Рішення

від 13.05.2024 по справі 380/3957/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 рокусправа № 380/3957/24Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Лєбєдєв Д.Ю.,

за участю:

представника позивача Петрова О.Г.,

представника відповідача Рибака Н.Я.,

розглянувши в режимі відеоконференції, у відкритому судовому засіданні, в м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» (місцезнаходження: вул. Спаська, 30, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ: 39540982) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ ВП: 43971343), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці, що оформлене листом Львівської митниці від 09.11.2023 № 7.4-2-15/13/29263, в частині відмови у відновленні режиму вільної торгівлі та відмови у поверненні з бюджету мита на підставі Сертифікату з перевезення (походження) товару від 28.06.2022 EUR.1 VE N. S 942273 щодо товарів за митною декларацією від 12.07.2022 №UA209170/2022/051819;

- визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці щодо неформування та неподання до органів Державної казначейської служби України для виконання електронного висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» надмірно сплаченого до бюджету мита в сумі 302781,83 гривень (триста дів тисячі сімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят три копійки) на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» від 16.03.2023 №S/61;

- зобов?язати Львівську митницю сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України (Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області) для виконання електронний висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» надмірно сплаченого до бюджету мита в сумі 302781,83 гривень (триста дів тисячі сімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят три копійки) на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» від 16.03.2023 №S/61.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 12.07.2022 декларантом позивача ТОВ «М-ЕНД-С» до митного оформлення подано митну декларацію №UA209170/2022/051819 на товар «Тютюновмісний виріб для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням та призначений для куріння, нюхання, смоктання чи жування. Довжина 45 мм діаметр 7,3 мм. Пакування ТВЕНу: 20 штук у пачці. У пачках маркованих марками акцизного податку України в кількості 285000 шт. Торговельна марка HEETS. Країна виробництва: ІТ. Виробник: Philip Morris Manufacturing Technology Bologna S.p.A». Митне оформлення товарів за вказаною вище митною декларацією здійснено, відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів (гр. 47 МД). При цьому, до заявлених у митній декларації товарів, декларантом пільга зі сплати ввізного мита не застосовувалася у зв`язку з відсутністю документів, якими підтверджується преференційне походження товару, що підтверджується графою 36 МД.

В подальшому, декларантом позивача подано заяву про надання дозволу на внесення змін до митної декларації, якою внесення змін у таку обґрунтовано наявністю документа, а саме Сертифікату з перевезення товару EUR.1 VE №S 942273 від 28.06.2022, яким підтверджується походження товару, оформленого зазначеною вище декларацією. 03.02.2023 посадовою особою Львівської митниці, за результатами розгляду заяви, оформлено аркуш коригування, яким до 44 графи митної декларації №UA209170/2022/051819, внесено зміни, а саме: замість документа №1002221120001239 за кодом « 0862», внесено документ VE №S 942273 за кодом « 0954».

У зв`язку з оформленням аркуша корегування, позивач звернувся до відповідача зі заявою від 16.03.2023 № S/61, в якій просив поновити режим вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стосовно товару, оформленого за митною декларацією №UA209170/2022/051819 від 12.07.2022 та повернути надмірно сплачену суму мита у розмірі 302 781,83 грн. Листом Львівської митниці від 06.04.2023 №7.4-2-15/13/8283 позивача повідомлено про прийняття рішення щодо здійснення процедури верифікації Сертифікату з перевезення товару EUR.1 VE №S 942273 від 28.06.2022, шляхом направлення до Державної митної служби України з подальшим направленням його до компетентних органів Італії.

У зв`язку з тривалою відсутність рішення за результатами розгляду заяви, позивач звернувся до відповідача зі заявою від 30.10.2023 № S/474, в якій просив повідомити про результати верифікації Сертифікату з перевезення товару EUR.1 VE №S 942273 від 28.06.2022. Однак, у відповідь на зазначену заяву, листом від 09.11.2023 № 7.4-2/15/13/29263, Львівською митницею було відмовлено в поверненні сплачених митних платежів, незважаючи на верифікацію компетентними органами іноземної держави поданого ним сертифікату, з незрозумілих для позивача підстав, зокрема у зв`язку з недійсністю сертифікату на момент звернення зі заявою про повернення помилково сплачених митних платежів.

Позивач вважає таку відмову незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує його права та законні інтереси, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача 18.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, заперечує проти задоволення даного позову. Зазначає, що у відповідь на заяву позивача та у зв`язку із завершенням перевірочних заходів стосовно сертифікатів з перевезення EUR.1 № VE №S 942176 від 29.07.2022 та № VE №S942273 від 28.06.2022, відповідачем повідомлено, що факт підтвердження автентичності та достовірності сертифікатів з перевезення EUR.1 № VE №S 942176 від 29.07.2022 та № VE №S 942273 від 28.06.2022 не скасовує необхідності дотримання вимог статті 23 (Термін дії підтвердження походження) Доповнення І до Конвенції, а саме: 1. Підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту; 2. Підтвердження про походження, що подаються до митних органів Договірної сторони-імпортера пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї Статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини; 3. В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Договірної сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше вказаної кінцевої дати.

Тобто частина 1 статті 23 передбачає загальну обов`язкову вимогу щодо терміну дії сертифіката та його подання митному органу, а частини 2 та 3 розглядають випадки, коли, за певних обставин, підтвердження походження може бути прийняте пізніше кінцевої дати подання.

Щодо застосування положень ч. 3 статті 23 Доповнення І до Конвенції, відповідно до якої в інших випадках несвоєчасного подання митні органи Договірної сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше вказаної кінцевої дати, зазначає що даною нормою передбачено право, а не обов`язок, митних органів Договірної сторони-імпортера прийняти підтвердження походження, у визначеному нею випадку.

Вказує, що Держмитслужба у Рішенні про розгляд скарги ТзОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» №б/н від 10.01.2023, надісланому листом від 07.02.2023 №08-1/15-03-01/8.19/813 звернула увагу підприємства на те, що під час розгляду скарги у форматі відеоконференції 02.02.2023 заявником не було наведено будь-яких документальних підтверджень виняткових обставин щодо несвоєчасного подання митниці сертифіката з перевезення EUR.1 №VE №S 942176 від 29.07.2022. Крім цього, враховуючи положення статті 17 Доповнення І до Конвенції (виданий сертифікат не прийнятий під час імпортування з технічних причин), ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» може звернутися до експортера з метою отримання ретроспективних сертифікатів з перевезення EUR.1».

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Від позивача до суду 22.03.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав свої позовні вимоги. Зокрема, вказує, що стаття 17 Доповнення 1 до Конвенції, на яку посилається відповідач, передбачає, що не беручи до уваги положення статті 16(9) сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо:

(a) він не був виданий під час експортування через допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин; або

(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Повідомляє, що вказана стаття не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки закінчення строку Сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 не є технічною причиною його неприйняття. Подання позивачем Сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 пізніше кінцевої дати не є технічними причинами його неприйняття Львівською митницею. Звертає увагу суду, що ч. 3 ст. 23 Доповнення 1 до Конвенції не містить жодного посилання чи вказівки на необхідність отримання суб`єктом господарювання, який здійснює імпорт, «ретроспективного» Сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 у випадку застосування ч. 3 ст. 23 Доповнення 1 до Конвенції.

Таким чином, наведені у відзиві аргументи відповідача свідчать про свавільне тлумачення Львівською митницею положень ч. 3 ст. 23 Доповнення 1 до Конвенції, шляхом покладення на суб`єкта господарювання (позивача) додаткових, не передбачених законодавством обов`язків щодо отримання ретроспективного Сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

12.07.2022 декларантом позивача ТОВ «М-ЕНД-С» до митного оформлення подано митну декларацію № UA209170/2022/051819 на товар «Тютюновмісний виріб для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням та призначений для куріння, нюхання, смоктання чи жування. Довжина 45 мм діаметр 7,3 мм. Пакування ТВЕНу: 20 штук у пачці. У пачках маркованих марками акцизного податку України в кількості 285000 шт. Торговельна марка HEETS. Країна виробництва: Італія. Виробник: Philip Morris Manufacturing Technology Bologna S.p.A».

Митне оформлення товарів за вказаною вище митною декларацією здійснено, відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів (гр. 47 МД). При цьому, до заявлених у митній декларації товарів, декларантом пільга зі сплати ввізного мита не застосовувалася у зв`язку з відсутністю на той час документів, якими підтверджується преференційне походження товару, що підтверджується графою 36 МД.

Після отримання (віднайдення) оригіналу сертифіката з перевезення товару EUR.1 VE №S 942273 від 28.06.2022, яким підтверджується походження товару, оформленого зазначеною вище митною декларацією, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» подало такий сертифікат до Львівської митниці, що не заперечується сторонами.

03.02.2023 відповідачем було оформлено Аркуш коригування від 03.02.2023 до митної декларації від 12.07.2022 № UA209170/2022/051819, яким до 44 графи зазначеної митної декларації внесено зміни, а саме: замість документа №1002221120001239 за кодом « 0862», внесено документ VE №S 942273 за кодом «0954», тобто долучено відповідний сертифікат з перевезення (походження) товару від 28.06.2022 EUR.1 VE №S 942273.

З огляду на те, що при проведенні митного оформлення товарів за митною декларацією від 12.07.2022 №UA209170/2022/051819 сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 не подавався, ввізне мито було сплачено позивачем на загальних підставах, без застосування пільги. Після внесення вищевказаних змін до митної декларації від 12.07.2022 №UA209170/2022/051819 позивач звернувся до Львівської митниці зі заявою від 16.03.2023 № S/61 (вх. митниці №11752/13-15 від 20.03.2023) щодо відновлення режиму вільної торгівлі.

У вказаній вище заяві від 16.03.2023 № S/61 позивач просив поновити режим вільної торгівлі в рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС стосовно товару, оформленого згідно МД UA209170/2022/051819 від 12/07/2022 та відповідно до ст. 301 МК України, Наказу Міністерства Фінансів України №643 від 18.07.2017 «Про затвердження Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» повернути надмірно сплачену суму мита за вищевказаною митною декларацією у розмірі 302781,83 грн на поточний рахунок підприємства.

Листом Львівської митниці від 06.04.2023 №7.4-2-15/13/8283 позивача повідомлено про прийняття рішення щодо здійснення процедури верифікації Сертифікату з перевезення товару EUR.1 VE №S 942273 від 28.06.2022, шляхом направлення до Державної митної служби України з подальшим направленням його до компетентних органів Італії.

У зв?язку з тим, що Львівською митницею не було прийнято жодного рішення за результатами перевірки уповноваженим митним органом Італійської Республіки Сертифікату з перевезення (походження) товару від 28.06.2022 EUR.1 VE №S 942273 протягом більш як шість місяців, позивач звернувся до Львівської митниці зі заявою №S/474 від 30.10.2023 (вх. митниці №61120/13-15 від 06.11.2023), з проханням повідомити про результати верифікації Сертифікату з перевезення (походження) товару від 28.06.2022 EUR. 1 VE №S 942273.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 09.11.2023 №7.4-2/15/13/29263 повідомив позивача, що Митницею отримано інформацію про результати перевірки статусу походження товарів, охоплених зазначеними сертифікатами. Водночас, факт підтвердження автентичності та достовірності сертифікатів з перевезення EUR.1 №VE №S 942176 від 29.07.2022 та № VE №S 942273 від 28.06.2022 не скасовує необхідності дотримання вимог статті 23 (Термін дії підтвердження походження) Доповнення І до Конвенції. Враховуючи, що ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ`ЮШН» не надано документальних підтверджень щодо виняткових обставин, які перешкодили своєчасному поданню сертифікатів з перевезення EUR.1 № VE № S 942176 від 29.07.2022 та № VE №S 942273 від 28.06.2022, митниця не має підстав для відновлення режиму вільної торгівлі до товарів та повернення з Державного бюджету України митних платежів.

Позивач звернувся до Державної митної служби України зі скаргою від 08.12.2023 на таку відмову, однак рішенням від 08.01.2024 така залишена без задоволення.

Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч 1 ст. 4 МК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України).

Частиною дев`ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).

Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.

Відповідно до Закону України від 08.11.2017 №2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набрала чинності для України 01.02.2018.

Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція).

Таким чином, для визначення правил «походження товарів» на момент виникнення спірних правовідносин застосуванню підлягали відповідні положення Конвенції.

За змістом статті 15 розділу V Доповнення І до Конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Незважаючи на положення пункту 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цієї Конвенції, підпадають під положення відповідних угод без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.

Так, як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, при оформленні імпортованого товару за митною декларацією №UA209170/2022/051819 від 12.07.2022, сертифікат про походження товару з країни ЄС Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» не надавався. Як стверджує позивач, оригінал такого сертифіката був відсутній у Товариства на момент подання митної декларації, у зв`язку із труднощами переселення документів, що виникли внаслідок запровадження на території України воєнного стану. Як наслідок, вказаний товар було оформлено позивачем без застосування пільги зі сплати ввізного мита.

Натомість, після отримання оригіналу сертифіката з перевезення товару EUR.1 VE №S 942273 від 28.06.2022, яким підтверджується походження товару з країни ЄС (Італійська Республіка), оформленого зазначеною вище митною декларацією, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» подало такий сертифікат до Львівської митниці, з метою внесення змін до митної декларації №UA209170/2022/051819 від 12.07.2022.

Відповідно до підпункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Частиною першою статті 4 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частин першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За змістом статті 268 Митного кодексу України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в частині першій цієї статті (крім орфографічних помилок), митний орган застосовує до такої особи санкції, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі Положення № 450).

Пунктом 37 цього Положення 450 встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом;

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 236 внесення змін до оформленої митної декларації, пов`язаних із сплатою митних платежів, здійснюється шляхом оформлення аркуша коригування у встановленому порядку у строки, визначені законом.

Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року за № 1145 (далі по тексту Порядок №1145).

Пунктом 3 Порядку №1145 встановлено, що Аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.

За приписами пункту 34 Положення № 450, не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним Кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

На підставі системного тлумачення статті 46 Податкового кодексу України, статей 257, 267, 269 Митного кодексу України, а також з урахуванням приписів підзаконних нормативно-правових актів, суд вказує, що, до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що це стосується перерахунку митних платежів. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 Митного кодексу України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі й у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 809/984/18 (постанова від 23 листопада 2020 року).

Так, на виконання вищевказаних нормативних положень, 03.02.2023 відповідачем за заявою позивача було оформлено Аркуш коригування від 03.02.2023 до митної декларації від 12.07.2022 № UA209170/2022/051819, яким до 44 графи зазначеної митної декларації внесено зміни, а саме: замість документа №1002221120001239 за кодом « 0862», внесено документ VE №S 942273 за кодом « 0954», тобто долучено відповідний сертифікат з перевезення (походження) товару від 28.06.2022 EUR.1 VE №S 942273, який є невід`ємною частиною відповідної митної декларації.

Отже в даному випадку, Львівською митницею фактично прийнято відповідний сертифікат щодо походження товару з країни ЄС від 28.06.2022 EUR.1 VE №S 942273, поданий позивачем. В подальшому, автентичність та достовірність такого сертифікату було також підтверджено уповноваженими органами країни походження товару, що не заперечується відповідачем. Таким чином, позивач фактично набув право на застосування пільги зі сплати ввізного мита, яку не було використано ним при первинному оформленні товару.

У свою чергу, статтею 301 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно з частинами 1, 3 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом п. п. 4, 6 ч. 5 ст. 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною; платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Отже, оскільки в митну декларацію позивача №UA209170/2022/051819 від 12/07/2022 було внесено зміни та позивачем було надано відповідачу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, в останнього на підставі статті 301 МК України виникло право на повернення переплати з ввізного мита.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами на час виникнення спірних правовідносин здійснювалася відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (далі - Порядок №643).

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Згідно з пунктами 4-7 розділу III Порядку №643 після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО.

Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу.

Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом.

Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

Враховуючи вищенаведене, з метою реалізації права на повернення переплати з ввізного мита, позивач звернувся до відповідача зі заявою від 16.03.2023 № S/61 (вх. митниці №11752/13-15 від 20.03.2023), у якій просив поновити режим вільної торгівлі в рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС стосовно товару, оформленого згідно з МД UA209170/2022/051819 від 12/07/2022 та відповідно до ст. 301 МК України, Наказу Міністерства Фінансів України №643 від 18.07.2017 «Про затвердження Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» повернути надмірно сплачену суму мита за вищевказаною митною декларацією у розмірі 302781,83 грн на поточний рахунок підприємства.

Разом з тим, у відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 09.11.2023 №7.4-2/15/13/29263 відмовив в поверненні надміру сплачених коштів підставою для відмови фактично слугувало те, що сплив термін дії документа, який підтверджує походження товару.

Так, термін дії підтвердження походження товару врегульовано статтею 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції.

За змістом вказаної статті підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту (ч. 1 ст. 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції).

Підтвердження про походження, що подаються до митних органів Договірної сторони-імпортера пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї Статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини (ч. 2 ст. 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції).

В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Договірної сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше вказаної кінцевої дати (ч. 3 ст. 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції).

Як вже згадувалося вище, до 01.01.2019 (дати, з якої підлягало застосуванню Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018), в частині регулювання походження товарів застосовувався Протокол I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Протокол І до Угоди про асоціацію).

Стаття 24 Протоколу І до Угоди про асоціацію передбачала, що підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту (ч. 1 ст. 24 Протоколу І до Угоди про асоціацію).

Підтвердження походження, що подаються до митних органів країни імпорту пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини (ч. 2 ст. 24 Протоколу І до Угоди про асоціацію).

В інших випадках пізнього подання митні органи країни імпорту можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати (ч. 3 ст. 24 Протоколу І до Угоди про асоціацію).

Таким чином, положення статті 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції практично аналогічні положенням статті 24 Протоколу І до Угоди про асоціацію та передбачають можливість прийняття митними органами Договірної сторони-імпортера підтвердження походження товару у випадках несвоєчасного подання документів, якщо імпортовані товари були представлені раніше вказаної кінцевої дати, що власне й має місце у спірних правовідносинах.

Так, суд звертає увагу, що на момент оформлення МД від 12.07.2022 №UA209170/2022/051819, сертифікат з перевезення (походження) товару від 28.06.2022 EUR.1 VE №S 942273 був дійсний, тому відповідач, в силу ч. 3 ст. 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції після його надання, повинен був такий врахувати.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності виняткових обставин, через які він не подав сертифікат про походження протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту.

Суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки частина 2 та частина 3 статті 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції встановлюють різні підстави для підтвердження походження товарів за межами строку дії документа про походження товару.

Зокрема, частиною 2 статті 24 Конвенції врегульовано ситуацію, коли документ про походження не поданий у встановлений строк його дії через виняткові обставини, при цьому не вимагається, щоб імпортований товар був представлений раніше цієї кінцевої дати. Тобто, фактично у виняткових випадках, протермінований сертифікат може пред`являтися разом з імпортованим товаром до митного оформлення.

Тоді як частиною 3 вказаної статті Конвенції передбачено прийняття походження товару після закінчення строку дії документа про походження в інших випадках, при умові, якщо імпортований товар був представлений у період дії такого документа.

Щодо доводів відповідача про те, що частиною 3 статті 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції передбачено право митного органу на прийняття підтвердження походження після закінчення його строку дії, а не його обов`язок, то під час розгляду справи в суді відповідач не зміг надати пояснень щодо критеріїв розмежування прийняття рішень про застосування вказаної частини статті 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції або про відмову в її застосуванні.

Більше того, частиною 2 статті 2 КАС України, серед іншого, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На необхідність дотримання вказаних принципів неодноразово звертав увагу Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях. («Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04; «Христов проти України» від 19.02.2009 року, заява №24465/04; «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 року, заява №19336/04).

Твердження Львівської митниці про наявність у неї нічим не обмеженого права вирішувати на власний розсуд, без належного обґрунтування, питання повернення надмірно сплачених митних зборів, не відповідає статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналогічні висновки були викладені в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, яка підтримана Верховним Судом в постанові від 25.04.2018 у справі №815/3989/17.

У вказаній вище постанові Верховний Суд зокрема вказав, що положення пункту 3 статті 24 Протоколу, які у свою чергу є аналогічними положенням частини 3 статті 23 розділу ІІІ Доповнення І до Конвенції, дають право платникам надавати документи підтвердження походження товару, якщо імпортовані товари були представлені раніше кінцевої дати подання. При цьому, законодавство України не обмежує право платника на звернення з заявою про повернення надміру сплачених сум митних платежів чотирьохмісячним терміном.

Суд також критично оцінює аргументи відповідача про те, що враховуючи положення статті 17 Доповнення І до Конвенції (виданий сертифікат не прийнятий під час імпортування з технічних причин), ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн» може звернутися до експортера з метою отримання ретроспективних сертифікатів з перевезення EUR.1, оскільки вказана норма не є ревалентною до спірних правовідносин.

При цьому, положення частини 3 статті 23 Доповнення 1 до Конвенції не містять жодного посилання чи вказівки на необхідність отримання суб`єктом господарювання, який здійснює імпорт, «ретроспективного» Сертифікату з перевезення (походження) товару EUR.1 у випадку застосування ч. 3 ст. 23 Доповнення 1 до Конвенції.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає протиправною відмову Львівської митниці, викладену у листі від 09.11.2023 №7.4-2/15/13/29263, щодо відновлення режиму вільної торгівлі та направлення до органів Державної казначейської служби України електронного висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» надмірно сплачених до бюджету сум митних платежів, на підставі заяви від 16.03.2023 №S/61.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов?язати Львівську митницю сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України для виконання електронний висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» надмірно сплачених до бюджету сум митних платежів у розмірі 30278,83 грн, на підставі заяви від 16.03.2023 №S/61.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, зважаючи на безпідставність відмови митного органу у поверненні позивачу надмірно сплачених до Бюджету митних платежів, подана позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною ч. 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Щодо судового збору, то такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Львівської митниці, викладену у листі від 09.11.2023 №7.4-2/15/13/29263, щодо відновлення режиму вільної торгівлі та направлення до органів Державної казначейської служби України електронного висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» надмірно сплачених до бюджету сум митних платежів, на підставі заяви від 16.03.2023 №S/61.

Зобов?язати Львівську митницю (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ ВП: 43971343) сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України для виконання електронний висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» (місцезнаходження: вул. Спаська, 30, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ: 39540982) надмірно сплачених до бюджету сум митних платежів у розмірі 30278 (триста дів тисячі сімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят три копійки) грн 83 коп, на підставі заяви від 16.03.2023 №S/61.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ ВП: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ?ЮШН» (місцезнаходження: вул. Спаська, 30, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ: 39540982) 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2024.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна