Ухвала

від 21.05.2024 по справі 461/1274/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/1274/24

Провадження № 4-с/461/15/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року. м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засіданняПахолко Д.О.,

представника заінтересованих осіб адвоката Кусого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дібровна 6» на постанову старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко Олени Олегівни від 09.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження №71978693 та дії старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко Олени Олегівни, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дібровна 6» звернулося до суду із скаргою на постанову старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко Олени Олегівни від 09.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження №71978693 та дії старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко Олени Олегівни, зобов`язання до вчинення дій.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.05.2023 року Львівським апеляційним судом прийнято постанову у справі №461/2812/22, якою до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Дана постанова була пред`явлена до примусового виконання до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 08.06.2023 року старшим державним виконавцем Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 71978693), якою відкрито виконавче провадження з виконання постанови №461/2812/22, ухваленої 11.05.2023 року Львівським апеляційним судом. 07.02.2024 року на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" надійшла постанова старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. від 09.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження. Даною постановою закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови №461/2812/22 ухваленої 11.05.2023 року Львівським апеляційним судом, припинено чинність арешту майна божника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. При винесені даної постанови державний виконавець керувався вимогами п.9 частини першої статті 39, ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження". В даній постанові зазначено, що актом державного виконавця від 09.06.2023 року встановлено, що при виході на територію за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 зі слів орендаря квартири власниці ОСОБА_1 перебуває за кордоном в США, що унеможливлює ознайомити боржника з постановою Львівського апеляційного суду №461/2812/22 від 11.05.2023 року. Постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано на адресу боржника вказану у виконавчому документі. ОСББ "Дібровна 6" вважає постанову старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. про закінчення виконавчого провадження від 09.06.2023 року та дії державного виконавця щодо її постановлення неправомірними. Скаржник зазначає, що державний виконавець не довів до відома боржника ОСОБА_1 змісту резолютивної частини постанови Львівського апеляційного суду від 11.05.2023 року, що свідчить про те, що фактичного виконання в повному обсязі постанови Львівського апеляційного суду від 11.05.2023 р., як виконавчого документа, здійснено не було. Таким чином, ОСББ «Дібровна» вважає, що підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження також не було. Скаржник зазначає, що старший державний виконавець Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О., протиправно винісши постанову про закінчення виконавчого провадження від 09.06.2023 року, не виконала постанови про забезпечення позову та своїм протиправними діями порушила права ОСББ "Дібровна 6", за заявою якого й були вжиті судом заходи забезпечення позову. Тому просить позов задовольнити.

Представниці скаржника скаргу підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах скарги та просили таку задовольнити. Ум останнє судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не поідомили, клопотань про відкладення судоовго засідання до суду не надходило.

Старший державний виконавець Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Представник заінтересованих осіб, боржників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Кусий А.В. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, просить відмовити в задоволені скарги. Зазначив, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акту виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення, то направлення особі даної постанови в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» вважається належним ознайомленням з судовим рішенням. Заборона вчиняти певні дії не тотожна арешту майна. Про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій виконавець доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення. Отже ні арешт, ні інші заходи примусового виконання рішення при виконанні рішень такого типу не застосовуються, а тому не порушують прав скаржника. Також просить стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12 000, 00 грн. та на користь ОСОБА_2 9000, 00 грн. витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.2ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Тому суд на підставі ч.2 ст. 450 ЦПК України здійснює розгляд скарги у відсутності учасників, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення скарги, зважаючи на наступне.

Згідно з ст. 55Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 ст. 383 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львові від 18.01.2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" до Львівської міської ради, ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про визнання частково недійсними та скасування ухвал Львівської міської ради, скасування державної реєстрації та припинення права власності.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.05.2023, року апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" задоволено частково. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2023 року скасовано. Заяву задоволено частково. До набрання законної сили рішення суду у даній справі заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вимог відмовлено.

Дана постанова була пред`явлена до примусового виконання до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

08.06.2023 року старшим державним виконавцем Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 71978693), якою відкрито виконавче провадження з виконання постанови №461/2812/22, ухваленої 11.05.2023 року Львівським апеляційним судом.

Постановою старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. від 09.06.2023 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови №461/2812/22 ухваленої 11.05.2023 року Львівським апеляційним судом, припинено чинність арешту майна божника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. В даній постанові зазначено, що актом державного виконавця від 09.06.2023 року встановлено, що при виході на територію за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 зі слів орендаря квартири власниці ОСОБА_1 перебуває за кордоном в США, що унеможливлює ознайомити боржника з постановою Львівського апеляційного суду №461/2812/22 від 11.05.2023 року. При винесені даної постанови державний виконавець керувався вимогами п.9 частини першої статті 39, ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження".

07.02.2024 року на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дібровна 6" надійшла постанова старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. від 09.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 11 травня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з п.11 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Аналогічне право сторони виконавчого провадження визначено ст.447 ЦПК України, відповідно до якої сторона виконавчого провадження має право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) неправомірними і зобов`язує державного виконавця усунути порушення.

Згідно з ст.ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що скаржником оскаржують ся рішення та дії старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко О.О. щодо виконання постанови Львівського апеляційного суду від 11.05.2023 року, однак дана постанова є скасованою постановою Верховного суду від 06.03.2024 року та відповідно не підлягає до виконання, тому вимога скаржника є необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити за безпідставністю вимог.

Окрім цього, згідно з ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані з правничою допомогою адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім цього, за ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Встановлено, що до матеріалів справи представником заінтересованих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 долучено копії ордерів про надання правової допомоги; рахунок №1 від 16.04.2024 року за правничі послуги, що надані на підставі договору про надання правової допомоги №26-02/24 від 26.02.2024 року згідно з яким ОСОБА_1 надано правову допомогу вартість послуг адвоката становить 12000, 00 грн.; акт прийому-передачі виконаних робіт наданих послуг ОСОБА_1 від 16.04.2024 року; рахунок №1 від 16.04.2024 року за правничі послуги, що надані на підставі договору про надання правової допомоги №16-02/24 від 19.02.2024 року згідно з яким ОСОБА_2 надано правову допомогу вартість послуг адвоката становить 9000, 00 грн.; акт прийому-передачі виконаних робіт наданих послуг ОСОБА_2 від 16.04.2024 року;

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заінтересованим особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано відповідну професійну правничу допомогу, заявлені витрати в розмірі 12000,00 грн. та 9000, 00 грн. є сумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що заяву представника заінтересованих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу слід задовольнити та стягнути з скаржника на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн., та на користь ОСОБА_2 9000, 00 грн., тобто суми які є сумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Керуючись ст.ст.447,453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дібровна 6» на постанову старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко Олени Олегівни від 09.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження №71978693 та дії старшого державного виконавця Галицького відділу виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радченко Олени Олегівни, зобов`язання до вчинення дій відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дібровна 6» на користь ОСОБА_2 9000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дібровна 6» на користь ОСОБА_1 12000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Повний текст ухвали проголошено 24.05.2024 року о 15 год. 40 хв.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.Р. Юрків.