних було поставлено товар відповідачу, натомість, відповідач свої зобов`язання перед позивачем з оплати вартості товару виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 95 250,70 грн.

Позивач вказує, що 07.03.2024 року звертався до відповідача з листом-вимогою про сплату заборгованості, вказаний лист відповідач отримав 14.03.2024 року, відповідь на лист позивач не отримував.

Враховуючи вищевказане, ТОВ "СВАОР АГРО", у зв`язку з невиконанням умов договору ПСП "Україна", нараховано відповідно до п. 6.2. Договору та ст. 625 ЦК України, 24 110,17 грн пені, 2 660,13 грн - 3 % річних та 1 980,02 грн інфляційних втрат, згідно із поданих розрахунків.

02.05.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив від 29.04.2024 року на позовну заяву в якому підтверджує купівлю товару на суму 95 250,70 грн, визнає позовні вимоги в цій частині позову та просить суд в задоволенні позову в частині сплати інфляційних втрат, 3 % річних, пені та витрат на правову допомогу відмовити, та у випадку погодження позивачем, затвердити мирову угоду. При цьому, відповідач вказує, що копії специфікацій та товарно - транспортних накладних, які додані до позовної заяви, підписані не директором ПСП "Україна", тому не можуть вважатися належними доказами.

07.05.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що враховуючи визнання відповідачем у відзиві факту поставки товару, заборгованість за яким становить 95 250,70 грн, то суперечливими і такими, що не відповідають попереднім заявам відповідача є твердження про відсутність підписів та печаток на специфікаціях та товарно - транспортних накладних, що не можуть вважатись належними доказами. Щодо пропозиції відповідача про укладення мирової угоди, позивач зазначає, що запропоновані відповідачем умови мирової угоди на даний час не є прийнятними для позивача.

20.05.2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 22.05.2024 року про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в якому, у зв`язку з повною сплатою суми основного боргу в розмірі 95 250,70 грн перед ТОВ "СВАОР АГРО", просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2000,00 грн.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи призначено на "15" травня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено та постановлено судове засідання у справі призначене на "15" травня 2024 р. об 14:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.05.2024 року, у зв`язку з частковою сплатою суми основного боргу, провадження у справі № 918/355/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 250,70 грн - закрито.

В судовому засіданні 15.05.2024 року оголошено перерву до 22.05.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "22" травня 2024 р. об 15:00 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.05.2024 року, у зв`язку з сплатою суми основного боргу, провадження у справі № 918/355/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" в частині стягнення основного боргу у розмірі 75 000,00 грн - закрито.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2024 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2024 року заперечила проти позовних вимог в частині інляційних втрат, 3 % річних та пені з підстав, зазначених у відзиві, та зазначила про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

20.05.2022 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 05/22 (далі - Договір), за умовами якого, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві наступну продукцію: кормові добавки та продукцію для сільськогосподарської діяльності, далі за тесктом товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього договору. Назва товару, розмір партії, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна кількість товару (партії), що підлягає поставці за цим договором, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.1. та п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору, кількість товару, що підлягає поставці вказується у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Приймання за кількістю: товар приймається за кількістю, зазначеній у видатковій накладній постачальника, в момент передачі товару покупцю.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.4. Договору, ціна на товар узгоджується сторонами на кожну його партію і фіксується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору та формується під кожну поставку товару. Ціна договору визначається за загальною вартістю поставлених партій товару протягом дії даного договору згідно специфікацій та видаткових накладних.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в національній валюті України - гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в специфікації на дану партію. За результатами фінансово-господарської діяльності постачальник надає покупцеві Акти звірки взаємних розрахунків. Покупець зобов`язаний підписати і повернути постачальнику Акти звірки взаємних розрахунків протягом семи календарних днів з дати його надання покупцеві або в такий ж термін надати письмові мотивовані зауваження.У випадку не повернення покупцем Акту звірки взаємних розрахунків, протягом терміну встановленого цим пунктом договору, Акт звірки вважається підписаним та визнаним покупцем (п. 4.1. - п. 4.3. Договору).

Згідно п. 5.1. та п. 5.6. Договору, строки поставки товару визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах, що визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору. Поставка партії товару та виписка накладних документів здійснюється за цінами, що зафіксовані сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Моментом виконання обов`язку постачальника щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені) покупець, у випадку порушення умови договору, відшкодовує постачальнику фактично нанесені (тобто реально обліковані) в результаті цього документально підтверджені збитки в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею). До збитків відносяться також витрати постачальника, понесені ним при зверненні до судових органів України та витрати на адвокатів, у випадку якщо ці витрати пов`язані з не оплатою покупцем поставленого товару. Сплата стороною пені та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням умов договору, не звільняє її від обов`язку виконати цей договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством (п.п. 6.2.1. та 6.2.2. Договору).

Відповідно до п. 10.1. - п. 10.3. Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 р., але в будь - якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами по даному договору. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору, жодна зі сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Сторони визнають юридичну силу договору, всіх інших супровідних документів до договору, що підписані з застосуванням засобів факсимільного чи електронного зв`язку, з подальшим підтвердженням оригіналом.В частині фінансових розрахунків сторін, договір зберігає свою силу до проведення повного взаєморозрахунку між сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання договору позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 1 330 707,70 грн, що підтверджується:

- специфікацією №00000000004 від 20.05.2022 року, рахунком на оплату № 2 від 20.05.2022 року, товарно - транспортною накладною № Р2 від 20.05.2022 року та видатковою накладною № 2 від 20.05.2022 року на суму 101 355,30 грн.;

- специфікацією №0000-000002 від 24.05.2022 року, рахунком на оплату № 4 від 24.05.2022 року, товарно - транспортною накладною № Р4 від 24.05.2022 року та видатковою накладною № 4 від 24.05.2022 року на суму 192 948,60 грн.;

- специфікацією №0000-000003 від 08.06.2022 року, рахунком на оплату № 8 від 08.06.2022 року, товарно - транспортною накладною № Р7 від 08.06.2022 року та видатковою накладною № 7 від 08.06.2022 року на суму 177 474,20 грн.;

- специфікацією №00РБ-000004 від 21.06.2022 року, рахунком на оплату № 12 від 21.06.2022 року, товарно - транспортною накладною № Р11 від 21.06.2022 року та видатковою накладною № 11 від 21.06.2022 року на суму 132 276,00 грн;

- специфікацією №00ЦБ-00005 від 24.02.2023 року, рахунком на оплату № 28 від 24.02.2023 року, товарно - транспортною накладною № РЦБ-27 від 24.02.2023 року та видатковою накладною № 27 від 24.02.2023 року на суму 258 788,00 грн;

- специфікацією №00ЦБ-000006 від 16.03.2023 року, рахунком на оплату № 40 від 16.03.2023 року, товарно - транспортною накладною № РЦБ-39 від 16.03.2023 року та видатковою накладною № 39 від 16.03.2023 року на суму 286 936,00 грн;

- специфікацією №00ЦБ-000007 від 24.04.2023 року, рахунком на оплату № 57 від 24.04.2023 року, товарно - транспортною накладною № РЦБ-55 від 24.04.2023 року та видатковою накладною № 55 від 24.04.2023 року на суму 13 250,00 грн;

- специфікацією №00ЦБ-000008 від 17.05.2023 року, рахунком на оплату № 74 від 17.05.2023 року, товарно - транспортною накладною № РЦБ-72 від 17.05.2023 року та видатковою накладною № 72 від 17.05.2023 року на суму 154 429,60 грн;

- специфікацією №00ЦБ-00009 від 07.06.2023 року, рахунком на оплату № 92 від 06.06.2023 року, товарно - транспортною накладною № РЦБ-91 від 07.06.2023 року та видатковою накладною № 91 від 07.06.2023 року на суму 13 250,00 грн.

Відповідачем відповідно до платіжних інструкцій частково сплачено за отриманий товар на загальну суму 1 235 457,00 грн, зокрема: № 514 від 16.06.2022 року на суму 200 000,00 грн; № 536 від 23.06.2022 року на суму 200 000,00 грн; № 557 від 05.07.2022 року на суму 100 000,00 грн; № 9616 від 14.10.2022 року на суму 20 271,00 грн; № MN2554 від 07.03.2023 року на суму 25 000,00 грн; № MN352 від 07.03.2023 року на суму 25 000,00 грн; № MN357 від 13.03.2023 року на суму 200 000,00 грн; № 91 від 11.04.2023 року на суму 100 000,00 грн; № 2856 від 11.05.2023 року на суму 100 000,00 грн; № 170 від 12.05.2023 року на суму 186 936,00 грн; № MN3239_00000/8e65e70b-fcca-4e89-b345-a746b426ac5f від 24.05.2023 року на суму 50 000,00 грн; № 3024-00000/d16979e1-b310-4967-8dae-4ad5c7f268d3 від 06.06.2023 року на суму 13 250,00 грн; № 10425_00000/269864ba-es28-4aa3-962a-0a2226e0b559 від 07.12.2023 року на суму 15 000,00 грн.

Між ТОВ "СВАОР "АГРО" та ПСП "Україна" було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 - 03.12.2023, відповідно до якого на 03.12.2023 р. заборгованість на користь ТОВ "СВАОР АГРО" становить 110 250,70 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

ТОВ "СВАОР "АГРО" 07.03.2024 року було направлено цінним листом з описом вкладення на поштову адресу ПСП "Україна" Лист - вимогу про сплату заборгованості за договором поставки № 05/22 від 20.05.2022 року з проханням терміново погасити заборгованість за договором поставки № 05/22 від 20.05.2022 року та сплатити ТОВ "СВАОР АГРО" кошти у розмірі 95 250,70 грн.

Заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової сплати, станом на день подання позову складала 95 250,70 грн.

Після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 95 250,70 грн. Факт сплати підтверджується платіжними інструкціями: № 674_00000/00c1b3a8-8f39-4212-953a-3df1af4a11f7 від 14.05.2024 року на суму 20 250,70 грн; № 4755_00000/a8b72781-f794-4b77-a50d-0717e8fe4b18 від 22.05.2024 року на суму 65 000,00 грн та № 4756_00000/4f787259-9dcb-4465-9d40-dfe39dld39e9 від 22.05.2024 року на суму 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.05.2024 року та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.05.2024 року, у зв`язку зі сплатою суми основного боргу у розмірі 95 250,70 грн, провадження у справі № 918/355/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" в частині стягнення основного боргу - закрито.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати за отриманий товар відповідно до Договору поставки № 05/22 від 20.05.2022 року, позивач відповідно до 6.2. Договору та ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з останнього 24 110,17 грн пеню за період з 24.05.2023 року по 23.11.2023 року, 2 660,13 грн - 3 % річних за період з 24.05.2023 року по 27.03.2024 року та 1 980,02 грн інфляційних втрат за період з 24.05.2023 року по 27.03.2024 року.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.2. Договору сторони визначено, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом визнано доведеним факт неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки № 05/22 від 20.05.2022 року, в частині своєчасної оплати за отриманий товар, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 95 250,70 грн. Крім того, судом встановлено, що до прийняття рішення у справі відповідачем погашено заборгованість за отриманий товар у повному обсязі, що свідчить про добросовісність останнього у правовідносинах із позивачем.

Проте, враховуючи, що відповідач припустився прострочення взятого на себе грошового зобов`язання, перевіривши подані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про правомірність таких нарахувань в розмірі 24 110,17 грн, 2 660,13 грн та 1 980,02 грн, відповідно.

Разом з тим, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 правової позиції:

"Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер."

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 року у справі № 905/1677/16 констатував, що застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При цьому, суд звертає увагу, що господарський суд вправі і без заяви сторони застосувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Тому, розглядаючи можливість зменшення розміру пені суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: поведінку боржника та поведінку кредитора; повне виконання зобов`язання щодо оплати заборгованості, а також відсутність негативних наслідків порушення зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 % , а саме до 12 055,08 грн (при заявлених 24 110,17 грн).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим, а розмір пені зменшено за рішенням суду, судові витрати (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) у справі по сплаті судового збору у розмірі 702,06 грн покладаються на відповідача у справі.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" зазначено про понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 178 від 26.03.2023 року та банківською випискою по рахунку за 26.03.2023 р.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору № 2-19/03/24 про надання правничої допомоги від 19.03.2024 року, укладеного між ТОВ "СВАОР АГРО" (Клієнт) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Адвокати); рахунку № 2-19/03/2024 від 19.03.2024 року на суму 18 000,00 грн; платіжної інструкції № 178 від 26.03.2023 року на суму 18 000,00 грн; виписки АТ "Універсал Банк" про рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця від 26.03.2024 р.; ордеру серії АС № 1073237 від 26.03.2024 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 428 від 18.12.2009 року; посвідчення адвоката України - Бурди Д.П.; ордеру серії АС № 1081774 від 26.03.2024 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 592 від 17.12.2011 року.

Відповідно до п. 1.1.- п. 1.3. Договору № 2-19/03/24 про надання правничої допомоги від 19.03.2024 року, за цим договором Адвокати надають Клієнту правничу допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді в господарському суді першої інстанції (у випадках передбачених цим договором в суді апеляційної інстанції) справи за позовом Клієнта до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки № 05/22 від 20.05.2022 р. та штрафних санкцій (далі Справа), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання Адвокатами правничої допомоги і фактичні витрати Адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього Договору. Умовою за якої Адвокати приймають доручення Клієнта, є повне, належне та безумовне виконання Клієнтом всіх своїх зобов`язань за цим Договором. Клієнт підтверджує, що не зв`язаний будь-якими іншими діючими договорами з іншими особами, тотожними з предметом даного договору. Гіпотетичним результатом, якого бажає досягнути Клієнт є: задоволення позову. Клієнт проінформований про всі існуючі ризики по даній категорії справ, існуючу судову практику та про правову позицію Адвокатів у справі, з якою погоджується. Зважаючи на специфіку справи, з огляду на повідомлені Клієнтом Адвокатам обставини та надані Клієнтом документи, Адвокати не гарантують досягнення зазначеного результату, але забезпечують вжиття всіх необхідних дій для його досягнення. Клієнт приймає до уваги це застереження і не буде ставити питання про повернення гонорару та понесених витрат в разі недосягнення гіпотетичного результату.

Пунктом 1.4. Договору № 2-19/03/24 про надання правничої допомоги від 19.03.2024 року сторони погодили, що правнича допомога надається в тому числі, але не виключно, шляхом: надання усних консультацій та роз`яснень з приводу діючого законодавства та існуючої судової практики по Справі. Збору інформації та доказів, необхідних для надання правничої допомоги, в тому числі шляхом направлення адвокатських запитів та здійснення при цьому представництва інтересів Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, яким адресовані відповідні запити. Підписанням цього Договору Клієнт надає свою згоду на обробку Адвокатами персональних даних Клієнта відповідно до Закону України "Про захист персональних даних", також Клієнт надає свою згоду на збір та отримання Адвокатами конфіденційної інформації щодо Клієнта відповідно до Законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації". Складання процесуальних та інших документів правового характеру (в тому числі, але не виключно: заяв по суті справи, клопотань, заяв, листів, вимог, апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, тощо) та, при необхідності, підписання та подання їх від імені Клієнта. Представництва Клієнта в Господарському суді Рівненської області (Північно-західному апеляційному господарському суді при розгляді апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, які оскаржуються окремо від рішення суду) з усіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України відповідно до процесуального статусу Клієнта у відповідному провадженні без будь-яких обмежень.

Згідно п. 7.1. Договору № 2-19/03/24 про надання правничої допомоги від 19.03.2024 року, за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатам фіксований гонорар в розмірі 18000,00 грн в термін до 22 березня 2024 року включно. Розмір гонорару визначено за погодженням з Клієнтом із врахуванням фінансового стану Клієнта, ціни позову, складності справи, кваліфікації і досвіду Адвокатів та інших істотних обставин. Розподіл гонорару між Адвокатами визначається окремим договором про розподіл гонорару, який укладається між Адвокатами.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.1. Договору № 2-19/03/24 про надання правничої допомоги від 19.03.2024 року ).

ОСОБА_2 було втиставлено рахунок № 2-19/03/2024 від 19.03.2024 року на суму 18 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 178 від 26.03.2024 року ТОВ "СВАОР АГРО" перераховано ОСОБА_2 18 000,00 грн, призначення платежу за надання правничої допомоги згідно договору № 2-19/03/24 від 19.03.2024.

Відповідно до виписки АТ "Універсал Банк" про рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця від 26.03.2024 р., ТОВ "СВАОР АГРО" перераховано на ОСОБА_2 26.03.2024 року 18 000,00 грн за надання правничої допомоги згідно договору № 2-19/03/24 від 19.03.2024.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З огляду на зазначене, враховуючи час потрачений адвокатом на представництво інтересів позивача, форма участі у судових засіданнях, а також зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача в сумі 10 000,00 грн. Решта заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу судом покладається на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (35709, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Здовбиця, вул. Шосова, 267, код ЄДРПОУ 30563100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" (45601, Волинська обл., Луцький р-н, с. Липини, вул. Затишна, 4 А, код ЄДРПОУ 43296119) 1 980,02 грн (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят гривень 02 копійки) інфляційних втрат, 2 660,13 грн (дві тисячі шістсот шістдесят гривень 13 копійок) 3 % річних, 12 055,08 грн (дванадцять тисяч п`ятдесят п`ять гривень 08 копійок) пені, 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу та 702,06 грн (сімсот дві гривні 06 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАОР АГРО" (45601, Волинська обл., Луцький р-н, с. Липини, вул. Затишна, 4 А, код ЄДРПОУ 43296119).

Відповідач (боржник): Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" (35709, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Здовбиця, вул. Шосова, 267, код ЄДРПОУ 30563100).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 травня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк