ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2024 року м. Львівсправа № 380/23586/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» (Позивач/ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:
- витребувати у Головного управління ДПС у Львівській області належним чином засвідчені копії податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2023 року № 12078/13-01-04-07/35880880 та акта від 18 квітня 2023 року № 8810/13-01-04-07/35880880 «Про результати камеральної перевірки дотримання вимог п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2775-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» код ЄДРПОУ 35880880»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29 травня 2023 року № 12078/13-01-04-07/35880880;
- стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» судові витрати у загальному розмірі 41930,29 грн, які складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 9930,29 грн та суми сплаченої вартості професійної правничої допомоги (гонорару) адвокатського об`єднання в розмірі 32000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 29 травня 2023 року № 12078/13-01-04-07/35880880 (далі також оскаржуване/спірне податкове повідомлення-рішення), прийнятим на підставі акта камеральної перевірки від 29 травня 2023 року № 12078/13-01-04-07/35880880 (далі також акт перевірки), до ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» застосовано штраф у розмірі 662019,53 грн за порушення граничних строків реєстрації 153 податкових накладних, які описані в акті перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також ЄРПН).
Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, уважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Більшість із описаних в акті перевірки податкових накладних, зокрема виписаних ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» у періоди до 24 лютого 2022 року, зокрема, у листопаді 2021 року січні 2022 року, зареєстровані позивачем в ЄРПН у період з 30 червня 2022 року по 14 липня 2022 року. Ситуація правової невизначеності, у якій вимушено опинилося ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ», спричинена спочатку дією карантинних обмежень та подальшим запровадженням у державі правового режиму воєнного стану, з різкою та неочікуваною зміною податкового законодавства в частині відновлення відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, без надання платникам податків перехідного періоду для приведення своїх прав у відповідність до раптово оновленого податкового законодавства.
Виписані ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» податкові накладні у листопаді 2021 року, грудні 2021 року та січні 2022 року не підпадають під правове регулювання абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також ПК України). Норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є у колізії з нормами пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що, своєю чергою, порушує принцип стабільності, визначений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, який передбачає, що, окрім того, що норми права повинні бути чіткими та точними, вони повинні бути передбачуваними для суб`єкта, на якого вони розповсюджуються.
Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, ГУ ДПС у Львівській області порушило принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача звільнення від відповідальності, оскільки Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ скасовано право, яким ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» користувалося до 12 травня 2022 року. На законодавчому рівні не було надано достатньо часу для вчинення позивачем дій щодо своєчасної реєстрації численних податкових накладних, складених у період дії карантину без застосування фінансових санкцій. Водночас Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ не скасовано пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким у період з 09 грудня 2020 року по 30 червня 2023 року було запроваджено звільнення від санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, складених під час дії карантину. На думку позивача, зазначена норма є окремою та самостійною підставою для звільнення від відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
До 27 травня 2022 року юридичною адресою та адресою місцезнаходження офісу ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» була така адреса: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 1-А. До моменту перереєстрації зміни місцезнаходження позивача на юридичну адресу у місті Львові ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» не могло нормально функціонувати, здійснювати статутну господарську діяльність та, тим більше, об`єктивно не мало можливості своєчасно виконувати свої податкові обов`язки у тому числі й щодо реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних. Отже, у самий розпал війни ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» об`єктивно опинилося у ситуації, коли воно не мало можливості виконати свої податкові обов`язки з метою запобігання настання для нього негативних наслідків.
У період з 27 травня 2022 року по 06 вересня 2022 року жодним чином не було врегульовано питання щодо можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, оскільки затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліки відповідних документів набрали чинності лише 06 вересня 2022 року, тобто вже після реєстрації ТОВ «ТЕРРА ІСТЕЙТ» більшості описаних в акті перевірки податкових накладних. Як тільки у позивача з`явилася об`єктивна можливість виконати свій податковий обов`язок після переїзду до міста Львів починаючи з 30 червня 2022 року, позивач розпочав масову реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, чого контролюючий орган не врахував.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України діє принцип презумпції правомірності рішень платника податків. Одночасно з цим тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником податку варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган, чого контролюючий орган також не врахував.
У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.
У позовній заяві позивач вказує, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 32000,00 грн, сплата вартості яких підтверджується відповідною платіжною інструкцією. Також відзначає, що детальний опис наданої професійної правничої допомоги в рамках цієї справи буде наданий суду пізніше.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує з огляду на таке.
Позивач порушив граничні строки реєстрації в ЄРПН описаних в акті перевірки податкових накладних. Відповідальність за таке порушення передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2022 року, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. Отже, доводи позивача про те, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються є хибними, оскільки підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України скасував мораторій (зупинення) застосування штрафних санкцій на період дію карантину. Звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних передбачено лише для платників податків щодо реєстрації податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації до 15 липня 2022 року. Вносячи Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ зміни до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, законодавець переслідує мету унормування саме особливостей операцій із реєстрації податкових накладних, що є тривалими у часі, а надто за умови попередньої дії вимог законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних на період дії карантину.
Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, позивач повинен був подати письмову заяву до контролюючого органу про відсутність такої можливості, однак ТОВ «ТЕРРА -ІСТЕЙТ» таку заяву не подавало.
Саме лише посилання позивача на запроваджений в Україні правовий режим воєнного стану не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання ним своїх податкових обов`язків без надання інших належних та допустимих доказів. Реєстрація податкових накладних, складених у 2021 році, була здійснена, починаючи з 30 червня 2022 року, тобто вже у період дії Закону України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ, яким поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, у тому числі щодо порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, за виключенням тих випадків, коли граничний термін їх реєстрації припадає на період з 24 лютого 2022 року по 27 травня 2022 року (тобто до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану») за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування (за період з 24 лютого 2022 року по 27 травня 2022 року) в ЄРПН до 15 липня 2022 року. У зв`язку з тим, що Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ набрав чинності 27 травня 2022 року, розрахунок днів порушення строку реєстрації починається не з дати складання податкової накладної, а саме з дати дії вказаного Закону, тобто з 27 травня 2022 року.
У цій справі позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, так само, як і не подав до суду доказів вжиття всіх залежних від нього заходів з метою своєчасного виконання обов`язку щодо реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН та необґрунтованого зволікання з надісланням таких податкових накладних на реєстрацію.
З огляду на викладене відповідач уважає, що оскільки позивач допустив порушення строків реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в акті перевірки, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні, а тому в задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач вказує, що розподілу підлягають лише витрати на правничу допомогу, які вже були понесені, та які є деталізованими. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, в якій додатково, крім аргументів, наведених у позовній заяві, вказує, що позивач не заперечує порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, відображених в акті перевірки, втім наполягає на відсутності своєї вини, наявність якої є обов`язковою складовою будь-якого податкового правопорушення та умовою для притягнення платника податку до фінансової відповідальності. Просить суд не брати до уваги посилання відповідача на деякі постанови апеляційних судів, оскільки виключно Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, зокрема, здійснюючи правосуддя як суд касаційної інстанції.
Також позивач подав заяву про стягнення судових витрат з відповідача, в якій просить суд:
- за результатами розгляду та вирішення спору у справі № 380/23586/23 розподілити судові витрати;
- стягнути з ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» судові витрати у загальному розмірі 41930,29 грн, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 9930,29 грн та суми сплаченої вартості професійної правничої допомоги (гонорару) адвокатського об`єднання в розмірі 32000,00 грн.
До цієї заяви позивач долучив Детальний опис наданої адвокатами АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» професійної правничої (правової) допомоги на користь ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» згідно з договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27 вересня 2023 року № 173/1.
Відповідач подав додаткові пояснення у справі, в яких наводить правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23 та від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 13 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання; клопотання позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у ГУ ДПС у Львівській області належним чином засвідчені копії податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2023 року № 12078/13-01-04-07/35880880 та акта від 18 квітня 2023 року № 8810/13-01-04-07/35880880 «Про результати камеральної перевірки дотримання вимог п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2775-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» код ЄДРПОУ 35880880».
Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року клопотання представника позивача від 27 жовтня 2023 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено; постановлено судові засідання у справі проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» за участю представника ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» поза межами приміщення суду.
Судове засідання, призначене на 07 листопада 2023 року, відкладено на 05 грудня 2023 року.
Судове засідання, призначене на 12 грудня 2023 року, відкладено на 16 січня 2024 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 16 січня 2024 року, суд заслухав усні пояснення представника позивача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Представник позивача заявлений позов підтримала повністю, просила його задовольнити.
Відповідач прибуття уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Державним інспектором Львівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській Кащин Любов Йосипівною проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 35880880) вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
За результатами проведення указаної перевірки складено акт від 18 квітня 2023 року № 8810/13-01-04-07/35880880 «Про результати камеральної перевірки дотримання вимог п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2775-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» код ЄДРПОУ 35880880».
Проведеною камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 35880880) відповідно до статті 192, статті 120-1, пункту 201.10 статті 201 та підпунктів 69.1, 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України порушило граничні терміни реєстрації 153 податкових накладних, складених у період листопада 2021 року вересня 2022 року, описаних в акті перевірки.
29 травня 2023 року ГУ ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення № 12078/13-01-04-07/35880880, яким згідно із пунктом 120-1 статті 120 ПК України застосувало до ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» штраф у сумі 662019,53 грн за порушення визначених статтею 201 ПК України граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Уважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що його належить скасувати, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 29 травня 2023 року № 12078/13-01-04-07/35880880 про застосування до ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» штрафу у сумі 662019,53 грн за порушення визначених статтею 201 ПК України граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Як передбачає пункт 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Аналіз наведених правових норм вказує, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив пунктом 52-1 такого змісту:
«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».
Надалі у зв`язку із набранням чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено у такій редакції:
«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині:
обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».
Отже, пункт 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Законодавець у спосіб внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі і за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН у відповідний період.
Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 420/10367/20 сформував такий правовий висновок:
«Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Отже, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються».
Карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року, який надалі неодноразово продовжувався.
Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин.
Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан, який надалі на підставі відповідних Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу Російської Федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану».
Цим Законом, який набрав чинності 07 березня 2022, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено абзацом першим пункту 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Крім того, цим же Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено і підпунктами 69.1 та 69.9 пункту 69 такого змісту:
- у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні;
- для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З огляду на прийняття Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» у підпункті 69.1 слова «трьох місяців» замінені словами «шести місяців».
Також 12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27 травня 2022 року.
У зв`язку із набранням чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» викладений у редакції, відповідно до якої установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Крім того, підпункт 69.1 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладений у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.
У разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.
Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відповідно до нової редакції підпункту 69.9 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у зв`язку із набранням чинності Закону від 12 травня 2022 року № 2260-IX для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в ЄРПН, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
Крім того, з 27 травня 2022 року на підставі Закону від 12 травня 2022 року № 2260-IX пункт 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений підпунктом 69.1-1, згідно з яким платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН.
Закон від 12 травня 2022 року № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України виклав у редакції, відповідно до якої у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03 січня 2023 року, підпункт 69.1 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було викладено в новій редакції. Відповідно до абзаців третього-п`ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:
реєстрації в ЄРПН такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року;
реєстрації в ЄРПН зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.
Аналіз наведених вище норм податкового законодавства вказує, що пунктом 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було передбачено положення, згідно із якими не застосовуються штрафні санкції за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Кабінет Міністрів України установив карантин з 12 березня 2020 року, а скасував його 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин.
Водночас ще до завершення карантину Указом Президента України 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
У зв`язку зі змінами податкового законодавства, обумовленими введенням воєнного стану, справляння податків і зборів з 07 березня 2022 року почало здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
За цими положеннями були зупинені строки реєстрації податкових накладних, й у разі відсутності у платника податків можливості реєстрації у ЄРПН податкових накладних, платник податків звільнявся від відповідальності за умови виконання таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
До набрання чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX законодавство не визначало конкретних критеріїв, за якими платники податків визнавалися такими, що не мали можливості виконати передбачені ПК України обов`язки, зокрема щодо реєстрації податкових накладних.
Пункт 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не врегульовував на той час жодним чином питання виконання обов`язків, зокрема щодо реєстрації податкових накладних, граничний строк реєстрації яких настав до набрання 07 березня 2022 року чинності Законом України від 03 березня 2022 року № 2118-IX.
Не встановив цей Закон і нових чи інших особливостей щодо відповідальності за недотримання таких обов`язків, аніж ті, що були передбачені раніше пунктом 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Цими змінами в законодавство не була зупинена й дія положень пункту 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України.
Наведене вище вказує на те, що з 07 березня 2022 року фактично діяли дві норми, які визначали критерії звільнення від відповідальності за порушення, вчинені на час воєнного стану.
Так, пункт 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачав безумовне звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за вчинення порушень протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, крім конкретно визначених порушень. Натомість пункт 69.1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на той час звільняв від відповідальності за недотримання фактично всіх передбачених податковим законодавством обов`язків тих платників податків, які не мають можливості виконувати свої обов`язки у сфері оподаткування, але виконали їх до спливу шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Пункт 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України фактично не запровадив нових аспектів відповідальності за порушення обов`язків щодо реєстрації податкових накладних порівняно з тими, що вже були визначені у пункті 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Це означає, що стосовно правовідносин (зокрема, щодо настання відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних), які виникли до набуття чинності Законом України від 03 березня 2022 року № 2118-IX, дія пункту 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України продовжувала залишатися актуальною. Згідно з цим положенням, як вже було зазначено, штрафні санкції не застосовувалися за порушення податкового законодавства (зокрема, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних), вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину.
Обидві ці норми фактично мали однаковий предмет регулювання, з урахуванням відмінностей у періодах вчиненого правопорушення. Втім є відмінності у колі суб`єктів, на яких вони поширюються, та в умовах звільнення від відповідальності. Норми пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону України від 03 березня 2022 року № 2118-IX передбачали, що звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних надається платникам лише за умови подальшої реєстрації таких накладних протягом шести місяців з дня завершення воєнного стану. В той час як, положення пункту 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачали безумовне звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН протягом періоду з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину.
Ураховуючи те, що обидва ці положення мають тотожні диспозиції, але відрізняються гіпотезами, пункт 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовується під час карантинного мораторію, тоді як пункт 69.1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовується після запровадження воєнного стану. Паралельне існування умов, за яких застосовуються обидва згадані положення, не виключає необхідності їхнього застосування за передбачених ними умов і обставин. Оскільки ці норми мають власні умови застосування, вони не конкурують між собою. Тому пізніша дата прийняття пункту 69.1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не виключає необхідності застосування пункту 52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якщо існують відповідні умови («карантинний» мораторій).
Обсяг прав та обов`язків особи в конкретній ситуації в результаті паралельного застосування обох норм має визначатися в такий спосіб, за якого особа не втрачає жодної з переваг, які надаються такій особі кожною із законодавчих норм. Якщо одна норма встановлює часткове звільнення від обов`язку, а інша - повне, то норма щодо повного звільнення поглинає своєю дією ту норму, яка за тих самих обставин закріплює лише часткове зменшення відповідного обов`язку. Якщо норма у конкретній ситуації встановлює менший обсяг прав, а інша, яка підлягає одночасному застосуванню, - більший обсяг, то особі має бути надано більший обсяг прав. Лише за таких обставин особі буде забезпечено обґрунтовані очікування на застосування відповідних наслідків у відповідній ситуації.
Водночас, з 27 травня 2022 року підпунктом 69.2 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що:
- у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності;
- вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не будуть застосовуватися.
З набуттям чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України звільнення від відповідальності стало залежним від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Відповідний Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.
Також законодавець з 27 травня 2022 року встановив конкретний перелік податкових накладних, за не реєстрацію яких у визначений законодавством строк, платник податків, що має можливість виконувати податкові обов`язки (тобто у визначеному підзаконним нормативно-правовим актом не підтвердив неможливість виконання обов`язків), підлягає відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Отже, особа підлягала відповідальності, якщо вона мала можливість виконувати обов`язки з реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (з урахуванням змін, що набрали чинності 03 січня 2023 року), що складені від 01 лютого до 31 травня 2022 року, і вона не зареєструвала їх в ЄРПН до 15 липня 2022 року.
Крім того, Закон від 12 травня 2022 року № 2260-IX відновив з 27 травня 2022 року зупинені з 07 березня 2022 року строки реєстрації податкових накладних, однак не визначив жодних нових окремих правил щодо реєстрації тих податкових накладних, граничний термін реєстрації яких настав до 23 лютого 2022 року. Цим Законом не була зупинена і дія пункту 52-1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо звільнення від відповідальності, як і не виключена така з ПК України.
Закон від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ офіційно опублікований 26 травня 2022 року. Тож, саме з 26 травня 2022 року платники податків змогли ознайомитися з дійсним змістом цього Закону та зрозуміти наслідки відповідного правового регулювання.
Законодавець, запроваджуючи відповідне правове регулювання щодо незареєстрованих податкових накладних, які складені по 31 січня 2022 року, на відміну від тих податкових накладних, що складені у період з 01 лютого по 26 травня 2022 року (а відповідно до змін, внесених Законом від 13 грудня 2022 року № 2836-IX по 31 травня 2022 року), не надав перехідного періоду, навіть мінімально достатнього для їх реєстрації, без застосування штрафних санкцій.
Суд відзначає, що застосування штрафів до платника податків не повинно перетворюватися на ситуацію, за якої внаслідок запровадження певної податкової норми, такий платник опиняється в ситуації, в результаті якої мусить сплатити штрафні санкції на підставі самих собою змін до законодавства.
В цій ситуації у платників податків, щодо яких було припинено дію «ковідного» мораторію з урахуванням буквального змісту цих змін до ПК України, був лише один робочий день для своєчасної реєстрації податкових накладних. Відповідно, за таких обставин, застосування штрафних санкцій було неминучим.
Через відсутність передбаченого законом розумного строку для належного виконання податкового обов`язку на платників податків було покладено майновий тягар, якого в цій ситуації фактично не можна було уникнути. Це не відповідає легітимній меті запровадження фінансової відповідальності як додаткового обов`язку, що має застосовуватися виключно в разі порушення основного.
На переконання суду, вирішуючи питання застосування відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (складених під час дії карантину по 31 січня 2022 року) в ЄРПН необхідно також враховувати положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.12 статті 56 ПК України.
Презумпція правомірності рішень платника податків закріплена в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
На цьому ж принципі засноване і закріплене в пункті 56.21 статті 56 ПК України правило.
Тож, ураховуючи наведені норми платник не може зазнавати негативних наслідків у вигляді відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних складених в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 розділу XX ПК України, а саме в період з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.
Фактично ж з 27 травня 2022 року усі платники податків, які не зареєстрували податкові накладні, граничний строк реєстрації яких припав до 23 лютого 2022 року, автоматично підлягали відповідальності.
До того ж відповідний Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ був опублікований 26 травня 2022 року в умовах воєнного стану, обмеженого часу роботи електронних сервісів податкових органів та за відсутності завчасного попереднього роз`яснення змісту та наслідків прийняття цього законодавчого акта для платників податків, які були впевнені, що захищені карантинними та воєнними мораторіями на застосування штрафних санкцій.
Наведене вказує, що законодавець не створив умов, за яких позивач міг у розумні строки зареєструвати податкові накладні, за попередньо передбаченого підходу безумовного звільнення від відповідальності до завершення дії карантину.
Як слідує з системного аналізу норм ПК України, фактично з 27 травня 2022 року платники податків, які не зареєстрували в ЄРПН податкові накладні, складені в період з 01 лютого 2022 року до травня 2022 року, отримали додатковий час для їх реєстрації в ЄРПН без застосування штрафних санкцій до 15 липня 2022 року, тобто близько 1,5 місяці.
Натомість ті платники податків, які склали податкові накладні по 31 січня 2022 року й не зареєстрували їх до 26 травня 2022 року, хоч і були попередньо безумовно звільнені від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких на підставі пункту 52-1 та пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тобто були захищенні нормами, що запроваджували як карантинний, так і воєнний мораторій на застосування штрафних санкцій, фактично не отримали додаткового часу для реєстрації податкових накладних без застосування таких.
Відтак необхідний перехідний період для податкових накладних, складених по 31 січня 2022 року, не був уведений в дію, не надав таким положенням законодавець й ретроспективної дії. Наведене також є проявом порушення принципу рівності податкового законодавства.
Потрібно також враховувати, що правові ситуації, які пов`язані з можливістю або неможливістю в період воєнного стану реєструвати податкові накладні, є за своєю суттю ідентичними як щодо податкових накладних, складених починаючи з лютого 2022 року, так і щодо тих, які були складені раніше, але не були своєчасно зареєстровані з огляду на надзвичайні обставини ковідну пандемію та воєнний стан.
В обох випадках йдеться про запровадження мораторію на застосування штрафних санкцій. В обох випадках законодавство спочатку пов`язувало припинення мораторію з припиненням існування самих надзвичайних обставин ковідної пандемії або воєнного стану відповідно.
Щодо обох категорій несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних законодавець припинив дію мораторію з тієї самої дати 27 травня 2022 року, поновивши з цього моменту обов`язок здійснювати своєчасну реєстрацію податкових накладних.
Одночасно з цим, встановлюючи особливості виконання раніше невиконаного обов`язку, законодавчий орган вдався до невиправданого розмежування правових наслідків для податкових накладних, складених після 01 лютого 2022 року та до цієї дати.
Фактично, в такий спосіб було встановлено різну відповідальність за вчинення однакових за своєю суттю діянь несвоєчасну реєстрацію податкових накладних після припинення мораторію.
Водночас умови юридичної відповідальності визначаються характером діяння, за яке така відповідальність установлюється. Відмінність у заходах відповідальності не може зумовлюватися «випадковими» чинниками, зокрема, недосконалістю законодавчої техніки, коли однакові за характером діяння мають різні умови покарання за них.
За подібних обставин принцип верховенства права та заборона на дискримінацію платників податків, передбачена підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України, вимагають застосування однакових умов притягнення до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію всіх податкових накладних, на які до 27 травня 2022 року поширювалася дія мораторію, - як «ковідного», так і «воєнного».
Зважаючи на викладене, визначальним критерієм, який має братися до уваги під час вирішення питання про відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних після скасування з 27 травня 2022 року дії мораторіїв, є можливість виконання платником своїх зобов`язань.
Однак всі платники повинні мати однакові умови, за яких вони можуть уникнути відповідальності, у спосіб реєстрації податкових накладних у відповідний перехідний період до 15 липня 2022 року.
Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 380/7070/23, та на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України ураховується судом під час вирішення цього спору.
Як слідує зі змісту акта перевірки на, підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, податкові накладні від 23.11.2021 № 121, від 17.11.2021 № 112, від 30.11.2021 № 104, від 20.11.2021 № 78, від 26.11.2021 № 126, від 24.11.2021 № 107, від 17.11.2021 № 67, від 19.11.2021 № 72, від 17.11.2021 № 64, від 20.11.2021 № 76, від 25.11.2021 № 84, від 30.11.2021 № 94, від 30.11.2021 № 109, від 17.11.2021 № 66, від 25.11.2021 № 106, від 29.11.2021 № 90, від 25.11.2021 № 125, від 26.11.2021 № 127, від 27.11.2021 № 89, від 30.11.2021 № 113, від 30.11.2021 № 118, від 17.11.2021 № 65, від 17.11.2021 № 68, від 21.11.2021 № 79, від 22.11.2021 № 81, від 29.11.2021 № 116, від 23.11.2021 № 83, від 30.11.2021 № 93, від 18.11.2021 № 69, від 19.11.2021 № 75, від 19.11.2021 № 73, від 30.11.2021 № 108, від 19.11.2021 № 70, від 24.11.2021 № 105, від 20.11.2021 № 77, від 23.11.2021 № 120, від 24.11.2021 № 122, від 27.11.2021 № 88, від 30.11.2021 № 97, від 30.11.2021 № 117, від 18.11.2021 № 98, від 24.11.2021 № 124, від 07.12.2021 № 36, від 07.12.2021 № 32, від 01.12.2021 № 91, від 04.12.2021 № 21, від 07.12.2021 № 37, від 02.12.2021 № 5, від 03.12.2021 № 119, від 07.12.2021 № 35, від 07.12.2021 № 34, від 07.12.2021 № 33, від 02.12.2021 № 116, від 21.12.2021 № 106, від 16.12.2021 № 100, від 23.12.2021 № 108, від 24.12.2021 № 109, від 29.12.2021 № 113, від 02.12.2021 № 118, від 21.12.2021 № 105, від 14.12.2021 № 120, від 15.12.2021 № 98, від 22.12.2021 № 107, від 11.12.2021 № 95, від 18.12.2021 № 103, від 16.12.2021 № 101, від 31.12.2021 № 7, від 14.12.2021 № 97, від 13.12.2021 № 96, від 11.12.2021 № 94, від 17.12.2021 № 102, від 16.12.2021 № 99, від 16.12.2021 № 125, від 21.12.2021 № 104, від 30.12.2021 № 114, від 27.12.2021 № 110, від 04.12.2021 № 17, від 28.12.2021 № 111, від 31.12.2021 № 4, від 11.01.2022 № 10, від 27.01.2022 № 21, від 10.01.2022 № 7, від 11.01.2022 № 9, від 27.11.2021 № 87, від 19.11.2021 № 74, від 30.11.2021 № 92, від 30.11.2021 № 91, від 24.11.2021, від 123, від 25.11.2021 № 85, від 22.11.2021 № 80, від 16.11.2021 № 63, від 19.11.2021 № 71, від 22.11.2021 № 82, від 26.11.2021 № 86, від 30.11.2021 № 111, від 20.11.2021 № 99, від 10.12.2021 № 92, від 03.12.2021 № 6, від 01.12.2021 № 11, від 29.12.2021 № 112, від 11.12.2021 № 93, від 01.12.2021 № 9, від 15.01.2022 № 11, від 24.01.2022 № 19, від 17.01.2022 № 16, від 31.01.2022 № 22, від 17.01.2022 № 14, від 15.01.2022 № 12, від 17.01.2022 № 15, від 24.01.2022 № 20, від 20.01.2022 № 17, від 21.01.2022 № 18, від 10.01.2022 № 8, від 17.01.2022 № 13 складені ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» у період дії карантинного («ковідного») мораторію, а зареєстровані такі в ЄРПН до 15 липня 2022 року.
З огляду на наведені вище мотиви та правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 380/7070/23, застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які зареєстровані ним до 15 липня 2022 року, покладає на позивача додатковий надмірний тягар, є порушенням основоположних принципів верховенства права та принципу належного урядування, не відповідає засадам правової визначеності та передбачуваності.
Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафу за порушення граничних строків реєстрації розглядуваних податкових накладних є неправомірним.
Щодо податкових накладних від 18.01.2022 № 30, від 26.04.2022 № 12, від 20.01.2022 № 33, від 31.01.2022 № 32, від 01.04.2022 № 11, від 23.02.2022 № 20, від 20.01.2022 № 31, від 30.11.2021 № 140, від 31.12.2021 № 151, від 21.12.2021 № 150, від 31.10.2021 № 190 суд зазначає таке.
Усі зазначені податкові накладні складені ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» у період дії карантинного («ковідного») та «воєнного» мораторіїв, однак зареєстровані такі в ЄРПН вже після 15 липня 2022 року (у жовтні-листопаді 2022 року), тобто з порушенням граничних строків, тому притягнення позивача до фінансової відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних є правомірним.
Водночас суд відзначає, що розрахунок днів порушення строку реєстрації окремих з цих податкових накладних, а саме з тих, які складені у період дії карантинного («ковідного») мораторію, а це від 18.01.2022 № 30, від 20.01.2022 № 33, від 31.01.2022 № 32, від 20.01.2022 № 31, від 30.11.2021 № 140, від 31.12.2021 № 151, від 21.12.2021 № 150, від 31.10.2021 № 190, відповідач згідно з даними акта перевірки обчислював, починаючи з 27 травня 2022 року, а не з 15 липня 2022 року дати закінчення відповідного перехідного періоду, мова про який ішла вище.
Оскільки кількість днів затримки реєстрації податкових накладних безпосередньо впливає на відсоткове значення розмірів штрафів за порушення граничних строків реєстрації таких, то визначені контролюючим органом суми штрафів за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних від 18.01.2022 № 30, від 20.01.2022 № 33, від 31.01.2022 № 32, від 20.01.2022 № 31, від 30.11.2021 № 140, від 31.12.2021 № 151, від 21.12.2021 № 150, від 31.10.2021 № 190 не можна вважати правильними, з огляду на що суд ставить їх під сумнів.
Щодо податкових накладних від 03.06.2022 № 12, від 13.09.2022, від 09.09.2022 № 5, від 06.09.2022 № 2, від 08.09.2022 № 3, від 15.09.2022 № 9, від 08.09.2022 № 4, від 26.07.2022 № 13, від 19.07.2022 № 15, від 28.07.2022 № 11, від 25.07.2022 № 12, від 29.07.2022 № 9, від 27.07.2022 № 14, від 25.08.2022 № 13, від 30.08.2022 № 2, від 13.09.2022 № 6, від 19.09.2022 № 21, від 29.08.2022 № 14, від 09.08.2022 № 12, від 04.07.2022 № 4, від 14.07.2022 № 8, від 04.07.2022 № 5, від 14.07.2022 № 7, від 14.07.2022 № 6, від 01.09.2022 № 1, від 14.09.2022 № 8, від 01.08.2022 № 4 суд зазначає таке.
Усі зазначені податкові накладні складені вже після припинення карантинного («ковідного») та «воєнного» мораторіїв, а тому граничними строками реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН є загальні строки, визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України.
Кожна з указаних податкових накладних зареєстрована позивачем в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації, що відображено податковим органом в акті перевірки, та не заперечується позивачем.
Отже, притягнення податковим органом позивача до фінансової відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних є правомірним.
У аспекті доводів позивача суд відзначає, що ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» не надано жодних належних та допустимих доказів вжиття всіх можливих та залежних від нього заходів для проведення своєчасної реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 18.01.2022 № 30, від 26.04.2022 № 12, від 20.01.2022 № 33, від 31.01.2022 № 32, від 01.04.2022 № 11, від 23.02.2022 № 20, від 20.01.2022 № 31, від 30.11.2021 № 140, від 31.12.2021 № 151, від 21.12.2021 № 150, від 31.10.2021 № 190, від 03.06.2022 № 12, від 13.09.2022, від 09.09.2022 № 5, від 06.09.2022 № 2, від 08.09.2022 № 3, від 15.09.2022 № 9, від 08.09.2022 № 4, від 26.07.2022 № 13, від 19.07.2022 № 15, від 28.07.2022 № 11, від 25.07.2022 № 12, від 29.07.2022 № 9, від 27.07.2022 № 14, від 25.08.2022 № 13, від 30.08.2022 № 2, від 13.09.2022 № 6, від 19.09.2022 № 21, від 29.08.2022 № 14, від 09.08.2022 № 12, від 04.07.2022 № 4, від 14.07.2022 № 8, від 04.07.2022 № 5, від 14.07.2022 № 7, від 14.07.2022 № 6, від 01.09.2022 № 1, від 14.09.2022 № 8, від 01.08.2022 № 4, що виключало б його вину у порушенні податкового законодавства в частині реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, а відтак і притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за таке порушення, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Докази подання позивачем письмової заяви до контролюючого органу про відсутність можливості виконання ним податкового обов`язку, зокрема в частині реєстрації в ЄРПН податкових накладних відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 у матеріалах справи відсутні.
Водночас, вирішуючи питання про можливість визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафу за порушення, наявність якого судом не встановлено, та залишення його в силі у частині застосування штрафу за порушення, з фактом якого суд погоджується, суд відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховує позицію Верховного Суду щодо застосування норм права, відповідно до якої «… спірне податкове повідомлення-рішення фіскального органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання» (див. для прикладу постанови від 06 лютого 2018 року у справі № 826/15139/16, від 17 квітня 2018 року у справі № 2а-10031/12/2670).
Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Зважаючи на те, що зроблений податковим органом розрахунок штрафу за порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних є неправильним через те, що частина порушень податкового законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду цієї справи, а частина штрафу визначена неправильно у зв`язку із неправильним обрахунком кількості днів порушення граничних строків реєстрації, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення повністю.
Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені правові положення, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи частини другої статті 2 КАС України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню повністю.
Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Щодо розподілу судових витрат у цій справі суд ураховує таке.
За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 9930,29 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача належить стягнути 9930,29 грн сплаченого судового збору.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує таке.
Відповідно до вимог пункту першого частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.
Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
На підтвердження розміру та реальності понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивач подав до суду такі докази:
1. Ордер серії ВН № 1288447 від 01 жовтня 2023 року.
2. Договір № 173/1 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27 вересня 2023 року, укладений між ТОВ «ТЕРРА-СТЕЙТ» та адвокатським об`єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.». Відповідно до умов цього договору гонорар за виконання доручення, визначеного зазначеним договором, становить 32000,00 грн і сплачується за правничу допомогу в суді першої інстанції.
3. Наказ від 27 вересня 2023 року № 1-ТІ-1 «Про утворення групи адвокатів, які прийняли доручення ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ»;
4. Детальний опис наданої адвокатами АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» професійної правничої (правової) допомоги на користь ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» згідно з договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27 вересня 2023 року № 173/1.
5. Рахунок № 1 від 02 жовтня 2023 року на суму 32000,00 грн (одержувач: адвокатське об`єднання «СІ.ЕЛ.ЕС.»; платник: ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ»; підстава: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27 вересня 2023 року № 173/1).
6. Платіжну інструкцію від 05 жовтня 2023 року № 361 про сплату ТОВ «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» на користь адвокатського об`єднання «СІ.ЕЛ.ЕС.» 32000,00 грн витрат за надану правничу допомогу згідно з рахунком № 1 від 02 жовтня 2023 року.
Суд зазначає, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).
Одночасно з цим розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За змістом частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За цих обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, предмет спору у цій справі не є надмірно складним та не потребує вивчення надто великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені в адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки цього адміністративного позову.
Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 32000,00 грн є значно завищеною.
Отже, заявлені позивачем до відшкодування 32000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також заперечень відповідача, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 4500,00 грн.
Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» (вул. Київська, 56, м. Житомир, 10030) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29 травня 2023 року № 12078/13-01-04-07/35880880.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ІСТЕЙТ» (вул. Київська, 56, м. Житомир, 10030, код ЄДРПОУ 35880880) 9930,29 грн сплаченого судового збору та 4500,00 грн витрат на правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд.VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 23 травня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2024 |
Оприлюднено | 27.05.2024 |
Номер документу | 119269283 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні