Рішення

від 20.05.2024 по справі 210/1501/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1501/24

Провадження № 2/210/851/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 травня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення моральної шкоди заподіяної тяжким ушкодженням здоров`ю позивача під час виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 14 березня 2024 року надійшла вищезазначена позовна заява про стягнення моральноїшкоди заподіяноїтяжким ушкодженнямздоров`ю позивачапід часвиконання трудовихобов`язків(а.с. 1-6). Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 14 березня 2024 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В.

Ухвалою судді від 18 березня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 34).

На виконання вимог ст.178, 191, 278ЦПКУкраїни Відповідачем 06 травня 2024 року подано відзив на позов, який було надіслано на електронну адресу суду.

Позивач, у строк, визначений статтями 199, 278 ЦПК України, з урахуванням ухвали про прийняття позову та відкриття провадження у справі, правом подання відповіді на відзив не скористався.

Сторони в судове засідання не викликались.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України.

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

Позивач зазначає, що з 09.08.1995 по 08.04.2003р. та з 01.11.2005р. по 01.07.2022р. працював на підприємстві відповідача на шахті «Центральна» гірничим майстром з повним робочим днем. У зв`язку з військовим станом в країні позивач був змушений припинити виконувати свої професійні обов`язки і стати біженцем. Зараз позивач має статус ВПО. На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначає, що в останні роки стан його здоров`я почав стрімко погіршуватися. З 2014р. позивач був поставлений на диспансерний облік з приводу ХОЗЛ, а з 2015р. з діагнозом артрит правого плеча. Переїхавши на проживання до м. Кривого Рогу позивач вимушений був звертатися до лікарів, тому що стан його здоров`я постійно погіршувався. На теперішній час я постійно спостерігаєтся та лікуєтся у сімейного лікаря.

Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу установили, що причиною різкого погіршення здоров`я є тривала робота в умовах впливу шкідливих факторів, які призвели до ушкодження здоров`я, отримання професійних захворювань та інших негативних явищ у моєму здоров`ї.

Висновком МСЕК 25.01.2024р. встановлено 50% втрати працездатності та третя група інвалідності - БЕЗСТРОКОВО. Незважаючи на те, що позивач весь час проходив лікування проту його стан здоровя лише погіршувався, позивач весь час відчуває почуття своєї неповноцінності, тому що є додатковим тягарем, який постійно вимагає сторонньої допомоги з боку рідних та оточуючих його людей. Вавжає, що шкода відповідачем заподіяна не тільки йому, а і його сім`ї. Позивач скаржиться, що його тепер постійно турбує задишка після незначного фізичного навантаження, частий кашель з виділенням слизового харкотиння впродовж дня, періодичні утруднення дихання за типом задухи. Вони його турбують по 3-4 рази на тиждень, відчуває важкість та свистячі хрипи у грудях, підвищену втому, головний біль. Також турбують біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, хрускіт в них, утруднення ходи, періодичний біль у поперековому відділі хребта з іррадіацією у нижні кінцівки. Важко виконувати хатні справи з чоловічим втручанням. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. Вважає винним у втраті працездатності відповідача. Позивач просить у відшкодування моральної шкоди стягнути на її користь з відповідача 320 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що будь-яких порушень законодавства про працю та охорону праці відносно позивача з боку підприємства, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання, відповідач не вчиняв. Позивач не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань. Крім того, не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, могли б призвести до виникнення професійного захворювання. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 знаходився з 09.08.1995 по 08.04.2003р. та з 01.11.2005р. по 01.07.2022р., у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля», зокрема з відокремленим підрозділом «Шахта «Центральна», вказані обставини підтверджуються відомостями внесеними до трудової книжки позивача, а також до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.11.2023року, виданого на ім`я позивача (а.с.8-13,14-17).

Станом на 20 травня 2024 року позивача ОСОБА_1 згідно витягу з наказу №97/к від 01.07.2022 року тимчасово звільнено (призупинено дію трудового договору, до моменту виявлення причин неявок на роботу або закінчення ведення бойових дій) та знято робітників, з якими припинено дію трудового договору з спискового складу ВП «ШАХТА «ЦЕНТРАЛЬНА» на цей період (п.1 ст. 13 Закону) (а.с.29).

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 10 листопада 2023 року (а.с.14-17).

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання відповідною комісією було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання, та його пов`язано з умовами виробництва на підприємстві відповідача. Цим же актом підтверджено й вину відповідача, що виражається в роботі протягом тривалого часу на підприємствах вугільної промисловості в умовах впливу шкідливих факторів.

Пунктом 12 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 10 листопада 2023 року, затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, встановлено що позивач перебував на посаді гірничого майстар, загальний стаж роботи 28 років 10 місяців 14 днів з них 10 років 8 місяців 24 дні за професією та 26 років 2 місяця 28 днів в цеху в умовах впливу шкідливих факторів (а.с.15).

Згідно вищезазначеного Акту позивачу встановлено діагноз: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН. (J60). 2 Двобічний плечолопатковий пері артроз (ПФ другого ступеня), остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром захворювання професійні(10.10.2023) (М 54.1).

Крім того, вищезазначеним Актом підтверджено той факт, що хронічне професійне захворювання у позивача виникло у звязку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), виконанням не в повному обсяз0і протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу, обмивання гірничих виробок проводилось з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочуючими добавками ОСОБА_1 працював в умовах умовах впливу пилу, переважно фібро генної дії, концентрації якого перевищували ГДК. Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливість механізації та автоматизації певних видів робіт, у т.ч. підіймання, перенесення, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю) , у зв`язку з незабезпеченістю засобами індивідуального захисту протирадикулітним поясом ОСОБА_1 виконував роботи в умовах значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози, вимушених нахилів тулуюа, що перевищували допустимі параметри.

Як зазначено в Акті, причиною виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання є робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів: пил, переважно фібро генної дії, концентрація якого становила від 68,4 до 114,2-мг/м3 при ГДК 4-10мг/м3 (вміст вільного двоокису кремнію до 5% - від 3,6% до 4,6% за зміну; переміщення у просторі (переходи, що обумовлені технічним процесом) 13,0 км при встановленому нормативному значенні до 10,0 км за зміну; вимушена робоча поза (положення тулуба): перебування у нахиленому положенні більше 300- 40% часу зміни, при встановленому нормативному значенні 25% часу зміни (а.с.17).

Відповідно до довідки серії 12 ААА № 129869 від 25.01.2024 висновком МСЕК позивачу встановлено 50 % втрати працездатності з яких: 20% по ХОЗЛ та 30% по деф. артрозу. Третя група інвалідності безстроково (а.с.18)..

Згідно довідки МСЕК від 25.01.2024 року серія 12 ААГ № 187484 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 10 січня 2024 року. Рекомендовано огляд у сімейного лікаря (а.с.19).

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із і/х № 7243 із медичної карти амбулаторного хворого та іншими медичними висновами, які містяться в матеріалах справи (а.с.20-26)

Відповідно до медичного висновку від 25 вересня 2023 року № 2830 позивач має скарги на задишку після незначного фізичного навантаження, частий кашель з виділенням слизового харкотиння впродовж дня, періодичні напади затрудненого дихання за типом задухи, які виникають після фіз.. навантаження та у нічний час, турбують до 3-4р./тиж., купіруються інгалятором або сальбутамол, важкість та свистячі хрипи у грудях, підвищену втому, пітливість, підвищення АТ, періодичний головний біль, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, хрускіт в них, утруднення ходи, періодичний біль у поперековому відділі хребта з іррадіацією болю у нижні кінцівки (а.с.24-26).

Нормативно-правове обґрунтування

ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України.

Частинами 1 та 2 статті 153КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частин 3-4 статті 153КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до статті 173КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до статті 22Закону України«Про охоронупраці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Згідно статті 4Закону України«Про охоронупраці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Пунктом 13 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини 1 статті 1168ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві аргументи, що відсутній причино наслідковий зв`язок між роботою позивача на підприємстві відповідача та отримання позивачем професійного захворюванням з огляду на наступне.

Між спричиненою моральною шкодою та отриманням професійного захворювання Позивача, яке пов`язане із тяжкою роботою на підприємстві Відповідача, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Акт форми П-4, складений за фактом отримання Позивачем професійного захворювання підприємством Відповідача не оскаржувався і цим Актом форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 10.11.2023року встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача (а.с.14-17).

Суд бере до уваги оцінку умов праці ОСОБА_1 , а саме п. 18 Акту де зазначено: робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів: пил, переважно фібро генної дії, концентрація якого становила від 68,4 до 114,2-мг/м3 при ГДК 4-10мг/м3 (вміст вільного двоокису кремнію до 5% - від 3,6% до 4,6% за зміну; переміщення у просторі (переходи, що обумовлені технічним процесом) 13,0 км при встановленому нормативному значенні до 10,0 км за зміну; вимушена робоча поза (положення тулуба): перебування у нахиленому положенні більше 300- 40% часу зміни, при встановленому нормативному значенні 25% часу зміни (а.с.16).

При цьому чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються чисельними медичними виписками, що містяться в матеріалах справи (а.с. 20-27).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди.

Також доводи викладені у відзиві щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

З письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідачем не було достатньо створено безпечні умови праці, а тому він також несе відповідальність, включаючи і компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду. Відповідачем не доводився факт відшкодування ним позивачу моральної шкоди.

Шахта «Центральна» ДП «ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ», є належним відповідачем, оскільки первісно втрату працездатності з підстав професійного захворювання позивачу встановлено у 2023 році.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією 25.01.2024 року, з урахування дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, в даному випадку належним відповідачем є роботодавець шахта «Центральна» ДП «ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ».

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач переносить моральні страждання, оскільки позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль, необхідність у постійних медичних оглядах, лікуванні, що призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так,обговорюючи розмірвідшкодування позивачуморальної шкоди,виходячи ззасад розумності,виваженості тасправедливості,суд враховує,характер таобсяг йогодушевних тафізичних страждань,тривалість перенесенихстраждань;зміни вжитті викликанівтратою професійноїпрацездатності,зокрема 50%втрати працездатностібезстроково,встановлення третьоїгрупи інвалідності,тобто невідворотністьта сталістьнаслідків відпрофесійного захворюванняпротягом тривалогочасу,а таксамо ітривалість трудовихвідносин міжсторонами усправі,зокрема:26років 02місяця 28днів вумовах впливушкідливих факторів,у зв`язкуіз чимвважає заможливе стягнутиз відповідачав рахуноквідшкодування моральноїшкоди,грошові коштив сумі 200 000,00грн. (двісті тисяч гривень).

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4Закону України«Про судовийзбір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача Державного підприємства«Торецьквугілля»,в дохід держави судовий збір в сумі 2000 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення моральної шкоди заподіяної тяжким ушкодженням здоров`ю позивача під час виконання трудових обов`язків, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля», (ЄДРПОУ 33839013, ІПН 338390105058, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 19) на користь ОСОБА_1 , 1972 року народження, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 200 000,00грн. (двісті тисяч гривень) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля», (ЄДРПОУ 33839013, ІПН 338390105058, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 19) на користь держави судовий збір у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положеньЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 24 травня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , 1972 року народження, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Державне підприємство «Торецьквугілля», (ЄДРПОУ 33839013, ІПН 338390105058, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 19).

Суддя: О. В. Чайкіна