Ухвала

від 20.05.2024 по справі 450/1038/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

20 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 450/1038/21

Провадження № 61-6313ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» (далі - відповідач)

на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2023 року, додаткове рішення цього суду від 4 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та

в с т а н о в и в:

1. У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні частиною належної позивачеві земельної ділянки з кадастровим номером 4623685100:04:000:1805 шляхом демонтажу металевого паркана та надання безперешкодного доступу, звільнивши центральну дорогу до ділянок цілого ряду. Обґрунтував вимогу так:

позивач на основі акта на право приватної власності на землю за № 275 (з відповідним планом її зовнішніх меж), виданого Зубрянською сільською радою народних депутатів 3 лютого 1995 року, має право власності на земельну ділянку, розташовану на території Давидівської сільської територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0990 га, з кадастровим номером 4623685100:04:000:1805 (далі - земельна ділянка);

позивач вирішив використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проте, оглядаючи її, виявив протиправне зайняття відповідачем частини цієї ділянки площею 0,0034 га та дороги, яка забезпечує під`їзд до земельної ділянки;

відповідач є користувачем земельної ділянки, розміщеної неподалік зі сторони захоплення. Він по периметру тієї ділянки змонтував суцільний металевий паркан, який проходить через суміжні із земельною ділянкою позивача ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і далі - через ділянку позивача, перетинає її, обмежуючи доступ до захопленої частини та під`їзної дороги. Таким чином, відповідач чинить позивачеві перешкоди у користуванні земельною ділянкою та унеможливлює повноцінне її використання.

дії відповідача позивач оскаржив до правоохоронних та спеціалізованих органів у сфері земельних відносин. Позивач визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, розпочатому за частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України. Під час проведеної перевірки встановили, що землі Давидівської об`єднаної територіальної громади загальною площею 1,6222 га, у тому числі земельні ділянки позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , огороджені, доступ до них обмежений, вони не охороняються, будь-яка діяльність на них не здійснюється. Відповідач без зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно документів, що посвідчують його право власності чи право користування земельною ділянкою, самовільно зайняв цю ділянку шляхом її загородження металевим парканом.

2. 23 листопада 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: зобов`язав відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем належною йому земельною ділянкою шляхом демонтажу металевого паркана та надання безперешкодного доступу до земельної ділянки; стягнув із відповідача на користь позивача 10 000,00 грн судових витрат.

3. 4 січня 2024 року цей суд ухвалив додаткове рішення, згідно з яким зобов`язав відповідача звільнити центральну під`їзну дорогу до ділянок цілого ряду.

4. 15 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою зазначені рішення та додаткове рішення залишив без змін; стягнув із відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

5. Суди мотивували їхні рішення так: паркан, який спорудив відповідач, фактично відмежовує частину ділянки, належної позивачеві на праві приватної власності (позначена на топографічному плані від точки 7 до точки 6), утруднює доступ до цієї ділянки, оскільки встановлений на дорозі загального користування (позначена на топографічному плані від точки 3 до точки 2), та повністю перегороджує проєктовану вулицю шириною 15 м згідно із затвердженим проєктом про внесення змін до генерального плану сіл Пасіки-Зубрицькі та Горішній Пустомитівського району Львівської області згідно з рішенням Давидівської сільської ради від 16 червня 2017 року № 529-10/2017. Вказане створює позивачеві перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

6. 29 квітня 2024 року відповідач сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 14905/0/220-24 від 30 квітня 2024 року), у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

7.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

7.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

7.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

7.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

7.5. За змістом статті 19 ЦПК України малозначна справа є такою в силу її властивостей незалежно від того, чи визнавав її малозначною саме суд першої чи апеляційної інстанцій.

7.6. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (частини четверта статті 274 ЦПК України)

7.7. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу металевого паркана та надання до неї безперешкодного доступу через дорогу загального користування. Справа є незначної складності та не належить до винятків, визначених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України. З огляду на предмет позову, характер правовідносин, складність справи та її значення для сторін і суспільства Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною (див. аналогічний висновок в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2024 року у справі № 450/991/21 (провадження № 61-836ск24) за подібних правовідносин із тим самим відповідачем).

7.8. У касаційній скарзі відповідач звернув увагу на підпункти «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України:

7.8.1. Стверджує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки:

відповідач став власником нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1284660646236; далі - комплекс) унаслідок укладення низки договорів купівлі-продажу;

самостійних додаткових огорож чи інших можливих складових частин комплексу не зводив;

частина огорожі, яка накладається на частину земельної ділянки позивача, існувала задовго до набуття відповідачем комплексу у власність;

позивач зареєстрував право власності на земельну ділянку під час розгляду справи у суді першої інстанції;

виконання у ній судових рішень означає фактичне знищення майна відповідача та припинення його права власності на частину комплексу;

зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою є непропорційним втручанням у його право власності;

залишення в силі оскаржених судових рішень зумовить непоправну шкоду правам й охоронюваним законом інтересам відповідача і призведе до негативного економічного результату в частині зменшення як самого комплексу, так і в частині його загальної ринкової вартості.

Проте, такі доводи відповідач не підтвердив жодними доказами, зокрема про те, що: металевий паркан належить на праві власності відповідачеві та є невід`ємною частиною комплексу, без якої останній як об`єкт нерухомості втратить ринкову вартість; цей паркан правомірно встановив попередній власник комплексу, і виконання судового рішення у справі зумовить саме знищення вказаного паркана (рухомого майна); демонтаж останнього як усунення неправомірно встановленої перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою буде непропорційним втручанням у право власності відповідача на комплекс і зменшить його розміри. З огляду на вказане відповідач не обґрунтував виняткове значення для нього саме цієї справи.

7.8.2. Також відповідач стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Як на підставу для визнання відповідного питання фундаментальним вказав на таке:

задовольняючи позов, суди порушили право власності відповідача на комплекс, фактично «легалізували» знищення частини об`єкта нерухомого майна за недоведеності обставин самочинності зведення огорожі та/або скасування реєстрації права власності на неї,

можливість усувати порушення права користування земельною ділянкою шляхом припинення (знищення) законно набутого, а не самочинно зведеного об`єкта нерухомого майна має фундаментальне значення не лише для справ про усунення таких перешкод, але й для визначенні ступеня захисту державою права власності на відображені у Державному реєстрі речових прав об`єкти нерухомого майна.

Верховний Суд вважає, що зазначені доводи не вказують на фундаментальний характер питання права, яке розглядали суди попередніх інстанцій. Придбання металевого паркана та державна реєстрація права власності на нього не легалізує дії зі встановлення такого майна на чужій, як встановили суди попередніх інстанцій, земельній ділянці, не створює об`єкти нерухомого майна з рухомого, а демонтаж останнього не позбавляє права власності на нього.

7.9. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що відповідач не обґрунтував виняткове значення для нього саме цієї справи та фундаментальний характер питання права, яке він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності такої практики. Аргументи відповідача щодо виняткового значення цієї справи зводяться до його незгоди з оцінкою судами першої й апеляційної інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, відповідач не обґрунтував. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

8.5. Відповідач отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

8.6. Відповідач подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання відповідачем касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2023 року, додаткове рішення цього суду від 4 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат