Постанова

від 25.04.2024 по справі 761/33054/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 761/33054/23

номер провадження: 22-ц/824/2460/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Цуран С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Виграненко Світлани Петрівни на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року у складі судді Сіромашенко Н.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації, про встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Шевченківський відділ ДРАЦ у місті Києві ЦМУ МЮ), Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення факту родинних відносин.

Заява мотивована тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті виникла необхідність в захороненні його праху, тому ОСОБА_1 звернулась до дирекції місцевого кладовища в місті Києві з проханням надати дозвіл на захоронення праху її чоловіка, де захоронена її баба ОСОБА_3 . Однак, адміністрація кладовища їй відмовила, у зв`язку з тим, що у неї відсутнє свідоцтво на смерть першої похованої людини на цьому місці - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказувала, що на її звернення Шевченківський відділ ДРАЦ у місті Києві ЦМУ МЮ від 31 серпня 2023 року своїм листом №2188/33.10-87 відмовив їй у видачі свідоцтва про смерть її баби - ОСОБА_3 , оскільки свідоцтво видається лише при наявності свідоцтва про народження її матері - ОСОБА_4 , яке також відсутнє. Таким чином, для одержання свідоцтва про смерть її баби - ОСОБА_3 та реалізації права на поховання праху чоловіка, потрібно підтвердити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, а саме, що вона є рідною онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення родинних відносин.

Ухвала судді першої інстанції мотивована тим, що встановлення факту родинних відносин заявнику необхідно для реалізації права на поховання праху чоловіка, однак права заявника може оспорюватись іншою особою на здійснення підпоховання померлої особи, а тому заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки в даному випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Виграненко С.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення суддею норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя першої інстанції не звернув увагу, що встановлення даного факту для заявника має юридичне значення, а необхідність звернутися до суду та у судовому порядку встановити факт родинних відносин, виникло у зв`язку з необхідністю отримати свідоцтво про смерть бабусі ОСОБА_3 , яке їй дасть можливість в послідуючому вирішити питання про захоронення праху її чоловіка ОСОБА_2 на місцевому кладовищі.

Вказує, що для здійснення захоронення праху її чоловіка ОСОБА_2 біля ОСОБА_3 необхідно мати оригінал свідоцтва про смерть останньої, однак дане свідоцтво втрачене і можливість отримати його у встановленому законом порядку у неї відсутня. Внаслідок цього виникла необхідність звернутися до суду за встановленням факту родинних відносин, оскільки іншого порядку встановлення даного факту законом не передбачено.

Крім того, вказує, що спору про право немає, оскільки встановлення цього факту не породжує спорів і не спрямоване на вирішення можливих спорів у майбутньому.

Заінтересовані особи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення 10 квітня 2024 року судової повістки.

Представник Шевченківського відділу ДРАЦ у місті Києві ЦМУ МЮ в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення 02 квітня 2024 року судової повістки на офіційну електронну адресу, яка того ж дня була доставлені їй, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

За таких обставин, заінтересовані особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Лантуха Я.В., який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала судді першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суддя першої інстанції керувався ч.4 ст.315 ЦПК України й виходив із того, що зі змісту заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Однак з такими висновками судді першої інстанції погодитися не можна, виходячи з такого.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заявник посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , після смерті якого виникла необхідність в захороненні його праху, тому вона звернулась до дирекції місцевого кладовища в місті Києві з проханням надати дозвіл на захоронення праху її чоловіка, де захоронена її баба ОСОБА_3 . Однак це не можливо зробити без свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , у видачі якого заявниці відмовлено Шевченківським відділом ДРАЦ у місті Києві ЦМУ МЮ від 31 серпня 2023 року, так як свідоцтво видається лише при наявності свідоцтва про народження матері заявниці - ОСОБА_4 , яке також відсутнє. Тому, встановлення факту родинних відносин потрібно заявниці для одержання свідоцтва про смерть її баби - ОСОБА_3 та реалізації права на поховання праху чоловіка.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51 сво 18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567 цс 18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Згідно з преамбулою Закону України «Про поховання та похоронну справу» цей Закон визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Частинами 1-3 ст. 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я;

свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

За бажанням одного з родичів, визначених у ч.5 ст. 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Згідно з пунктом 3 «Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення», затвердженого наказом Держжитлокомунпослуг України №193 від 19 листопада 2003 року, укладання договору-замовлення на підпоховання померлого в родинну могилу проводиться на підставі свідоцтва про смерть померлого, згоди користувача місця родинного поховання, оригіналу свідоцтва про смерть чи свідоцтва про поховання першого похованого.

Враховуючи, що встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є рідною онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно заявниці для одержання свідоцтва про смерть її баби та реалізації права на підпоховання праху чоловіка заявниці в могилу ОСОБА_3 , оскільки дане свідоцтво втрачене і можливість отримати його у встановленому законом порядку у ОСОБА_1 відсутня, колегія суддів вважає, що висновки судді першої інстанції про те, що встановлення даного факту не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження з тих підстав, що права заявниці можуть оспорюватися іншою особою на здійснення підпоховання померлого ОСОБА_2 , є передчасними, оскільки суддею першої інстанції не встановлено, хто саме є іншою особою, яка б оспорювала право заявниці ОСОБА_1 на підпоховання померлої особи, тобто не встановлено між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 провадження (№61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження №61-872св21); від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження №61-13709св20); від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126 св 22).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Виграненко Світлани Петрівни задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 травня 2024 року.

Головуючий

Судді: