Ухвала

від 23.05.2024 по справі 554/5350/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 23.05.2024Справа № 554/5350/24 Провадження № 2/554/4315/2024

У Х В А Л А

23 травня 2024 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І., розглянувши позовну заяву Арбітражного керуючого Рибаченка МиколиПетровича доТовариства зобмеженою відповідальністю«Овея»,Акціонеерного товариствакомерційний банк«Приват Банк»,Полтавського обласноговідділення Фондусоціального захистуінвалідів простягнення грошовоївинагороди арбітражногокеруючого,-

в с т а н о в и в :

Позивач Абітражний керуючий Рибаченко М.П. звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Овея», АТ КБ «Приват Банк», Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Частиною 1ст. 19 ЦПК Українивстановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18.

Відповідно до ч. 2ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п. 10, 15 ч. 1ст. 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Згідно п. 8 ч. 1ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПодатковим кодексом України.

З матеріалів позовної заяви убачається, що позивач виконував обов`язки розпорядника майна ДП «Дібровський Кінний Завод № 62» з 09 липня 2018 року по 11 листопада 2022, а тому оплата його послуг регулювалась положеннямиКодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1-3ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутстваарбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цьогоКодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Згідно ч. 1ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутстваарбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Згідно ч. 2ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутствасплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 6ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутствавизначено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Таким чином, вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже вимоги арбітражного керуючого про стягнення суми оплати його послуг саме за виконання ним обов`язків розпорядника майна є похідними від розгляду питання щодо затвердження звіту про оплату послуг арбітражного керуючого за період виконання обов`язків розпорядника майна у межах процедури банкрутства боржника та які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на вищевикладене, враховуючи суб`єктний склад учасників процесу, форму захисту порушеного права та характер (юридичний зміст) спірних відносин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки вказаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно вимог п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.19,186,353 ЦПК України, суддя-

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Арбітражного керуючого Рибаченко Миколи Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овея», Акціонеерного товариства комерційний банк «Приват Банк», Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого .

Роз`яснити Арбітражному керуючому Рибаченку Миколі Петровичу про право звернення з позовними вимогами до господарського суду.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

СуддяЛ.І.Савченко