Ухвала

від 20.05.2024 по справі 757/22252/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22252/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні клопотання Заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва до судовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

08.09.2022 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження - Заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва до судовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.

У судове засідання прокурор з`явився, подав заяву про розгляд даного питання без фіксування технічними засобами, вимоги підтримав.

Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судове засідання з`явився подав заяву про розгляд даного питання без фіксування технінчимни засобами та просив відмовити в задоволенні клопотанні.

Окрім цього, представником володільця майна були подані письмові заперечення, в яких останній зазначив, що ОСОБА_6 , будучи зареєстрованим власником корпоративних прав ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» (ЄДРПОУ 31748967), звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року у справі №757/17257/23-к. За результатами розгляду вказаного клопотання ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року у справі 757/16869/23 вказаний арешт скасовано як незаконний та необгрунтований.

Так, 09 травня 2024 року, після приїзду ОСОБА_4 в Україну, останній повернуто корпоративні права ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» (ЄДРПОУ 31748967), що становить 100% статутного капіталу Товариства, відповідний договір купівлі-продажу складено у присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 . У той же день ОСОБА_4 , реалізуючи свої конституційні права, будучи власницею, здійснила відчуження 100 % відсотків корпоративних прав ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» гр. ОСОБА_8 .

Таким чином, станом на 09 травня 2024 кінцевим власником корпоративних прав ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» (ЄДРПОУ 31748967) є законний набувач ОСОБА_8 .

Відтак, адвокат просив відмовити в задоволенні клопотання.

Інші учасники, які викликались в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що неприбуття сторін, у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000554 від 29.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений час, невстановлені особи, маючи на меті заволодіти нерухомим майном Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ КЛУБ» (ЄДРПОУ 31748967) (далі - ТОВ «РОЯЛ КЛУБ»), одноособовим власником якого являється ОСОБА_4 , у вигляді майнового комплексу загальною площею 709,5 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечили виготовлення підробленого паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 .

Так, органом досудового розслідування встановлено, що 29.08.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчила акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «РОЯЛ КЛУБ», згідно якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_9 прийняв 100 % частки у статутному капіталі вказаного Товариства.

31.08.2022 власником TOB «РОЯЛ КЛУБ» на підставі рішення реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району ОСОБА_11 став ОСОБА_9 .

Одночасно встановлено, що 24.02.2022 ОСОБА_4 виїхала за межі України та до теперішнього часу не заїжджала на територію України.

Разом із зазначеним під час допиту ОСОБА_9 було встановлено, що останній станом на дату підписання акту перебував в інфекційній лікарня міста Харкова та до Києва у липні-вересні 2022 року не приїжджав. Також під час допиту під час пред`явлення ОСОБА_9 акту останній повідомив, що підпис поставлений у акті від його імені не його.

Враховуючи зазначене, можна стверджувати, що реєстрація прав на 100% статутного фонду ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» відбулася на підставі підробленого акту прийому-передачі нібито укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 (номер в реєстрі нотаріуса №4034, №4035 від 29.08.2022).

Відомості у внесені до вказаного акту прийому-передачі являються не правдивими, оскільки ОСОБА_4 не могла його підписати 29.08.2022, у зв`язку із перебуванням за межами України, а ОСОБА_9 протягом липня-вересня перебував на території Харківської області. Довіреностей на право вчинення від її імені таких дій - ОСОБА_4 не видавала.

Далі, 19.09.2022, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за довіреністю від імені ОСОБА_9 (№136, посвідчена 19.09.2022), передав право власності на корпоративні права ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30.11.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 , на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 23.11.2022, поданої ОСОБА_13 , провела державну реєстрацію права власності ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При вказаній реєстрації адреса « АДРЕСА_2 » на підставі довідки про адресу від 30.11.2022, виданої ФОП ОСОБА_15 .

Так, прокурор вказує, що 08.02.2023 ОСОБА_13 було відчужено право на 100% статутного капіталу ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Реєстрація вказаних змін у складі власників ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» проведена з державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради ОСОБА_16 .

Враховуючи викладене, в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що невстановлені особи, використовуючи підроблені документи, шахрайським шляхом заволоділи майновим комплексом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Наразі виникла необхідність в накладенні арешту на статутний капітал та корпоративні права ТОВ «РОЯЛ КЛУБ» для збереження речових доказів, так як існує реальна загроза неправомірного втручання в реєстр, шляхом внесення змін до реєстраційних справ зазначених Товариств особами причетними до вчинення кримінальних правопорушень.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

З врахуванням встановлених обставин, під час розгляду клопотання встановлено, що корпоративні права, на які просив накласти арешт прокурор були відчужені іншій особі.

Відтак, на думку слідчого судді, підстави для арешту є необгрунтованими, оскільки майно є відчужене іншій особі саме потерпілою особою, а тому в контексті звернення даний арешт є неактуальним, необгрунтованим та мета, з якою звернувся прокурор, є недоведеною.

Таким чином, клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва до судовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1