Рішення

від 23.05.2024 по справі 640/12583/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року № 640/12583/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списки №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, починаючи з 05.11.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що відповідач відмовив їй у призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на відсутність у ОСОБА_1 стажу на роботах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з огляду на розбіжності відомостей про періоди роботи, які вказані у її трудовій книжці та у довідках ПАТ "Київгума".

Позивач не погоджується з відмовою контролюючого органу, вказуючи на те, що її право на зарахування стажу роботи на відповідних посадах для призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується відомостями з трудової книжки, яка в силу вимог чинного законодавства є основним документом, який підтверджує стаж її роботи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

09.01.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що під час розгляду поданих позивачем документів встановлено відсутність у неї необхідного пільгового стажу, а тому відмова у призначенні їй пенсії є правомірною.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в місті Києві 07.12.2006.

Судом встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 05.11.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До вказаної заяви позивачем були додані копії таких документів: трудова книжка; довідки Публічного акціонерного товариства "Київгума" від 20.05.2013 №6/вк-123, від 20.05.2013 №6/вк-124, від 20.05.2013 №06/вк-125 та від 17.07.2019 №80; наказів Відкритого акціонерного товариства "Київгума" від 28.12.1994 та від 10.04.2001 №39; подання Головного управління праці та зайнятості Державної експертизи умов праці від 11.04.2001 №1241.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 05.12.2019 №294845/03 відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років).

Так, відповідач зазначив, що відповідно до пільгової довідки від 20.05.2013 №06/вк-123, виданої ПАТ "Київгума", позивач з 29.10.1986 по 01.09.1993 працювала за професією контролер поопераційного контролю ВТК цеху №5 - мочаних виробів із латексу, ниток гумових та спецвиробів формової та неформової техніки гумового виробництва.

Згідно записів в трудовій книжці позивач з 23.10.1986 по 09.06.1987 працювала за професією контролер ВТК цеху №5 мочаних виробів із латексу, ниток гумових та спецвиробів формової та неформової техніки, з 10.06.1987 по 31.12.1989 - контролер ВТК поопераційного контролю ниток гумових та гумової суміші цеху №5, 3 01.01.1990 по 31.08.1993 - контролер ниток гумових та гумової суміші (без зазначення цеху та виробництва).

Відповідно до пільгової довідки від 20.05.2013 №06/вк-124 виданої ПАТ «Київгума» позивач з 01.09.1993 по 01.04.1994 працювала за професією контролер поопераційного контролю ВТК цеху №7 формової та неформової техніки гумового виробництва.

Згідно записів в трудовій книжці, позивач з 01.09.1993 по 31.03.1994 працювала за професією контролер поопераційного контролю формових та неформових гумовотехнічних виробів та медвиробів цеху №7 формової та неформової техніки відділу технічного контролю.

Відповідно до пільгової довідки від 20.05.2013 №06/вк-125, виданої ПАТ «Київгума» позивач з 01.04.1994 по 31.10.2007 працювала за професією контролер поопераційного контролю ВТК цеху №2 по виробництву мочаних виробів гумового виробництва.

Згідно записів в трудової книжки позивач з 01.04.1994 по 31.10.2007 працювала за професією контролер поопераційного контролю цеху №2 - мочаних виробів відділу технічного контролю.

Враховуючи вищевикладене, надані пільгові довідки від 20.05.2013 №06/вк-123, №06/вк-124, №06/вк-125 оформлені в розріз чинного законодавства, а саме:

- періоди роботи у пільгових довідках і посади не відповідають записам у трудовій книжці;

- відсутні «структурні» документи про назви цехів основного виробництва та напрямки основної діяльності;

- в пільговій довідці мають бути зазначені Списки, що чинні на зазначені періоди роботи: Постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та Постанова КМУ від 11.03.1994 №162;

- в пільгових довідках не вказані документи про атестацію робочих місць. Атестація робочого місяця обов?язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.

Відповідно наданих до заяви документів (трудова книжка, диплом, уточнюючі довідки) загальний страховий стаж позивача складає 36 років 9 місяців 23 дні, до пільгового стажу за Списком №2 можливо зарахувати періоди роботи з 23.10.1986 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 21.08.1992, до проведення атестації робочого місця, та з 01.09.1993 по 31.03.1994, що складає 6 років 5 місяців та передбачає зниження пенсійного віку на 3 роки.

Відповідно до наказу від 28.12.1994 №175 атестовано робоче місце, зокрема, контролер поопераційного контролю цехів №3,4,7 та контролер ВТК цеха № 2.

Наказом від 10.04.2001 №39 про результати атестації робочих місць за умовами праці не підтверджується право на пільгову пенсію за Списком №2 контролерам ВТК цеху №2, які працюють у виробництві формової та неформової техніки, вмочуваних виробів, підготовчому виробництві.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закону №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною першою статті 25 Закону № 1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = См х ВС: 100%х 12, де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Таким чином, сума місяців страхового стажу є одним з чинників, від якого залежить розмір пенсії.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закону №1788, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 3 Закону №1788 визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій жінкам, які працюють доярками почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України".

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій жінкам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, а саме: пункт "б" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону №213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно щодо: вікового цензу для призначення пенсії за віком жінкам, які працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону №1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону №2148; та розміру стажу роботи жінок - не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах за Списком №2 (за пунктом "б" статті 13 Закону №1788 у редакції до прийняття Закону № 213) та не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону №2148).

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Так, суд зауважує, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Відповідач, посилаючись у листі від 05.12.2019 №294845/03 на ст.114 Закону №1058, не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, та Закону №1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Отже, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінкам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з частинами першою статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону №1058).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 розділу IV Порядку №22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, зі змісту вищенаведених положень слідує, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.

Як зазначено вище, відповідач листом від 05.12.2019 №294845/03 відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність у позивача необхідного стажу на роботах за Списком №2.

Так, відповідач зазначив, що відповідно до пільгової довідки від 20.05.2013 №06/вк-123, виданої ПАТ "Київгума", позивач з 29.10.1986 по 01.09.1993 працювала за професією контролер поопераційного контролю ВТК цеху №5 - мочаних виробів із латексу, ниток гумових та спецвиробів формової та неформової техніки гумового виробництва.

Згідно записів в трудовій книжці позивач з 23.10.1986 по 09.06.1987 працювала за професією контролер ВТК цеху №5 мочаних виробів із латексу, ниток гумових та спецвиробів формової та неформової техніки, з 10.06.1987 по 31.12.1989 - контролер ВТК поопераційного контролю ниток гумових та гумової суміші цеху №5, 3 01.01.1990 по 31.08.1993 - контролер ниток гумових та гумової суміші (без зазначення цеху та виробництва).

Відповідно до пільгової довідки від 20.05.2013 №06/вк-124 виданої ПАТ «Київгума» позивач з 01.09.1993 по 01.04.1994 працювала за професією контролер поопераційного контролю ВТК цеху №7 формової та неформової техніки гумового виробництва.

Згідно записів в трудовій книжці, позивач з 01.09.1993 по 31.03.1994 працювала за професією контролер поопераційного контролю формових та неформових гумовотехнічних виробів та медвиробів цеху №7 формової та неформової техніки відділу технічного контролю.

Відповідно до пільгової довідки від 20.05.2013 №06/вк-125, виданої ПАТ «Київгума» позивач з 01.04.1994 по 31.10.2007 працювала за професією контролер поопераційного контролю ВТК цеху №2 по виробництву мочаних виробів гумового виробництва.

Згідно записів в трудової книжки позивач з 01.04.1994 по 31.10.2007 працювала за професією контролер поопераційного контролю цеху №2 - мочаних виробів відділу технічного контролю.

Відповідач зазначив про невідповідність вищевказаних довідок вимогам чинного законодавства, а саме: періоди роботи у пільгових довідках і посади не відповідають записам у трудовій книжці; відсутні «структурні» документи про назви цехів основного виробництва та напрямки основної діяльності; в пільговій довідці мають бути зазначені Списки, що чинні на зазначені періоди роботи: Постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та Постанова КМУ від 11.03.1994 №162; в пільгових довідках не вказані документи про атестацію робочих місць.

Відповідно до трудової книжки № НОМЕР_2 від 25.07.1984 позивач працювала:

- з 23.10.1986 по 31.12.1989 - контролер поопераційного контролю відділу технічного контролю цеху №5 - мочаних виробів з латексу, ниток гумових та спецвиробів формової та неформової техніки гумового виробництва в Київському виробництві об`єднання "Червоний гумовик";

- з 01.01.1990 по 31.08.1993 - контролер ниток, гуми та гумових виробів Орендно-акціонерній фірмі "Червоний гумовик";

- з 01.09.1993 по 31.03.1994 - контролер поопераційного контролю формових та неформових гумових виробів та виробів цеху №7 - формової та неформової техніки в Орендному підприємстві "Київгума";

- з 01.04.1994 по 31.10.2007 - контролер поопераційного контролю по цеху №2 мочаних виробів відділу технічного контролю.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Київгума" від 20.05.2013 №06/вк-123 ОСОБА_1 у період з 29.10.1986 по 01.09.1993 працювала контролером поопераційного контролю ВТК цеху №5- мочаних виробів із латексу, ниток гумових та спецвиробів формової та неформової техніки гумового виробництва повний робочий день.

Згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства "Київгума" від 20.05.2013 №06/вк-124 ОСОБА_1 у період з 01.09.1993 по 01.04.1994 працювала контролером поопераційного контролю ВТК цеху №7 - формової та неформової техніки гумового виробництва повний робочий день.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Київгума" від 20.05.2013 №06/вк-125 ОСОБА_1 у період з 01.04.1994 по 31.10.2007 працювала контролером поопераційного контролю ВТК цеху №2 по виробництву мочаних виробів гумового виробництва.

У вказаних довідках зазначено, що робітники ВТК перераховані в розділі Х "Хімічне виробництво" пункт 3 Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 (позиція - 2110А030-1754б) та в розділі Х "Хімічне виробництво" пункт 3 Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (позиція - 2110А030-1754б).

Відповідач у листі від 05.12.2019 №294845/03 зазначив про зарахування періоди роботи позивача з 23.10.1986 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 21.08.1992, до проведення атестації робочого місця, та з 01.09.1993 по 31.03.1994.

Отже, позивачу фактично не були зараховані такі періоди роботи: з 22.08.1992 по 31.08.1993 на посаді контролер ниток, гуми та гумових виробів Орендно-акціонерній фірмі "Червоний гумовик" та з 01.04.1994 по 31.10.2007 на посаді контролера поопераційного контролю по цеху №2 мочаних виробів відділу технічного контролю, з приводу чого суд зазначає таке.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 розділу Х "Хімічне виробництво" постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, належать працівники ВТК, які працюють у перерахованих вище виробництвах, перерахованих у Списку №1.

Згідно з пунктом 3 розділу Х "Хімічне виробництво" Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (яка була чинна до 15.01.2003) до Списку №2 належать робітники ВТК, які працюють на перелічених вище виробництвах і виробництвах, перелічених у Списку №1. Робітники, зайняті контролем повітряного середовища та на нанесенні захисного покриття.

Аналогічні за змістом положення визначені розділом Х постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що посади, які займав позивач, належать до Списку №2.

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств,установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатком №5 до Порядку №637 визначено форму довідки, якою передбачено необхідність зазначення найменування списків та їх номерів.

Суд зазначає, до долучені позивачем до заяви довідки ПАТ "Київгума" від 20.05.2013 №6/вк-123, від 20.05.2013 №6/вк-124, від 20.05.2013 №06/вк-125 не відповідають за формою Додатку №5 до Порядку №637 та містять розбіжності щодо періодів роботи позивача на роботах за Списком №2.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у вказаних довідках наявні посилання на Список №2.

Проте, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що необхідність надання уточнюючої довідки вимагається лише у випадку не зазначення відомостей щодо роботи у трудовій книжці особи.

Суд наголошує на тому, що трудова книжка позивача містить належним чином оформлені записи про призначення та звільнення її з відповідних посад, визначених у Списках №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо посилань відповідача на відсутність у довідках відомостей щодо атестації робочих місць, то суд зазначає таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України N 41 від 1 вересня 1992 р.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно пункту 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 та Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а (постанова від 19.02.2020) сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи вказане, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві протиправно відмовило у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 22.08.1992 по 31.08.1993 в Орендно-акціонерній фірмі "Червоний гумовик" та з 01.04.1994 по 31.10.2007 в Орендній фірмі "Київгума".

Таким чином, сукупний пільговий стаж ОСОБА_1 свідчить про наявність у неї права на призначення пенсії за віком відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону№1788.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у призначені позивачу пенсії, оформлене листом від 05.12.2019 №294845/03.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списки №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, починаючи з 05.11.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача відповідні періоди його роботи, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відповідно до частин першої-другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з цим, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 22.08.1992 по 31.08.1993 на посаді контролера ниток, гуми та гумових виробів в Орендно-акціонерній фірмі "Червоний гумовик" та з 01.04.1994 по 31.10.2007 на посаді контролера поопераційного контролю по цеху №2 мочаних виробів відділу технічного контролю в Орендній фірмі "Київгума".

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 05.11.2019 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 03.06.2020 №90341.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, оформлене листом від 05.12.2019 №294845/03, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 22.08.1992 по 31.08.1993 на посаді контролера ниток, гуми та гумових виробів в Орендно-акціонерній фірмі "Червоний гумовик" та з 01.04.1994 по 31.10.2007 на посаді контролера поопераційного контролю по цеху №2 мочаних виробів відділу технічного контролю в Орендній фірмі "Київгума".

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 05.11.2019 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.