Постанова

від 22.05.2024 по справі 465/4478/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 465/4478/22

провадження № 61-3076 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Кредобанк»,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Франківського районного суду

м. Львова від 25 вересня 2023 року у складі судді Марків Ю. С.

та постанову Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк»), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Т. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. було вчинено виконавчий напис № 3827, щодо задоволення вимог АТ «Кредобанк» за період

з 28 серпня 2020 року по 10 вересня 2021 року у загальному розмірі 731 781,49 грн за рахунок коштів, отриманих від реалізації належного йому рухомого майна, предмета застави, а саме транспортного засобу «MITSUBISHI PAJERO SPORT»,

2017 рік випуску, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 442, колір білий, номерний знак НОМЕР_2 .

Позивач вважав, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки сума заборгованості за виконавчим написом не є безспірною, станом на день вчинення виконавчого напису у нього та банку існує неузгодженість сум сплати за кредитним договором. Банк не повідомив його про наміри вчинення виконавчого напису нотаріусом й цього повідомлення банку він не отримував.

Крім того, подані банком до нотаріуса боргові зобов`язання відрізняються від тих, які зазначені у виконавчому написі, а саме вказана більша сума заборгованості, ніж у повідомлені, надісланому стягувачем йому, як боржнику. Оскаржуваний виконавчий напис вчинений на непередбаченому законодавством борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому він не підлягає примусовому виконанню.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 23 вересня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 3827, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. за реєстровим номером № 3827. Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 992,40 грн судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 496,20 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 23 вересня 2021 року № 3827 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком належними та допустимими доказами не підтверджено факт існування безспірності заборгованості, оскільки не вказано які саме документи подавались ним приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Зі спірного виконавчого напису нотаріуса від 23 вересня 2021 року № 3827 вбачається, що задоволення вимог АТ «Кредобанк» здійснюється за період

з 28 серпня 2020 року по 10 вересня 2021 року. Разом з тим, з досудової вимоги

АТ «Кредобанк» щодо виконання договірних зобов`язань ОСОБА_1

від 10 серпня 2021 року № 27-9042625/21 вбачається, що розрахунок заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2018 року № 19780/2018 надається станом на 10 серпня 2021 року та включає в себе заборгованість по основному боргу у розмірі 704 572,04 грн; прострочені проценти

у розмірі 4 202,72 грн; нараховані проценти у розмірі 18 928,20 грн; загальна заборгованість становить 727 702,96 грн, проте у цьому розрахунку не зазначено періоду, за який виникла вказана заборгованість.

Крім того, відповідно до спірного виконавчого напису нотаріуса загальна сума,

що підлягає стягненню на підставі виконавчого напису, становить 731 781,49 грн, яка складається з неповернутої суми кредиту у розмірі 704 572,04 грн, прострочених відсотків у розмірі 24 209,45 грн та плати нотаріусу за вчинення виконавчого напису у розмірі 3 000 грн.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про існування розбіжності у сумах, які підлягали стягненню, зокрема у розмірі прострочених відсотків, тобто заборгованість є спірною.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. У решті рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банком надано нотаріусу усі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а лише та обставина, що у заяві про вчинення виконавчого напису та у самому виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості за кредитом, зокрема за відсотками, ніж у досудовій вимозі, не свідчить про наявність спору, оскільки розмір заборгованості змінюється у зв`язку із щомісячним обов`язком позичальника сплачувати проценти за користування кредитом, що передбачено умовами кредитного договору, з якими був ознайомлений позивач. Апеляційний суд посилався на відповідні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі 6-158 цс 15.

Посилання позивача на наявність спору щодо розміру заборгованості, викладені

у відзиві на апеляційну скаргу, про що свідчить звернення банку з позовом до ОСОБА_1 та його дружини, як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором, є безпідставними, оскільки із заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису банк звернувся 23 вересня 2021 року, а з позовом про стягнення заборгованості АТ «Кредобанк» звернулося у липні 2023 року,

тобто на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом спору у суді про стягнення заборгованості не існувало.

Відсутні підстави аналізувати доводи позивача щодо форми договору застави спірного автомобіля, оскільки учасниками справи визнається обставина, що такий є нотаріально посвідченим.

Доводи апеляційної скарги про те, що предмет застави, на який звернуто стягнення оспорюваним виконавчим написом вилучено на потреби Збройних Сил України під час воєнного стану також не підлягають перевірці, оскільки такі обставини на час вчинення виконавчого напису не існували.

Апеляційним судом встановлено, що у справі відсутні належні та допустимі докази фактичного повідомлення відповідачем позивача, як заставодавця, а саме отримання ним відповідного повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, для надання йому можливість усунути порушення за кредитним договором. Повернення такого повідомлення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про дотримання такого обов`язку банком. Отже, виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Кредобанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 465/4478/22 з Франківського районного суду м. Львова. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 10 серпня 2021 року банком направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань на адресу

ОСОБА_1 , в якій було зазначено, що у зв`язку із несвоєчасним виконанням ним зобов`язань за кредитним договором банк набуває право звернення стягнення на предмет застави - автомобіль «MITSUBISHI PAJERO SPORT»,

2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

Вказане повідомлення було повернуто банку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки ні кредитним договором, ні положеннями закону не встановлено обов`язок щодо належного отримання боржником відповідної вимоги.

Банк зазначав про те, що ОСОБА_1 не отримав досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань унаслідок своєї недобросовісної поведінки. Ризики неотримання належно відправленого поштового повідомлення боржником не можуть бути покладені на банк, як стягувача.

Отже, банк надав нотаріусу усі визначені закону документи для вчинення виконавчого напису, на що суди не звернули уваги, тому дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 вересня 2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19780/2018, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 890 099,20 грн.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору кредит видається на наступні цілі: здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу «MITSUBISHI PAJERO SPORT», 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; оплати страхового платежу по Каско у сумі 59 142,20 грн.

01 жовтня 2018 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 19780/2018 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави, зареєстрований за № 1299, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Алфімовою І. М.

Відповідно до пункту 1.2 договору застави предметом застави є рухоме майно - автотранспорт «MITSUBISHI PAJERO SPORT», 2017 року випуску, номерний знак

НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , видане 20 вересня 2018 року ТСЦ 3541, вартість 989 000 грн. Пунктом 1.3 договору застави визначено заставна вартість предмета застави у сумі 791 200 грн.

17 червня 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 28 вересня 2018 року № 19780/2018, відповідно до умов якого з метою зменшення кредитного навантаження на платоспроможність позичальника в умовах карантину, запровадженого в Україні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України

від 11 березня 2020 року № 211, відповідно до пункту 1 Додаткового договору, сторони погодили змінити порядок погашення позичальником заборгованості

за кредитним договором шляхом підписання нового графіку платежів, якого позичальник зобов`язується неухильно дотримуватись.

11 серпня 2021 року АТ «Кредобанк» листом з описом вкладення направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань

від 10 серпня 2021 року № 27-9042625/21 в якій зазначено, що у нього наявна станом на 10 серпня 2021 року заборгованість за кредитним договором

у розмірі 727 702,96 грн, у тому числі 704 572,04 грн заборгованість по основному боргу, прострочена - 56 591,50 грн; 4 202,72 грн - прострочені проценти;

18 928,20 грн - нараховані проценти. Документ містить вимогу протягом

30 календарних днів з моменту її отримання, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту її надіслання, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість. Вказано, що у разі невиконання вимоги,

АТ «Кредобанк» змушено буде звернутись за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з метою стягнення існуючої заборгованості або здійснити звернення стягнення на предмет застави одним із способів, визначених договором застави.

Лист про надіслання вказаної вимоги повернувся АТ «Кредобанк» з відміткою

від 28 серпня 2021 року про причини повернення/досилання: «за закінченням терміну зберігання».

10 серпня 2021 року АТ «Кредобанк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано зміни, а саме зареєстровано звернення стягнення.

23 вересня 2021 року АТ «Кредобанк» звернулося до приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. із заявою про вчинення виконавчого напису, з якої убачається, що станом на 10 вересня 2021 року загальну сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 728 781,49 грн, у тому числі 704 572,04 грн неповернута сума кредиту; 24 209,45 грн прострочені відсотки станом на 10 вересня 2021 року.

До заяви АТ «Кредобанк» додав, крім іншого розрахунок заборгованості за кредитним договором, довідку про рух коштів по рахунку позивача з 28 вересня 2018 року по 10 вересня 2021 року.

23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. вчинено виконавчий напис № 3827, щодо задоволення вимог АТ «Кредобанк», за період з 28 серпня 2020 року по 10 вересня 2021 року включно, в загальному розмірі 731 781,49 грн за рахунок коштів отриманих від реалізації рухомого майна ОСОБА_1 , а саме транспортного засобу, автомобіля марки «MITSUBISHI PAJERO SPORT», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

15 листопада 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т. В. було відкрито виконавче провадження № 67529867 з примусового виконання виконавчого напису № 3827.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності..

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року

№ 296/5, яким затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - нотаріальна дія (пункт 19

частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусом виконавчих написів містить глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу II Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Системний аналіз положень статей 24, 26, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 87 Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку документів дає підстави для висновку, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання

30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.

Подібні за змістом правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження №14-83 цс 18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 205/6697/15-ц (провадження № 61-25028 св 18), від 28 червня 2023 року у справі № 201/2667/20 (провадження № 61-12186 св 21).

Положення закону щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання направлені на фактичне повідомлення заставодавця, з метою надання йому можливість усунути відповідні порушення основного зобов`язання і запобігти зверненню стягнення на його майно. Отже, таке повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що заставодавець отримав його. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706 цс 19).

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні докази отримання позивачем відповідного повідомлення АТ «Кредобанк» про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, оскільки таке поштове відправлення повернулося банку з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення

є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, змінюючи мотиви суду першої інстанції щодо задоволення позову, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів фактичного повідомлення банком ОСОБА_1 , як заставодавця, про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, для надання йому можливість усунути відповідне порушення, унаслідок чого у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.

Отже, такі порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійною правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказані правові висновки суду спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_1 не отримав досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань унаслідок своєї недобросовісної поведінки, на увагу не заслуговують, оскільки належними та допустимими доказами не підтвердженні та фактично є припущеннями, разом з тим відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що банк надав нотаріусу усі визначені закону документи для вчинення виконавчого напису, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними висновками апеляційного суду про відсутність доказів повідомлення боржника про усунення порушення.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішеннясуду першої інстанції

у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2023 року

у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець