Ухвала

від 23.05.2024 по справі 18/257

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 18/257

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024

у справі № 18/257

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.10.2023 у задоволенні заяви про заміну кредиторів на ОСОБА_1 , як правонаступника, відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.10.2023 у справі №18/257 скасовано. Заяву про заміну кредиторів на ОСОБА_1 як правонаступника задоволено частково. Замінено конкурсного кредитора у справі №18/257 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на суму 1 372 641,87 грн. на його правонаступника - ОСОБА_1 Замінено конкурсного кредитора у справі №18/257 - Головне управління ДПС у Полтавській області на суму 792 808,99 грн. на його правонаступника - ОСОБА_1 Замінено конкурсного кредитора у справі №18/257 - Полтавський обласний центр зайнятості на суму 58 610,70 грн. на його правонаступника - ОСОБА_1 . В іншій частині заяви про заміну кредиторів на ОСОБА_1 як правонаступника відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684,00 грн.

21.05.2024 до Верховного Суду ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (в частині відмови у заміні кредитора ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Ескопівніч» на правонаступника ОСОБА_1 та відмови у заміні кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині відмовленої заміні суми 1058 598,10 грн. на правонаступника ОСОБА_1 ) у справі № 18/257, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині; ухвалити нове рішення про заміну кредиторів на їх правонаступника ОСОБА_1 ; в разі відмови в заміні кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині відмовленої суми 1 058 598,10 грн. зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області перерахувати суму на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за згодою ОСОБА_1 або повернути кошти останньому як помилково переведені.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано хворобою скаржника, що підтверджується копією Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого №3039, хірургічне відділення №2, КП «МКЛ ПМР» м. Полтава. Відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 12.04.2024 по 22.04.2024.

Крім того, 07.05.2024 скаржником через поштове 36008 міста Полтава до Верховного Суду було надіслано касаційну скаргу, що підтверджується оригіналом опису вкладення у лист, квитанцією Укрпошта 3600809735778 та квитанцією про сплату судового збору. Однак, АТ «Укрпошта» поштове відправлення було втрачено.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року становить 3 028 грн.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 3 028 грн.

Проте скаржником сплачено 2 446,62 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що менше ніж це встановлено законом. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 581,38 грн.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

В абзаці 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України.

Проте, в порушення вищенаведених вимог процесуального законодавства у поданій касаційній скарзі не зазначено на якій підставі здійснено касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, не вказано, які саме норми права судом апеляційної інстанцій були неправильно застосовані чи порушені при прийнятті постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 не обґрунтовано у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідних норм права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Касаційна скарга фактично зводиться до незгоди скаржника з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, статті 4,6,8 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №18/257 - залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 581,38 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

4. Роз`яснити скаржнику у справі №18/257, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.