Постанова

від 27.05.2024 по справі 645/4420/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» травня 2024 року

м. Харків

справа № 645/4420/23

провадження № 22ц/818/1952/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс», представник відповідача Орел В. В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року в складі судді Федорової О.В.

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовна заява мотивована тим, що з 06 вересня 2017 року він перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» та на підставі трудового договору працював на посаді головного бухгалтера з оплатою праці відповідно до штатного розкладу.

Вказав, що з 01 березня 2022 року фактичне нарахування та виплата заробітної плати йому не здійснювалася, хоча він продовжував працювати на посаді головного бухгалтера товариства та виконувати покладені на нього посадові обов`язки.

Зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс» фактично продовжувало вести господарську діяльність та отримувало прибуток, однак відповідач відмовляється нараховувати та виплачувати йому заробітну плату з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року в розмірі 120700,00 грн.

Крім того, відповідачем не нараховано та не виплачено йому компенсацію за невикористану відпустку за період з 06 вересня 2017 року по 31 липня 2023 року на суму 25 984,58 грн.

Вказав, що 12 липня 2023 року він надіслав на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням, яку товариством отримано 17 липня 2023 року. При цьому, до 31 липня 2023 року він продовжував працювати на посаді головного бухгалтера та виконувати покладені на нього обов`язки. Станом на 09 серпня 2023 року його не повідомлено про звільнення.

Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року та компенсації за невикористану відпустку за період з 06 вересня 2017 року по 31 липня 2023 року в сумі 146684,58 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року в сумі 116 437,95 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 787,76 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказав, що з 25 лютого 2022 року за розпорядженням директора діяльність товариства призупинено через оголошення воєнного стану, неможливість забезпечення безпеки працівників, відсутність організаційних та технічних умов для виконання роботи. Наказом директора від 25 березня 2022 року призупинено дію трудового договору з працівниками на час воєнного стану, зокрема з позивачем, і припинено нарахування заробітної плати. Про вказаний наказ позивач повідомлений, однак його не оскаржував. Відшкодування заробітної плати на час призупинення дії трудового договору покладається на державу, що здійснює збройну агресію. Місцезнаходженням товариства є м. Харків, яке з 24 лютого 2022 року перебуває під обстрілами та знаходиться у зоні бойових дій. Товариство у зв`язку з бойовими діями не виконувало основні виробничі функції та не мало доходу за 2022 рік, отже виникли обставини, що виключають можливість надання роботодавцем роботи і її виконання позивачем. Залучення працівників до роботи у дистанційному режимі не є обов`язком товариства. Наказом від 24 липня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням. Тож нарахування заробітної плати по 31 липня 2023 року є безпідставним. Перед звільненням позивача призначено позапланову інвентаризацію цінностей, для проведення якої ОСОБА_1 не прибув та не повернув первинні бухгалтерські документи, ноутбук і програмне забезпечення. Він не уповноважував ОСОБА_1 у період з 25 березня 2022 року по 31 липня 2023 року виконувати будь-яку роботу, подавати звітність тощо. Позивач робив це за власною ініціативою. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки він не оскаржив наказ про призупинення дії трудового договору та не просив зобов`язати нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 149/1089/22, в якій заявлені інші позовні вимоги.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено факту призупинення дії трудового договору з позивачем, обставин неможливості у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а також не доведено, що позивач не виконував своїх посадових обов`язків протягом спірного періоду, та не спростовано наданих ОСОБА_1 письмових доказів на підтвердження виконання ним своїх трудових обов`язків, тому наявні підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу суму середньої заробітної плати за вказаний в позові період. У задоволенні вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку відмовлено.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 06 вересня 2017 року перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис», що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу (а. с. 8-9 том 1).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що ОСОБА_1 отримав заробітну плату від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» за січень та лютий 2022 року в сумі по 7 100,00 грн. З березня 2022 року нарахування та виплата заробітної плати не здійснювалась (а. с. 13-16 том 1).

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» Мангасаряна А.А. № 1-К від 25 березня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану» на період активних бойових дій з 25 березня 2022 року призупинено дію трудового договору із працівниками згідно з додатком. Наказано бухгалтеру ознайомити з цим наказом кожного працівника, зазначеного в додатку, та на період призупинення дії трудового договору припинити нарахування заробітної плати (а. с. 180 том 1).

Підставою для видачі цього наказу була зазначена стаття 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а також те, що підприємство перебуває в зоні активних бойових дій і неможливо гарантувати працівникам безпеку.

Додатку до вказаного наказу переліку працівників, з якими призупинено дію трудового договору, до матеріалів справи не надано.

З наданих ОСОБА_1 скриншотів вбачається, що він подавав від імені товариства фінансову звітність за 2022 рік, податкові декларації, вів електронне листування (а. с. 92-149 том 1).

12 липня 2023 року ОСОБА_1 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» заяву про звільнення його з посади за власним бажанням, яку отримано директором товариства 17 липня 2023 року (а. с. 10-12,179 том 1).

Після отримання заяви ОСОБА_1 про звільнення наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервис» від 17 липня 2023 року призначено проведення позапланової інвентаризації у зв`язку з його звільненням з 31 липня 2023 року (а. с. 179, 182 том 1).

За змістом статті 43КонституціїУкраїни кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно достатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієїКонституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 цьогоУказу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнятоЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другоюстатті 1Закон України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно достатті 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівникароботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23).

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654 св 23) дійшов висновку, що існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Суд має насамперед з`ясувати, а відповідач довести неможливість надання та виконання роботи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735 св 23), від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897 св 23).

У КЗпП України відсутня норма права, яка б регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України (виплата працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848 св 23), від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23).

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс» належними доказами не підтверджено виникнення з березня 2022 року обставин, які виключали можливість сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто абсолютної неможливості роботодавця надати роботу, а у працівника ОСОБА_1 - її виконувати.

Саме по собі запровадження воєнного стану та місцезнаходження товариства у м. Харкові не свідчить про те, що робоче місце позивача знищене в результаті бойових дій чи передане у розпорядження іншого працівника.

Характер роботи головного бухгалтера не виключає можливості її виконання у дистанційному режимі за наявності для цього технічної можливості та відповідного програмного забезпечення, що ОСОБА_1 фактично і здійснювалось. Товариством не спростовано того, що ОСОБА_1 дійсно виконував обов`язки головного бухгалтера у спірний період.

Незаконні дії відповідача призвели до порушення конституційного права позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.

Посилання Товариства зобмеженою відповідальністю«Дорстройсервіс» на не нарахування заробітної плати у зв`язку з призупиненням дії трудового договору з ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки товариством не доведено як наявність передбачених законом підстав для цього, так і те, що ОСОБА_1 безпосередньо входив до переліку працівників, дію трудових договорів з якими призупинено, адже додатку до відповідного наказу про призупинення дії трудового договору суду не надано. До суду апеляційної інстанції відповідач вказаного додатку також не надав.

Встановивши, що ОСОБА_1 фактично виконував свої посадові обов`язки, однак відповідачем незаконно не нараховувалась та не виплачувалась йому заробітна плата, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 116437,95 грн, що є середнім заробітком позивача за спірний період. Розмір заборгованості сторонами не оскаржується.

Посилання Товариства зобмеженою відповідальністю«Дорстройсервіс» на призупинення діяльності товариства з 25 лютого 2022 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не свідчать про неможливість виконання своєї роботи у віддаленому режимі головним бухгалтером, на якого покладені обов`язки, зокрема, з подання податкової звітності.

Доводи товариства щодо покладення обов`язків на державу, що здійснює збройну агресію, щодо відшкодування заробітної плати на час призупинення дії трудового договору та відсутності повноважень у ОСОБА_1 у період з 25 березня 2022 року по 31 липня 2023 року виконувати будь-яку роботу колегія суддів відхиляє, оскільки підстав та факту призупинення трудового договору з позивачем судом першої інстанції не встановлено.

Твердження відповідача про те, що наказом від 24 липня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням, тож нарахування заробітної плати по 31 липня 2023 року є безпідставним не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідного наказу про звільнення ОСОБА_1 матеріали справи не містять. До того ж, у наказі про проведення інвентаризації зазначено, що ОСОБА_1 буде звільнено саме 31 липня 2023 року.

Посилання Товариства зобмеженою відповідальністю«Дорстройсервіс» на те, що перед звільненням позивача призначено позапланову інвентаризацію цінностей, для проведення якої ОСОБА_1 не прибув та не повернув первинні бухгалтерські документи, ноутбук і програмне забезпечення, не можуть бути також взяті до уваги, оскільки ці обставини не входять до предмету доказування у справі.

Доводи відповідача щодо того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки він не оскаржив наказ про призупинення дії трудового договору та не просив зобов`язати нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, є безпідставними з огляду на недоведеність того, що наказом від 25 березня 2022 року призупинено дію трудового договору саме з ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на те, що суд безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 149/1089/22, в якій заявлені інші позовні вимоги судова колегія відхиляє, оскільки у вказаній справі викладено правову позицію щодо тлумачення норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини. У справі № 149/1089/22 встановлено незаконність призупинення трудового договору з позивачем, тоді як у даній справі взагалі не встановлено, що наказ про призупинення трудового договору стосувався ОСОБА_1 , однак це не свідчить про неможливість посилання суду на відповідну правову позицію щодо правильного застосування норм права у відносинах, пов`язаних з призупиненням трудового договору в умовах воєнного стану.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга Товариства зобмеженою відповідальністю«Дорстройсервіс» не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду в частині відмови у стягненні компенсації за невикористану відпустку, тому в цій частині підстав для перегляду рішення не вбачається.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстройсервіс» - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.