Рішення

від 17.05.2024 по справі 160/4811/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року Справа № 160/4811/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови № 006131 від 08 листопада 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 006131 від 08 листопада 2023 року, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінс-Д» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ст.ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Грінс-Д» не погоджується із прийнятим начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті рішенням про стягнення з ТОВ «Грінс-Д» адміністративно-господарського штрафу та вважає, що позивачем не було порушено жодних норм чинного законодавства України, зокрема і Закону України «ІІро автомобільний транспорт».

Зазначено, що Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області щодо позивача ТОВ «Грінс-Д» було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону. Проте, зі змісту оскаржуваної постанови не вдається встановити, на підставі чого відповідачем було встановлено факт здійснення позивачем саме пасажирських перевезень, а також здійснення цієї діяльності за відсутності встановлених законодавством документів. При цьому, будь-які належні, допустимі, достовірні та достатні докази здійснення позивачем ТОВ «Грінс-Д» перевезень пасажирів транспортним засобом в якості таксі відсутні.

Окремо зауважено, що на момент перевірки транспортного засобу позивача, ТОВ «Грінс-Д» не можна вважати перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки транспортний засіб був переданий позивачем у користування іншій особі, а тому, на думку позивача, відповідальність, передбачену ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в даному випадку має нести перевізник, а не власник транспортного засобу.

При цьому, позивач вважає, що автомобільний первізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.

Отже, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена щодо особи, яка не вчиняла правопорушення, чим порушується принцип індивідуальної відповідальності, передбачений ч. 2 ст. 61 Конституції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі в електронний кабінет відповідача 14.03.2024 року.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на підставі направлення на рейдову перевірку від 02.10.2023 №НР 000264 було проведено рейдову перевірку.

05.10.2023 року при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), було перевірено транспортний засіб марки Renault Logan р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 .

Власником вище згаданого транспортного засобу є ТОВ «Грінс-Д».

Під час перевірки встановлено: «..порушення ст 30, 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг перевезення пасажирів на таксі (легковим автомобілем на замовлення) перевізник не забезпечив водія документами, а саме: ліцензія, реєстраційний документ на транспортний засіб, копія договору із замовником т/п, сервісна книжка, медична довідка, чим порушено ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 част. 1 ст. 60 Закону: надання послуг з перевезень пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: ліцензія, реєстраційний документ на транспортний засіб, копія договору із замовником т/п, сервісна книжка, медична довідка.

Пояснення водія про причини порушень: тех паспорта на момент перевірки не було, за обов`язкову наявність вказаних документів я не знав».

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 008676 від 05.10.2023 року.

08.11.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було винесено постанову про застосування до адміністративно-господарського штрафу №006131 у розмірі 17 000,00 грн. за порушення позивачем абзацу 3 частин 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 39 Закону 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому, у Законі 2344-III (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична абоюридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

Таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Особливості ліцензування на автомобільному транспорті визначені статтею 9 Закону № 2344-III відповідно до абзацу п`ятого частини четвертої якого ліцензія видається на господарську діяльність надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Статтею 35 цього Закону визначено, що послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначають Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1184 від 26.09.2007) (далі - Правила № 176), які є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Порядок перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення врегульовано розділом IV Правил № 176, пунктом 86 якого передбачено, що автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Для надання послуг таксі автомобільні перевізники, автомобільні самозайняті перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства та обладнані відповідно до встановлених технічних вимог транспортні засоби, відповідну ліцензію.

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі потребує ліцензування.

Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання, який одержав ліцензію, на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензування здійснюється у добровільному порядку виключно за волевиявленням суб`єкта господарювання.

Загальний порядок ліцензування в Україні встановлено Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII). Згідно із ним, до видів діяльності, на які необхідно отримувати ліцензію, належать перевезення пасажирів та міжнародні перевезення пасажирів.

Згідно із частиною першою Закону № 222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність України (далі - КУпАП України).

Відповідно до пункту 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1001 (Постанова №1001) дія цих Ліцензійних умов поширюється на суб`єктів господарювання юридичних та фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність, зокрема з перевезення пасажирів.

Пунктом 4 Ліцензійних умов визначено, що господарська діяльність може провадитися частково за таким видом як внутрішні перевезення пасажирів на таксі.

Ліцензування перевезень автомобільним транспортом введено, зокрема, з метою забезпечення безпеки перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування, запобігання дорожньому травматизму та посилання контролю за додержанням законодавства.

Отже, суб`єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність з перевезень пасажирів на таксі, повинні відповідати Ліцензійним умовам та одержати ліцензію. При цьому, у розумінні Ліцензійних умов такими суб`єктами можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи, а також самозайняті автомобільні перевізники, які провадять господарську діяльність, зокрема з перевезення пасажирів на таксі.

Положеннями статті 39 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Серед обов`язкових документів, на підставі яких виконуються перевезення пасажирів на таксі, що визначені у статті 39 Закону № 2344-III, як для фізичної чи юридичної особи, так і для автомобільного самозайнятого перевізника є ліцензія; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

З наведеного слідує, що ліцензія, є тим документом, наявність якого під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів на таксі.

За приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що спірним питанням в межах цих правовідносин є правомірність застосування до позивача відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за здійснення перевезення пасажирів на таксі без наявності відповідної ліцензії та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звернувся до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області з адвокатськими запитами від 23 листопада 2023 року та від 16 січня 2024 року (поштові відправлення 4904006070150 та 4904006091742 відповідно), у яких просив надати інформацію щодо здійснення в процесі перевірки фото- і/або відеофіксації та надання цих фотознімків та/або відеозаписів, а також надати копію акта № АР 008678 від 05.10.2023 р.

Разом із листом від 30.11.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області надав фотознімки, виконані уповноваженими особами відділу під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, на яких було зафіксовано автомобіль Renault Logan р.н. НОМЕР_1 , а також у листі були зазначені посилання на відеозаписи з нагрудної камери інспектора при складанні вищевказаного акта.

Суд зазначає, що зі змісту акта №АР008678 не вбачається, яким чином уповноваженими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було встановлено, що транспортний засіб Renault Logan є таксі.

З наданих позивачем доказів (фотографій) судом встановлено, що на транспортному засобі марки Renault Logan р.н. НОМЕР_1 відсутній розпізнавальний ліхтар оранжевого кольору, сигнальний ліхтар із зеленим та червоним світлом, а на дверцята цього автомобіля не нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку з лівого та правого боків відповідно.

Разом з цим, як вже було зазначено судом, таксі це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Відтак, доказів того, що транспортний засіб позивача обладнаний вищевказаним ліхтарем оранжевого кольору, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, що на автомобіль нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків до суду не надано.

Тобто, до суду не надано доказів на підтвердження того, що автомобіль позивача є саме таксі.

Крім того, не надано до суду доказів того, що позивачем фактично надавалися послуги з перевезення як таксі.

Суд зазначає, що у акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія та власника транспортного засобу, разом з тим, у акті перевірки не вказано інформацію про пасажирів - замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень. У документах, складених відповідачем, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення.

Тобто, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення, зокрема інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Крім того, інспектором не встановлено суми оплати за проїзд, не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення та не долучено таких пояснень до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт, як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Також, як вбачається з матеріалів справи, водієм транспортного засобу, що перевірявся 05.10.2023 року, був ОСОБА_1 . На момент перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем ТОВ «Грінс- Д» відповідно до умов Договору № 253 від 15.07.2023 року, транспортний засіб Renault Logan р.н. НОМЕР_1 було передано в прокат ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалася у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії (постанови від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21), від 14.12.2023 року у справа № 140/6000/22.

Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Так, із встановлених судом обставин слідує, що автомобільного перевізника у цьому випадку було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.

Однак відповідач, застосовуючи до позивача адміністративно-господарській штраф за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, не встановив правовий статус власника транспортного засобу ТОВ «Грінс-Д», водія ОСОБА_1 та «таксі Renault Logan р.н. НОМЕР_1 » у цих правовідносинах.

Згідно із частиною другою статті 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З урахуванням наведенного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем право на надання відзиву та спростування доводів позивача не використано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінс-Д" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови № 006131 від 08 листопада 2023 року задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 006131 від 08.11.2023 року, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінс-Д» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ст.ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінс-Д» судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник