Постанова

від 26.01.2007 по справі 46/484-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/484-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста  КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б     тел. 230 31 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2007 р.                                                Справа № 46/484-А  

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ексімбуд”

До Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва   

Провизнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень

                                                                                              Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

Від позивачаТрунілін М.О. —представник за довіреністю від 20.10.2006 р. № 20, Марінченко О.О. — представник за довіреністю від 20.10.2006 р. № 24

Від відповідачаШепілов О.О. —представник за довіреністю від 30.12.2005 р. № 11908/9/10-107

26.01.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 23.03.2006 р. за № 0000641703/0, № 0000631703/0, від 05.06.2006 р. № 0000641703/1, № 0000631703/1, від 08.08.2006 р. № 0000641703/2, № 0000631703/2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 46/484-А, розгляд справи призначено на 24.11.2006 р.

25.10.2006 р. від позивача до суду надійшли письмові доповнення до позовної заяви № 16 від 16.10.2006 р., відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю “Ексімбуд” просить суд визнати недійсними окрім податкового повідомлення-рішення від 23.03.2006 р. № 0000641703/0 та № 0000631703/0 рішення № 0000641703 та № 0000631703/3 від 18.10.2006 р., що винесені відповідачем за результатами розгляду скарг позивача.

24.11.2006 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.12.2006 р.

25.12.2006 р. розгляд справи не відбувся з огляду на перебування на лікарняному судді Шабуніна С.В., в  провадженні якого перебуває справа № 46/484-А, у зв'язку з чим судове засідання було перенесено на 26.01.2007 р., про що сторін повідомлено повісткою про виклик.  

Під час судового розгляду справи представники позивача заявлені вимоги підтримали та  просили визнати недійсним оскаржувані рішення, з підстав, вміщених у позовній заяві. Так, позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем податок з доходів фізичних осіб перераховувався своєчасно, а відтак нарахування пені за несвоєчасне перерахування прибуткового податку, податку з доходів фізичних осіб є неправомірним. Рішення прийняті відповідачем безпідставні.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву, його представники у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем в порушення п.п.9.3.2 п.9.3 ст.9, п.п.9.3.3 п.9.3 ст.9, п п.9.3.4 п.9.3 ст.9, пп.9.3.5 п.9.3 ст.9 Закону не утриманий податок з доходів фізичних осіб з дивідендів нарахованих позивачем та отриманих засновниками підприємства (Наровило В.М., Панченко Е.Ю.) у 2004 році.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну перевірку ТОВ „Ексімбуд” (ЄДРПОУ 31483262) , акт №141/1-23-05-31483262 від 21.03.2006р., за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2006р. за №0000641703/0, №0000631703/0. За результатами перевірки встановлено, шо позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з дивідендів нарахованих позивачем та отриманих засновниками підприємства (Наровило В.М., Панченко Е.Ю.) у 2004 році.

З висновками, викладеними в акті перевірки, а також з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень суд погоджується, виходячи з наступного:

Згідно рішення зборів засновників Позивача (протокол №27 від 31.01.04р) було прийняте рішення  нарахувати дивіденди за 3-й квартал 2003р. у сумі 1000000,00грн.    Рішенням  зборів засновників (протокол №28 від 21.06.04р.) вирішено сплатити дивіденди за 3-й квартал 2003р. у сумі 500000,00грн. (нараховані згідно протоколу №27 від 31.01.04р) у періоді з 21.06.04р по 24.06.04р., які фактично виплачені 24.06.04р. (дані наведені у додатку №1). У довідці по формі №1ДФ Позивачем нарахування дивідендів у 3 кварталі 2003р. не відображено.

Рішенням  зборів засновників (протокол №30 від 27.09.04р.) вирішено сплатити дивіденди за 2003р. у сумі 686000,00грн., які нараховані згідно (протокол №27 від 31.01.04р.) у періоді з 27.09.04р. по 30.09.04р., які фактично виплачені 30.09.04р.

Позивач не надавав податковий розрахунок резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб відповідачу по дивідендам, які отримані у 2004р. згідно Наказу ДПА України від 04.12.2003р. №586.

Судом встановлено, що додатки, які додані до позовної заяви позивачем, не відповідають документам, що були використані під час проведення перевірки відповідачем, що підтверджено наданими належним чином засвідченими копіями документів, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме: пп.1.2. ст.1 дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно пп..»б»п.1.3. ст.1 Закону, дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

У відповідності до пп.1.15. ст.1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пп.2.1. ст.2 Закону передбачено, що платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи

Відповідно до пп.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Оподаткування дивідендів здійснюється у відповідності до положень п.9.3. ст.9 Закону.

В свою чергу пп.9.3.2. п.9.3 ст.9 Закону визначено, що податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав.

Пп.9.3.3. п.9.3 ст.9 закону передбачено, що резидент що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими законом.

Дивіденди, в розумінні пп.9.3.4. п.9.3 ст.9 Закону, які нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є фізичною або юридичною особою, підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Доходи згідно пп.9.3.5. п.9.3 ст.9 Закону кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Пп.20.3.2. п.20.3 ст.20 Закону закріплено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Сіл зазначити, що згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме: ст. 10 про Порядок перерахування податку до бюджету, то Підприємства, установи i організації усiх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Зазначені юридичні i фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.

Чеки на отримання коштів для виплати належних громадянам сум приймаються установами банків тільки за умови пред'явлення платіжного доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.

Юридичні i фізичні особи, які не мають рахунків в установах банків, а також ті, що виплачують заробітну плату з виручки від реалізації продукції i надання послуг, перераховують утримані суми податку до бюджету через установи банків наступного дня після виплати належних громадянам сум.

Забороняється сплата податку із доходів громадян за рахунок коштів підприємств, установ i організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських підприємств. Колективні сільськогосподарські підприємства, включаючи риболовецькі колгоспи, суми прибуткового податку сплачують за рахунок прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні підприємства, за ставками відповідно до чинного законодавства.

Суми податку, не утримані або утримані не повністю з працюючих громадян, стягуються підприємствами, установами i організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до повної сплати заборгованості.

Не утримані або утримані не повністю суми прибуткового податку з громадян, що звільнилися, сплачуються підприємствами, установами i організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за рахунок власних коштів.

Стягнення заборгованості прибуткового податку з громадян провадиться відповідно до чинного законодавства.

Зайво утримані суми податку повертаються платникові або зараховуються до сплати майбутніх платежів за його заявою.

Відповідно до ст. 21 Декрету визначено відповідальність за порушення норм цього Декрету, а саме:

1. Відповідальність платників податку за порушення норм цього Декрету визначається відповідним законом.

2. За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

У відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем визначено позивачу розмір пені згідно пп.16.4.1. п.16.4. ст.16 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно пп.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

На підставі аналізу наведених вище законодавчих норм чинного законодавства, суд доходить висновку про правомірність донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачу.

Вiдповiдно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести тi обставини, на яких rpунтуються iї вимоги та заперечення, кpiм випадкiв, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згiдно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомiрностi свого рішення, дiї чи бездiяльностi покладається на вiдповiдача, якщо вiн заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про те, що позовнi вимоги не задоволенню  не підлягають.

Виходячи з положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 20,40 грн., як за шість позовних вимог,  покладаються на відповідача.  Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою у встановленому законодавством порядку.  

На підставі викладеного вище, та керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження в десятиденний термін, в двадцятиденний термін після подачі заяви може бути подано апеляційну скаргу. Апеляційна скарга може бути подана в десятиденний термін без попереднього подання заяви.

Суддя                                                                                                                С.В. Шабунін  

Дата виготовлення у повному обсязі: 16.03.2007 р.

26.01.07                                                      м. Київ                                     46/484-А                    

За позовом

До

Третя особа

Предмет адміністративного позову

Суддя Шабунін С.В.

                                                                                Секретар судового засідання