Рішення

від 24.05.2024 по справі 420/8777/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8777/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, яка становить 45 014,52 гривень до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Адміністративний позов поданий представником ФОП ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.03.2024 року позивач дізнався про існування вимоги від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 45 014,52 грн. Так, під час підготовки угоди з продажу майна представник позивача в Єдиному реєстрі боржників виявив виконавче провадження АСВП 65484899 та звернувся до Білгород-Дністровського відділу ДВС для отримання документів виконавчого провадження АСВП 65484899.

Позивач стверджує, що вказану вимогу та постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував, докази її надсилання поштою у виконавчому провадженні відсутні, відтак відлік строку звернення до суду щодо оскарження вимоги від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У обчислюється з 08.03.2024 року, коли позивач дізнався про неї.

Водночас, позивач не погоджується із тим, що в нього є обґрунтована та законна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 45 014,52 грн., що стало підставою звернення до суду з даним позовом щодо оскарження вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У.

У позові зазначено, що відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 16.05.2012 року, однак з 2016 року будь-якої діяльності не здійснював, доходу від підприємницької діяльності не отримував, звітність не подавав.

Крім того, позивач пояснював, що у період з 2014-2016 років та з 16.04.2019 року по 01.05.2023 року він був прийнятий на посаду водія в ТОВ «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 15107», ЄДРПОУ 03115028, тобто був найманим працівником, отже саме роботодавці здійснювали сплату відповідних внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. А тому, це виключає виникнення обов`язку по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, у періодах, коли фактично позивач не отримував дохід від підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

22.05.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.

Так, у відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами, зазначаючи, що відповідно до даних ІТС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 16.05.2012 року та відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2464 є платником єдиного внеску. У свою чергу, починаючи з 01.01.2017 року фізичні особи-підприємці, як ті, що отримали, так і ті, які не отримали дохід у звітному кварталі або звітному місяці звітного кварталу, зобов`язані визначити базу нарахування ЄВ, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідач вказує, що оскільки позивач Звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування не подавав та єдиний внесок не сплачував, контролюючим органом на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України у інтегрованій картці платника проведено нарахування єдиного внеску у загальній сумі 45014,52 грн.

На підставі викладеного, оскаржену вимогу від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У про сплату боргу відповідач вважає законною та обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 16.05.2012 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, номер запису в Реєстрі: 25520000000009138.

17.05.2012 року узятий на облік, як платник податків в Білгород-Дністровській ДПІ за номером 18690.

17.05.2012 року взятий на облік, як платник єдиного внеску за №15440314994.

16.04.2024 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису 2005520060001009138, за власним рішенням.

05.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4235-17-У, якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 31.01.2021 року його заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 45014,52 грн.

Вимогу сформовано відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів.

Сума боргу складається з:

Недоїмка 37788,74 грн.;

Штраф 508,43 грн.;

Пеня 6717,35 грн.

Вимога оформлена з печаткою та за підписом уповноваженої особи Головного управління ДПС в Одеській області.

У якості доказів надіслання позивачу вимоги № Ф-4235-17-У від 05.02.2021 року відповідач надав до суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуте без вручення з відміткою відповідальної особи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» від 23.04.2021 року.

Постановою державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.05.2021 року відкрито виконавче провадження №65484899 з примусового виконання Вимоги Головного управління ДПС в Одеській області № Ф-4235-17-У від 05.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 45014,52 грн. Боржник: ОСОБА_1 .

У межах виконавчого провадження №65484899 державним виконавцем прийняті постави про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.05.2021 року, про стягнення виконавчого збору від 20.05.2021 року, про арешт коштів боржника від 20.05.2021 року, про арешт майна боржника від 09.09.2021 року, про арешт коштів боржника від 06.02.2022 року, від 13.07.2022 року, від 16.01.2023 року, від 16.03.2023 року.

При зверненні до суду з даним позовом позивач зазначав, що до 08.03.2024 року йому не було відомо про існування Вимоги № Ф-4235-17-У від 05.02.2021 року, оскільки він її не отримував.

08.03.2024 року позивач дізнався про існування вимоги від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 45 014,52 грн. Так, під час підготовки угоди з продажу майна представник позивача в Єдиному реєстрі боржників виявив виконавче провадження АСВП 65484899 та звернувся до Білгород-Дністровського відділу ДВС для отримання документів виконавчого провадження АСВП 65484899. Оскільки вказану Вимогу та постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував, докази її надсилання поштою у виконавчому провадженні відсутні, відлік строку звернення до суду щодо оскарження вимоги від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У, на переконання позивача, обчислюється з 08.03.2024 року, коли він дізнався про неї.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач заперечує наявність у нього заборгованості з єдиного соціального внеску, посилаючись на те, що з 2016 року він підприємницьку діяльність не здійснював, доходу від підприємницької діяльності не отримував, звітність не подавав, а у період з 2014-2016 років та з 16.04.2019 року по 01.05.2023 року був найманим працівником та внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець.

На підтвердження цих обставин, позивачем надано до суду Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Форму ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», а також копію Трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 25, 28-29).

Вирішуючи спірні відносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Стаття 1 Закону надає визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у день отримання зазначених відомостей.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

При цьому, за приписами ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Стаття 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає права податкових органів, зокрема, згідно пунктів 6-7 ч. 1 цієї статті, податкові органи мають право:

застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;

стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає заходи впливу та стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженої вимоги), податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №449).

Відповідно до пунктів 1-5 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У на суму недоїмки станом на 21.04.2021 року 45014,52 грн.

Позивач заперечує наявність у нього заборгованості з єдиного соціального внеску, посилаючись на те, що з 2016 року він підприємницьку діяльність не здійснював, доходу від підприємницької діяльності не отримував, звітність не подавав, а у період з 2014-2016 років та з 16.04.2019 року по 01.05.2023 року був найманим працівником та внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець.

На підтвердження цих обставин, позивачем надано до суду Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Форму ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», а також копію Трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 25, 28-29).

Як встановлено судом, у період з 16.05.2012 року по 16.04.2024 року позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Отже, на позивача розповсюджуються права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема - своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

01 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пунктів 2-3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VІ) визначається база нарахування єдиного внеску.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Отже, незалежно від того, чи отримував позивач дохід від здійснення підприємницької діяльності у період з 01.01.2017 року до 31.01.2021 року (вимогу сформовано станом на 31.01.2021 року) у нього був обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску.

Водночас на вирішення спірних правовідносин впливає той факт, що позивач у періоди з 2017 по 2021 був найманим працівником та внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець.

Згідно абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд також враховує сталу правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку зі сплати страхових внесків.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI, не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

В ухвалі від 29 травня 2023 року по справі № 240/35302/21 Верховний Суд зазначив, що відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, не відбулось.

Згідно записів Трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 28-29) позивача, у період з 01.01.2016 року по 01.02.2017 року та у період з 16.04.2019 року по 01.05.2023 року він працював водієм у ТОВ «АТП 15107» код ЄДРПОУ 03115028.

Згідно даних Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (а.с. 25), судом встановлено:

у 2017 році страхові внески за позивача сплачені за січень-лютий роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 03115028 ТОВ «АТП 15107»;

за 2018 рік відомості щодо сплати страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб відсутні;

у 2019 році страхові внески за позивача сплачені за квітень-грудень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 03115028 ТОВ «АТП 15107»;

у 2020 році страхові внески за позивача сплачені за січень-березень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 03115028 ТОВ «АТП 15107»;

у 2021 році страхові внески за позивача сплачені за січень-грудень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 03115028 ТОВ «АТП 15107».

Отже, у період з 01.01.2017 року до 31.01.2021 року (вимогу сформовано станом на 31.01.2021 року) у позивача був обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску, незалежно від отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності, окрім періодів його перебування у статусі найманого працівника і сплати внесків за нього роботодавцем.

Таким чином позивач у період з 01.01.2017 року по 31.01.2021 року (вимогу сформовано станом на 31.01.2021 року) був звільнений від обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску у наступні періоди, а саме: січень-лютий 2017 року; квітень-грудень 2019 року, а також з січня 2020 року по січень 2021 року.

Щодо неповної сплати роботодавцем страхових внесків у 2020 році (не сплачено за квітень-грудень), суд виходить із того, що працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків, на що неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17), від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17).

Натомість, у періоди березень 2017 року по березень 2019 року у позивача був обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску, незалежно від отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності, за ставкою не меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

За змістом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У суму недоїмки з єдиного внеску 45 014, 52 грн. позивачу визначено станом на 31.01.2021 року.

На підставі даних інтегрованої картки за платежем 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22 відс.)», судом встановлено, що станом на 05.01.2018 року існуюча недоїмка позивачем була погашена, проте починаючи з 09.02.2018 року позивачу нараховуються суми єдиного внеску, а саме:

09.02.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік 8448,00 грн.;

19.04.2018 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2457, 18 грн.;

19.07.2018 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2457, 18 грн.;

19.10.2018 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2457, 18 грн.;

21.01.2019 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2457, 18 грн.;

19.04.2019 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2754, 18 грн.;

19.07.2019 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2754, 18 грн.;

20.01.2020 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2754, 18 грн.;

21.04.2020 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2078, 12 грн.;

20.07.2020 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 1039,06 грн.;

19.10.2020 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 3178,12 грн.;

19.01.2021 року - нараховано єдиний внесок ФОП, у т.ч. на спрощеній системі оподаткування 2200, 00 грн.

На підставі викладеного суд констатує, що за період квітень-грудень 2019 року, а також січень 2020 року січень 2021 року (вимога від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У сформована станом на 31.01.2021 року), коли позивач був звільнений від обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску у зв`язку із тим, що перебував у статусі найманого працівника та сплата єдиного внеску за нього здійснювалась страхувальником-роботодавцем, відповідач протиправно продовжував нарахування йому сум єдиного внеску.

У зазначені періоди позивач був найманим працівником, тобто, застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець, тому нарахування відповідачем недоїмки з єдиного внеску спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідачем не надано до суду пояснень та розрахунку щодо періоду, за який сформовано оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У.

Отже, оскаржувана Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У в частині недоїмки, штрафу та пені, нарахованих за періоди січень-лютий 2017 року, квітень-грудень 2019 року, а також січень 2020 року - січень 2021 року є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки позивач у ці періоди був звільнений від обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску у зв`язку із тим, що перебував у статусі найманого працівника та сплата єдиного внеску за нього здійснювалась страхувальником-роботодавцем.

Натомість, нарахування відповідачем недоїмки, штрафу та пені за період з березня 2017 по березень 2019 року є правомірним, оскільки з 01 січня 2017 року ФОП незалежно від отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності зобов`язані сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із зазначеним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з вимогою щодо оскарження Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У, стверджуючи, що вказану вимогу та постанову про відкриття виконавчого провадження на її виконання він не отримував, докази її надсилання поштою у виконавчому провадженні відсутні, відтак відлік строку звернення до суду щодо оскарження вимоги від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У обчислюється з 08.03.2024 року, коли позивач дізнався про неї.

Суд приймає до уваги вказані доводи позивача та висновує про дотримання ним строку звернення до суду, який обчислюється з 08.03.2024 року, коли позивач дізнався про існування спірної вимоги.

У якості доказів надіслання позивачу вимоги № Ф-4235-17-У від 05.02.2021 року відповідач надав до суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуте без вручення з відміткою відповідальної особи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» від 23.04.2021 року.

Водночас, суд зауважує, що зі змісту вказаного рекомендованого повідомлення неможливо ідентифікувати, який саме перелік документів був направлений позивачу, оскільки відповідачем не надано бланк опису вкладення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 122, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-4235-17-У в частині недоїмки, штрафу та пені, нарахованих за періоди січень-лютий 2017 року, квітень-грудень 2019 року, а також січень 2020 року - січень 2021 року включно.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук