Рішення

від 23.05.2024 по справі 909/154/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/154/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарук Вуд"

вул. Василіянок, буд. 62 А, м. Івано-Франківськ, 76019

вул. Крушельницької, 1 с. Радча, Івано-Франківська обл., 77457

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Старграф ЮА"

вул. Галицька, буд. 43 Б, офіс 102, м. Івано-Франківськ, 76018

про: стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 217 387,93 грн.

За участю:

від позивача: Олейняш М. І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарук Вуд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старграф ЮА" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 217 387,93 грн, з якої: 170 198,00 грн основний борг, 6 139,21 грн 3% річних, 9 904,49 грн інфляційні втрати та 31 146,23 грн пеня.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором за надані послуги в частині оплати за виготовлену продукцію, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 170 198,00 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати за виготовлену продукцію, позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних в сумі 6 139,21 грн, інфляційні втрати в сумі 9 904,49 грн та пеню в сумі 31 146,23 грн.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився. Ухвала суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи повернулися на адресу суду із зазначенням в поштових довідках "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання". Ухвали суду направлялися відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача суду не надано.

З огляду на п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Станом на 23.05.2024 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явка якого не визнавалась судом обов`язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарук Вуд" (далі - виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Старграф ЮА" (далі - замовник) було укладено договір № 01-09/22 на переробку з давальницької сировини (матеріалів) від 01.09.2022 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини (лісоматеріали круглі) та передати замовнику готову продукцію-шпон струганий (далі - продукція).

Кількість, асортимент та вимоги до якості готової продукції обумовлюються замовником в письмових заявках, розрахунках на оплату (п. 1.2 договору).

Згідно з п.п. 2.1.1. п. 2.1 договору замовник зобов`язаний надати виконавцю сировину, необхідну для виготовлення продукції (сировина чи призма може надаватись в декілька етапів).

Відповідно до п.п. 2.2.1. п. 2.2 договору виконавець зобов`язаний протягом 35 днів з моменту отримання від замовника першої партії сировини виготовити продукцію, що відповідає вимогам, викладених у письмових заявках, рахунках на оплату.

Замовник на виконання умов договору провів виконавцю попередню оплату за переробку круглих лісоматеріалів породи бук на шпон струганий об`ємом 31,667 куб.м в розмірі 133 000,14 грн, що підтверджуються рахунком-фактурою № 02/09 від 13.09.2022 та банківською випискою від 15.02.2024.

Замовник передав виконавцю круглі лісоматеріали породи бук в об`ємі 72,19 куб.м відповідно до акта № 01/10 приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) від 01.10.2022.

Відповідно до акта № 01/11 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 23.11.2022 виконавець передав замовнику на виконання умов договору готову продукцію у виді шпону струганого букового в розмірі 72 464,31 кв.м. на загальну суму 303 198,00 грн.

Враховуючи попередню оплату замовник повинен оплатити виконавцю за виготовлену готову продукцію у виді шпону струганого букового в розмірі 170 198,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 01/11 від 23.11.2022.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено, що за виготовлення продукції, визначеної в п. 1.1 договору замовник здійснює оплату. Замовник перераховує вартість послуг на банківський рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту приймання готової продукції.

Відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача за договором складає 170 198,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до з вимогою оплатити заборгованість. Докази направлення містяться в матеріалах справи.

Відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 170 198,00 грн основного боргу, 6 139,21 грн 3% річних, 9 904,49 грн інфляційних втрат та 31 146,23 грн пені.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 Господарського кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом положень ч. 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в розділі 3 визначили порядок розрахунків по договору, а саме пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено, що за виготовлення продукції, визначеної в п. 1.1 договору замовник здійснює оплату. Замовник перераховує вартість послуг на банківський рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту приймання готової продукції.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав зобов`язання по договору на загальну суму 303 198,00 грн, а відповідач здійснив часткову оплату. Заборгованість відповідача перед позивачем на підставі акта № 01/11 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 23.11.2022 складає 170 198,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 170 198,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Умовами договору, а саме пунктом 5.4 визначено, що за прострочення оплати робіт, виконаних за цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення.

За порушення строків оплати позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 31 146,23 грн за період з 08.12.2022 по 08.06.2023.

Суд здійснивши перерахунок пені за вищезазначений період дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 31 146,23 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За порушення строків оплати позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 9 904,49 грн за період з грудня 2022 по грудень 2023 та 3% річних у сумі 6 139,21 грн за період з 08.12.2022 по 19.02.2024.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 9 904,49 грн та 3% річних у сумі 6 139,21 грн за вищезазначені періоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3 260,82 грн (платіжна інструкція № 27 від 12.02.2024).

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 260,82 грн слід покласти на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач подав попередній розрахунок суми судових витрат з першою заявою по суті (у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу становить 20 000,00 грн).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано докази: договір про надання правничої допомоги № 1/24 від 19.01.2024 та акт прийняття робіт та розрахунок витрат на правничу допомогу від 19.02.2024.

Згідно з прийняття робіт та розрахунок витрат на правничу допомогу від 19.02.2024, вартість наданих послуг складає 20 000,00 грн, а саме: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (1 год.), вивчення та правовий аналіз судової практики з тотожних відносин (2 год.), вивчення документів стосовно договору на переробку з давальницької сировини (матеріалів) № 01-09/22 від 01.09.2022 (2 год.) та складання позовної заяви в Господарський суд Івано-Франківської області (5 год.). Кількість витраченого часу 10 год. У цьому акті сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги є фіксованим і складає 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу, за умови документального підтвердження обсягу наданих послуг/виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи лише має бути сплачено. Така ж правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 905/1055/19, від 09.02.2021 у справі № 910/15201/17.

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, у справах "Ніколова проти Болгарії (п. 79) та "Єчюс проти Литви" (п. 112)). У справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18 , від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Суд вважає, що вказана сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності адвокатських витрат.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн слід задовольнити.

Керуючись ст. 2, 13, 43, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарук Вуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старграф ЮА" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 217 387,93 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старграф ЮА" (вул. Галицька, буд. 43 Б, офіс 102, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 44856240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарук Вуд" (вул. Василіянок, буд. 62 А, м. Івано-Франківськ, 76019; ідентифікаційний код 43538094) 170 198,00 грн основного боргу, 6 139,21 грн 3% річних, 9 904,49 грн інфляційних втрат, 31 146,23 грн пені, 3 260,82 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.05.2024.

Суддя С. М. Кобецька