Рішення

від 27.05.2024 по справі 904/751/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024м. ДніпроСправа № 904/751/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення)

за позовом Комунального закладу "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради, 50053, м.Кривий Ріг, вул.Мусоргського, буд.19, код ЄДРПОУ 42731552

до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Комунальний заклад "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради звернувся з позовом до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про стягнення заборгованості в розмірі 181 229,27грн. (основний борг - 179 686,14грн., інфляційні втрати 718,74 грн., 3 % річних 824,99грн.), судовий збір в розмірі 3 028,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість виникла внаслідок перерахунку, а тому за Комунальним закладом «Палац культури «Центральний» Криворізької міської ради утворилась переплата за сплачені суми нарахувань за теплову енергію за період з грудня 2019 р. по квітень 2020 р. на загальну суму 179 686,14 грн., зокрема: за Договором про закупівлю послуг за державні кошти №1842 від 20.02.2019 р. 44 512,04 грн. та 43 213,35грн.; за Договором про закупівлю теплової енергії №1842 від 25.02.2020р. 45 475,99грн.; за Договором про закупівлю теплової енергії №1842 від 23.03.2020р. 46 484,76 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2019-2020 роках між позивачем та відповідачем укладені договори про закупівлю послуг за державні кошти №№ 1842 від 20.02.2019р., 25.02.2020р. та 23.03.2020р. на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, відповідачем здійснено перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, у зв`язку зі зміною для АТ "Криворізька теплоцентраль" ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020рр.

Згідно перерахунку переплата за послугу з постачання теплової енергії з грудня 2019 року по квітень 2020 року складає 179 686,14грн., яку і просить стягнути позивач.

У зв`язку з тим, що укладені між сторонами договори припинили свою дію, а перераховані позивачем грошові кошти в якості переплати за постачання теплової енергії не повернуті, позивач нарахував 3 % річних у розмірі 824,99грн та втрати від інфляції у розмірі 718,74грн.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає, що визначені позивачем підстави позову не є тими обставинами, за наявності яких є підстави для стягнення з відповідача сплачених коштів, 3% річних та втрат від інфляції. Окрім того, 12.01.2024 між відповідачем та позивачем укладено договір на закупівлю теплової енергії № 1842, в рахунок платежів за яким, буде зарахована переплата у розмірі 179 686,14грн, що відповідає цільовому призначенню використання коштів, у випадку якщо позивач, звернеться до відповідача з відповідною заявою, про яку був повідомлений листом АТ "Криворізька теплоцентраль" від 27.12.2023 № 10906/30.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач не скористався своїм правом, не направив до суду відповідь на відзив.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

20.02.2019р. між Комунального закладу "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради (надалі - позивач) та Акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (надалі - відповідач) був укладеним договір про закупівлю послуг за державні кошти №1842.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач узяв на себе зобов`язання з січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. надавати позивачу послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а Позивач в свою чергу зобов`язаний прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, що передбачені Договором.

Згідно п. 1.2 договору, найменування послуг: ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість: - 634,224 Гкал.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна Договору становить 1 134 640,00грн. в тому числі ПДВ 189 106,67грн.

Пунктом 3.2 передбачено, що ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Строк дії Договору №1842 від 20.02.2019 року - з моменту підписання до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п.10.1 Договору).

Додатковою угодою №1 від 23.12.2019 року до Договору №1842 від 20.02.2019 року позивач та відповідач зменшили вартість договору на 344 554,58грн. в тому числі ПДВ 57 425,76 грн.

З моменту підписання Додаткової угоди ціна договору становить 790 085,42грн. в тому числі ПДВ 131 680, 90 грн.

Додатковою угодою №2 від 27.12.2019 року до Договору №1842 від 20.02.2019 року позивач та відповідач домовились внести зміни до п. 10.1 Договору, встановивши, що Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 29.02.2020р.

25.02.2020р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про закупівлю теплової енергії №1842.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач узяв на себе зобов`язання з 01 січня 2020 р. до 31.12.2020 р. надавати позивачу товар, зазначений у п. 1.2 Договору, а позивач в свою чергу зобов`язаний прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п. 1.2. договору найменування товару за ДК 021:2015:0932000000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Конкретна назва предмету закупівлі теплова енергія для потреб бюджетних установ. Кількість, як визначено п. 1.3 Договору 31842 від 25.02.20 р. 696 Гкал.

Пунктом 3.1 Договору №1842 від 25.02.2020 року сторони погодили, що ціна Договору становить 1 245 158,62 грн. в тому числі ПДВ 207 526,44 грн.

Пунктом 3.2 передбачено, що ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Строк дії Договору №1842 від 25.02.2020 року - з моменту підписання до 31 грудня 2020 року, але в будь якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п.10.1 Договору).

03.03.2020р. додатковою угодою № 1 до договору №1842 від 25.02.2020р. позивач та відповідач розірвали Договір №1842 від 25.02.2020р.

23.03.2020р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір про закупівлю теплової енергії №1842.

Відповідно до п. 1.1. договору ідповідач узяв на себе зобов`язання з 01.01.2020 р. до 31.12.2020 р. надавати позивачу товар, зазначений у п. 1.2 Договору, а позивач в свою чергу зобов`язаний прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.1.2. договору найменування товару за ДК 021:2015:0932000000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Конкретна назва предмету закупівлі теплова енергія для потреб бюджетних установ. Кількість, як визначено п. 1.3 Договору №1842 від 23.03.20 р. 608 Гкал.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна Договору становить 1 087 724,77 грн. в тому числі ПДВ 181 287,46 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Строк дії Договору №1842 від 23.03.2020 року - з моменту підписання до 31 грудня 2020 року, але в будь якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п.10.1 Договору).

20.05.2020р. додатковою угодою №1 до Договору №1842 від 23.03.2020р. позивач та відповідач розірвали Договір №1842 від 23.03.2020р.

Умови Договору №1842 від 20.02.2019р., від 25.02.2020р., 23.03.2020р. сторонами виконувались належним чином.

На виконання рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022р. у справі №54/20-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року у справі №904/2888/22, акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» було виконано перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів «Бюджетні установи» та «Інші споживачі» за період з грудня 2019 р. по квітень 2020 р.

З врахуванням вищевказаного перерахунку за Комунальним закладом «Палац культури «Центральний» Криворізької міської ради утворилась переплата за сплачені суми нарахувань за теплову енергію за період з грудня 2019р. по квітень 2020р. на загальну суму 179 686,14 грн., зокрема:

- за Договором про закупівлю послуг за державні кошти №1842 від 20.02.2019 р. 44 512,04 грн.;

- за Договором про закупівлю теплової енергії №1842 від 20.02.2019 р. 43 213,35 грн.;

- за Договором про закупівлю теплової енергії №1842 від 25.02.2020 р. 45 475,99 грн.;

- за Договором про закупівлю теплової енергії №1842 від 23.03.2020 р. 46 484,76 грн.

15.01.2024р. між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків за Договорами за 2019-2020 р. відповідно до якого за відповідачем обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 179 686,14 грн.

Вказаний акт звірки підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень.

Листом №236 від 21.12.2023 р. Адміністрація КЗ «Палац культури «Центральний» КМР звернулася до Відповідача з проханням/вимогою повернути переплату/ заборгованість в сумі 179 686,14 грн. зазначивши відповідні реквізити.

У відповідь на вищевказаний лист Відповідач направив листа №10906/30 від 27.12.2023 р. в якому зазначив, що дійсно за Договорами за 2019-2020 рр. за Позивачем обліковується переплата на загальну суму 179 686,14 грн. та звернувся з проханням прийняти рішення про перенесення суми переплати на поточний Договір купівлі-продажу теплової енергії за 2023 р. (Договір №1842 від 10.01.2023 р.).

Враховуючи, що строк дії Договору про закупівлю послуг за державні кошти №1842 від 20.02.2019 р. скінчився, а Договір на поставку теплової енергії №1842 від 25.02.2020 р. та Договір на поставку теплової енергії №1842 від 23.03.2020 р. розірвано, а перераховані Позивачем грошові кошти в якості переплати за постачання теплової енергії не повернуті, останній змушений звернутися до суду з даним позовом.

Предметом дослідження є встановлення обставин виконання позивачем умов договору щодо сплати вартості наданої послуги з теплопостачання, завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію, що постачалася за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року; наявність/відсутність підстав для повернення суми переплати за договорами, строк дії яких закінчився.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

Згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач свої зобов`язання з оплати вартості послуг за договорами № 1842 від 20.02.2019р., 25.02.2020р., 23.03.2020р. про закупівлю теплової енергії виконав у повному обсязі.

Факт завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі 54/20-21 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22.

Наявність переплати за цими договорами складає 179 686,14грн., яка підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 49 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.

Згідно пунктів 10.1. договорів № 1842 від 20.02.2019р., 25.02.2020р., 23.03.2020р. вбачається, що строки договорів закінчились, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

При цьому, норма частини другої статті 530 ЦК України, на яку посилається позивач, до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти не повернуто позивачу.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Отже, строк виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 179 686,14грн. є таким, що настав.

Доказів повернення зайво сплачених коштів відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 179 686,14грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних в розмірі 824,99грн. за період з 27.12.2023р. по 20.02.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 718,74грн. за січень 2024р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Перевіркою розрахунку 3% річних та втрат від інфляції судом помилок не виявлено.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 824,99грн. за період з 27.12.2023р. по 20.02.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 718,74грн. за січень 2024р., підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

08 лютого 2024 року між Комунальним закладом "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради (надалі - клієнт, позивач) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Апріорі" (надалі - адвокатське об`єднання) був укладений договір №08/02-2024-2 про надання професійної правничої допомоги.

За пунктом 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати послуги сторонніх фахівців, а саме правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів клієнта, код ДК 79110000-8 послуги з юридичного представництва, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати адвокатського об`єднання.

Обсяг правничої допомоги (перелік робіт і послуг), що надається адвокатським об`єднанням, складається у сумі 5 000,00грн. та визначається в укладених між сторонами у додатку 1 до цього договору. (п. 2.1 договору).

Гонорар за професійну правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання. (п.5.1 договору).

Розмір гонорару адвокатського об`єднання, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього договору. (п.5.3. договору)

У разі закінчення надання правничої допомоги, визначеної у кожному конкретному додатку до договору, сторонами складається відповідний акт про надання професійної правничої допомоги, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін (п. 5.5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 року або до закінчення надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги, визначеної в додатках до договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

08 лютого 2024 року між Комунальним закладом "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Апріорі" укладений додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №08/02-2024-2 від 08.02.2024р.

Сторони погодили надання адвокатським об`єднанням наступної правничої допомоги клієнту та розмір гонорару за її надання, а саме:

надання правової інформації, усної консультації і роз`яснення (із вивченням та аналізом документів), які стосуються порушення позовного провадження у Господарському суді Дніпропетровської області стосовно стягнення заборгованості з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь Комунального закладу "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради у розмірі 179686,14грн., що утворилася внаслідок перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію у період 2019-2020 роки;

складення клопотань, заяв, письмових пояснень та інших процесуальних документів (за необхідності), в т.ч. позовна заява до АТ "Криворізька теплоцентраль".

Розмір гонорару (фіксований) - 5 000,00грн (п. 1 додатку).

Закінченням надання правничої допомоги за даним Додатком до Договору вважається дата отримання клієнтом рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовною заявою Комунального закладу "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради про стягнення заборгованості з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь Комунальним закладом "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради у розмірі 179686,14грн., що утворилася внаслідок перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію у період 2019-2020р.р. або дата публікації зазначеного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (п. 3 додатку).

Сторони погодили, що гонорар, визначений в п.1 дійсного додатку до договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору та отримання рахунку на його оплату (п. 4 додатку).

Доказів оплати позивачем послуг, наданих йому адвокатом у межах вказаного договору, на момент розгляду справи не надано.

Втім, за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: ордер серії АЕ №1263542 від 20.02.2024. Статус адвоката Ряснянської Інни Сергіївни підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №4097 від 08.01.2019.

Позивач просить стягнути з відповідача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відповідач проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заперечує.

Проаналізувавши надані позивачем документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 3000,00грн. Зазначена сума і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 181 229,00грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2422,40грн. (3028,00грн * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 47 (внутрішній номер 328049086) від 12 лютого 2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн - 2422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 422,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850 на користь Комунального закладу "Палац культури "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Криворізької міської ради, 50053, м.Кривий Ріг, вул.Мусоргського, буд.19, код ЄДРПОУ 42731552 заборгованість у сумі 179 686,14грн, 3 % річних у сумі 824,99грн, інфляційні втрати в сумі 718,74грн, судовий збір в розмірі 2 422,40грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00грн.

В іншій частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.05.2024

Суддя С.П. Панна