Постанова

від 27.05.2024 по справі 916/4823/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4823/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.,

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Херсонської торгово-промислової палати

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2024

у справі №916/4823/23

за позовом Акціонерного товариства ,,Херсонська теплоелектроцентраль

до Херсонської торгово-промислової палати

про стягнення 279 931,43 грн,-

головуючий суддя Літвінов С.В.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023р. Акціонерне товариство ,,Херсонська теплоелектроцентраль (далі АТ «Херсонська ТЕЦ», позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Херсонської торгово-промислової палати (далі ХТПП, відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 279 931,43 грн.

Позов обґрунтований тим, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №532 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2020 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2023 року (включно).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2024р. по справі №916/4823/23 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Херсонської торгово-промислової палати на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованість в розмірі 279 931,43 грн. та 3359,18 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни за спожиту теплову енергію повністю не розрахувався, наявність заборгованості за спірний період не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем. Таким чином, судом встановлено, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед АТ «Херсонська ТЕЦ» складає 279 931,43 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції Херсонська торгово-промислова палата звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржене рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що призвело до неповної оцінки доказів, а також порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що починаючи з 24.02.2022 року, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну та окупацією міста, Херсонська ТПП призупинила свою діяльність за місцем розташування, а саме: м.Херсон, вул. Гагаріна,34А задля унеможливлення будь-якої взаємодії та колабораційної діяльності з окупаційною владою.

Більшість членів ХТПП та замовників послуг в ХТПП перебувають на окупованій території України, а саме на лівобережжі Херсонщини. Значна частина членів ХТПП так і не відновила свою господарську діяльність, у зв`язку з відсутністю безпечних умов перебування на території всієї Херсонської області. Регіон зазнав розладів внаслідок тривалих подій, що відбуваються в Україні і загострились через суспільно-політичну ситуацію, спричинену посяганням на територіальну цілісність України. В регіоні склалося вкрай скрутне фінансове становище, в якому опинилася і ХТПП.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» - Херсонська міська територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року.

На сьогоднішній день м. Херсон перебуває в переліку «Територій активних бойових дій».

Скаржник вказує, що судом не було враховано, що Херсонська ТПП не відновила свою діяльність в м. Херсоні, співробітники виїхали за межі міста та не повернулися, у зв`язку з існуючою небезпекою для життя та здоров`я.

Крім того, судом не взято до уваги, що за період з 24.02.2022 року по сьогоднішній день жодні акти про надання послуг не були підписані, у зв`язку з відсутністю такої можливості в тих умовах, які існують сьогодні в м.Херсоні.

Апелянт вказує, що важливим є факт того, що 11.11.2023 року, збоку російської федерації було вчинено черговий злочин проти населення України та безпосередньо ьмає факт влучання ворожої артилерії по приміщенню ХТПП, розташованому в АДРЕСА_1 , в результаті якого має факт пошкодження майна, що кваліфікується Управлінням Служби безпеки України в Херсонській області, які військовий злочин, передбачений ч.2 ст. 438 КК України та зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023231040002208 від 11.11.2023 (копія додається).

Вищенаведені обставин та події, які відбувалися у період з 24.02.2022 і продовжують тривати, впливають на можливість ХТПП вчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов`язання у терміни, встановлені Договором. На думку скаржника, це свідчить про наявність істотної зміни обставин, яку не могли передбачити сторони Договору та яка безпосередньо впливає на виконання ХТПП умов Договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 (головуючий суддя Колоколов С.І., судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) клопотання Херсонської торгово-промислової палати про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Херсонській торгово-промисловій палаті строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 року у справі №916/4823/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 у справі №916/4823/23; розгляд апеляційної скарги Херсонської торгово-промислової палати ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.Позивач у відзиві на апеляційну скаргу висловив свої заперечення щодо її задоволення з підстав необґрунтованості та недоведеності та просив залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.022 року.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Разюк Г.П. не може продовжувати розгляд справи у зв`язку із звільненням з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у відставку.

У зв`язку з вищевикладеним 11.04.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №98 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4823/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/4823/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 прийнято справу №916/4823/23 до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Колоколов С.І., судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І., розгляд апеляційної скарги Херсонської торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 у справі №916/4823/23 ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2020 між АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (Виконавець) та Херсонською торгово-промисловою палатою (Споживач) було укладено Договір про надання послуги з постачання теплової енергії №532 (надалі - Договір), у відповідності до п.1 якого виконавець зобов`язався надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3 Договору, об`єктом надання послуг є приміщення, площею 2693,82 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 34А, опалювальна площа (об`єм) приміщення споживача 463,7 кв.м.

Згідно з п.п.7,8,9 Договору виконавець забезпечує постачання теплоносія безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Надання послуги здійснюється безперервно з урахуванням часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою ст.. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 13 Договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 35 Договору ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 36 Договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, плати послуги становить з 1 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 37 Договору виконавець формує та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.38 Договору).

Згідно п. 45 договору споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 55, п. 56 договору договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Як вказав позивач, зверненню з позовом до суду передувало направлення відповідачу у квітні 2023 р. вимоги №06-1/396 від 14.04.2023р., на суму 279 931 грн., відповідно до якої позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості за поставлену згідно договору №532 від 01.11.2020р. теплову енергію та виклав вимогу сплатити існуючу заборгованість.

Також, позивачем було направлено відповідачу листом від 30.05.2023 № 06-1/567 рахунки та акти виконаних робіт за постачання теплової енергії з листопада 2021р. по березень 2023 р., копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 37-50).

Відповідно до ст. 20 3акону України «Про теплопостачання», законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про Державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про житлово-комунальні послуги», тарифи на послуги з постачання теплової енергії не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування із застосуванням нових тарифів проводяться з дати їх встановлення, зазначеної у відповідній Постанові уповноваженого органу - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) про встановлення відповідного тарифу. Тариф на теплову енергію для Споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Нарахування у спірний період здійснювались позивачем згідно тарифів, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП):

- згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2021р. №594 тариф на теплову енергію для потреб населення складав 3352,46 грн з ПДВ за 1 Гкал;

-згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.12.2021р. №895 тариф на теплову енергію для потреб населення складав 5099,06 грн з ПДВ за 1 Гкал.

Відповідно до умов договору, у спірний період з листопада 2021 р. по квітень 2023 р. облік споживання відповідачем теплової енергії на опалення визначався за приладом обліку.

На виконання Договору виконавець в період з листопада 2021 р. по березень 2023 р. поставляв відповідачу теплову енергію, а саме: у листопаді 2021 р. 2,09 Гкал; у грудні 2021 р. 6,18 Гкал; у січні 2022 р. 9,74 Гкал; у лютому 2022 р. 5,88 Гкал; у березні 2022 р. 6,67 Гкал; у грудні 2022 р. 6,17 Гкал; у січні 2023 р. 7,23 Гкал; у лютому 2023 р. 6,12 Гкал; у березні 2023 р. 4,98 Гкал.

Факт поставки теплової енергії у названих обсягах позивачем та її споживання відповідачем вбачається зі звітів про відпуск теплової енергії, наявних у матеріалах справи.

Вказуючи, що оплату вартості спожитої за спірний період теплової енергії відповідачем здійснено лише частково, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

09.01.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову (а.с.82-87).

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни за спожиту теплову енергію повністю не розрахувався, наявність заборгованості за спірний період не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України, зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 23 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем як постачальником виконано належним чином взяті на себе обов`язки та поставлено відповідачу теплову енергію в період з листопада 2021 по березень 2023 р. на загальну суму 346601,81 грн, що, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, звітами за спожиту теплову енергію.

В свою чергу відповідач в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 610, 629, 692, 714 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору вартість спожитої теплової енергії в розмірі 279 931,43 грн (з урахуванням часткової оплати) не оплатив, не дивлячись на те, що згідно ч.1 ст.530 ЦК України та умов Договору строк виконання відповідного грошового зобов`язання настав.

Щодо посилань апелянта на форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК).

Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Проте, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України» та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній.

Колегія суддів враховує, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеному в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресованому «Всім кого це стосується», ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, вказаний загальний офіційний лист ТПП України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зокрема, укладеного між сторонами даної справи, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Лист, як вже зазначалось, фактично адресований «Всім кого це стосується».

Крім того, ч. 4 ст. 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 встановлений принцип щодо повідомлення іншої сторони у разі порушення зобов`язання, відповідно до якої сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов`язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА, UPICC в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Таким чином, можна зробити висновок, що чинне законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на неможливість виконання зобов`язання.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.

Водночас, відповідач таких дій не вчинив і жодного разу не повідомляв позивача про неможливість своєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за укладеним договором про надання послуг з постачання теплової енергії.

Також колегія суддів враховує, що у разі порушення зобов`язання, за наявності форс-мажорних обставин, особа звільняється від господарсько-правової відповідальності, а не від виконання зобов`язання, і у даному випадку позивач просить суд стягнути лише прострочену заборгованість за спожиту теплову енергію, жодних штрафів (пені) за прострочення виконання зобов`язання позивачем не стягується.

Доводи апелянта про те, що ХТПП призупинила свою діяльність за місцем розташування, а саме: в м. Херсоні по вул. Гагаріна, 34А колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянтом не надано жодного доказу, який би підтверджував зазначені обставини.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано, що жодні акти про надання послуг не були підписані збоку відповідача колегія суддів також відхиляє, як необґрунтовані, оскільки останній не надав позивачу обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії, а тому акти приймання-передачі є прийнятими відповідачем та, відповідно, обсяги спожитої теплової енергії є узгодженими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано до суду власного контррозрахунку, доводи апеляційної скарги зводяться лише до посилання на форс-мажорні обставини та призупинення діяльності відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 по справі №916/4823/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржене рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 по справі №916/4823/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-286 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Херсонської торгово-промислової палати залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2024р. у справі №916/4823/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2024р. у зв`язку з відпусткою головуючого судді Колоколова С.І. з 09.05.2024 по 10.05.2024 (наказ в.о. голови суду від 09.05.2024 №114-в) та з 13.05.2024 по 24.05.2024 (наказ в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в).

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя А.І. Ярош