Рішення

від 23.05.2024 по справі 320/1121/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року №320/1121/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, яка полягає у відмові прийняття рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу особи. з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразку.

Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача у наданні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки останній є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, працівником органів Міністерства внутрішніх справ та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 у період з 01.09.1993 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а в період з 07.11.2015 по 15.04.2016 в Національній поліції України.

Позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією.

Згідно з довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1088940, позивачу з 05.10.2022 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції.

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС вбачається, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №98 від 28.06.2022, розглянувши документацію позивача з питання зв`язку захворювання (інвалідності) із дією оінізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановила, що захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Листом Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 23.11.2022 №487/2, у відповідь на заяву позивача, останньому відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, з огляду на відсутність документів, які підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі Закон №3551-XII).

Відповідно до вимог статті 4 Закону №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Частиною першою статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Положеннями пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим (далі Положення № 302).

Відповідно до пункту 2 вищевказаного Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно пунктом 7 Положення №302, «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення № 302 передбачено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ 01.09.1993 по 06.11.2015 роки проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 по 15.04.2016 у Національній поліції.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції.

07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015, який не містить законодавчої дефініції «особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», натомість, застосовує термін «поліцейський» для позначення осіб, що проходять службу в органах поліції.

Водночас, вищевказаний закон не містить норм, які б прирівнювали правовий статус осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ та поліцейських.

Отже, законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.

Наведене в сукупності свідчить, що положеннями чинних правових норм не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а перехід зі служби в органах внутрішніх справ на службу в органах поліції не свідчить про автоматичне поширення правового статусу «особа рядового та начальницького органу внутрішніх справ» на поліцейських.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач отримав травму, пов`язану з проходженням служби в поліції, а не під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а також зважаючи на те, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, відповідно, то відсутні підстави вважати, що позивач належить до складу осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, а тому до нього не можуть бути застосовні положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.