Постанова

від 08.05.2024 по справі 916/1952/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1952/23

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Серек-Басан Ю.В., за ордером;

від відповідача: Явченко Д.В., у порядку само представництва;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд

на рішення Господарського суду Одеської області

від 17 січня 2024 року (повний текст складено 29.01.2024)

у справі № 916/1952/23

за позовом Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд

до відповідача Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Паркінг Плюс

про визнання припиненими прав та обов`язків як орендаря за договором оренди, -

суддя суду першої інстанції: Смелянець Г.Є.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 08.05.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року Дочірнє підприємство Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд (далі - ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд) звернулося з позовом до Одеської міської ради (далі - ОМР), в якому просило суд розірвати договір оренди землі, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:44:001:0037, розташованої за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Маршала Говорова, 7-а, укладений 13 лютого 2007 року між Одеською міською радою і Дочірнім підприємством Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд, зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2007 року за №040750500076; стягнути з Одеської міської ради на користь Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2684 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат становить 20 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Паркінг Плюс.

11.08.2023 від позивача до Господарського суду Одеської області надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить визнати припиненими з 29.12.2016 права та обов`язки Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд як орендаря за договором оренди землі, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:44:001:0037, розташованої за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Маршала Говорова, 7-а, укладеним 13 лютого 2007 року між Одеською міською радою і Дочірнім підприємством Будівельне управління Nє2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд, який зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2007 року за №040750500076. Стягнути з Одеської міської ради на користь Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд судові витрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/1952/23 (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволені позову Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн. покладено на позивача.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням положень чинного законодавства, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Відтак, суд зазначив, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

Господарський суд Одеської області зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що новим власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває в оренді позивача, здійснювалися дії щодо звернення до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов о висновку, що в даному випадку відновлення порушеного права позивача є можливим у спосіб, передбачений п.5 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом зобов`язання нового власника нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходить в оренді позивача, виконати дії щодо звернення до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/1952/23 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом та не є неефективним для захисту порушеного права позивача. Суд не обґрунтував чому саме не можливо і яким нормативно-правовим актам буде суперечити задоволення позовних вимог про визнання припиненим з 29 грудня 2016 року права та обов`язки Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» як орендаря за договором оренди землі.

Скаржник зауважує, що місцевий господарський суд не звернув увагу на пряму дію закону, а саме на положення статті 7 ЗУ «Про оренду землі» згідно якої, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Також, скаржник вказує, що відповідач зволікав з розглядом заяви позивача про припинення дії договору оренди землі та передачі проекту рішення «Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеської міською радою та Дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд», шляхом його розірвання та надання ТОВ «Паркінг Плюс» в оренду спірної земельної ділянки» до Департаменту з організації роботи Одеської міської ради для його подальшої передачі на розгляд профільної постійної комісії Одеської міської ради, що є грубим порушенням прав саме позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів реєстрації власного Електронного кабінету Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

01.03.2024 від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано документи, що були витребувані судом у Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд ухвалою від 26.02.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/1952/23, розгляд справи призначено на 10.04.2024 о 10:00 год.

19.03.2024 від Одеської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Серед іншого, відповідач зазначає, що після переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на орендованій земельній ділянці, новий власник у тому ж обсязі набуває права і обов`язки попереднього орендаря, передбачені договором оренди.

За таких обставин, при припинені прав і обов`язків позивача за договором оренди, наступні орендарі земельної ділянки будуть позбавлені як прав, так і обов`язків за вказаним договором.

Таким чином, у разі прийняття судом рішення про визнання припиненими прав і обов`язків ДП «БУ № 2» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» з 29.12.2016 за договором оренди землі, такі права та обов`язки не зможуть перейти до подальших власників об`єктів нерухомості, розташованих на орендованій земельній ділянці.

Зазначене призвело б до фактичного припинення усього договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7-а, та недоотримання Одеською міською радою коштів, що мають сплачуватись за користування нею.

05.04.2024 від позивача до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

В обґрунтування необхідності залучення нових документів до матеріалів справи, позивач зазначає, що їх було отримано вже після ухвалення рішення суду, відтак подати такі докази суду раніше не було можливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зауважує, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому, колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Як вбачається з наданого позивачем клопотання, позивач просить долучити до матеріалів справи, зокрема, копію листа Головного управління ДПС в Одеській області №12396/6/15-32-04-06-06 від 03.04.2024, отриманого відповідно до адвокатського запиту від 01.04.2024, тобто через більше ніж два місяці після прийняття оскаржуваного рішення. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем не обґрунтовано неможливість отримання та надання вказаних документів під час розгляду справи по суті судом першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, додані апелянтом під час апеляційного перегляду як додаткові докази листи Головного управління ДПС в Одеській області колегією суддів не приймаються.

У зв`язку із перебуванням у відрядженні судді Діброви Г.І. з 10.04.2024 по 12.04.2024 та у відпустці з 15.04.2024 по 19.04.2024, судове засідання у справі №916/1952/23 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання від 10.04.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 08.05.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні 08.05.2024 позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив останню задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати. Представник відповідача просив суд апеляційної інстанції залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю вказаних представників.

У судовому засіданні 08.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2007 між Одеською міською радою (Орендодавець) і ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд (Орендар) укладений договір оренди землі, який посвідчено Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №159, та згідно з яким Орендодавець та підставі Закону України Про оренду землі та рішень ОМР №2241-XXIV від 04.02.2004 та №5133-IV від 23.12.2005надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 4252 кв.м., що знаходиться за адресом місто Одеса, вул. Маршала Говорова, 7-а згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

В оренду перелається земельна ділянка загальною площею 4252 кв.м. у тому числі угіддя: під капітальною забудовою 2200 кв.м., інші 2052 кв.м. (п.2.1. договору)

Договір укладено терміном на 50 років, для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування 5-ти поверхового гаражу -стоянки на 432 машино-місця.

Додатком до договору є План земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Прморський район, вул. Маршала Говорова, 7-а, з кадастровим номером 5110137500:44:001:0037; Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.01.2006, та Акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду.

19.12.2014 між Одеською міською радою (Орендодавець) і ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд (Орендар) укладений договір про внесення змін №1 до договору оренди землі, посвідченого 13.02.2007 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №159, яким у договір внесені певні зміни.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2018 №НВ-5106114492018, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:44:001:0037, є територіальна громада міста Одеси в особі ОМР та 19.12.2014 проведено державну реєстрацію права оренди землі за ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №331244255 від 04.05.2023, за ТОВ Паркінг Плюс 29.12.2016 зареєстровано право власності на будівлю гаражу стоянки з місцями загального користування за адресою м. Одеса, вул. Говорова Маршала, буд.7-а

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2017 ТОВ Паркінг Плюс звернулося до Одеської міської ради з листом за вих.№3, в якому викладено прохання переоформити договір оренди землі між Одеською міською радою та ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд на ТОВ Паркінг Плюс у зв`язку із зміню власника об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці за адресою місто Одеса, вул. Маршала Говорова 7а.

Також до Одеської міської ради з листом аналогічного змісту від 25.01.2017 звернулося і ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд.

У претензії від 07.10.2022 №01-13/2186 Департаментом земельних ресурсів заявлено вимогу у місячний термін сплатити заборгованість з орендної плати в сумі 138597,79 грн.. яка утворилася за період з січня 2022 по липень 2022 внаслідок несвоєчасної сплати орендної плати за договором оренди землі від 13.02.2007

30.12.2022 адвокатом ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд складений адвокатський запит до ОМР щодо підготовки та надання розрахунку упущеної вигоди ОМР за відмову від договору оренди землі від 13.02.2007 та підготовки та надання акту приймання передачі земельної ділянки

Листом Департаменту земельних ресурсів ОМР від 09.01.2023 №01-19/16 надано відповідь на адвокатський запит, яким повідомлено, що на підставі ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд та ТОВ ПАРКІНГ ПЛЮС (новий власник будівлі), Департаментом було підготовлено проект рішення Одеської міської ради Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд, шляхом його розірвання та надання ТОВ ПАРКІНГ ПЛЮС в оренду земельної ділянки, площею 0,4252 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7-А, цільове призначення - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, вид використання - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування 5-ти поверхового гаражу-стоянки на 432 машино-місця. На даний час рішення Одеською міською радою не прийнято.

Листом від 21.02.2023 за вих.№4 ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд заявлено про відмову від договору оренди землі від 13.07.2007 та про намір сплатити упущену вигоду, як то передбачено пунктом 13.2. договору, а також викладено прохання підготувати та надати розрахунок упущеної вигоди Одеської міської ради за відмову від договору оренди землі від 13.02.2007 р., укладеного між Одеською міською радою та ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд; надати реквізити рахунку, на який має бути сплачена упущена вигода; підготувати на надати акт приймання-передачі земельної ділянки. Доказів направлення цього листа ОМР у матеріалах справи відсутні.

10.03.2023 адвокатом ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд складений адвокатський запит до ОМР, в якому викладено прохання повідомити про результати розгляду листа про відмову від договору оренди землі.

Листом від 16.03.2023 за №01-19/410 Департамент земельних ресурсів ОМР за результатами розгляду адвокатського запиту надано копію відповіді начальнику ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд від 15.03.2023 №01-18/306, відповідно до якої з урахуванням наявності заяви щодо оформлення права на землю від нового власника майна Департаментом буде підготовлено проект відповідно рішення ОМР та передано на візування, згідно з регламентом ОМР VIII скликання, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 року № 1- VIII. Остаточне рішення приймається Одеською міською радою в межах її повноважень.

28.03.2023 адвокатом ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд складений адвокатський запит до ОМР, в якому викладено прохання повторно розглянути листа ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд (вих. №4 від 21.02.2023 р.) про відмову від договору оренди землі з урахуванням відмови ТОВ Паркінг Плюс (нового власника майна) від укладення договору оренди землі.

Листом від 03.04.2023 №01-19/550 Департамент земельних ресурсів повідомлено, що Департаментом підготовлено проект рішення ОМР на передано на візування згідно з Регламентом Одеської міської ради VIII скликання, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 № 1 -VIII.

Серед іншого, матеріали справи містять інші документи, а саме:

- податкову вимогу від 20.06.2023 №0017447-1305-1532, якою ГУ ДПС в Одеській області повідомлено керівника ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд, що станом на 19.06.2023 сума його податкового боргу становить 31877,46 грн. та детальний розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги, згідно з яким податковий борг в сумі 31877,46 грн. є заборгованістю з оплати орендної плати;

- рішення про опис майна у податкову заставу №1269/15-32-13-05-46 від 21.06.2023;

- адвокатський запит від 12.07.2023 до ОМР, в якому адвокатом ДП БУ №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд викладено прохання надати наступну інформацію: 1. Чи зобов`язане ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд (код ЄДРПОУ 22483602) з 29 грудня 2016 року по теперішній час сплачувати орендну плату за договором оренди землі, укладеним 13.02.2007 між ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд та ОМР з приводу оренди земельної ділянки площею 4252 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7-а; 2. Надати інформацію про суму орендної плати, сплаченої з 29 грудня 2016 року по теперішній час, ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд за договором оренди землі, укладеним 13.02.2007 між ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд та ОМР з приводу оренди земельної ділянки площею 4252 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7-а; Надати проект рішення Одеської міської ради Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд, шляхом його розірвання та надання ТОВ ПАРКІНГ ПЛЮС в оренду земельної ділянки, площею 0,4252 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7-А, цільове призначення - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, вид використання - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування 5-ти поверхового гаражу- стоянки на 432 машино-місця.; 4.Повідомити чи розглядалося вищевказане рішення Одеською міською радою та результати його розгляду;

- лист Департаменту з організації роботи ОМР від 19.07.2023 №459/1-мр, яким повідомлено, що проект рішення Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеської міською радою та ДП БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 2 ВАТ ТРАНСПОРТНОГО БУДІВНИЦТВА ОДЕСТРАНСБУД, шляхом його розірвання та надання ТОВ ПАРКІНГ ПЛЮС в оренду земельної ділянки, площею 0,4252 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7-А, цільове призначення для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, вид використання - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування 5-ти поверхового гаражу-стоянки на 432 машино -місця до Департаменту з організації роботи Одеської міської ради для його подальшої передачі на розгляд профільної постійної комісії Одеської міської ради не надходив. Одеською міською радою вищевказаний проект рішення не розглядався;

- лист Департаменту земельних ресурсів ОМР від 24.07.2023 №01-19 /1251, яким повідомлено, що обов`язок сплати за землю перейшов до нового власника будівлі. Договір оренди укладено на 50 років та є чинним на теперішній час. Рішення ОМР щодо розірвання вищевказаного договору оренди землі не приймалося. Договір про розірвання договору оренди землі не укладався. На підставі заяви орендаря було підготовлено проект рішення Про припинення договору оренди землі, укладеного між ОМР та ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд щодо земельної ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7а та передано на візування, згідно з Регламентом Одеської міської ради VIII скликання, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 № 1-VIII. Згідно даних моніторингової бази Департаменту за період з грудня 2016 по травень 2023 надходила сплата орендної плати за землю від ДП БУ №2 ВАТ Одестрансбуд (код ЄДРПОУ 22483602) у сумі: 2016 - 0,00 грн.; 2017 - 249 413,96 грн.; 2018 - 380 246,22 грн.; 2019 - 330 566,20 грн.; 2020 - 302 395,96 грн.; 2021 - 302 394,89 грн.; 2022 - 80 638,57 грн.; 2023 - 95 632,38 грн.

- запит Департаменту земельних ресурсів ОМР до ГУ ДПС в Одеській області від 12.09.2023 №01-13/1154 щодо надання інформації про стан декларування та сплати орендної плати за землю ДП БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 2 ВАТ ТРАНСПОРТНОГО БУДІВНИЦТВА ОДЕСТРАНСБУД за період 2022,2023 за земельну ділянку згідно договору оренди земельної ділянки від 15.06.2007

- лист ГУ ДПС в Одеській області від 20.10.2023 №18595/15-32-04-06-05, згідно з яким ДП БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 2 ВАТ ТРАНСПОРТНОГО БУДІВНИЦТВА ОДЕСТРАНСБУД до ГУ ДПС в Одеській області надані податкові декларації з плати за землю (орендна плата) за 2022-2023 роки, згідно яких задекларовано використання земельної ділянки за кадастровим номером 5110137500:44:001:0037 площею 4 252 кв.м. та сплачено орендної плати: за 2022 рік задекларовано 332634,39 грн., сплачено 80 638, 57 грн.; за 2023 рік задекларовано 382529,48 грн., сплачено станом на дату надання відповіді 436581,92 грн.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що саме особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб (постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/17, від 28.05.2020 у справі №917/750/19).

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Позивач у даній справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом припиненими прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі, у зв`язку із тим, що з 29.12.2016 новим власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що перебуває в оренді позивача за договором оренди землі, є інша особа ТОВ Паркінг Плюс.

Статтями 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ст. 415 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Відповідно до висновків, викладених у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею) тобто єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України) - особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (така ж позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 22.06.2021 у справі №200/606/18).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18 зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки,відповідно, новий власник об`єкта нерухомості,якому переходить право оренди,набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки,викладена у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак, діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 18.02.2020 у справі №907/132/19, від 06.09.2022 у справі №920/591/21.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягає державній реєстрації (п.1); інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п.14).

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

При цьому, як зазначалось вище, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (висновки Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).

Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що новим власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває в оренді позивача, здійснювалися дії щодо звернення до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. Разом з тим, апеляційний господарський суд зауважує, що в матеріалах справи наявний протокол загальних зборів №2 від 14.12.2016, з якого вбачається, що позивач входить до складу учасників ТОВ Паркінг Плюс, яке є новим власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що перебуває в оренді позивача. В свою чергу позивач продовжує самостійно обчислювати суму орендної плати за землю та подає до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкові декларації , зокрема за 2022 -2023.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства та обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку відновлення порушеного права позивача є можливим у спосіб, передбачений п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України шляхом зобов`язання нового власника нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходить в оренді позивача, виконати дії щодо звернення до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства Будівельне управління №2 Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/1952/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 року у справі №916/1952/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Колоколова С.І. у відпустці з 09.05.2024 по 10.05.2024 та з 13.05.2024 по 24.05.2024, повний текст постанови складений та підписаний 27.05.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.