Рішення

від 24.05.2024 по справі 925/507/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року Справа № 925/507/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Красота та здоров`я,

м. Харків

до приватного підприємства КОРСУНЬ-ФАРМ, м. Городище,

Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 42 350 грн. 03 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Красота та здоров`я до приватного підприємства КОРСУНЬ-ФАРМ про стягнення з відповідача 42 350 грн. 03 коп. заборгованості, а саме: 36 358 грн. 63 коп. основного боргу, 3 691 грн. 81 коп. пені, 436 грн. 30 коп. інфляційних втрат та 1 863 грн. 29 коп. 15% річних, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №122/23 від 26 вересня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Ухвалу суду від 22 квітня 2024 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 23 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист підприємство не скористалося.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю Красота та здоров`я (постачальник) та приватним підприємством КОРСУНЬ-ФАРМ (покупець) було укладено договір поставки №122/23.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити косметичні продукти, дієтичні добавки до їжі, вироби медичного призначення, продукцію для дітей.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 3.6. договору право власності на товар (а в разі поставки товару частинами, - на кожну його частину, партію) переходить від постачальника до покупця в момент передачі постачальником товару (кожної його частини, партії) покупцеві. Передача товару постачальником та отримання товару покупцем оформляється шляхом проставлення уповноваженою особою покупця на примірнику видаткової накладної власноручного підпису і відбитка печатки (штампа) покупця.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 року.

Згідно п. 10.2. договору термін дії цього договору автоматично продовжується на додатковий термін кожний раз на один календарний рік, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору.

На момент подання позову вищевказаний договір не було розірвано або/чи визнано недійсним у судовому порядку.

Позивач свій обов`язок щодо постави товару виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 69 690,93 грн., що підтверджується копіями

видаткових накладних:

№ 35929/23 від 02 жовтня 2023 року на суму 10 629,24 грн.;

№ 35930/23 від 02 жовтня 2023 року на суму 827,41 грн.;

№ 35931/23 від 02 жовтня 2023 року на суму 10 629,24 грн.;

№ 35932/23 від 02 жовтня 2023 року на суму 827,41 грн.;

№ 35933/23 від 02 жовтня 2023 року на суму 10 629,24 грн.;

№ 35934/23 від 02 жовтня 2023 року на суму 827,41 грн.;

№ 43425/23 від 23 листопада 2023 року на суму 9 431,64 грн.;

№ 43460/23 від 23 листопада 2023 року на суму 16 763,40 грн.;

№ 43607/23 від 24 листопада 2023 року на суму 9 125,94 грн.

Водночас обов`язок щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, сплативши позивачу 16 850,00 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій (а.с. 49-64).

Згідно п. 7.6 договору покупець має право повернути, а постачальник зобов`язаний забрати товар в наступних випадках:

товар має виробничий брак;

сезонні товари по закінченню сезону;

повернення неякісного товару кінцевими покупцями за умови дотримання умов його зберігання, дотримання температурного режиму, товарного сусідства, ярусного складування та порядку повернення;

прийняття рішення (іншого документа) контролюючими (правоохоронними) органами про заборону або призупинення реалізації товару, поставленого постачальником;

відсутність на індивідуальній упаковці маркування товару, що відповідає вимогам чинного законодавства України;

за угодою сторін.

На умовах п. 7.6. договору, за згодою сторін відповідач повернув, а позивач прийняв нереалізований товар на загальну суму 16 482,30 грн., що підтверджується копіями накладних на повернення товару (а.с. 37- 48).

У зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36 358,63 грн. боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. договору поставлені постачальником за цим договором покупцю товари, сплачуються на умовах реалізації з обов`язковим наданням покупцем звіту про реалізований товар (у форматі: найменування, кількість, вартість кожної одиниці, ПДВ), який повинен містити інформацію про залишки нереалізованого товару (у форматі: найменування, кількість, вартість кожної одиниці, ПДВ) на час подання такого звіту.

3віт покупець надає постачальнику 1 раз (рази) на місяць за період один місяць, починаючи з місяця першої поставки партії товару та незалежно від факту реалізації товару, у строк 5 календарних днів з дня закінчення відповідного звітного місяця. Партією товарів визнаються товари, поставлені по одній накладній.

Звіт надається покупцем постачальнику підписаний та скріплений печаткою за допомогою факсимільного зв`язку, поштового зв`язку, в електронній формі, або шляхом вручення звіту представнику постачальника під розпис.

У відповідності до п. 6.3. договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника у строк 10 календарних днів з дня подання чергового звіту. При здійсненні платежу покупець обов`язково має зазначити в платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер i дату видаткової накладної, за якою поставлялася партія товару, а також найменування групи товару.

Згідно п. 6.4. договору у випадку ненадання покупцем чергового звіту у порядку та строки, як це передбачено п. 6.2. договору, покупець зобов`язаний за вимогою постачальника, сплатити постачальнику протягом 10 календарних днів з дня закінчення строку подання такого звіту вартість всього отриманого та не сплаченого за договором на цей період товару, якщо сторони в цей строк письмово не домовляться про інше, зважаючи на причину не подання покупцем такого звіту.

Позивач зазначав, що відповідач порушив свої зобов`язання з подання щомісячних звітів про реалізацію товару у формі, порядку та строки, що визначені п. 6.2. договору.

Зокрема, відповідач подав позивачу останній звіт по реалізації товару за жовтень 2023 року у формі, що не відповідає вимогам п. 6.2 договору (копії електронного листа відповідача від 01 листопада 2023 року та звіту за жовтень 2023 року додано до матеріалів справи).

Позивач (в особі представника Надворної Ольги) в електронному листуванні з відповідачем вимагав від останнього звітів за листопад 2023 року, однак, відповідач надав відповідь про те, що відповідальний працівник, який подавав звіти звільнився (електронний лист від 08 грудня 2023 року).

У зв`язку з ненаданням відповідачем щомісячних звітів в порядку та строки, визначені п. 6.2. договору, керуючись п. 6.4 договору, позивач направив відповідачу претензію за вих. №29-03/24 від 29 березня 2024 року про сплату 37 318,63 грн. - вартості всього відвантаженого, але не оплаченого товару станом на день направлення претензії, з вимогою виконання грошових зобов`язань у 10-ти денний строк з дня пред`явлення претензії.

29 березня 2024 року зазначена претензія була направлена відповідачу в електронній формі на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вказана в розділі 12 договору, що підтверджується копією електронного листа від 29 березня 2024 року (а.с.76).

01 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку, відправлення № 6241804594182, позивач направив зазначену претензію в письмовій формі за адресою місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (19500, Черкаська обл., Городищенський р-н, м. Городище, вул. Миру, буд. 52).

Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи (а.с. 73-74).

08 квітня 2024 року відправлення №6241804594182 з письмовою претензією було вручене відповідачу, що підтверджується відомостями із сайту Укрпошти.

У відповідь на претензію листом вих. №5 від 09 квітня 2024 року відповідач просив санації боргу, права продажу товарів зі знижкою 50% та гарантував оплату боргу позивачу по 2 000,00 грн. щотижня.

Водночас, після звернення позивача з претензією, відповідач свої грошові зобов`язання перед позивачем виконав частково.

Враховуючи приписи п. 6.2 та п. 6.4. договору, кінцевий термін оплати за товар, поставлений по договору на суму в розмірі 36 358,63 грн., настав 15 грудня 2023 року (протягом 10-ти календарних днів, наступних за 05 грудня 2023 року, як кінцевим днем подання відповідачем звіту про реалізацію товару за листопад 2023 року).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 36 358 грн. 63 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом. 8.3. договору визначено, що покупець зобов`язаний у разі прострочення оплати вартості переданого йому постачальником товару більш, ніж на 10 календарних днів з дати настання терміну оплати, сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення виконання покупцем свого грошового зобов`язання і 15% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 436 грн. 30 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 01 січня по 31 березня 2024 року та 1 863 грн. 29 коп. 15% річних, нарахованих за період з 16 грудня 2023 року по 18 квітня 2024 року на суму боргу.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 15% річних та інфляційних судом встановлено, що розмір річних та інфляційних нараховано позивачем вірно, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до п. 8.2. договору за відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення виконання покупцем свого грошового зобов`язання за даним договором. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання покупцем свого грошового зобов`язання, незалежно від його тривалості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 691 грн. 81 коп. пені, нарахованої за період з 16 грудня 2023 року по 18 квітня 2024 року на суму боргу.

Нарахування пені здійснено позивачем також вірно, а тому з відповідача підлягає стягненню 3 691 грн. 81 коп. пені.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства КОРСУНЬ-ФАРМ, вул. Миру, 52, м. Городище, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 31490023 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Красота та здоров`я, вул. Сомівська, 12-Б, м. Харків, ідентифікаційний код 36226540 - 36 358 грн. 63 коп. основного боргу, 3 691 грн. 81 коп. пені, 436 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1 863 грн. 29 коп. 15% річних та 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 24 травня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович