Постанова від 14.05.2024 по справі 904/3912/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3912/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача: Акулов Є.В., адвокат;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 (повне рішення складено 06.02.2024, суддя Бажанова Ю.А.) у справі №904/3912/23

за позовом Криворізької Центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про скасування державної реєстрації права оренди, усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, припинення володіння нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

Криворізька Центральна окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" в якій просила суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) усунути перешкоди Криворізькій міській раді (код ЄДРПОУ 33874388) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 0.0150 га, розташованою на території Криворізької міської ради, а саме на площі Визволення, 1А у місті Кривому Розі, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі Торгівельного павільйону, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1А;

- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) нерухомим майном площею 51,2 кв.м, а саме нежитловою будівлею Торгівельного павільйону, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1А, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Рисіної С.В. від 18.05.2020 № 52272142 (номер запису про право власності: 36527928) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2046524612110;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної; прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір;

Позовні вимоги мотивовані тим, що безпідставна державна реєстрація на торгівельний павільйон, що розміщений на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047, яка ніколи для будівництва та розміщення торгівельного павільйону не виділялась, а також самочинному будівництві спірного об`єкту нерухомого майна без відповідних погоджуючих та дозвільних документів, а також без проведення належної перевірки правовстановлюючих документів органом місцевого самоврядування, поданих при отриманні права оренди на земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомого майна, виразились у безпідставному вибутті земельної ділянки комунальної форми власності в обхід встановленої процедури земельних торгів.

12.09.2023 через систему "Електронний суд" від представника Криворізької Центральної окружної прокуратури надійшло клопотання, в якому просить суд змінити предмет позову керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ТОВ "Векта Лайн" про зобов`язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд та припинення володіння нерухомим майном за адресою: м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 1А, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:

- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,0100 га з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047, що розташована у м. Кривий Ріг по пл. Визволення, 1А проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) на підставі рішення приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. від 22.08.2023 за № 68969506, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) усунути перешкоди Криворізькій міській раді (код ЄДРПОУ 33874388) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047 площею 0.0100 га, розташовану на території Криворізької міської ради, а саме на площі Визволення, 1А у місті Кривому Розі, привівши її придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі Торгівельного павільйону, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1А;

- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) нерухомим майном площею 51,2 кв. м, а саме нежитловою будівлею Торгівельного павільйону, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1А, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Рисіної С.В. від 18.05.2020 № 52272142 (номер запису про право власності: 36527928) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2046524612110;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір.

Заява про зміну предмету позову додатково мотивована тим, що передача земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" відбулась не на конкурентних засадах на підставі частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, тобто всупереч установленому законом порядку, в порушення вимог земельного законодавства, без проведення земельних торгів, що в свою чергу свідчить про нікчемність договору оренди земельної ділянки, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047 площею 0,0100 га, тому просить скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,0100 га з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у задоволенні позову Криворізької Центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" про скасування державної реєстрації права оренди, усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, припинення володіння нерухомим майном відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання позову покладені на прокуратуру.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов керівника Криворізької центральної окружної прокуратури.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що фактичне спорудження нежитлової будівлі (торгівельний павільйон) загальною площею 51,2 кв м, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Визволення, 1А, було розпочато у вересні-жовтні 2022 року, тобто через три роки після проведення державної реєстрації права власності.

З`ясовано, що запис про право власності Хромих В.М. на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.1995, посвідченого приватним нотаріусом Глущенко О.А. Проте, відомості про вказаний договір у Державному нотаріальному архіві Дніпропетровської області відсутні.

Згідно з п. 2 договору купівлі-продажу від 08.08.1995 торгівельний павільйон належав Колективному орендному підприємству торгівлі «Меркурій-2» (далі КОПТ «Меркурій-2») на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів №540 від 08.12.1993. Однак, вказане рішення не містить відомостей про передачу у власність приміщень, а стосується оформлення права власності суб`єктами господарювання на об`єкти нерухомого майна в Криворізькому БТІ. Таким чином, КОПТ «Меркурій-2» ніколи не набувало право власності на вказаний торгівельний павільйон, а тому не могло його відчужити ОСОБА_1 .

З листа архівного відділу виконкому Криворізької міської ради, №45/8- 1/7136 від 23.12.2023 встановлено, що начальник Криворізького БТІ у 2008 році звертався до виконкому Центрально-Міської районної у місті ради з листом про присвоєння адреси «площа Визволення 1А» іншому об`єкту нерухомості - підземному переходу, що спростовує доводи відповідача про існування спірного майна за адресою м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 1А з 1995 року.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 20.08.2008 за №367, адресу м. Кривий Ріг, вул. Визволення, 1А, прим. 1 присвоєно вбудованому у підземний перехід нежитловому приміщенню, що належить ТОВ «Сервіс-Центр побутового обслуговування».

Листом №5/26-2351 від 27.09.2022 виконком Центрально-Міської районної у місті ради повідомив Криворізьке РУП ГУНП в Дніпропетровській області про виявлені металеві конструкції (торгівельний павільйон) на проспекті Поштовому біля будинків №43, 43А, до якого долучив акт обстеження стану та дотримання вимог законодавства України у сфері благоустрою від 29.09.2022 та висновок про встановлення павільйону без правовстановлюючих документів і необхідності звільнення земельної ділянки.

В подальшому, виконком Криворізької міської ради листом №12/14-4963 від 07.11.2022 повідомив, що станом на 01.11.2022 не вдалося встановити власника споруди та її правовий статус.

З інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_1 не перебував на обліку як платник орендної плати за землю та як платник податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно інформації з сервісу Google Марs станом на 2015-2022 роки земельна ділянка біля будинків №43, АДРЕСА_2 (біля підземного переходу на площі Визволення) вільна від забудови, що спростовує твердження відповідача про існування спірного нерухомого майна з 1995 року.

Також, згідно з протоколом огляду місця події від 28.09.2022 у кримінальному провадженні №12022041230001277 встановлено, що розпочалося будівництво споруди біля будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .

Протоколом додаткового огляду від 19.10.2022 проведеним слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Приходько О.С. за участю спеціаліста (інженера-землевпорядника) Лукіна А.В., наданим прокурором до позову встановлено, що самочинна будівля має орієнтовну площу 53 кв. м та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:304:0002, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 147867512110) власником якої є територіальна громада міста в особі Криворізької міської ради. Будівельні роботи проводились на земельній ділянці, яка не відведена (на час проведення огляду) на будь-якому речовому праві жодній фізичній чи юридичній особі, зокрема ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН».

Разом з цим, ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» лише 24.10.2022 вперше звернулось до Криворізької міської ради з заявою про відведення земельної ділянки для розміщення нежитлової будівлі в користування на правах оренди за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви долучено виготовлений план громадського будинку до технічного паспорту, який повністю повторює конфігурацію будівлі, яка описана в протоколі додаткового огляду від 19.10.2022.

Звертає увагу, що під час реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 додавався технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Бізнес-сервіс «Нерухомість» від 13.02.2020, складовою якого була схема розташування будівель та споруд за адресою Визволення, 1 А.

Із вказаного технічного паспорту вбачається, що нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 розташована на перетині пр. Поштового та вул. Лєрмонтова, тобто на тому самому місці, де велося будівництво торгівельного павільйону у вересні-жовтні 2022 року, що підтверджується протоколами огляду.

Між міською радою та ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» 25.10.2022 укладено попередній договір щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому №15/11/2022 за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення нежитлової будівлі магазину.

Державна інспекція архітектури та містобудування України (лист від 12.01.2023 №287/05/13-23) повідомила прокурора, що в Реєстрі будівельної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено інформації та документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання.

Таким чином, первісна державна реєстрація проведена на спірний торгівельний павільйон, який не існував на час державної реєстрації, за відсутності визначених законом правових підстав щодо неіснуючого об`єкту нерухомого майна. Водночас, здійснення будівельних робіт по спорудженню нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Визволення, 1А без дозвільної документації на будівництво та на земельній ділянці, яка не відводилася для цих цілей, свідчить про самочинний характер такого будівництва в розумінні ст. 376 ЦК України.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції обмежився вибірковим викладом обставин справи, зазначивши лише про існування договору купівлі-продажу від 08.08.1995, який є дійсним, а також зазначив про те, що довідкою №176953 від 20.02.2020 КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» підтверджено реєстрацію вказаного договору та відомості про який внесено 28.02.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому суд не надав жодної правової оцінки підставам звернення прокурора з позовом, не зазначив про наявність чи відсутність порушеного права позивача, та чи підлягає таке право захисту, також не надав оцінки законності набуття права власності КОПТ «Меркурій-2» на нерухоме майно, початку будівництва в вересні-жовтні 2022 року, без дозвільних документів, при цьому обмежившись посиланням на те, що докази, надані прокурором, на думку суду, є неналежними.

Судом весь тягар доказування було покладено на позивача у справі. Разом з тим, відповідачем за весь час розгляду справи не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування позиції прокурора, щодо самочинного будівництва торгівельного павільйону на спірній земельній ділянці комунальної форми власності.

Поза увагою суду взагалі залишились наступні докази: лист архівного відділу виконкому КМР, №12/25-01/2 від 02.01.2023 адреса: « АДРЕСА_1 » не присвоювалася жодному об`єкту нерухомого майна; дані Інтернет сервісу Google Maps станом на 2015-2022 рік; дані технічного паспорту виготовленого ТОВ «Бізнес-сервіс «Нерухомість» від 13.02.2020; лист виконавчого комітету Криворізької Центрально-Міської районної у місті ради від 27.09.2022 за вихідним № 5/26-2351; акт обстеження від 29.09.2022; лист Державної інспекції архітектури та містобудування України від 12.01.2023 за вихідним №287/05/13-23; лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2023 за вихідним №7351/5/04-36-04-12-14. У постановленому рішенні вказаним доказам не надано належної правової оцінки.

Також, Господарським судом Дніпропетровської області не надано оцінки законності набуття речових прав на земельну ділянку на підставі договору оренди від 08.08.2023 укладеного між Криворізькою міською радою та ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН».

Водночас, оскільки останній укладений без дотримання конкурентних засад, то вказаний договір оренди земельної ділянки на якій розташований об`єкт самочинного будівництва, є нікчемним. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Установивши, що земельна ділянка уповноваженим на те органом місцевого самоврядування не надавалась у користування або володіння КОПТ «Меркурій-2», ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕКТА - ЛАЙН», однак останнє її фактично використовує, суд першої інстанції неправильно визначився із характером спірних правовідносини та дійшов необґрунтованого висновку про необхідність застосування до вказаних правовідносин ст. 38 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності».

При цьому, сам факт самовільного зайняття ТОВ «ВЕКТА - ЛАЙН» спірної земельної ділянки на час будівництва торгівельного павільйону, відповідачем не спростовується.

Установивши, що до заяви про реєстрацію права власності не надано документи, що свідчать про законність підстав для набуття ними права на зазначену земельну ділянку та нежитлову будівлю, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання державної реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн", у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що положення частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

- виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

- визначення такого об`єкту, як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

- внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

- встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 2040/7234/18 та правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 815/2311/15.

Отже, перед зверненням до суду з позовом про знесення начебто самочинно збудованого об`єкта, органом державного архітектурно-будівельного контролю щонайменше має бути встановлено факт самочинного будівництва, внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлено факт невиконання припису протягом встановленого строку.

Відповідну функцію на себе не може взяти прокурор, однак, у апеляційній скарзі прокуратура вказує, що підставою звернення з вказаною позовною заявою стало те, що начебто прокуратурою встановлено факт самочинного будівництва за ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН». Однак, жодним чином прокуратурою не спростованого того факту, що відповідне майно ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» отримало у статутний капітал від фізичної особи і фактично не здійснювала нового будівництва. Таким чином, прокурор, взявши на себе такі повноваження, перебрав на себе функції відповідного державного органу. Більш того, прокурор не може внести відповідний припис або самостійно, на підставі інших документів, встановити факт самочинного будівництва.

Тому, жодним доказом доданим Позивачем до матеріалів цієї справи не підтверджено факт начебто самочинного будівництва відповідного нежитлового приміщення за ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН».

Заявлена ж позивачем вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - нежитлового приміщення, тобто на знищення його як такого. Для законного знесення самочинно збудованого об`єкта мають бути дотримані всі процедури, що передують цій дії.

ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» не здійснювало первинного будівництва відповідного об`єкта і введення його в експлуатацію, майно було набуто шляхом укладання акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН », відповідні нотаріально посвідченні документи наразі є діючим і не спростовані жодною стороною.

Виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом до ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» про знесення самочинно збудованого об`єкта можливе лише за обставин виникнення такого права у Криворізької міської ради за наслідками проведення обов`язкової процедури, яка передує зверненню до суду.

Разом із тим, у справі, що розглядається в апеляційному суді, не було проведено зазначену вище обов`язкову процедуру і на підтвердження цього, зі сторони Позивача не надано жодного доказу.

Позивач, Криворізька міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що рішенням Криворізької міської ради від 28.07.2023 № 2106 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх в оренду" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за обумовленими цільовими призначеннями згідно з додатками 1, 2. Зареєстровано за Криворізькою міською територіальною громадою право комунальної власності на земельні ділянки за обумовленими цільовими призначеннями згідно з додатками 1, 2 відповідно до вимог чинного законодавства України. Надано заявникам в оренду земельні ділянки за обумовленими цільовими призначеннями відповідно до: додатка 1 на 5 років з можливістю поновлення договорів оренди з урахуванням вимог статті 126-1 Земельного кодексу України.

На теперішній час відсутній вирок суду у кримінальній справі, яким встановлено винну особу чи факт завдання шкоди інтересам територіальної громади міста кривий Ріг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 28.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/3912/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

01.03.2024 матеріали справи №904/3912/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 904/3912/23; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 14.05.2024.

В судове засідання, призначене на 14.05.2024, представник прокуратури не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких клопотань з цього приводу не заявив.

Криворізька міська рада разом з поясненнями надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що:

- Позивач та прокуратура належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку документу в електронному виді «Ухвали про відкриття апеляційного провадження» від 04.03.2024 по цій справі в Електронний кабінет прокуратури; додатковими поясненнями Дніпропетровської обласної прокуратури від 07.05.2024, які надійшли до суду через систему «Електронний суд»;

- Позивач та прокурор жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання представника не заявляли;

- наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення,

судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Позивача та прокуратури.

В судовому засіданні 14.05.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі/павільйону від 08.08.1995 громадянин ОСОБА_1 придбав у КОПТ "Меркурій-2" нежитлову будівлю загальною площею 51,2 кв.м. Будівля розташована на земельній ділянці 53, кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Будинок належить КОПТ "Меркурій-2" на підставі рішення виконкому міськради №540 від 08.12.1993 і довідки про балансову приналежність від 01.06.1995, зареєстрованого в БТІ в книзі №ІН, ст. 239, запис 288. Продаж здійснено за 3 977 104 крб. Інвентаризаційна оцінка будинку згідно довідки Криворізького міського БТІ №10223/2 25.07.1995 складає 3 977 104 крб.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенко О.А. та підлягає реєстрації в Криворізькому БТІ. Договір зареєстрований в реєстрі за №1-343 (а.с. 40, том 1).

28.02.2020 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос О.В. зареєстровано первинне право власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності став договір купівлі-продажу від 08.08.1995 посвідчений приватним нотаріусом Глущенко О.А.

Відповідно до довідки №176953 від 20.02.2020 Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" станом на 31.12.2012 право власності на нежилу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в КП ДОР "Криворізьке БТІ" в реєстровій книзі № 1Н, сторінка 289, запис 289 на ім`я: ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.08.1995 Глущенком О.А., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1-343 (а.с.42, том 1).

Згідно акту прийому-передачі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ідентифікаційний код 43614489) від 14.05.2020 ОСОБА_1 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" прийняло майно, що вносить ОСОБА_1 до Статутного капіталу ТОВ "Векта Лайн", а саме: нежитлову будівлю, реєстраційний номер 2046524612110, нежитлова будівля загальною площею 51,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний акт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рисіною С.В. та зареєстрований в реєстрі за №1191, 1192 (а.с.41, том 1).

Листом Комунального підприємства "Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації" від 25.11.2022 №884, адресованим органам прокуратури, останнім підтверджено існування інвентаризаційної справи на спірний об`єкт нерухомого майна, якою визначена сукупність матеріалів технічної інвентаризації, що характеризують об`єкт нерухомого майна і які є підставою для надання інформації про такий об`єкт.

Стосовно надання можливості ознайомитися з архівною (інвентарною) справою на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з можливістю виготовлення фотокопій їх матеріалів повідомлено, що зазначені архівні (інвентарні) справи вилучені з архіву згідно листа начальника ГОНМ ГНИ в м. Кривий Ріг Лаврика С.Ф. від 13.04.1999 № 1117/26-10 (а.с.45, том 1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2046524612110 зареєстровано об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля - торгівельний павільйон, об`єкт житлової нерухомості: Ні.

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 51.2, Опис: нежитлова будівля - торгівельний павільйон А. Адреса: АДРЕСА_1 .

Актуальна інформація про право власності: Тип права власності: право власності. Дата державної реєстрації: 14.05.2020 Підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1191,1192, виданий 14.05.2020, видавник: Рисіна С.В., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області; технічний паспорт, серія та номер: 593-2020, виданий 13.02.2020, видавник: ТОВ "Бізнес-Сервіс "Нерухомість"; Відомість про технічний стан нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 13.02.2020, видавник: ОВ "Бізнес-Сервіс "Нерухомість". Розмір частки: 1/1. Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн", код ЄДРПОУ:43614489, країна реєстрації: Україна (а.с. 39, том 1).

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" листом від 19.10.2022 №6474 та листом від 27.10.2022 №6663, що погодження робочого проекту "Приєднання нежитлової будівлі - торгівельний павільйон на пл. Визволення, буд. 1А до центральних систем водовідведення (а.с.86, 87, том 1).

20.12.2022 Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" складений акт встановлення охоронних пломб та деталей опломбування на об`єкті споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" за адресою: пл. Визволення, 1А.

29.12.2022 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (споживач) укладений договір №580 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.81-84, том 1).

09.11.2022 між Криворізькою міською радою (розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (користувач) підписано попередній договір щодо укладення договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому №18/11/2022 від 09.11.2022 (а.с.72-73, том 1).

За приписами пункту 1.1 вказаного договору розпорядник та користувач домовились, що Користувач до укладання основного договору оренди та державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку, забезпечує внесення до міського бюджету платежу за користування земельною ділянкою площею 0,0150 га для розміщення нежитлової будівлі магазину на пл. Визволення, буд. 1А в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу. Основний договір має бути укладений протягом трьох років з дати підписання попереднього договору (пункт 1.3 договору) .

08.08.2023 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн"(орендар) підписано договір оренди земельної ділянки №2023504 від 08.08.2023, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 28.07.2023 №2106 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх оренду" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови - за цільовим призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07.) для розміщення існуючої нежитлової будівлі (магазину) з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047), яка розташована АДРЕСА_1 .

В оренду передається земельна ділянка площею 0,0100 га (пункт 2 договору).

Договір укладено строком на 5 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладання. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації. Договір оренди земельної ділянки поновлюється на умовах, передбачених ст. 126-1 Земельного кодексу України. Договір оренди земельної ділянки поновлюється на такий же строк та на тих же умовах без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення. Сторона договору, яка має намір скористатися правом відмови від поновлення договору оренди земельної ділянки, не пізніше як за місяць до дати закінчення дії такого договору подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору оренди земельної ділянки до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення договору, державна реєстрація речового права продовжується на той же строк (п.7 Договору).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано об`єкт нерухомого майна №278466662110. Тип об`єкта - земельна ділянка. Кадастровий номер 1211000000:08:303:0047. Опис об`єкта: площа (га): 0,01. Розмір частки - 1/1. Власники: Територіальна громада, Орган місцевого самоврядування, Криворізька міська рада, код ЄДРПОУ: 33874388, країна реєстрації: Україна.

Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права: Номер запису про інше речове право: 51449876. Дата державної реєстрації 17.08.2023. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: №2023504, виданий 08.08.2023, видавник: Криворізька міська рада та ТОВ "Векта Лайн". Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для розміщення існуючої нежитлової будівлі (магазину), Дата укладання договору (після 2013р.) / Дата державної реєстрації (до 2013р.): 08.08.2023, Строк: 5р., Дата закінчення дії: 08.08.2028, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації.

Відомості про суб`єкта іншого речового права: Територіальна громада, Орган місцевого самоврядування, Орендодавець: Криворізька міська рада, код ЄДРПОУ: 33874388, країна реєстрації: Україна. Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн", код ЄДРПОУ: 43614489, країна реєстрації: Україна.

Опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Визволення, будинок 1А.

Прокурор посилається на безпідставну державну реєстрацію на торгівельний павільйон, що розміщений на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047, яка ніколи для будівництва та розміщення торгівельного павільйону не виділялась, а також самочинному будівництві спірного об`єкту нерухомого майна без відповідних погоджуючих та дозвільних документів, а також без проведення належної перевірки правовстановлюючих документів органом місцевого самоврядування поданих при отриманні права оренди на земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомого майна виразились у безпідставному вибутті земельної ділянки комунальної форми власності в обхід встановленої процедури земельних торгів, проти чого заперечують позивач та відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету спору є: скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,0100 га з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047, що розташована у м. Кривий Ріг по пл. Визволення, 1А проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) на підставі рішення приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. від 22.08.2023 за № 68969506, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489); усунення перешкоди Криворізькій міській раді (код ЄДРПОУ 33874388) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047 площею 0.0100 га, розташовану на території Криворізької міської ради, а саме на площі Визволення, 1А у місті Кривому Розі, привівши її придатний до використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі Торгівельного павільйону, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1А; припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) нерухомим майном площею 51,2 кв. м, а саме нежитловою будівлею Торгівельного павільйону, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Визволення, 1А, проведену рішенням приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Рисіної С.В. від 18.05.2020 № 52272142 (номер запису про право власності: 36527928) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2046524612110.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 набув право власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставах, що не заборонені законом, на підставі договору купівлі - продажу від 08.08.1995, укладеного з КОПТ "Меркурій-2". Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенко О.А. На час ухвалення рішення у справі договір купівлі - продажу від 08.08.1995 є дійсним, та був належною підставою для реалізації ОСОБА_1 своїх прав, визначених статтею 317 Цивільного кодексу України.

Правомірність дій ОСОБА_1 та КОПТ "Меркурій-2" щодо укладання договору купівлі - продажу від 08.08.1995, а також подальшої передачі громадянином ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" спірного нерухомого майна не спростовано наданими прокурором доказами, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог щодо знесення спірного об`єкта нерухомого майна та припинення володіння спірним нерухомим майном.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно вказати наступне. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що Криворізькою центральною окружною прокуратурою скеровано лист 04/59-3964вих-23 від 18.04.2023 щодо обрання найбільш ефективного способу захисту у зв`язку із самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної власності.

Листом №12/18/2593 від 26.04.2023 виконком Криворізької міської ради повідомив про відсутність порушення інтересів держави.

У зв`язку з тим, що орган влади не визначився зі способом захисту, то прокуратура вважає за необхідне обрати спосіб захисту у вигляді знесення самочинного будівництва.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 звернула увагу, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому, державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 висновувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим, сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено таке право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 Цивільного кодексу України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

Матеріалами справи підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 набув право власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставах, що не заборонені законом, на підставі договору купівлі - продажу від 08.08.1995, укладеного з КОПТ "Меркурій-2".

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенко О.А.

На час ухвалення рішення у справі договір купівлі - продажу від 08.08.1995 є дійсним. З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що цей договір був належною підставою для реалізації ОСОБА_1 своїх прав, визначених статтею 317 Цивільного кодексу України.

В подальшому, Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" довідкою №176953 від 20.02.2020 підтвердило, що станом на 31.12.2012 право власності на нежилу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в КП ДОР "Криворізьке БТІ" в реєстровій книзі № 1Н, сторінка 289, запис 289 на ім`я: ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.08.1995 Глущенком О.А., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1-343.

28.02.2020 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос О.В. зареєстровано первинне право власності за ОСОБА_1 на торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності став договір купівлі-продажу від 08.08.1995, посвідчений приватним нотаріусом Глущенко О.А.

В подальшому, ОСОБА_1 правомірно, реалізуючи своє право, визначене статтею 317 Цивільного кодексу України, передав до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" спірне нерухоме майно.

Так, згідно акту прийому-передачі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ідентифікаційний код 43614489) від 14.05.2020 ОСОБА_1 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" прийняло майно, що вносить ОСОБА_1 до Статутного капіталу ТОВ "Векта Лайн", а саме: нежитлову будівлю, реєстраційний номер 2046524612110, нежитлова будівля загальною площею 51,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний акт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рисіною С.В. та зареєстрований в реєстрі за №1191, 1192.

Правомірність дій ОСОБА_1 та КОПТ "Меркурій-2" щодо укладання договору купівлі - продажу від 08.08.1995, а також подальшої передачі громадянином ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" спірного нерухомого майна не спростовано наданими прокурором доказами, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог щодо знесення спірного об`єкта нерухомого майна та припинення володіння спірним нерухомим майном.

У апеляційній скарзі прокурор зазначив, що згідно з п. 2 договору купівлі-продажу від 08.08.1995 торгівельний павільйон належав Колективному орендному підприємству торгівлі «Меркурій-2» (далі КОПТ «Меркурій-2») на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів №540 від 08.12.1993. Однак, вказане рішення не містить відомостей про передачу у власність приміщень, а стосується оформлення права власності суб`єктами господарювання на об`єкти нерухомого майна в Криворізькому БТІ. Таким чином, КОПТ «Меркурій-2» ніколи не набувало право власності на вказаний торгівельний павільйон, а тому не могло його відчужити ОСОБА_1 .

На підставі чого прокурор стверджує, що відповідний Договір в силу частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним, так як така недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Однак, відповідна позиція органу прокуратури не відповідає вимогам чинного законодавства України, враховуючи наступне.

Первинний Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладеного між КОПТ «Меркурій-2» та ОСОБА_1 укладено 08.08.1995, тобто відповідний Договір було укладено ще під час чинності Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі по тексту - ЦК УРСР).

В свою чергу, відповідно до частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України (чинного на теперішній час) якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності

За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року в справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19).

В свою чергу, вимоги щодо змісту та форми правочинів визначаються законодавством, чинним на момент їх вчинення. Це саме положення стосується також підстав визнання правочинів недійсними. При розгляді справи про визнання правочину недійсним він оцінюється на предмет відповідності до вимог законодавства, чинного під час його укладення. Отже, на правочини вчинені до моменту набуття чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тобто до 01 січня 2004 року, поширюється законодавство, чинне на момент їх укладення, зокрема Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 478/708/19 (провадження № 61-2680св20), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 205/1783/20 (провадження № 61-480св23), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2023 року в справі № 203/4638/20 (провадження № 61-4402ск23));

Більш того, термін «нікчемність правочину», передбачений ЦК України 2003 року, до прийняття цього Кодексу у законодавстві не вживався. ЦК УРСР узагалі не передбачав поділу правочинів на нікчемні та оспорювані за характером їх недійсності.

Цивільний кодекс Української РСР не встановлював інституту нікчемності правочину, який запровадили аж у ЦК України, що набрав чинності 1 січня 2004 року. Єдиним механізмом підтвердження недійсності угоди, що існував до появи вказаного інституту, було визнання такої недійсності за рішенням суду (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

Більш того, підстава недійсності правочину має існувати в момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2020 року в справі № 522/25151/14-ц (провадження № 61-101св19)).

У чинному ЦК України 2003 року передбачено поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. В ЦК України 2003 року закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Таким чином, Цивільний кодекс Української РСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору і тому правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнані недійсними тільки на підставі рішення суду і, в свою чергу, норми Цивільного кодексу України, який чинний на теперішній час, щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року.

Враховуючи вищевикладене, Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.08.1995, укладеного між КОПТ «МЕРКУРІЙ-2» та ОСОБА_1 (первинний договір купівлі-продажу нерухомого майна) є чинним і не визнаний недійсним за рішенням суду і тому у прокуратури відсутні правові підстави посилатися начебто на нікчемність чи недійсність цього правочину в силу закону та як підставу визнання ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» недобросовісним отримувачем відповідного нерухомого майна.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №336/6023/20.

Окрім вищевикладеного, у відповідній постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду також вважала за необхідне відступити від висновку щодо норм ЦК УРСР 1963 року у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 488/1937/17 (провадження № 61-4994св19), в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 490/5891/19 (провадження № 61-18668св21) та зробила висновок про те, що: «правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання. Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те, чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення; в ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору. Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року».

У апеляційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура зазначає, що так як приватним нотаріусом Глущенко О.А. не було передано відомості до Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області, тому ОСОБА_1 не набував право власності на відповідний павільйон, і, в свою чергу, ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» не може бути добросовісним власником майна.

Окрім цього, прокуратура ставить під сумнів те, що реєстраційна справа по відповідному об`єкту була вилучена та не повернена до Криворізького БТІ, без посилання на будь-які докази наявні в матеріалах справи.

Однак, в матеріалах справи наявна довідка від Криворізького БТІ, відповідно до якої відповідна справа була вилучена та на даний час не повернута.

Прокурором не зазначено, яким саме чином ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» має відношення до начебто встановлених порушень вимог чинного законодавства зі сторони приватного нотаріуса Глущенко О.А., яким не надані відповідні справи до Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області та відсутності справи в Криворізькому БТІ.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за дії приватних нотаріусів чи інших державних чи приватних юридичних осіб.

Отже, недотримання іншими юридичними чи фізичними особами вимог чинного законодавства України, щодо порядку заповнення нотаріального архіву, введення реєстраційних справ у Криворізькому БТІ та інших, має правові наслідки саме для цих юридичних та фізичних осіб, оскільки відповідні порушення тягнуть застосування заходів відповідальності саме до таких фізичних і юридичних осіб та не можуть негативно впливати на ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» за відсутності факту причетності підприємства до таких правопорушень.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що не передача приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенком О.А. до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області документів не спростовує правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та розпорядження ним.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про укладання ТОВ «ВЕКТА ЛАЙН» договору оренди земельної ділянки з Криворізькою міською радою, без дотримання конкурентних засад, тобто в обхід законодавчо встановленої процедури на неконкурентних засадах під начебто самочинно збудовані магазини, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 377 Цивільного кодексу України перебачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Окрім цього, відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувана (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, законодавець самостійно встановив заборону на передачу в користування на конкурентних засадах земельні ділянки державної чи комунальної власності на яких розташоване майно, яке належить юридичній особі, для уникнення неможливості власника відповідного майна користуватися своїм майном у разі передачі відповідної земельної ділянки іншим фізичним чи юридичним особам.

Таким чином, в Україні діє принцип єдиної юридичної долі земельної ділянки та побудованого на ній нерухомого майна та полягає в тому, що до особи, яка набуває право власності на нерухоме майно, також переходить право власності або користування на відповідну земельну ділянку, на якій таке майно розташоване.

З цього питання Верховним Судом сформовано правовий висновок, який чітко зазначив, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16 від 04.12.2018).

Враховуючи, що Криворізькою міською радою надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" спірну земельну ділянку за цільовим призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07.) для розміщення існуючої нежитлової будівлі (магазину) з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047), яка розташована пл. Визволення, буд. 1А в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу на підставі договору оренди земельної ділянки №2023504 від 08.08.2023, відповідно вказаний договір укладений з дотриманням статті 134 Земельного кодексу України, тому відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,0100 га з кадастровим номером 1211000000:08:303:0047, що розташована у м. Кривий Ріг по пл. Визволення, 1А проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" (ЄДРПОУ 43614489) на підставі рішення приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. від 22.08.2023 за № 68969506, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт вірогідності доказів та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає надані прокурором докази на підтвердження того, що первісна державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на спірний торгівельний павільйон, здійснена 28.02.2020 щодо неіснуючого об`єкту нерухомого майна, тобто об`єкту, який не існував на час державної реєстрації, а саме:

- лист архівного відділу виконкому КМР, №12/25-01/2 від 02.01.2023 адреса: « АДРЕСА_1 » не присвоювалася жодному об`єкту нерухомого майна;

- дані Інтернет сервісу Google Maps станом на 2015-2022 рік;

- дані технічного паспорту виготовленого ТОВ «Бізнес-сервіс «Нерухомість» від 13.02.2020;

- лист виконавчого комітету Криворізької Центрально-Міської районної у місті ради від 27.09.2022 за вихідним № 5/26-2351;

- акт обстеження від 29.09.2022; лист Державної інспекції архітектури та містобудування України від 12.01.2023 за вихідним №287/05/13-23; лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2023 за вихідним №7351/5/04-36-04-12-14;

- протокол огляду місця події від 28.09.2022 у кримінальному провадженні №12022041230001277;

- протокол додаткового огляду від 19.10.2022 проведеним слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Приходько О.С.,

є менш вірогідними, ніж докази, надані Відповідачем та Криворізькою міською радою на спростування таких обставин, а саме:

- договір купівлі-продажу нежитлової будівлю/павільйону від 08.08.1995, відповідно до якого спірний будинок належав КОПТ "Меркурій-2" на підставі рішення виконкому міськради №540 від 08.12.1993 і довідки про балансову приналежність від 01.06.1995, зареєстрованого в БТІ в книзі №ІН, ст. 239, запис 288.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенко О.А. та зареєстрований в реєстрі за №1-343;

- лист Комунального підприємства "Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації" від 25.11.2022 №884, яким підтверджено існування інвентаризаційної справи на спірний об`єкт нерухомого майна, якою визначена сукупність матеріалів технічної інвентаризації, що характеризують об`єкт нерухомого майна і які є підставою для надання інформації про такий об`єкт;

- довідки №176953 від 20.02.2020 Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", відповідно до якої станом на 31.12.2012 право власності на нежилу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в КП ДОР "Криворізьке БТІ" в реєстровій книзі № 1Н, сторінка 289, запис 289 на ім`я: ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.08.1995 Глущенком О.А., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1-343.

Колегія суддів відхиляє посилання прокурора на протоколи огляду місця події, які виконані в межах кримінального провадження №12022041230001277, оскільки обставини, визначені в них, можуть бути прийняті судом як обов`язкові лише в межах приписів частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомлення (публікації) в засобах масової інформації щодо здійснення будівництва, також не спростовують правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно ще у 1995 році, яке в подальшому на законних підставах передане до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн", відповідно, правомірність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" права власності саме на об`єкт (збудований) нерухомості.

Колегія суддів допускає, що після передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" спірного нерухомого майна, могла здійснюватися його реконструкція (переобладнання), що й зафіксовано протоколами огляду місця події.

В той же час, реконструкція (переобладнання) вже існуючого об`єкта нерухомого майна не є його самочинним будівництвом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника скарги і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 904/3912/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/3912/23 залишити без змін.

Судові витрати заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.05.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков