Рішення

від 27.05.2024 по справі 904/1516/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1516/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВЗПТ 0632/23 від 03.11.2023 у загальному розмірі 156 075 грн. 74 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВЗПТ 0632/23 від 03.11.2023 у загальному розмірі 156 075 грн. 74 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 138 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 3 879 грн. 84 коп. - пеня;

- 13 800 грн. 00 коп. - штраф;

- 395 грн. 90 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВЗПТ 0632/23 від 03.11.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 09.11.2023 по 23.12.2023 послуги автомобільного крану, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 138 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.03.2024 по 04.04.2024 в сумі 3 879 грн. 84 коп.; на підставі пункту 6.4. договору позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов`язання, в сумі 13 800 грн. 00 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.03.2024 по 04.04.2024 в сумі 395 грн. 90 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою суду від 09.04.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, ухвала суду від 09.04.2024 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 098.04.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 09.04.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 09.04.2024 о 17:52 (а.с.54).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 09.04.2024 вважається врученою відповідачу 10.04.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.54).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 09.04.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118217342) надіслано судом 09.04.2024, зареєстровано в реєстрі 10.04.2024 та оприлюднено 11.04.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 09.04.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (10.04.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 25.04.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий більше ніж один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 27.05.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 09.05.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 10.06.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, штрафу та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 03.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВЗПТ 0632/23 (далі договір, а.с.19-20), відповідно до умов пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, передбачених договором, виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (далі - техніки), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. При виникненні необхідності виконавець має право залучити до надання послуг технікою третіх осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за виконання договору.

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31.12.2024.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 5.1. договору надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших транспортних засобів, будівельних машин і механізмів.

За умовами пункту 5.2. договору акт приймання-передачі наданих послуг складається виконавцем протягом 10-ти робочих днів після закінчення надання послуг, а при триваючому наданні послуг - не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рапортів та рапортів-нарядів про роботу техніки, довідок про виконані роботи (послуги) тощо).

Як убачається з матеріалів справи, у період з 09.11.2023 по 23.12.2023 на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги, загальна вартість яких склала 544 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем були складені та підписані відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОЛЄ00979 від 09.11.2023 на суму 66 600 грн. 00 коп. (а.с. 30);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОЛЄ001039 від 20.11.2023 на суму 126 800 грн. 00 коп. (а.с. 30, на звороті);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОЛЄ01065 від 23.11.2023 на суму 39 600 грн. 00 коп. (а.с. 31);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОЛЄ01080 від 28.11.2023 на суму 39 600 грн. 00 коп. (а.с. 31, на звороті);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОЛЄ1220 від 08.12.2023 на суму 74 000 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОЛЄ1221 від 13.12.2023 на суму 66 000 грн. 00 коп. (а.с. 32, на звороті);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОЛЄ1232 від 23.12.2023 на суму 132 000 грн. 00 коп. (а.с. 33).

Вказані Акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень; в кожному з перелічених Актів зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Так, згідно з умовами пунктів 4.5., 4.6. договору оплата наданих технікою послуг здійснюється замовником на умовах 100% передплати за 5-6 робочих днів до початку робіт на підставі погодженого сторонами замовлення та виставлених виконавцем рахунків-фактур. При цьому рахунок-фактура не є первинним документом бухгалтерського обліку та його відсутність не звільняє замовника від обов`язку щодо оплати наданих послуг. За погодженням сторін може використовуватися інший порядок розрахунків. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що надані в період з 09.11.2023 по 23.12.2023 послуги були оплачені відповідачем лише частково - в сумі 406 000 грн. 00 коп. наступним чином:

- 03.11.2024 в сумі 39 600 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- 09.11.2023 в сумі 26 400 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- 14.11.2023 в сумі 126 800 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- 20.11.2023 в сумі 39 600 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- 24.11.2023 в сумі 39 600 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- 11.12.2023 в сумі 74 000 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- 29.12.2023 в сумі 60 000 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Отже, як зазначає позивач, відповідачем були порушені зобов`язання за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВЗПТ 0632/23 від 03.11.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 09.11.2023 по 23.12.2023 послуги автомобільного крану, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 138 000 грн. 00 коп.

При цьому в матеріалах справи наявний Гарантійний лист відповідача № 18/01 від 18.01.2024, в якому він зазначив, зокрема, наступне: "03.11.2023 між ТОВ "СК Магнат" в якості замовника та ТОВ "Летрейд" в якості виконавця був укладений договір №ВЗПТ0632/23 (далі - договір). Повідомляємо, що станом на сьогоднішній день у ТОВ "СК Магнат" сформувалася заборгованість за надані послуги по договору в розмірі 138 000 грн. 00 коп. У зв`язку із вищевикладеним, ТОВ "СК Магнат" повідомляє, що зазначена заборгованість виникла внаслідок затягування строків оплати наших послуг іншими контрагентами; одночасно з цим, ТОВ "СК Магнат" гарантує здійснити погашення заборгованості у строк до 29.02.2024 включно (а.с.25).

У той же час, позивач зазначає, що у гарантовані строки відповідач заборгованість в сумі 138 000 грн. 00 коп. не погасив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 138 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.03.2024 по 04.04.2024 в сумі 3 879 грн. 84 коп.; на підставі пункту 6.4. договору позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов`язання, в сумі 13 800 грн. 00 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.03.2024 по 04.04.2024 в сумі 395 грн. 90 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як установлено судом вище, відповідач гарантував погашення заборгованості в строк по 29.02.2024 включно, при цьому, як убачається з тексту позовної заяви, з вказаним терміном позивач погодився. Отже, в цій частині сторонами було встановлено інший строк виконання зобов`язання щодо оплати залишку заборгованості за надані послуги в сумі 138 000 грн. 00 коп., а саме: в строк по 29.02.2024 включно.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що граничним строком оплати залишку наданих послуг на загальну суму 138 000 грн. 00 коп. є 29.02.2024.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем у період з 09.11.2023 по 23.12.2023 послуг на залишкову суму 138 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 138 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 138 000 грн. 00 коп.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Так, у пункті 6.3. договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг останній зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення оплати, до дати виконання оплати.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.3. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.03.2024 по 04.04.2024 в сумі 3 879 грн. 84 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.18), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3 879 грн. 84 коп.

Крім того, у пункті 6.4. договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг понад 30 календарних днів останній зобов`язаний сплатити виконавцю штраф у розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Так, на підставі пункту 6.4. договору позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов`язання, в сумі 13 800 грн. 00 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 13 800 грн. 00 коп. та встановлено, що арифметично штраф розрахований вірно та у відповідності до умов договору, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив прострочення оплати більше ніж на 30 днів.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 13 800 грн. 00 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.03.2024 по 04.04.2024 в сумі 395 грн. 90 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 18), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Таким чином, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 18), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 395 грн. 90 коп.

При цьому судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- на час прийняття рішення по справі відповідач не здійснив навіть часткової оплати залишку заборгованості в сумі 138 000 грн. 00 коп., оплату якої гарантував в строк по 29.02.2024 включно;

- послуги, за якими утворилась заборгованість, були надані позивачем в період з 09.11.2023 по 23.12.2024, отже прострочення у даній справі суд розцінює, як істотне;

- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору; таким чином, у даній справі відсутні будь-які об`єктивні поважні причини невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;

- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача;

- штрафні санкції є спірозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп. (позивачем було сплачено надмірний розмір судового збору - 3 028 грн. 00 коп.; надлишок складає 605 грн. 60 коп.).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВЗПТ 0632/23 від 03.11.2023 у загальному розмірі 156 075 грн. 74 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (вулиця Тбіліська, будинок 13, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005; ідентифікаційний код 37065126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтрейд" (вулиця Сєдова, будинок 7, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 37129399) - 138 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 3 879 грн. 84 коп. - пені, 13 800 грн. 00 коп. - штрафу, 395 грн. 90 коп. - 3% річних та 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.05.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко