Рішення

від 27.05.2024 по справі 613/275/24

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/275/24 Провадження № 2/613/288/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участю секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/275/24 провадження № 2/613/288/24 за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Костенко Н.Ю. звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,60 га, кадастровий номер 6320882000:03:003:0485, призначеною для ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало померлій на підставі Державного акту серії ХР 04-00-015887, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 319.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 в Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області заведено спадкову справу № 212/2023.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося її спадкове майно, зокрема право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,60 га, кадастровий номер 6320882000:03:003:0485, призначеною для ведення особистого підсобного господарства, яке належало померлій на підставі Державного акту серії ХР 04-00-015887, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 319.

Позивач звернувся до Богодухівської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак листом від 19.01.2024 позивачу було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду, оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна.

Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.04.2024 за клопотанням представника позивача з Богодухівської нотаріальної контори Харківської області витребувано матеріали спадкової справи, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 07.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Костенко Н.Ю. подала до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача Богодухівської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позову не заперечував. Відзив на позов не подавав.

Представник третьої особи Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, пояснення щодо позову не подавала.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 /а.с.12/.

06.05.2023 заведено спадкову справу № 212/2023 до майна померлої ОСОБА_2 . Зі спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Крім того, в матеріалах справи наявна заява іншого сина померлої ОСОБА_2 ОСОБА_3 , який відмовився від спадщини. Згідно з довідкою №284 від 22.05.2023, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 , 1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Знята з реєстрації у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день її смерті та на даний час за вказаною адресою ніхто не зареєстрований.

Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку, кадастровий номер: 6320882000:03:003:0094, площею 3,8300 га, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 078623 від 30.07.1999 /а.с. 43-47/.

Відомостей про інших спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.

В силу положеньст. 1216 ЦК Україниспадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістомч.5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, дослідженими матеріалами спадкової справи достовірно встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , спадщину він прийняв у встановленому порядку.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015887, ОСОБА_2 , яка проживала в с. Щербаки, на підставі рішення виконкому Дмитрівської сільської ради народних депутатів Богодухівського району Харківської області від 23.04.1996 № 12, надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,60 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської ради, землю надано для ведення підсобного господарства /а.с.14/. Даний факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав /а.с.13/.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до Богодухівської держнотконтори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на право постійного користування земельною ділянкою, право користування якою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015887, однак листом Богодухівської держнотконтори № 50/01-16 від 19.01.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою, оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна /а.с.17/.

Вирішуючи цей спір щодо спадкування позивачем даного речового права, суд виходить з такого.

Конституція Українизакріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3 ст. 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Тому право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином для ведення особистого підсобного господарства є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Згідно з нормами ч. 2ст.407ЦКУкраїни та ч. 2ст. 102 ЗК Україниправо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5ст. 7 ЗК України від 18.12.1990 (чинного на час набуття ОСОБА_2 права постійного користування спірною земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 6розділу X «Перехідні положення» ЗК України Україниу редакції Закону від 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названимЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте,Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним) положення п. 6розділу X «Перехідні положення» ЗК Українищодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який заЗК Українине є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Суд у даному спорі застосовує вказані положення законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 їй на законних підставах належало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених уст. 141 ЗК України від 25.10.2001 підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених уст. 141 ЗК України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений уст. 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020, справа № 179/1043/16-ц, у постанові від 23.06.2020, справа № 922/989/18.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц і від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, ані відсутність уЗК України 2001 рокутакого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

ЗК України в чинній редакціївстановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Суд зауважує, що ані за життя, ані після смерті ОСОБА_2 , належне їй право постійного користування спірною земельною ділянкою не було припинене. Доказів того, що це право було припинено в установленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Отже, право постійного користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті Кодексу визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано роз`яснення про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК Українипередбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Судом встановлено та підтверджено доказами, що позивачу було відмовлено в нотаріальному оформленні успадкованого права постійного користування спірною земельною ділянкою, а отже він має належні підстави заявити до суду вимоги про визнання цього права в судовому порядку.

Отже, за наведених підстав, суд визнає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5, 15, 16, 1216, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст.7, 10, 12, 13,76, 81, 82, 133, 136, 141,244-245,247, 259,263-265,268, 354, 355ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,60 га, призначеною для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6320882000:03:003:0485, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХР 04-00-015887, виданим 20 вересня 1996 року головою Дмитрівської сільської Ради народних депутатів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Богодухівська міська рада Харківської області, ЄДРПОУ - 04058640, 62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Соборності, 2.

Суддя -