Рішення

від 27.05.2024 по справі 204/1128/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1128/24

Провадження № 2/204/1714/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кошелюк Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила:

-поновити її на роботі на посаді чергової гуртожитку №6 Адміністративно-господарської частини Придніпровської державної академії будівництва та архітектури;

-стягнути з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2024 року по 02.02.2024 року у розмірі 8227,50 грн.

-стягнути судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 01 лютого 2008 року відповідно до наказу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури №38 КО вона була прийнята на роботу підмінним вахтером гуртожитків №6 та №9. Наказом №415 КО від 28.12.2009 з 01 січня 2010 переведена вахтером гуртожитку №6, а 16 січня 2013 згідно наказу №22 КО у зв`язку зі змінами штатного розпису переведена на посаду чергової гуртожитку №6. 31 грудня 2023 року наказом № 677 КО від 25.12.2023 позивач була звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач зазначила, що наказ про звільнення прийнято з порушенням її прав, без попередження про вивільнення; без забезпечення переважного права залишення на роботі; без пропозиції щодо переведення на іншу посаду за наявності вакантних посад. У зв`язку з викладеним, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 29.03.2024 (а.с.64-66) просила суд поновити її на посаді чергової гуртожитку №6 Адміністративно-господарської частини Придніпровської державної академії будівництва та архітектури та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2024 до дня поновлення на роботі, та судові витрати.

Ухвалою суду від 11 березня 2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Відповідач, у встановлений судом строк, надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого не визнає в повному обсязі заявлені позовні вимоги та зазначив, що у зв`язку з реорганізацією закладу освіти, постало питання про скорочення штату працівників. Наказом №552 КО від 13.10.2023 «Про скорочення штату працівників», було прийнято рішення про скорочення штату навчального закладу, до вказаного наказу додано додаток №1 із переліком посад які підлягають скороченню відповідно заходів щодо реорганізації, де у вказаному переліку серед іншого визначено посаду чергового гуртожитку №6 у кількості двох одиниць. Наказом №552 КО від 13.10.2023 на ім`я чергової гуртожитку №6 ОСОБА_1 було сформовано повідомлення №209, яким повідомлено про скорочення штату працівників, в тому числі і посади чергової гуртожитку, яку обіймала позивач. Засобами телефонного зв`язку позивача 30.10.2023 було запрошено до відділу кадрів для повідомлення про майбутнє вивільнення, проте, остання відмовилась, про що було складено акт. Також, в цей же день на адресу позивача, яка вказана нею в особистій картці при прийомі на роботу, засобами поштового зв`язку було відправлено лист з повідомленням. Наказом № 677 КО від 25.12.2023 позивач була звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та виплачено компенсацію за 22 дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Таким чином, попередження про вивільнення було оголошено у телефонному режимі 30.10.2023, а звільнення проведено 31.12.2023. 29.12.2023 засобами поштового зв`язку було направлено копію наказу про звільнення та лист із проханням з`явитись до відділу кадрів та отримати трудову книжку. 04.01.2024 позивач з`явилась у відділ кадрів та отримала трудову книжку. Щодо переважного права залишення на роботі, відповідач зазначив, що скорочення штату працівників проводилось у зв`язку із реорганізацією навчального закладу за розпорядженням Кабінету Міністрів України №620 від 11.07.2023, а не у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

15.04.2024 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач спростувала її попередження про вивільнення у телефонному режимі, зазначивши, що їй нічого не було відомо. Відпрацювавши останню добову зміну згідно графіку 31.12.2023, вона 04.01.2024 звернулась до відділу кадрів для з`ясування графіку робочих змін на січень 2024, і їй повідомили, що 31.12.2023 її звільнили із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників і видали наказ №677 КО від 25.12.2023, трудову книжку, та на її вимогу надали для ознайомлення наказ від 13.10.2023 №552 КО «Про скорочення штату працівників» і повідомлення №209 від 13.10.2023 про те, що у зв`язку із реорганізацією посада, яку позивач обіймала, підлягає скороченню. Позивач зазначила, що це повідомлення вона побачила вперше і під підпис ознайомилась з ним 04.01.2024. Крім того, зазначила, що відділу кадрів достеменно було відомо про адресу її проживання: АДРЕСА_1 , оскільки відповідач на зазначену адресу надсилав вітальні листи на свята. А отже, відповідач був обізнаний про адресу проживання відповідача.

19.04.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких неспроможними є посилання позивача на її необізнаність щодо реорганізації закладу освіти, оскільки ще з липня 2023 року всім працівникам було відомо про надходження розпорядження Кабінету Міністрів України №620 від 11.07.2023 про реорганізацію навчальних закладів, в тому числі, і Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. А у зв`язку з початком реорганізації закладу освіти, постало і питання щодо скорочення штату працівників, яке неодноразово оголошувалось на нарадах керівництва та доводилось керівниками структурних підрозділів до відома всьому колективу.

29.04.2024 позивачем на адресу суду надані додаткові пояснення, згідно яких остання зазначила, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а відповідач цього не зробив, чим не виконав обов`язок, передбачений законом.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах ізПридніпровською державною академією будівництва та архітектури, працюючи з 01 лютого 2008 року відповідно до наказу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури №38 КО на посаді підмінним вахтером гуртожитків №6 та №9.

Наказом №415 КО від 28.12.2009 з 01 січня 2010 ОСОБА_1 переведена вахтером гуртожитку №6, а 16 січня 2013 згідно наказу №22 КО у зв`язку зі змінами штатного розпису ОСОБА_1 переведена на посаду чергової гуртожитку №6.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №620 від 11.07.2023 «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, Наказу Міністерства Освіти і Науки України №904 від 25.07.2023 «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, змінами до нього, внесеними Наказом МОН №1119 від 13.09.2023, розпочату реорганізацію Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.

Придніпровською державною академією будівництва та архітектури було прийнято рішення щодо скорочення штату працівників академії, що про було видано наказ від 13.10.2023 №552 КО «Про скорочення штату працівників». До вказаного наказу додано додаток №1 Перелік посад, які підлягають скороченню, відповідно заходів щодо реорганізації академії. У вказаному переліку посад серед іншого визначено посаду чергового гуртожитку №6 у кількості двох одиниць.

На виконання наказу від 13.10.2023 №552 КО «Про скорочення штату працівників», було створено комісію, яка провела аналіз продуктивності праці чергових гуртожитку №6 та рекомендовано адміністрації закладу до звільнення за скороченням штату працівників двох чергових гуртожитку №6 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу про скорочення штату працівників та з урахуванням наданого аналізу продуктивності праці чергових гуртожитку №6 проректором з соціально-економічної, адміністративної і господарської роботи було надано службову записку з переліком запропонованих до звільнення працівників за вказаними посадами загальною кількістю 33 посади. Серед інших у вказаному списку вказано дві посади чергового гуртожитку №6, які займали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підставі наказу №552 КО «Про скорочення штату працівників» від 13.10.2023, на ім`я чергової гуртожитку №6 ОСОБА_1 було сформовано повідомлення №209, яким повідомлено про скорочення штату працівників, в тому числі, і посади чергової гуртожитку, яку обіймала позивач. Одночасно з чим, в повідомленні вказано про те, що у відповідача відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу в порядку ст.49-2 КЗпПУ, та рекомендовано з питань працевлаштування звернутись до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно.

30 жовтня 2023 року о 10 год. 20 хв. в телефонному режимі позивачу було повідомлено про майбутнє вивільнення та прохання з`явитись до відділу кадрів, на що була отримана відмова, без пояснення причин такої відмови. Про що 30.10.2023 було складено відповідний акт (а.с.86 зворот).

В цей же день, 30.10.2023 на адресу позивача: АДРЕСА_2 , яка була зазначена в особистій картці працівника та записаній особисто ОСОБА_1 при прийомі на роботу, засобами поштового зв`язку направлено лист за трек номером 4904412899734 з вкладенням повідомлення №209. 27.11.2023 здійснено повернення листа за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с.89,90,92 зворот,93).

Відповідно до наказу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури № 677 КО від 25.12.2023 позивач була звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та виплачено компенсацію за 22 дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.94).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництваі праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (стаття 49-2 КЗпП України).

До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівника з власної ініціативи роботодавця без його згоди не допускається.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року, у справі №61-9655св18.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури дійсно відбулася реорганізація навчального закладу згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №620 від 11.07.2023 «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, Наказу Міністерства Освіти і Науки України №904 від 25.07.2023 «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, змінами до нього, внесеними Наказом МОН №1119 від 13.09.2023, розпочату реорганізацію Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Підприємство, відповідно до частини третьої статі 64 Господарського кодексу України, має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис.

Згідно із статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органам місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За вимогами частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відтак, нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду 25 листопада 2019 року у справі №415/5022/18, провадження №61-13980св19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, провадження №11-431асі18, зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цих висновків.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року, у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20; від 22 липня 2021 року, в справі №456/57/20, провадження № 61-6288св21; від 23 липня 2021 року, у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21; від 27 серпня 2021 року, у справі № 712/10548/19, провадження №61-10299св21; від 09 грудня 2021 року, у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року, у справі № 345/1663/18, провадження№ 61-1072св20, зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час звільнення ОСОБА_1 було дотримано вимог законодавства.

ОСОБА_1 було сформовано повідомлення №209, яким повідомлено про скорочення штату працівників, в тому числі, і посади чергової гуртожитку, яку обіймала позивач. Одночасно з чим, в повідомленні вказано про те, що у відповідача відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу в порядку ст.49-2 КЗпПУ, та рекомендовано з питань працевлаштування звернутись до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача Придніпровської державної академії будівництва та архітектури дійсно мало місце скорочення штату. Про вказане скорочення позивача було завчасно попереджено. Також їй було повідомлено про те, що у відповідача відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу в порядку ст.49-2 КЗпПУ, та рекомендовано з питань працевлаштування звернутись до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно.

Суд звертає увагу на те, що при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Позивач в позовній заяві посилалась на те, що мала переважне право на залишення на роботі саме з врахуванням її багаторічного трудового стажу.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі №333/4222/19, провадження №61-2971св21 зазначено, що за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення дій роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Втім позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів того, що когось залишили на роботі, віддавши перевагу цій особі в порівнянні з ОСОБА_1 . Суд зауважує, що було скорочено усі посади, аналогічній посаді позивача, а тому приходить до висновку, що передбачене статтею 42 КЗпП України переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути реалізоване. Тому посилання позивача щодо переважного права на залишення на роботі є неприйнятними.

Тобто, з боку роботодавця не було допущено жодних порушень вимог статті 42 КЗпП України при вивільненні ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Щодо не попередження позивача про вивільнення згідно ч.1 ст.49-2 КЗпП України, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, щона підставі наказу №552 КО «Про скорочення штату працівників» від 13.10.2023, на ім`я чергової гуртожитку №6 ОСОБА_1 було сформовано повідомлення №209, яким повідомлено про скорочення штату працівників, в тому числі, і посади чергової гуртожитку, яку обіймала позивач. Одночасно з чим, в повідомленні вказано про те, що у відповідача відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу в порядку ст.49-2 КЗпПУ, та рекомендовано з питань працевлаштування звернутись до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно.

30 жовтня 2023 року о 10 год. 20 хв. в телефонному режимі позивачу було повідомлено про майбутнє вивільнення та прохання з`явитись до відділу кадрів, на що була отримана відмова, без пояснення причин такої відмови. Про що відповідачем 30.10.2023 було складено відповідний акт (а.с.86 зворот).

Також, 30.10.2023 на адресу позивача: АДРЕСА_2 , яка була зазначена в особистій картці працівника та записаній особисто ОСОБА_1 31.01.2008 року при прийомі на роботу, засобами поштового зв`язку направлено лист за трек номером 4904412899734 з вкладенням повідомлення №209. 27.11.2023 здійснено повернення листа за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с.89,90,92 зворот,93).

Судом враховано, що під час прийому на роботу до відповідача та особистого заповнення ОСОБА_1 31.01.2008 року картки працівника, останньою зазначено адресу проживання: АДРЕСА_2 (а.с.87).

Перевіряючи підсудність зазначеної цивільної справи Красногвардійському районному суду м.Дніпропетровська, відповідно до вимог ст.187 ЦПК України, судом був зроблений запит до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, та отримано відповідь, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , з 01.02.2010 року по теперішній час (а.с.36).

Отже, позивач, мала право, після зміни місця проживання та реєстрації 01.02.2010 року звернутись до відділу кадрів навчального закладу, та повідомити про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), для оновлення своїх даних, проте, цього не зробила. Тому, відповідачем 30.10.2023 на адресу позивача: АДРЕСА_2 , яка була зазначена в особистій картці працівника та записаній особисто ОСОБА_1 31.01.2008 року при прийомі на роботу, засобами поштового зв`язку і було направлено лист за трек номером 4904412899734 з вкладенням повідомлення №209 яким повідомлено про скорочення штату працівників, в тому числі, і посади чергової гуртожитку, яку обіймала позивач.

Посилання позивача на те, що вона повідомляла відповідачу нову адресу свого місяця проживання не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, таких доказів ОСОБА_1 не надала, подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

А тому, порушень процедури звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, судом не встановлено.

За таких обставин, суд виходить із того, що у відповідача мало місце скорочення штату, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, у зв`язку із чим відповідач мав всі підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Інші вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про поновлення на роботі, в якій позивачу відмовлено.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати віднести на користь держави.

Керуючись 2, 4, 12, 76, 78, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар