Рішення

від 24.05.2024 по справі 922/919/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/919/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства "Промпищобладнення" (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12, код ЄДРПОУ 42917458) про стягнення 133 489,96грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 80 000,00грн, 3% річних в розмірі 4838,01грн, збитки від інфляції в розмірі 19 651,95грн, штраф в розмірі 29 000,00грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки № 102 від 02.10.2020 в частині здійснення поставки обладнання належної якості.

Ухвалою суду від 26.03.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків з дня вручення йому цієї ухвали.

02.04.2024, у встановлений судом строк, на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача, яка повернута на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99.2 Правил).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала суду від 03.04.2024, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Тодорчуком Віктором Васильовичем (позивач) та Приватним підприємством "Промпищобладнення" (відповідач) укладено договір № 102 про закупівлю (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар (обладнання для харчоблоку згідно коду ДК 021:2015 39310000-8 "Обладнання для закладів громадського харчування" (сковорода електрична СЄМ-0,5, котел харчоварочний КЄ-100М, трикамерна жарочна шафа ШЖЕ 3, марміт для других страв КИЙ-ВМ2Б-1445 або еквівалент, купольна посудомийна машина, фаршемешалка- тестомес Rauder JFM-50 або еквівалент.), зазначений в Специфікації, а позивач прийняти і оплатити його.

За умовами п.2.1 договору відповідач передає (поставляє) позивачу товари, якість яких відповідає вимогам державних стандартів, а також нормативно-технічній документації, вимогам чинного законодавства України про якість та безпеку. Відповідач гарантує, що товар є новим та раніше не використовувався.

Пунктом 2.2 договору вимоги щодо якості продукції (послуг), товарів встановлюються згідно з вимогами відповідних стандартів або технічних умов. Якість товару повинна відповідати: ДСТУ, іншій документації, якою встановлені вимоги щодо якості на даний товар (продукцію), умовам договору та підтверджуватися декларацією виробника, сертифікатом на систему управління якістю, а також посвідченням про якість (сертифікатом якості) виробника, що надається при передачі товару (продукції) іншими документами що засвідчують якість товару.

У п.2.3 договору сторони погодили, що кожна партія товару супроводжується документами, що підтверджують їх походження, безпечність і якість, відповідність вимогам державних стандартів, санітарно-гігієнічним вимогам.

Порядок здійснення оплати сторони погодили у розділі 4 договору, відповідно до якого (п.4.2) оплата здійснюється на умовах авансового внеску 50% за товар, після пред`явлення відповідачем рахунку на оплату товару. Позивач здійснює оплату за фактично поставлений товар відповідно до п.4.1 договору (п.4.4 договору).

Відповідач за умовами п.5.1 договору взяв на себе зобов`язання поставити товар у строк 60 календарних днів з дати авансового платежу. Поставка товару здійснюється в Новоекономічну ЗОШ І-ІІІ ступенів Покровської районної ради Донецької області за адресою: Донецька область, Покровський район, смт. Новоекономічне, вул. Гоголя, 25 (п.5.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладення - підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відтиском печатки та діє до 31.12.2021, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання (п.10.1 договору).

Між сторонами підписано специфікацію № 102/2, в якій сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість: сковорода електрична СЭМ-0,5 ціна товару 25 000,00грн; котел харчоварочний КЭ-100М ціна товару 25 000,00грн; купольна посудомийна машина МПУ 700-01 ціна товару 30000,00грн.

Загальна вартість товару становить 80 000,00грн.

Позивач на виконання умов договору сплатив суму авансового внеску в розмірі 75 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13 від 27.12.2020.

Як зазначає позивач, відповідач поставив неякісний товар на загальну суму 80000,00грн без супроводжуючих документів.

У зв`язку з невідповідністю обладнання для харчоблоку, що є предметом договору поставки № 102 від 02.10.2020 діючим нормам та стандартам та ненаданням відповідачем сертифікатів відповідності товару, та інших документів про підтвердження якості товару, передбачених розділом 2.1 договору № 102, що зафіксовано у листах віх. № 25/1 від 25.11.2021, № 25/2 від 25.11.2021, а також відмовою відповідача в участі у переданні товару, та перевірці можливості його використання за призначенням відповідно до умов п.п. 2.1-2.3, сторони договору № 102 уклали додаткову угоду до договору постачання обладнання, в якій дійшли згоди, що:

1. Товар, що є предметом договору № 102 у термін до 31.12.2021 підлягає поверненню відповідачу у зв`язку з невідповідністю його якості діючим нормам та стандартам, санітарним та технічним нормам що передбачені чинним в Україні законодавством для товару що є предметом договору № 102.

2. Повернення товару, що є предметом договору № 102, здійснюється відповідачем за власний рахунок шляхом самовивозу, з оформленням та підписанням відповідних актів приймання-передачі між уповноваженими сторонами договору особами.

3. У термін до 15.03.2022 відповідач зобов`язався перерахувати на рахунок позивача кошти в розмірі 80 000,00грн, що були сплачені позивачем.

4. У разі невиконання відповідачем у визначений цією додатковою угодою термін своїх обов`язків щодо повернення позивачу коштів за неякісний товар, що є предметом договору № 102, позивач здійснює стягнення належних йому коштів з одночасним стягненням завданих збитків та штрафних санкцій передбачених діючім законодавством.

30.12.2021 між сторонами складено та підписано акт № 1 приймання-передачі, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв обладнання, закуплене на підставі договору № 102 про закупівлю від 02.10.2020.

Оскільки відповідач у встановлений додатковою угодою строк грошові кошти позивачу не повернув, останній направив на адресу відповідача претензію від 05.03.2024 з вимогою перерахувати суму авансового платежу в розмірі 80 000,00грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На суму попередньої оплати в розмірі 80 000,00грн позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 4 838,01грн, збитків від інфляції в розмірі 19651,95грн, а також 20% штрафу в розмірі 29 000,00грн за поставку неякісного товару, нарахованого на суму договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).

Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 75 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.12.2020 № 13 з призначенням платежу "оплата за товар згідно договору № 102 від 02.10.2020, наявною в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не належним чином, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 75 000,0грн поставив товар на суму 80000,00грн неналежної якості та без супроводжуючих документів.

Даний товар позивачем було повернуто відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання, наявним в матеріалах справи. Даний акт підписано відповідачем та скріплено печаткою його підприємства.

Частиною 2 ст.678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було встановлено судом, відповідно до п.3 додаткової угоди до договору відповідач у термін до 15.03.2022 зобов`язався перерахувати на рахунок позивача грошові кошти, що були сплачені позивачем.

Таким чином, строк виконання зобов`язання відповідача з повернення грошових коштів сплив 16.03.2022 (останній день повернення коштів 15.03.2022). Проте в порушення строків, визначених сторонами у п.3 додаткової угоди до договору, відповідач грошові кошти не повернув.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором поставив неналежної якості, даний товар було повернуто відповідачу, проте грошові кошти до теперішнього часу позивачу не повернуто.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення суми попередньої оплати.

Також суд зазначає, що позивач звертаючись до суду з позовом, просить суд стягнути з відповідача авансовий платіж в розмірі 80 000,00грн, проте доказів перерахування коштів саме в даному розмірі позивачем суду не надано. В матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 13 від 27.12.2020, яка свідчить про перерахування позивачем грошових коштів за договором № 102 від 02.10.2020 в розмірі 75 000,00грн.

З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що позивачем доведено здійснення авансового платежу на суму 75 000,00грн, докази повернення відповідачем грошових коштів в матеріалах справи відсутні, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково на суму 75000,00грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення авансового платежу в розмірі 5 000,00грн суд відмовляє через їх недоведеність.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 838,01грн за період з 16.03.2022 до 20.03.2024 та збитки від інфляції в розмірі 19 651,95грн за період з квітня 2022 року по лютий 2024 року.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Оскільки суд дійшов висновку про те що підстава, на якій відповідач отримав суму авансу за договором відпала, а відповідно, у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої ним суми авансу за договором, така сума є грошовим зобов`язанням в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 4 838,01грн за період з 16.03.2022 до 20.03.2024 та збитків від інфляції в розмірі 19 651,95грн за період з квітня 2022 року по лютий 2024 року, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем нарахування 3% річних та збитків від інфляції здійснено на суму 80 000,00грн, перерахування якої в якості авансу належними та допустимими доказами доведено не було.

Здійснивши свій розрахунок 3% річних за період з 16.03.2022 до 20.03.2024 та збитки від інфляції за період з квітня 2022 року по лютий 2024 року на суму 75000,00грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 4 535,64грн та збитків від інфляції в розмірі 18 890,82грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 302,37грн 3% річних та 761,13грн збитків від інфляції суд відмовляє.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 29 000,00грн, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті п.7.3 договору сторони погодили, що у разі поставки неякісного товару, продавець відшкодовує збитки, завданні неякісним виконанням та перераховує на рахунок покупця штраф в розмірі 20% від вартості такого товару.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач поставив позивачу товар неналежної якості на суму 80 000,00грн, при цьому позивач в порушення п.7.3 договору здійснив нарахування 20% штрафу не на суму поставленого неякісного товару, а на загальну суму договору в розмірі 145 000,00грн, яка за розрахунком позивача складає 29 000,00грн.

Здійснивши свій розрахунок 20% штрафу на суму поставленого неякісного товару в розмірі 80 000,00грн, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 20% штрафу в розмірі 16 000,00грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20% штрафу в розмірі 13000,00грн суд вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 028,00грн, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.2, 13, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Промпищобладнення" (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12, код ЄДРПОУ 42917458) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) - 75 000,00грн авансового платежу, 4535,64грн 3% річних, 18 890,82грн збитків від інфляції, 16 000,00грн 20% штрафу, 3028,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 302,37грн 3% річних, 761,13грн збитків від інфляції, 13 000,00грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "24" травня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк