Рішення

від 15.05.2024 по справі 173/3379/23

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/3379/23

Провадження №2/173/209/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

при секретареві Салтиковій С.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача- ОСОБА_2 .

Розглянувшиу відкритомусудовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду, в м. Верхньодніпровську цивільнусправу за позовом приватного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В:

01.11.2023 року до суду звернувся позивач, ПрАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків до відповідача, ОСОБА_2

06.11.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовна заява залишена без руху в зв`язку з виявленими недоліками.

23.11.2023 року відповідачем усунені виявлені недоліки.

30.11.2023 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача, фізичної особи.

01.12.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 07.02.2024 року.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.

07.02.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 04.03.2024 року.

04.03.3024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 15.05.2024 року .

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України..

15.05.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до заявлених вимог за поданою позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, заподіяну працівником при виконанні трудових обов`язків у сумі 8653,17 грн (вісім тисяч шістсот п`ятдесят три грн 17 коп).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: згідно наказу генерального директора ПрАТ «ВМЗ» від 19.06.2023 року №65-К-624 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) був прийнятий на роботу в ПрАТ «ВМЗ» з 20.06.2023 року за безстроковим трудовим договором водієм автотранспортних засобів з окладом згідно штатного розпису 8655,00 грн (копія наказу додається).

Між ОСОБА_2 та ПрАТ «ВМЗ» був укладений письмовий трудовий договір від 19.06.2023 року (копія договору в додатку до позову), на підставі якого відповідач виконував свої трудові обов`язки на вантажному автомобілі марки DAF XF 95.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SСНМІТZ модель SPR24 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно пунктів 3.1.6, 3.1.7 трудового договору ОСОБА_2 зобов`язався: дбайливо ставитись та забезпечувати схоронність майна роботодавця, наданого для виконання трудових обов`язків;

вживати заходів для запобіганню шкоди;

негайно повідомляти роботодавця про виникнення обставин, які можуть становити загрозу життю або здоров`ю людей, збереженості майна, нормальному виконанню роботи.

02.10.2023 року близько 17:00 години ОСОБА_2 , пересуваючись по території товариства на вантажному автомобілі марки DAF XF 95.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SСНМІТZ модель SPR24 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не звернув увагу на поломку колеса напівпричепа у вигляді повного блокування обертального руху одного колеса середньої пари коліс, та продовжував рухатись автомобілем по території заводу.

02.10.2023 року близько 17:10 години при прибутті ОСОБА_2 на вантажному автомобілі до колісно-роликової дільниці ПрАТ «ВМЗ» під розвантаження, стропальник товариства ОСОБА_3 , який здійснював розвантаження, попередив водія ОСОБА_2 про те, що в районі середнього колеса напівпричепа було чутно різкий запах горілої гуми. На що водій ОСОБА_2 відповів, що то так треба, проігнорував зауваження ОСОБА_3 та продовжив рухатись автомобілем по території товариства після розвантаження на відрізку ще близько 150 метрів.

Внаслідок дій та бездіяльності ОСОБА_2 відбулося безперервне абразивне тертя покришки заблокованого колеса середньої пари коліс напівпричепа вантажного автомобіля об асфальтне покриття території заводу, результатом якого стало пошкодження покришки GENTIRE GT825 (причіпна) 385/65 до стану непридатного для подальшої експлуатації.

Про випадок пошкодження внаслідок недбалості ОСОБА_2 покришки колеса напівпричепа:

-керівником структурного підрозділу ОСОБА_4 була подана службова записка від 03.10.2023 року№ 3.3-03/10;

- за розпорядженням генерального директора ПрАТ «ВМЗ» комісією у складі начальника відділу матеріально-технічного постачання та комплектації ОСОБА_4 , начальника енерго-механічного відділу Марченка В.Д., провідного бухгалтера ОСОБА_5 та стропальника ОСОБА_3 було проведено:

а) обстеження вантажного автомобіля марки DAF XF 95.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SСНМІТZ модель SPR24 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

б) заміри висоти непопошкодженої частини протектора на трьох різних місцях покришки середнього колеса напівпричепа, виведений середній показник актуальної висоти проектора, та порівняно його розмір зі стартовою висотою протектора;

в) виконано розрахунки експлуатаційного зносу та експлуатаційного ресурсу непопошкодженої частини покришки середнього колеса напівпричепу;

г) розрахунок розміру матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 з урахуванням фактичних витрат товариства на придбання нової покришки;

д) проведена фото-та відеофіксація наслідків пошкодження;

є) складений акт про обставини заподіяння матеріальної шкоди на суму 8653,17 грн.

На вимогу надати пояснення з приводу заподіяної товариству шкоди у розмірі 8653,17 грн ОСОБА_2 пояснення не надав. На пропозицію добровільно покрити повний розмір шкоди відмовився.

Відразу після виявлення факту заподіяння шкоди товариству у формі зіпсуття покришки GENTIRE GT825 (причіпна) 385/65 внаслідок недбалості водія ОСОБА_2 , відповідач подав заяву про звільнення за власним бажанням з 03.10.2023 року у зв`язку з переїздом на нове місце проживання за ст.38 КЗпП України, залишив територію заводу та до кінця робочого дня на роботі був відсутній.

ПрАТ «ВМЗ» був виданий наказ про притягнення ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності від 03.10.2023 р. №199 (копія наказу додається). Але у зв`язку із звільненням відповідача та недостатністю суми нарахованої йому заробітної плати покриття шкоди в позасудовому порядку є неможливим.

На запрошення працівника відділу кадрів ПрАТ «ВМЗ» по телефону на наданий ОСОБА_2 телефонний номер НОМЕР_3 , щодо необхідності прибути для ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та вирішення питання добровільного відшкодування шкоди, ОСОБА_2 не відреагував (копія акту про відмову та копія розділу «Історія дзвінків» мобільного телефону працівника відділу кадрів ПрАТ «ВМЗ» за 03.10.2023 додаються).

Заміна пошкодженої ОСОБА_2 покришки була здійснена за рахунок ПрАТ «ВМЗ».

Факт заміни пошкодженої ОСОБА_2 покришки за рахунок ПрАТ «ВМЗ» підтверджується:

- видатковою накладною від 20.06.2023 року №71154 та прибутковим ордером на товари від 23.06.2023 р. №509, згідно яких товариством було придбано шини з аналогічним маркуванням 385/65 R22, 5-20 ТL Nео Аllroads Т2 АЕOLUS за ціною 10450,00 грн за штуку;

- накладною-вимогою ПрАТ «ВМЗ» на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 10.10.2023 року №55, згідно якої з центрального складу товариства було передано до транспортної дільниці товариства одну шину з аналогічним маркуванням;

- квитанцією ФОП ОСОБА_6 від 11.10.2023 року про оплату ПрАТ «ВМЗ» за послуги шиномонтажу вказаної шини з аналогічним маркуванням в сумі 750,00 грн.

З урахуванням вартості покришки GENTIRE GT825 (причіпна) 385/65 та її експлуатаційного зносу за період експлуатації в ПрАТ «ВМЗ», вказаними вище діями та бездіяльністю ОСОБА_2 товариству була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 8736,60 грн.

Вказану суму , спричиненої шкоди відповідач в добровільному порядку не відшкодовує, що й стало підставою подання даної позовної заяви.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установленні матеріалами справи.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те., що він приїхав з рейсу з вантажем 22 тони. Машину розгрузили. Він поставив машину та пішов додому. Все було нормально. При заїзді на територію заводу охорона йому нічого не говорила. Потім керівництво заводу сказало, щоб його на територію заводу не пускали. З ним до цього часу не розрахувались за звільнення. Він ніякої шкоди не спричиняв, тому вважає, що відшкодовувати її неповинен.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин

Як встановлено в судовому засіданні згідно наказу генерального директора ПрАТ «ВМЗ» від 19.06.2023 року №65-К-624 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) був прийнятий на роботу в ПрАТ «ВМЗ» з 20.06.2023 року за безстроковим трудовим договором водієм автотранспортних засобів з окладом згідно штатного розпису 8655,00 грн (копія наказу додається).

Між ОСОБА_2 та ПрАТ «ВМЗ» був укладений письмовий трудовий договір від 19.06.2023 року (копія договору в додатку до позову), на підставі якого відповідач виконував свої трудові обов`язки на вантажному автомобілі марки DAF XF 95.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SСНМІТZ модель SPR24 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується наказом розпорядженням № 65-к від 19.06.2023 року, з яким ознайомлений відповідач та копією трудоовго договору від 19.06.2023 року, підписаним відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно пунктів 3.1.6, 3.1.7 трудового договору ОСОБА_2 зобов`язався: дбайливо ставитись та забезпечувати схоронність майна роботодавця, наданого для виконання трудових обов`язків;

вживати заходів для запобіганню шкоди;

негайно повідомляти роботодавця про виникнення обставин, які можуть становити загрозу життю або здоров`ю людей, збереженості майна, нормальному виконанню роботи, що підтверджується копією трудового договору.

Судом також встановлено, що 02.10.2023 року близько 17:10 години при прибутті ОСОБА_2 на вантажному автомобілі до колісно-роликової дільниці ПрАТ «ВМЗ» під розвантаження, стропальник товариства ОСОБА_3 , який здійснював розвантаження, попередив водія ОСОБА_2 про те, що в районі середнього колеса напівпричепа було чутно різкий запах горілої гуми. На що водій ОСОБА_2 відповів, що то так треба, проігнорував зауваження ОСОБА_3 та продовжив рухатись автомобілем по території товариства після розвантаження на відрізку ще близько 150 метрів.

Внаслідок дій та бездіяльності ОСОБА_2 відбулося безперервне абразивне тертя покришки заблокованого колеса середньої пари коліс напівпричепа вантажного автомобіля об асфальтне покриття території заводу, результатом якого стало пошкодження покришки GENTIRE GT825 (причіпна) 385/65 до стану непридатного для подальшої експлуатації.

Даний факт підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює стропальником в ПрАТ « Верхньодніпровський машинобудівний завод». 02.10.2023 року він розвантажував транспортний засіб, на якому приїхав відповідач. При розвантаженні автомобіля він відчув в другому ряді напівпричепа запах резини, що могло свідчити про блокування коліс. Такі випадки бували з цим автомобілем. Тоді при розгрузці автомобіля відбувався його ремонт. Він повідомив про це водія, але водій на його попередження не відреагував. Та після вигрузки автомобіля відігнав транспортний засіб на місце стоянки. Зранку побачили продольний слід колеса, який був від місця розгрузки автомобіля до його стоянки. В той день інших транспортних засобів, які заїжджали, виїжджали з території заводу не було. В рейсі була, та заїжджала і розвантажувалась лише одна заводська машина, якою керував відповідач. Пошкодження було документально зафіксоване. Він особисто бачив це пошкодження та в подальшому приймав участь у заміні «резини». Також йому відомо, що наступного дня відповідач звільнився з заводу, але він нічого не говорив про звільнення при розвантаженні його автомобіля.

Також факт пошкодження шини автомобіля підтверджується наступними доказами:

- службовою запискою від 03.10.2023 року № 3.3-03/10 керівником структурного підрозділу ОСОБА_4 ;

- актом обстеження вантажного автомобіля марки DAF XF 95.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SСНМІТZ модель SPR24 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від 03 жовтня 2023 року, в якому зафіксовано, що водій зазначеного автомобіля не звернув увагу на поломку колеса напівпричепа у вигляді повного блокування обертального руху одного колеса середньої пари коліс, та продовжував рухатись по території заводу ;

б) замірами висоти непопошкодженої частини протектора на трьох різних місцях покришки середнього колеса напівпричепа, виведений середній показник актуальної висоти проектора, та порівняно його розмір зі стартовою висотою протектора;

в) розрахунком розміру матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 з урахуванням фактичних витрат товариства на придбання нової покришки;

д) фотознімками наслідків пошкодження;

Таким чином факт спричинення шкоди відповідачем знайшов своє підтвердження наданими належними та допустимими суду доказами, оскільки відповідач, як водій транспортного засобу, зобов`язаний був слідкувати за його технічним станом. Крім того водія було повідомлено про запах гуми і можливе блокування коліс, але водій дане попередження до уваги не прийняв та здійснив рух транспортним засобом по території заводу. Хоч повинен був доповісти про наявну поломку своєму керівництву, а у випадку такої неможливості, в зв`язку із закінченням робочого дня, залишити автомобіль на місці вигрузки та наступного дня вжити заходів щодо його ремонту.

Доводи відповідача про те, що він ніякої шкоди не вчиняв. А пошкодити покришку автомобіля за ніч міг будь-хто, суд вважає безпідставними та будь-якими доказами не доведеними. Оскільки доказів того, що автомобіль вночі виїжджав за територію заводу не надано. З наданих фотознімків чітко вбачається слід гальмування колеса по території заводу до місця його стоянки лише в одному напрямку. Крім того територія заводу охороняться і будь-яких проникнень на територію заводу та дій стосовно автомобіля не зафіксовано. Факт винної поведінки відповідача підтверджується і тим, що наступного дня відповідач звільнився з роботи, хоч до того наміру про звільнення не виражав.

Тому дані пояснення відповідача розцінюються судом як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України - Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

В відповідно до ч. 2 ст. 131 КЗпП України - Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КЗпП України - За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Розмір спричиненої шкоди підтверджується наданими суду доказами:

-розрахунком спричиненої шкоди;

- видатковою накладною від 20.06.2023 року №71154 та прибутковим ордером на товари від 23.06.2023 р. №509, згідно яких товариством було придбано шини з аналогічним маркуванням 385/65 R22, 5-20 ТL Nео Аllroads Т2 АЕOLUS за ціною 10450,00 грн за штуку;

- накладною-вимогою ПрАТ «ВМЗ» на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 10.10.2023 року №55, згідно якої з центрального складу товариства було передано до транспортної дільниці товариства одну шину з аналогічним маркуванням;

- квитанцією ФОП ОСОБА_6 від 11.10.2023 року про оплату ПрАТ «ВМЗ» за послуги шиномонтажу вказаної шини з аналогічним маркуванням в сумі 750,00 грн.

Відповідно до наданої суду довідки про розмір середнього заробітку відповідача встановлено, що середній заробіток ОСОБА_2 , за останні два повні робочі місці складає 9676.04 грн.

Розмір спричиненої шкоди склав - 8 736 грн. 60 коп.

Тобто розмір спричиненої шкоди не перевищує розміру середнього заробітку відповідача та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КЗПП України - Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Проте як вбачається з матеріалів справи, відповідач наступного дня після спричинення шкоди звільнився з роботи. Подія спричинення шкоди відбулась на початку місяця. Розмір нарахованих відповідачеві нарахувань при звільненні є меншим від розміру спричиненої шкоди. Тому відшкодувати спричинену шкоду на підставі розпорядження роботодавця шляхом відрахування із заробітної плати відповідача, позивач позбавлений можливості.

В добровільному порядку позивач відшкодувати спричинену шкоду відмовляється, хоч позивачем вживались заходи щодо вирішення цього питання в добровільному порядку, що підтверджується копіями електронних сторінок розділу «Історія дзвінків» мобільного телефону працівника відділу кадрів ПрАТ «ВМЗ» від 03.10.2023 р. на телефон ОСОБА_2 НОМЕР_3 ;від 04.10.2023 р. на телефон відповідача 0979534630; від 05.10.2023 р. на телефон відповідача 0979534630;від 06.10.2023 р. на телефони відповідача 0979534630 та НОМЕР_4 ;від 19.10.2023 р. на телефон відповідача 0979534630.

Доводи відповідача, що позивачем не здійснений з ним розрахунок при звільненні суд вважає такими, що не відносяться до предмету даного спору, оскільки це зовсім інші правовідносини і відповідач не позбавлений можливості вирішити їх шляхом подання відповідного позову до позивача .

Відповідно до ч. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню понесені с удові витрати в сумі 2 684.00 грн., на відшкодування понесених с удових витрат по сплаті стягненню судового збору.

Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги запозовом приватного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівнийзавод» до ОСОБА_2 провідшкодування матеріальної шкоди,заподіяної працівником при виконанні трудовихобов`язків задовольнити.

Стягнутиіз ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь приватного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод», код ЄДРПОУ 05749336, юридична адреса 51600 вул. Європейська (раніше Гагаріна), 23 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, матеріальну шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків в сумі 8 653 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 17 коп.

Стягнути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь приватного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод», код ЄДРПОУ 05749336, юридична адреса 51600 вул. Європейська (раніше Гагаріна), 23 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, 2684.00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2024 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 27.05.2024 року

Дата набрання законної сили: 25.06.2024 року