Рішення

від 01.11.2023 по справі 932/850/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/850/22

Провадження № 2/932/250/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., розглянувши в приміщенні суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , третя особа: Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська надійшлапозовна заяваТОВ «ПоршеМобіліті» до ОСОБА_1 ,третя особа:Третя Дніпровськадержавна нотаріальнаконтора Дніпропетровськоїобласті,про стягненнязаборгованості закредитним договором,в якомупредставник позивачапросить врахунок погашеннязаборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ«Порше Мобіліті»станом на15.10.2015р.,що відповіднодо умовукладеного Кредитногодоговору №50007750від 21.02.2013року тавимог чинногозаконодавства становить443470,62грн. звернути стягнення на майно, саме гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 29,0 кв.м., реєстраційний номер майна: 11400306, право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, ВСІ №255712 реєст. №4833, 15.07.2005, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар 1.М. та будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м.): 40,9, житловою площею (кв.м.): 16.2, реєстраційний номер майна 1024934, право власності виникло на підставі договору дарування ВАС №568941 р. № 52, 22.01.2003 посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Логвінова О.А., яке було передане спадкоємцеві ОСОБА_3 у натурі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивач зазначає,що 21.02.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та померлим ОСОБА_2 було укладений Кредитний договір № 50007750, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано кредит для придбання автомобіля VW, модель Golf Team, кузов № НОМЕР_2 з об`ємом двигуна 1598 куб. см., 2012 року випуску. Заявником було надано кредит в розмірі 163645, 50 грн. (сто шістдесят три тисячі шістсот сорок п`ять грн. 50 коп.), що є еквівалентом суми в іноземній валюті 20101, 40 доларів США (двадцять тисяч сто один долар США 40 центів); суму додаткового кредиту розмірі 56969, 50 грн. (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп.), що є еквівалентом сумі в іноземній валюті 5997, 85 доларів США (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять доларів США 85 центів).

Відповідно до умов кредитного договору за користування кредиту було встановлено сплату процентів у розмірі 9, 90 % на рік, які відповідно до п. 2.3 Загальних умов є змінними з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.08.2018 року.

Відповідно до пункту 1.6 загальних умов зобов`язання померлого перед заявником за кредитним договором забезпечено договором застави № 5007750 від 01.03.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Балтаксом І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 240, згідно з умовами якого померлий надав в заставу автомобіль марки VW, модель Golf Team, кузов НОМЕР_2 з об`ємом двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір: синій, що належить йому на праві власності.

У зв`язку із неналежним виконанням померлим умов кредитного договору та порушенням термінів сплати чергових платежів за кредитним договором у померлого виникла заборгованість перед заявником, яка складає 19952, 02 доларів США (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят два долари США 02 цента).

15 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави та задоволення, за рахунок коштів отриманих від реалізації транспортного засобу, грошових вимог заявника до померлого.

На підставі зазначеного виконавчого напису державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Визвілко Т.В. видано постанову від 17.11.2014 року про відкриття ВП № 45478101.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2015 року по справі № 200/572/15 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яке було залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 по справі № 200/572/15, у задоволенні позовних відмовлено, виконавчий напис визнано законним та правомірним.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 помер. Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 872/2015 від 28.12.2015 року щодо майна померлого ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 48409283.

ТОВ «Порше Мобіліті» пред`явило вимоги кредитора до спадкоємців померлого шляхом направлення Претензії кредитора до нотаріуса.

Третя дніпровська нотаріальна контора листом № 812/02-14 від 07.03.2018 повідомила, що станом на 13.02.2018 інформація щодо спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відсутня.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами у грудні 2018 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з заявами про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою.

Позивачем булоподано заявув якійТОВ «ПоршеМобіліті» просилоспадщину,яка відкриласьпісля смерті ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вигляді гаражу, розташованого заадресою: АДРЕСА_1 ,гараж № НОМЕР_1 ,загальною площею29,0кв.м.,реєстраційний номермайна:11400306.Право власностіна якийвиникло у ОСОБА_2 на підставідоговору купівлі-продажу,ВСІ №255712реєст.№4833,15.07.2005,посвідченого приватнимнотаріусом Дніпропетровськогоміського нотаріальногоокругу БондарІ.М.визнати відумерлоюта передатиїї увласність територіальнійгромаді Дніпровського міського ради (Справа № 204/9443/18). За наслідком розгляду зазначеної заяви у справі № 204/9443/18, 25.08.2021 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова 1.А. прийнято рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Порше Мобіліті», заінтересовані особи: територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою, відмовлено. Підставою длявідмови узадоволені заявиТОВ «ПоршеМобшт» сталоте,що намомент смертіПомерлий мешкавразом зісвоєю дружиноюі ОСОБА_3 в силуч.4ст.1268ЦК Українивважається такою,що прийняласпадщину.Також Позивачемподано заявув якійТОВ «ПоршеМобіліті» просилоспадщину,яка відкриласьпісля смерті ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у виглядіБудинку, розташованого заадресою: АДРЕСА_2 ,загальною площею(кв.м.):40.9,житловою площею(кв.м.):16.2,реєстраційний номермайна 1024934.Право власностівиникло напідставі договорударування,ВАС №568941р.№52,22.01.2003посвідченого приватнимнотаріусом Новомосковськогорайонного нотаріальногоокругу ЛогвіноваО.А.визнати відумерлоюта передатиїї увласність територіальнійгромаді Дніпровської міської ради (Справа № 204/9435/18). Станом на дату звернення з цією позовною заявою справу № 204/9435/18 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська - не розглянуто. Таким чином, рішеннням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2021 у справі №204/9443/18 встановлено, що ОСОБА_3 , в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину ОСОБА_2 . У зв`язку із чим, 26.11.2021 року представником позивача направлено ОСОБА_3 . Вимогу від 26.11.2021, якою повідомлено розмір заборгованості померлого та запропоновано протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги задовольнити вимоги кредитора ТОВ «Порше Мобіліті» шляхом сплати одноразового платежу на рахунок позивача. Разом з цим, вимога позивача була проігнорована, заборгованість відповідачем не сплачена. Зазначає, що вимогу направлено позивачем з дотриманням положень ст. 1281 ЦК України, а саме протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини відповідачем. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.

Протокол автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями від 01.02.2022 року справу передано на розгляд судді Кондрашову І.А.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом (повідомлення) сторін.

Представник ОСОБА_1 адвокат Прохода Р.С. подав суду відзив на позовну заяву. В поданому відзиві представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Крім того зазначив, що розмір гонорару адвоката є безпідставний та завищений.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час розгляду справи повідомлена належним чином, представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі відповідача та її представника просить відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив провести розгляд вищевказаної справи без його участі та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Згідно із ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно із ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. ст. 76, 77, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року розглянута з винесенням судового рішення справа № 204/9443/18 за заявою ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання спадщини відумерлою, яким у задоволенні заяви ТОВ «Порше Мобіліті» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 36422974), заінтересовані особи: територіальна громада в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514), третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22-А) про визнання спадщини відумерлою, відмовлено, яке набрало законної сили.

Зазначеним рішенням було встановлено, що 21.02.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 50007750, для придбання автомобіля VW, модель Golf Team, кузов № НОМЕР_2 з об`ємом двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2012.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Порше Мобіліті» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 163645, 50 грн (сто шістдесят три тисячі шістсот сорок п`ять грн. 50 коп), що є еквівалентом суми в іноземній валюті 20101, 40 доларів США (двадцять тисяч сто один долар США 40 центів), а також суму додаткового кредиту розмірі 56969, 50 грн (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп), що є еквівалентом сумі в іноземній валюті 5997, 85 доларів США (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять доларів США 85 центів).

Відповідно до умов кредитного договору за користування кредиту було встановлено сплату процентів у розмірі 9, 90 % на рік, які відповідно до п. 2.3 Загальних умов є змінними з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.08.2018 року.

Відповідно до пункту 1.6 загальних умов зобов`язання померлого перед заявником за Кредитним договором забезпечено договором застави № 5007750 від 01.03.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Балтаксом І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 240, згідно з умовами якого померлий надав в заставу автомобіль марки VW, модель Golf Team, кузов НОМЕР_2 з об`ємом двигуна 1598, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір: синій, що належить йому на праві власності.

15 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави та задоволення, за рахунок коштів отриманих від реалізації транспортного засобу, грошових вимог заявника до померлого.

На підставі зазначеного виконавчого напису державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Визвілко Т.В. видано постанову від 17.11.2014 року про відкриття ВП № 45478101.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2015 року по справі № 200/572/15 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яке було залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області ід 25.05.2015 по справі № 200/572/15, у задоволенні позовних відмовлено, виконавчий напис визнано законним та правомірним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру.

Після смерті ОСОБА_2 . Третьою дніпровською нотаріальною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 872/2015 від 28.12.2015 року щодо майна померлого ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 48409283 зі Спадкового реєстру.

Місцем відкриття спадщини згідно з останнього місця проживання спадкодавця померлого ОСОБА_2 є будинок АДРЕСА_3 .

На момент смерті ОСОБА_2 мешкав за однією адресою разом зі своєю дружиною, таким чином мають місце обставини, які свідчать про прийняття дружиною спадщини після смерті чоловіка шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

До матеріалів заяви не надано доказів щодо письмової відмови ОСОБА_3 від прийняття зазначеної спадщини.

Таким чином, ОСОБА_3 , в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК Українивважається такою, що прийняла спадщину, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з нормоюстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті 1218, 1231ЦК України).

За положеннямист. 1281 ЦК України- спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. ч. 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Аналізстатті 1281 ЦК Українидає підстави для висновку, що строки пред`явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, а тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

В силуст. 1282 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбаченихстаттею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, згідно з п. 1.2. Загальних умов, зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Отже, між Сторонами виникли зобов`язальні правовідносини стосовно надання Відповідачу грошових коштів (кредиту) на умовах зворотності, відплатності, строковості та цільового використання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договоре та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями п. 1.4.2. Загальних умов Сторони погодили, що повернення Кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1. ст. 629 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно,відповіднодо ч. 1 ст. 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.4.3. Загальних умов передбачено, що до 10 числа кожного місяця ТОВ «Порте Мобіліті» надсилає Позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту.

Так, Позивачем, відповідно до п. 1.4.3. Загальних умов, виставлено Позичальнику відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за червень 2014 року - жовтень 2015 року, які, в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору, залишилися несплаченими, внаслідок чого виникла заборгованість.

Порушенням зобов`язання, згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст.1282ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7«Просудову практикуу справахпро спадкування» судам роз`яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченогостаттею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правиламистатті 625 цього Кодексу.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбаченихстаттею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

ЦК Українисеред положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

У постанові від 01.07.2021 у справі № 202/7691/17 Верховний Суд зазначав, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати, зокрема, такі обставини: при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1ст. 1282 ЦК України. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Враховуючи вказаний висновок, в даному випадку відповідач не надав доказів відсутності у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та його вартості. Суд з власної ініціативи докази здобувати не має права та не може покладати доведення вказаних обставин на позивача.

Виходячи з викладеного, зі смертю ОСОБА_2 - позичальника, відносини між ним і кредитором ТОВ «Порше Мобіліті» припинилися, тому зобов`язання по поверненню кредитних коштів у даному випадку включається до складу спадщини і підлягають застосуванню положення ст.1282ЦК України щодо обов`язку спадкоємця ОСОБА_1 задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відомостей про те, що вона відмовився від спадщини матеріали справи не містять.

Суд доходить висновку, що з урахуванням норм матеріального права та представлених доказів, вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» до спадкоємця боржника ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Ч.8 ст.141ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогуце гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституціїпокладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз`яснила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви стороною позивача додано лише ордер та на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Разом з тим, документів, що свідчать про оплату наданих послуг, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ТОВ «ПоршеМобіліті» дійсно понесло витрати на правничу допомогу, а також договору про надання правничої (правової) допомоги, акту про наданні послуги, матеріали справи не містять.

При цьому, при застосуванні правової позиції до даних правовідносин, суд надає пріоритет висновкам, які викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 30000 гривень.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , третя особа: Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Звернути стягнення на майно, саме гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 29,0 кв.м., реєстраційний номер майна: 11400306, право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, ВСІ №255712 реєст. №4833, 15.07.2005, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар 1.М. та будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м.): 40,9, житловою площею (кв.м.): 16.2, реєстраційний номер майна 1024934, право власності виникло на підставі договору дарування ВАС №568941 р. № 52, 22.01.2003 посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Логвінова О.А., яке було передане спадкоємцеві ОСОБА_3 у натурі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36422974, адреса: Україна, 02152. м. Київ, проспект Павла Тичини, 1 -В) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6652 грн. 07 коп.

В частині інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ