Рішення

від 27.05.2024 по справі 195/310/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/310/24

2/195/137/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

27.05.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом довідповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Представник позивачки обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивачка ОСОБА_3 , починаючи з грудня 2013рокуфактично проживає у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 43 від 27.03.1979 року. В зазначений житловий будинок вона вселилася та прийняла його в користування разом з присадибною земельною ділянкою, за пропозицією ОСОБА_2 , так як у них були добрі стосунки і вона здійснювала за ним догляд. При цьому офіційних договірних зобов`язань щодо володіння чи користування житловим будинкомта присадибною земельною ділянкою між ними не укладалося. При цьому останній передав їй наявні у нього зазначені правовстановлюючі документи на житловий будинок та присадибну земельну ділянку.

Після цього ОСОБА_2 виїхав проживати в інше місце.

На сьогоднішній день позивачка продовжує проживати у вказаному житловому будинку. Відкрито, не приховуючи факту знаходження майна в її володінні, добросовісно та безперервно (більше десяти років) володіє та користується будинком і присадибною земельною ділянкою,підтримує їх в належному стані, постійно робить в будинку поточний та капітальний ремонти, оскільки постійно там проживає.Оплачує комунальні послуги за користування електроенергією, що підтверджується наявними платіжними квитанціями.

Статтею 344 ч. 1 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Представник позивачки подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом опублікування оголошення про його виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави набуття права власності визначені Главою 24 ЦК України. Відповідно до норм ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 344 ЦК України встановлено, що однією з підстав набуття права власності є набувальна давність.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачка, починаючи з грудня 2013рокуфактично проживає у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 43 від 27.03.1979 року.

Зазначені обставини також підтверджуються: довідкою наданою виконавчим комітетом Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області за № 05-20/36 від 06.02.2024 (а.с.8), в якій зазначено, що, вона дійсно фактично з 09.12.2013 року, є зареєстрованою, постійно проживає, користується та володіє зазначеним домоволодінням за вищевказаною адресою як голова домогосподарства, тобто більше 10 років; наявними у неї, наданими їй ОСОБА_2 , Договором купівлі-продажу № 43 від 27.03.1979 року житлового будинку (а.с.9); Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 13337611 від 24.11.2013, номер запису про право власності: 3519220 (а.с.10); Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 830593, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010813401021 (а.с.11); Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1214815822020 від 23.11.2020 (а.с.12), які підтверджують право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибну земельну ділянку) площею 0,250 гектарів, кадастровий номер 1225483500-02-001-0093 за адресою розташування житлового будинку.

Судом встановлено, що в зазначений житловий будинок позивачка вселилася та прийняла його в користування разом з присадибною земельною ділянкою, за пропозицією ОСОБА_2 . При цьому офіційних договірних зобов`язань щодо володіння чи користування житловим будинкомта присадибною земельною ділянкою між ними не укладалося. При цьому останній передав їй наявні у нього зазначені правовстановлюючі документи на житловий будинок та присадибну земельну ділянку. Після цього ОСОБА_2 виїхав проживати в інше місце.

На сьогоднішній день позивачка продовжує проживати у вказаному житловому будинку. Відкрито, не приховуючи факту знаходження майна в її володінні, добросовісно та безперервно (більше десяти років) володіє та користується будинком і присадибною земельною ділянкою,підтримує їх в належному стані.Оплачує комунальні послуги за користування електроенергією, що підтверджується наявними платіжними квитанціями (а.с.16-17).

Володіння позивачкою зазначеним житловим будинком та присадибною земельною ділянкою не суперечило та не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб.

Статтею 344 ч. 1 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 11.02.2015 року по справі № 6-2цс15, аналіз змісту нормстатті 120 ЗК Україниу їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Зацими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертійстатті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 сформульовано висновки про те, що при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з положеннямистатті 125 ЗК Україниу редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Володіння позивачкою зазначеним житловим будинком та присадибною земельною ділянкою з 2013 року не здійснювалось на підставі договірних зобов`язань (договір оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), що являється обставинами, які підтверджують факт відсутності у неї підстави для виникнення права власності на будинок в момент заволодіння ним. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

В пункті 11 Постанови № 5 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зазначено: «Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю».

За зазначених обставин та правових підстав вона може реалізувати своє право на житло гарантоване статтею 47 Конституції України тільки на підставі частин першої та четвертої статті 344 ЦК України.

Зазначені обставини та надані належні письмові докази у всій своїй сукупності підтверджують право позивачки на визнання за нею права власності за набувальною давністю на зазначене нерухоме майно, що відповідає засадам справедливості, розумності і добросовісності, а отже і принципу верховенства права.

Згідно з висновкамисуб`єкта оціночної діяльності станом на 13.02.2024 рокуринкова вартість житлового будинку складає 63 500,00 грн., ринкова вартість присадибної земельної ділянки складає 27 000,00 грн. (а.с.18,19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 36545218 від 15.02.2024 (а.с.14) відомості про реєстрацію речових прав, прав власності, на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано за ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 365949083 від 15.02.2024 (а.с.15) відомості про реєстрацію речових прав, прав власності, на присадибну земельну ділянку відсутні.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Зазначені обставини та надані належні письмові докази у всій своїй сукупності підтверджують право позивачки на визнання за нею права власності за набувальною давністю на зазначене нерухоме майно, що відповідає засадам справедливості, розумності і добросовісності, а отже і принципу верховенства права.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка просить звільнити відповідача від сплати на її користь судового збору, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 16, 344, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Постановою № 5 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності за набувальною давністюна житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа житлових приміщень якого становить 49,30кв. м., житлова площа становить 20,60 кв.м.,який належав ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 43 від 27.03.1979 року, номер запису про право власності: 3519220, та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,250 гектарів, кадастровий номер 1225483500-02-001-0093, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 830593, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010813401021, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Сплачений у справі ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1211,20 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: Л. А. Кондус