Постанова

від 23.05.2024 по справі 380/5685/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5685/24 пров. № А/857/8392/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.

за участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивачаСтепанюк Н.Л.,

представника відповідачаШевченко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/5685/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Нафтотермінал» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування розпорядження, (ухвала суду першої інстанції постановлена суддею Костецьким Н.В. в порядку письмового провадження в м. Львів Львівської області 19 березня 2024 року, дата складення повного тексту судового рішення 19 березня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нафтотермінал» (далі також ПП, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також ГУ ДПС), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 07.03.2024 № 256-Р;

- зобов`язати ГУ ДПС видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі (далі також Реєстр) інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі реєстраційний номер 990514201900127, яка видана ПП, та поновити інформацію в Реєстрі реєстраційний номер 990514201900127, яка видана ПП.

18 березня 2024 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити дію розпорядження ГУ ДПС про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 07.03.2024 № 256-Р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року заяву ПП про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПП про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб. Доводи позивача у заяві про забезпечення позову не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття таких заходів, їх співмірність та збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти задоволення такої заперечувала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі реєстраційний номер 990514201900127, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, видана ПП для здійснення торгівлі за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, 3.

07.03.2024 ГУ ДПС видано Розпорядження № 256-Р про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.

Підставою прийняття розпорядження № 256-Р контролюючим органом зазначено: «у зв`язку з порушенням термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії».

Позивач не погоджується із прийнятим розпорядженням та вважає його таким, що прийняте з грубим порушення норм матеріального права, відтак звернувся до суду із адміністративним позовом, предметом якого є визнання протиправним та скасування вказаного розпорядження.

Вважаючи, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, ПП звернулося до суду із цією заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС від 07.03.2024 № 256-Р про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 150 Колесу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа № 520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа № 420/912/19), ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ПП покликається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки заборона здійснення оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі призведе до зупинення господарської діяльності позивача, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів, орендної плати тощо, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед контрагентами, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування та перебування в робочому стані, в тому числі з огляду на те, що устаткування нафтобази, пов`язане з використанням, зберіганням небезпечних речовин, а нафтобаза в цілому є об`єктом підвищеної небезпеки, згідно із вимогами Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС прийнято Розпорядження від 07.03.2024 № 256-Р про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514201900127, яка видана ПП для здійснення торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024.

При цьому, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ПП є складське господарство, діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів (клас 52.10 за КВЕД-2010)

В межах вказаного виду діяльності ПП здійснює діяльність зі зберігання нафтопродуктів на нафтобазах.

Таким чином, анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, тягне за собою припинення відповідної господарської діяльності ПП.

Порядок анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі також - Закон № 481/95-BP) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Так, анулювання ліцензії - це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження

Згідно зі статтею 3 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з моменту одержання позивачем розпорядження відповідача про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, ліцензія № 990514201900127 вважається недійсною, а тому фактично до розгляду адміністративної справи за позовом ПП оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензії.

Крім того, анулювання ліцензії має наслідком припинення господарської діяльності до моменту перевірки правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження у судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки ПП фактично буде позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження.

Враховуючи усе наведене вище, а також наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі не зупинення дії розпорядження ГУ ДПС від 07.03.2024 № 256-Р, якщо позивачем при розгляді адміністративної справи буде доведено протиправність дій відповідача, та у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог і до моменту набранням ним законної сили, може скластись ситуація, при якій для відновлення прав позивача у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії розпорядження, про вжиття яких у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, разом з тим, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи.

Таким чином, наведені ПП обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У розрізі викладеного, колегія суддів звертає увагу апелянта, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі у визначений позивачем спосіб.

Обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22), від 06 квітня 2023 року (справа № 300/4615/22) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Викладений в апеляційній скарзі довід про ненадання судом першої інстанції оцінки будь-яким доказам, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду чи унеможливить ефективного захисту порушеного права, є безпідставним та спростовується вищенаведеним.

Висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2019 року по справі № 826/13306/18, від 10 квітня 2019 року по справі № 826/16509/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року по справі № 826/14951/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 800/521/17, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки у вказаних постановах специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання не є подібними зі справою, яка розглядається.

Що стосується покликання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2022 року по справі № 420/21952/21, то колегія суддів звертає увагу на те, що вказана постанова ухвалена у відмінних до цієї справи правовідносинах. У вказаній справі Суд дійшов висновку про непідтвердження будь-якими доказами настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача, натомість у цій справі такі докази наявні, правильно проаналізовані та досліджені судом першої інстанції.

Одночасно, апеляційний суд відкидає також покликання відповідача на висновки Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини даної справи не є подібними до спорів, що розглядалися касаційним судом у наведених ГУ ДПС в апеляційній скарзі справах.

Аргументи апеляційної скарги про неправильність зроблених судом першої інстанції висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 308 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 150, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/5685/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24.05.24