Рішення

від 23.05.2024 по справі 636/6858/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/6858/23 Провадження 2/636/298/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив витребувати у останнього земельну ділянку рекреаційного призначення, площею 0.0740 га, з кадастровим № 6321688400:01:000:0073, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, на користь Старосалтівської територіальної громади, та стягнути судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням заступника голови Вовчанської РДА Харківської області № 313 від 30.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Вовчанського району Харківської області, за межами населених пунктів» відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель рекреаційного призначення державної власності, орієнтованою площею 0.1000га, яка розташована на території Вовчанського району Харківської області за межами населеного пункту, кадастровий №6321688400:01:000:0087, з подальшою її передачею у власність для індивідуального дачного будівництва, вид угідь землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення в межах норм безоплатної приватизації. В подальшому, заступником голови Вовчанської РДА прийнято розпорядження №23 від 11.01.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області», згідно п.2 якого у власність відповідача передано земельну ділянку, площею 0.0740га, кадастровий №6321688400:01:000:0073 для індивідуального дачного будівництва. Відомості щодо вказаної ділянки внесено до державного земельного кадастру 19.03.2021. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем 24.03.2021 державним реєстратором Вовчанської міської ради Терещенко О.М. на підставі розпорядження №23 від 11.01.2021. На теперішній час встановлено, що розпорядження №23 від 11.01.2021 прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, суперечить інтересам держави, а також порушує публічний порядок. А саме: відомості про спірну земельну ділянку внесено до кадастру 19.03.2021, а розпорядження №23 від 11.01.2021 прийнято більші ніж за два місяці до того, як відомості про земельну ділянку внесено до кадастру та її сформовано як об`єкт цивільних прав. Отже вказане розпорядження винесено передчасно, без дотримання законодавчо обумовленої процедури формування земельної ділянки, у зв`язку з чим, посадові особи органу державної влади не мали повноважень на передачу спірної земельної ділянки у власність. Крім того розпорядження прийнято за відсутності висновку обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації. Також з 12.01.2021 повноваження щодо затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність, перейшли до Чугуївської РДА Харківської області, тобто на дату формування спірної земельної ділянки 19.03.2021 повноваження щодо її передачі відносилися до компетенції Чугуївської РДА Харківської області, у зв`язку з цим земельна ділянка підлягає поверненню законному власнику.

У судове засідання представник позивача Чугуївської окружної прокуратури Харківської області не з`явився, подав клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Від Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області надійшла заява, в якій вони просили провести розгляд справи без їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, не з`явився, відзив на позов не надав, про відкриття провадження в справі та про проведення судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв про розгляд справи в його відсутності до суду не надходило.

Зі згоди представника позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

28.10.2020 відповідач звернувся до Вовчанської РДА Харківської області із заявою (а.с. 21) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтованою площею 0.10га, кадастровий №6321688400:01:000:0087, яка розташована на території Вовчанського району Харківської області, за межами населеного пункту, та належить до земель рекреаційного призначення.

30.10.2020 за підписом заступника голови Вовчанської РДА Харківської області Оксень К. винесено розпорядження № 313 (а.с. 23) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Вовчанського району Харківської області, за межами населених пунктів, яким відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель рекреаційного призначення державної власності, орієнтованою площею 0.10га, кадастровий №6321688400:01:000:0087, розташованої на території Вовчанського району Харківської області за межами населеного пункту, з подальшою її передачею у власність для індивідуального дачного будівництва.

06.01.2021 відповідач звернувся до Вовчанської РДА Харківської області із заявою (а.с. 24) про затвердження виконаного ВКПФ «ІСТОК» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність, кадастровий №6321688400:01:000:00, площею 0.08га, на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок земельної ділянки державної власності рекреаційного призначення та передачу земельної ділянки в приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

11.01.2021 за підписом заступника голови Вовчанської РДА Харківської області Оксень К. винесено розпорядження №23 (а.с.25) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради, яким затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради», розроблений ВКПФ «ІСТОК», передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.0740га, кадастровий №6321688400:01:000:0073 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради.

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №349267023 від 05.10.2023 (а.с.26) земельна ділянка з кадастровим № 6321688400:01:000:0073 площею 0.0740га, призначена для індивідуального дачного будівництва, розташована на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області зареєстрована 19.03.2021; право власності зареєстровано 24.03.2021 за відповідачем на підставі розпорядження Вовчанської РДА №23 від 11.01.2021.

Згідно копії довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с.52) вартість спірної земельної ділянки складає 545343,74 гривень.

Згідно копії розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №5 від 12.01.2021 про утворення комісій з реорганізації районних державних адміністрацій Харківської області та затвердження їх персональних складів (а.с.48) відповідно до розпорядження КМУ від 16.12.2020 №1625-р, постанови КМУ від 16.12.2020 №1321, утворено комісії з реорганізації районних державних адміністрацій Харківської області, в т.ч. Чугуївської РДА Харківської області.

Згідно Указу Президента України № 875/2022 від 23.12.2022 (а.с.50) утворено в т.ч. Старосалтівську СВА Чугуївського району Харківської області, яка згідно постанови ВРУ № 2897-ІХ від 06.02.2023 (а.с.51) підпорядковується Чугуївській РДА Харківської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 118 ЗК України, передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно до ч.ч. 1, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї, а державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Виходячи з положень ч.ч. 1, 2 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2021, затвердженого постановою Кабінету міністрів України, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної владиабо органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно п. 4 ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки(а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

П. 20 ч. 2 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» прийнято рішення про утворення Чугуївського району (з адміністративним центром у місті Чугуїв) у складі територій Вовчанської міської, Зміївської міської, Малинівської селищної, Новопокровської селищної, Печенізької селищної, Слобожанської селищної, Старосалтівської селищної, Чкаловської селищної, Чугуївської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» вирішено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1; утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2; здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3.

Пунктом 3 вказаного розпорядження визначено, що юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів.

Окремою Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321 затверджено «Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються».

Відповідно до п. 4 Постанови, якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України (далі - ліквідований район), включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.

Пунктом 7 Постанови визначено, що перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації).

Відповідним Розпорядженням Голови Харківської обласної державної адміністрації № 5 від 12.01.2021 прийнято рішення про утворення комісії з реорганізації Чугуївської районної державної адміністрації та затверджено її персональний склад.

Виходячи зі змісту ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї, а державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки.

27.05.2021 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, яким X розділ Перехідних положень ЗК України доповнено п. 24 наступного змісту - з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права розпоряджатися ними.

Указом Президента України від 23.12.2022 № 875/2022 створено Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області. Постановою Верховної Ради України від 06 лютого 2023 року № 2897-ІХ у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної Старосалтівської селищної ради, виконавчого комітету, Старосалтівського селищного голови.

В розумінні змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею; 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям; ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержало.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13-14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретний державний орган правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє цей статус землі, відповідно державної чи комунальної власності.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом. Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення етапі 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

Порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У рішенні від 27.11.2007 у справі «Гамер проти Бельгії» щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив: втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом і переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося (§ 77).

Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього природного середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання (§ 79). Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель рекреаційного призначення.

У постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, п. «А» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Отже, враховуючи, що розпорядження заступника голови Вовчанської РДА Харківської області №23 від 11.01.2020 винесено з порушенням норм чинного законодавства, суд вважає, що підстава для передачі спірної земельної ділянки є неправомірною, а тому земельну ділянку необхідно витребувати з чужого незаконного володіння.

Частиною 1 ст. 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розподіляє судові витрати згідно зі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 279, 280-282, 284, 289, 352, 354, пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки, - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку рекреаційного призначення, площею 0.0740га, кадастровий номер 6321688400:01:000:0073, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, на користь Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 44918448).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, р/р IBAN: UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати (судовий збір) у розмірі 8180 (вісім тисяч сто вісімдесят) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя