Рішення

від 16.05.2024 по справі 538/1256/23

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1256/23

Провадження №2-др/538/8/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області заяву представника позивача Приватної агропромислової фірми "Воля" - адвоката Панченко Олени Олександрівни про ухвалення додаткового рішення (в частині вирішення питання про стягнення судових витрат) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агропромислової фірми "Воля", третя особа Виконавчий комітет Заводської міської ради про визнання договору оренди землі неукладеним та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 03.04.2024 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Приватної промислової фірми «Воля», третя особа Виконавчий комітет Заводськї міської ради про визнання договору оренди землі неукладеним та поверненням земельної ділянки.

18.04.2024 року представником відповідача Приватної промислової фірми «Воля», адвокатом Панченко О.О. подано до суду заяву, в якій представник просить суд ухвалити додаткове рішення в даній справі, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАФ «Воля» судові витрати у відповідності до вимог ст. ст. 137-142 ЦПК України в розмірі 29087,40 грн.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Панченко О.О. вимоги заяви про стягнення витрат на правову допомогу підтримала в повному обсязі та просила суд стягнути судові витрати в розмірі 29087,40 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панченко О.В. в судовому засіданні частково визнала вимоги щодо ухвалення додаткового рішення, зазначивши, що з боку позивача та відповідача були внесені клопотання для призначення почеркознавчих експертиз, яким судом було задоволено та сторони понесли витрати на виконання ухвали суду. Крім того, представник відповідача та відповідач не писали відзив на позовну заяву, додаткових договорів з вказаним адвокатом укладено не було, зазначила, що в рахунку на оплату спочатку не був зазначений орієнтовний перелік послуг, який в подальшому було відкореговано. Пояснила, що у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України передбачений вичерпний перелік щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, які підлягають відшкодуванню на правничу допомогу, якщо стороною були здійсненні дії зловживання процесуальними правами. Тому просить суд частково задовольнити вимоги представника відповідача в частині стягнення судових витрат, понесених при проведенні експертизи в розмірі 9087 грн., 40 коп., в частині стягнння витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн. відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно положень п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Під час розгляду справи ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.11.2023 року задоволені клопотання по вищезазначеній справі щодо призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.108-109). Покладені обов`язки по оплаті експертизи на сторони: позивача ОСОБА_1 та відповідача ПАФ «Воля» - пропорційно поставлених питань.

В матеріалах цивільної справи маються відповідні квитанції щодо оплати проведення судової експертизи №148/1/253 від 22.12.2023 року платник ОСОБА_1 в розмірі 4543,70 грн. (а.с.115), №148/2/254 від 22.12.2023 року - платник ПАФ «Воля» в розмірі 9087,40 грн. (а.с.116).

Відповідно до заяви від 03.04.2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Панчекнко О.В. подано заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 03.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватної промислової фірми «Воля», третя особа Виконавчий комітет Заводськї міської ради про визнання договору оренди землі неукладеним та поверненням земельної ділянки залишено без розгляду.

Крім того в матеріалах цивільної справи мається договір про надання правничої допомоги №02-31/07/23 від 31.07.2023 року, укладений між ТОФ «Воля», в особі директора ОСОБА_2 та адвокатським бюром «Олена Панченко» щодо надання правничої допомоги (а.с. 66-67). Згідно акту прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №02-31/07/23 від 31.07.2023 року, від 04.08.2023 року замовник станом на 04.08.2023 року провів оплату послуг виконавця на розрахунковий рахунок адвокатського бюро в сумі 20000,00 грн., що підтверджується рахунком №41/23 від 31.07.203 року та платіжною інструкцією №314 від 03.08.2023 року (а.с.68-70).

Заява представника відповідача адвоката Панченко О.О. про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи подана до суду в межах визначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно дост. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно дост. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч. 3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК Українирегулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другійстатті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, 31.07.2023 року між ТОВ «Воля», в особі директора Олефіра В.В та адвокатським бюром «Олена Панченко» №02-31/07/23 укладений договір про надання правничої допомоги, згідно умов якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги (надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів, правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення) клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом договору, правова допомога, серед іншого, полягає в наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються справи, захисті інтересів перед фізичними та юридичними особами в судах всіх інстанцій, зокрема в цивільних справах, представництві клієнта з усіма правами, які надано законом сторонам у справі тощо, вчиненні інших дій в інтересах клієнта не передбачених даним договором.

Згідно п. 2.1. договору розмір, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) складає 20000,00 грн. за один судодень. У разі, якщо розгляд справи триває понад один рік, клієнт додатково проводить оплату гонорару в розмірі 20000, 00 грн. за кожний наступний рік розгляду справи.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №922/1163/18, від 19 листопада 2019 року в справі №5023/5587/12, від 12 серпня 2020 року в справі №916/2598/19, від 27 серпня 2020 року в справі №873/2/20, від 07 вересня 2020 року в справі №910/4201/19 та від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19.

При цьому суд враховує, що договір про надання правової допомоги укладається між двома суб`єктами - адвокатом та його клієнтом, однак, у випадках встановленихЦивільним процесуальним кодексом, на його підставі можуть виникнути права та обов`язки у особи, яка не є стороною цього договору та на яку судом буде покладено обов`язок щодо їх відшкодування.

Зважаючи на зазначене,Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в статтях 137, 141, встановлено повноваження суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відмови у їх відшкодуванні, залишення без розгляду заяви про їх відшкодування тощо.

Додатково суд звертає увагу, що особа, яка надає правничу допомогу у справі є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, склала кваліфікаційний іспит, підтвердивши теоретичні знання у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, високий рівень практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

Таким чином, укладаючи договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки обізнаний про порядок, умови та особливості укладення договору про надання правової допомоги, правові наслідки пов`язані з його виконанням, а також розподілом витрат на професійну правничу допомогу між сторонами за результатами розгляду справи, а й повинен забезпечувати допомогу клієнту щодо отримання відшкодування витрат понесених ним у зв`язку з судовим розглядом справ (в тому числі щодо формування тексту договору, погодження розміру витрат (вартості робіт), підтвердження їх первинними документами тощо.

Водночас, матеріали справи не містять відповідних додаткових угод щодо погодження вартості наданих адвокатом послуг, зазначені документи не надавались.

Враховуючи вищенаведене та враховуючи заперечення іншої сторони, а також наявність в матеріалах справи інших доказів на підтвердження надання правничої допомоги вказаним адвокатом та її оплати, а також з урахуванням понесених витрат на проведення судової експертизи відповідачем, суд вважає за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу, надану вказаним адвокатом.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи та виходячи з кількості та якості реально наданих та документально підтверджених послуг, а також зі співмірності витраченого часу складності та якості наданих послуг, враховуючи заперечення іншої сторони, суд вважає за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу, надану вказаним адвокатом, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. В іншій частині заявлені вимоги щодо відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.133,137,141,258,263-265,270,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Заяву представника позивачаПриватної агропромисловоїфірми "Воля"-адвоката ПанченкоОлени Олександрівнипро ухваленнядодаткового рішення(вчастині вирішенняпитання простягнення судовихвитрат)в цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Приватноїагропромислової фірми"Воля",третя особаВиконавчий комітетЗаводської міськоїради провизнання договоруоренди землінеукладеним таповернення земельноїділянки - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення яким, стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Приватної агропромислової фірми "Воля" (код ЄДРПОУ 32730636) витрати за проведення судової експертизи в сумі 9087 (дев"ять тисяч вісімдесят сім) гривень 40 копійок та на витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п"ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Суддя Лохвицького

районного суду Полтавської області Бондарь В.А.