Рішення

від 24.05.2024 по справі 587/670/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/670/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Хотінської селищної ради Сумського району про визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

В И Р І Ш И В:

Представник позивача звернулась до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що позивач і відповідач мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між батьками дитини розірваний. Дитина проживає і зареєстрований разом з батьком в АДРЕСА_1 . Мати дитини у 2022 році виїхала за кордон, з того часу не цікавить життям сина та майже не допомагає. Позивач офіцйно працевлаштований, має стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи, створив всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини. За весь час спільного проживання з дитиною позивач забезпечує усі потреби сина , асаме щодо підготовки до шкоди, відвідування гуртків та медичного обслуговування. Просила визначити місце проживання дитини з батьком та встановити факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

06 травня 2024 року від представника відповідача адвоката Сумцова Є.С. надійшла письмова заява про визнання позовних вимог у повному обсязі, просив справу слухати без їх участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, направи до суду заяву про розгляд справи без їх участі, при вирішенні позову покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В суді встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( а.с.16) .

Рішенням Сумського районного суду Сумської області № 587/3518/23 від 03 січня 2024 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано ( а.с.11).

Згідно довідки № 148-02/34 від 04.03.2024 року виданої Хотінською селищною радою Сумського району позивач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_4 , 2012 р.н., та матір`ю ОСОБА_5 , 1954 р.н ( а.с.12)

Відповідно до довідки № 01-1927 від 08.02.2024 року виданої Хотінським ліцеєм Хотінської селищної ради Сумського району ОСОБА_4 дійсно навчається у 6 класі даного ліцею ( а.с.13).

Згідно довідки № 01-19/95 від 04.03.2024 року виданої Хотінським ліцеєм Хотінської селищної ради Сумського району учень 6 класу ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття у ліцеї. Дитина завжди охайна та доглянута. Батько та бабуся учня спілкуються з педагогами, які навчають хлопця, цікавляться шкільним життям дитини. Мати, ОСОБА_3 , контакту із ліцеєм, де вчиться дитина не підтримує, із вчителями не спілкується.( а.с.14)

Відповідно до характеристики № 01-19/28 від 08.02.2024 року виданої Хотінським ліцеєм Хотінської селищної ради Сумського району учня 6 класу ОСОБА_4 , хлопець у школі зарекомендував себе старанним, сумлінним, дисциплінованим, працелюбним, уважним учнем. ( а.с.15)

Згідно довідки без номеру від 25.01.2023 року позивач ОСОБА_2 працює у ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» за професією електрогазозварювальник 4 розряду з 09.02.2021 року і по теперішній час. Працює на будівельних роботах з відновлення об`єктів критичної інфраструктури Харківської області для забезпечення руху та задоволення першочергових потреб Збройних Сил України, населення, що були зруйновані рашистськими окупантами у 2022 році ( а.с.18,19, 20).

Відповідно до характеристики № 156-02/34 від 05.03.2024 року виданої виконкомом Хотінської селищної ради Сумського району компрометуючих матеріалів на ОСОБА_2 виконком селищної ради не має ( а.с.21)

Медична декларація на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підписана батьком дитини ОСОБА_2 ( ( а.с.22).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 родина повністю забезпечена для проживання та виховання неповнолітньої дитини. ( а.с.23).

Відповідно до висновку № 7 від 14.02.2024 року про визначення місця проживання дитини служби у справах дітей Хотінської селищної ради проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 в смт.Хотінь на даний час є доцільним ( а.с.24)

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перетнула державний кордон України в пункті пропуску Шегині 31 травня 2023 року о 19-35 годині на виїзд з України ( а.с.42)

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_3 виїхали з України вже давно, з дитиною не спілкується, вихованням та утриманням дитини займається батько.

Суд наголошує, що згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).

Вирішуючи питання про визначення місця проживання неповнолітньої дитини суд буде керуватись її «якнайкращими інтересами»

Отже, статтями 141, 155 Сімейного кодексу України (далі СК) передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі статтею 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до статті 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В даних правовідносинах суд звертає увагу на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема батько дитини займається вихованням дитини, в них дуже добрі та доброзичливі відносини. А також думку матері, яка не заперечує проти позову виходячи з інтересів дитини, оскільки син хоче проживати з батьком.

Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не позбавляє відповідача можливості приймати участь у вихованні дитини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи, виходячи з необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини, приймаючи до уваги те, що служба у справах дітей Хотінської селищної ради Сумського району вважає можливим визначити місце проживання малолітньої дитини сторін з батьком, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визначення місця проживання дитини з позивачем.

Що стосується вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитину, суд виходе з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Однією з категорій справ окремого провадження є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявником у заявленій вимозі про встановлення факту не доведено ту обставину, що від визначення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення.

Згідно із ч.6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Із вищенаведеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, лише в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Наведені заявником обставини, що малолітня дитина: ОСОБА_4 , 2012 року народження, проживає разом із ним, що він повністю забезпечує дитину, піклується про нього, не свідчить про самостійне виховання та утримання ним дитини.

Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання сина, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Суд не вважає достатньою підставою для задоволення заяви про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини факт подання представником відповідача - матері дитини ОСОБА_3 заяви, в якій вони підтримують вказану заяву в повному обсязі, оскільки згідно норм Сімейного кодексу сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14), сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 1, 4 ст. 15), мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153), відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.3, 4 ст. 155).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 14, 15, 141, 150, 151, 153, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. ст. 10, 12, 265, 293, 315-319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині позовних вімог відмовит за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко