Ухвала

від 23.05.2024 по справі 307/2265/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 307/2265/22

провадження № 61-6988ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Тячівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу у розмірі 4 757,62 грн.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2023 року залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тячівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 4 757,62 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 квітня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій 10 травня 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу у розмірі 4 757,62 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 028 грн = 757 000 грн).

Враховуючи приписи пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

В ухвалі Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2022 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі визначено, що цей спір є малозначним.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки він є особою пенсійного (похилого) віку з мінімальними доходами, а також, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, тому є підстави для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, взявши до уваги ціну (4 757,62 грн) й предмет позову, складність справи, дослідивши доводи касаційної скарги та мотиви судових рішень, якими задоволено позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, з такими твердженнями заявника не погоджується і вважає їх необґрунтованими.

Посилання заявника на підпункт б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України колегія суддів вважаєбезпідставними, оскільки заявником не доведено, що на розгляді у суді знаходиться інша справа, в якій до предмету доказування входять обставини, встановлені у цій справі.

Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Тячівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович