Рішення

від 16.05.2024 по справі 761/36873/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:761/36873/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про визнання припиненими договорів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Житловий альянс» про визнання припиненими договорів посилаючись на те, що 13.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. посвідчено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 6433, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Житловий Альянс». У предметі Договору іпотеки 13 липня 2007 року передбачалося, що позивачка, в якості Іпотекодавця, передає в іпотеку відповідачу, як Іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за основним договором, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, - належне йому нерухоме майно: квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 45,20 кв.м., що складалася з однієї кімнати житловою площею 19,10 кв. м. При цьому у Договорі іпотеки 13 липня 2007 року зазначалося, що такий Договір іпотеки укладений оскільки між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем укладено Основний договір, а саме - Договір №011522 від 26 лютого 2007 року та підписані Додаток №1 від 26 лютого 2007 року, Додаток №2 від 26 лютого 2007 року та Додаток №3 від 03 липня 2007 року, згідно якого Іпотекодержатель надав ОСОБА_2 позику на придбання товару через організовану Іпотекодержателем систему «Алянс», а Іпотекодавець зобов`язався сплачувати передбачені Основним договором платежі. 12 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем, за реєстраційним №9906, посвідчено ще один договір іпотеки, що був укладений між позивачкою та відповідачем. У предметі Договору іпотеки від 12 жовтня 2007 року передбачалося, що позивачка, в якості Іпотекодавця, передає в іпотеку відповідачу, як Іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Основним договором, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, - належне йому нерухоме майно: квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 45,20 кв.м., що складалася з однієї кімнати житловою площею 19,10 кв. м. При цьому у Договорі іпотеки від 12 жовтня 2007 року зазначалося, що такий Договір іпотеки укладений оскільки між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем укладено Основний договір, а саме - Договір №011522 від 26 лютого 2007 року та підписані Додаток №1 від 26 лютого 2007 року, Додаток №2 від 26 лютого 2007 року та Додаток №3 від 10 жовтня 2007 року, згідно якого Іпотекодержатель надав позивачці позику на придбання товару через організовану Іпотекодержателем систему «Алянс», а Іпотекодавець зобов`язався сплачувати передбачені Основним договором платежі. Зі змісту обох договори іпотеки, а саме - Договору іпотеки від 13 липня 2007 року та Договору іпотеки від 12 жовтня 2007 року, слідує, що вони були укладені в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем основного договору, а саме - Договору №011522 від 26 лютого 2007 року з додатками. При цьому, як слідує зі змісту Договору іпотеки від 13 липня 2007 року, обумовлений в Основному договорі кінцевий термін погашення - до 15 лютого 2012 року, а у Договорі іпотеки від 12 жовтня 2007 року передбачалося, що обумовлений в Основному договорі кінцевий термін погашення - до 15 травня 2011 року. Також у Договорі іпотеки від 13 липня 2007 року, зазначалося, що сума боргу, яку передбачалося сплатити Позивачкою згідно Основного договору становить 81 262,16 грн. А у Договорі іпотеки від 12 жовтня 2007 року, зазначалося, що сума боргу, яку передбачалося сплатити позивачкою згідно Основного договору становить 63 848,84 грн. З цього слідує, що станом на 12 жовтня 2007 року позивачкою вже було сплачено 17 413,32 грн., а залишок заборгованості за Основним договором становив 63 848,84 грн. В подальшому, позивачкою була сплачена уся сума заборгованості до 15 травня 2011 року. Водночас, незважаючи на те, що через значний термін часу, що пройшов, квитанцій про сплату коштів не збереглося, та відповідно примірника Основного договору позивачки, додатковим підтвердженням сплати відповідної заборгованості позивачкою та відсутності будь-яких претензій щодо строків і повноти такої сплати заборгованості Відповідачу свідчить відсутність будь-яких судових спорів, ініційованих Відповідачем до позивачки щодо неналежного виконання Основного договору та стягнення відповідних сум коштів. Зокрема, відповідно до відповідей, що містяться у листі Київського апеляційного суду від 01.09.2023 №06.2-01/1775/2023, листі Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2023, листі Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2023 №09-08/165/2023 та листі Солом`янського районного суду від 25.09.2023 №06/307/2023, у судах не перебували справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Алянс» до ОСОБА_2 . Відтак, у зв`язку із виконанням зобов`язань позивачкою перед відповідачем за Основним договором, позивачка цілковито була впевнена, що Договір іпотеки від 13 липня 2007 року та Договір іпотеки від 12 жовтня 2007 року припинили свою дію, а відтак відсутні будь-які обтяження на майно, що було предметом Договору іпотеки 13 липня 2007 року та Договору іпотеки від 12 жовтня 2007 року. У 2023 році позивачка виявила намір продати своє майно, реалізувавши своє право розпоряджається своїм майном на власний розсуд та право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, що передбачені ст. 319 Цивільного кодексу України. Однак, було виявлено, що на майно позивачки, а саме на квартиру, загальною площею 45,20 кв. м., житлова площа 19,10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 накладена заборона відчуження. Відповідно, підставами заборони відчуження вищенаведеної квартири, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказано: договір іпотеки, 6433, 13.07.2007, Приватний нотаріус Каплун Ю.В. (реєстраційний номер обтяження 5301101) та договір іпотеки, 9906, 12.10.2007, Приватний нотаріус Каплун Ю.В. (реєстраційний номер обтяження 5830622).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2023 року справу передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2023 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від18.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить суд договір №011522 від 26 лютого 2007 року з усіма додатками до нього, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Житловий Алянс», Договір іпотеки від 13 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Житловий Алянс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №6433, а також договір іпотеки від 12 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Житловий Алянс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №9906, визнати припиненими

В судове засідання відповідач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, 13.07.2007 року було укладеного договір іпотеки між ТОВ «Житловий Альянс» та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 6433, що підтверджується копією довідки від 18.03.2023 року за № 281/01-16, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

З договору вбачається, що оскільки між іпотекодавцем та іпотекодержателем укладено договір № 011522 від 26.02.2007 року та підписані Додаток № 1 від 26.02.2007 року, додаток № 2 від 26.02.2007 року та Додаток № 3 від 03.07.2007 року, згідно якого іпотекодержатель надав ОСОБА_2 позику на придбання товару через організовану іпотекодержателем систему «Альянс», а іпотекодавець зобов`язався сплачувати передбачені основним договором платежі. Іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань на основним договором , укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем належне йому нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_3 .

Пунктом 1.1.1. договору іпотеки визначено, що за умовами «Основного договору» ОСОБА_2 зобов`язана сплатити іпотекодрежателю заборгованість у розмірі 81262, 16 грн., згідно додатку № 3 від 03.07.2007 року з обумовленим в Основному договорі кінцевим терміном погашення до 15.02.2012 року.

Пунктом 6.1 договору іпотеки визначено, що договір припиняє дію при виконання боржником умов основного договору, на підставах, визначених Законом України «Про іпотеку» та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

12.10.2007 року було укладеного договір іпотеки між ТОВ «Житловий Альянс» та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 9906, що підтверджується копією довідки від 18.03.2023 року за № 280/01-16, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

З договору вбачається, що оскільки між іпотекодавцем та іпотекодержателем укладено договір № 011522 від 26.02.2007 року та підписані Додаток № 1 від 26.02.2007 року, додаток № 2 від 26.02.2007 року та Додаток № 3 від 03.07.2007 року, згідно якого іпотекодержатель надав ОСОБА_2 позику на придбання товару через організовану іпотекодержателем систему «Альянс», а іпотекодавець зобов`язався сплачувати передбачені основним договором платежі. Іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань на основним договором , укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем належне йому нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.1.1. договору іпотеки визначено, що за умовами «Основного договору» ОСОБА_2 зобов`язана сплатити іпотекодержателю заборгованість у розмірі 63 848,84 грн., згідно додатку № 3 від 10.10.2007 року з обумовленим в Основному договорі кінцевим терміном погашення до 15.05.2011 року.

Пунктом 6.1 договору іпотеки визначено, що договір припиняє дію при виконання боржником умов основного договору, на підставах, визначених Законом України «Про іпотеку» та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно до єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження за реєстровим № 5301101, що зареєстровано 13.07.2007 року реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

До матеріалів справи не додано примірник основного договору № 011522 від 26.02.2007 року. За повідомлення представника позивача, даний договір не зберігся.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Звертаючись до суду із позовом представник позивача наполягає на тому, що позивачем була сплачена вся сума заборгованості до 15.05.2011 року, проте квитанції про сплату коштів не збереглися. Оскільки позивачкою зобов`язання були виконані за основним договором повністю та у належні строки, відповідно основний договір є припинений, а тому і припиненим є і договір іпотеки. Крім цього, зазначає, що відповідно до змісту ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А з урахуванням того, що кінцевий строк погашення зобов`язання за основним договором 15.05. 2011 року, відповідно, строк позовної давності щодо можливого звернення відповідача до суду з позовом про стягнення коштів з позивачки згідно основного договору, сплив у 2014 році (у разі припущення, що позивачка не виконала своїх зобов`язань). Також зазначає, що враховуючи, що протягом понад 12 років після закінчення кінцевого строку на погашення зобов`язання відповідач не вчиняв жодних дій щодо стягнення заборгованості, основний договір є припиненим внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги 5 "Зобов`язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають.

Згідно зі ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз статті 605 ЦК свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

На виконання вимог ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів, з яких можливо встановити, що відбулося прощення боргу.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина 3 цієї статті). У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина 5 цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина 1 цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина 2 статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16).

Відповідно статті 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, зокрема, платіжні доручення, банківські виписки, довідки, на підтвердження факту перерахування ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житловий Альянс» заборгованості за основним договором.

Відповідно до пункту 6.1 іпотечного договору, цей договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє до повного виконання зобов`язань за основним договором та додатковими угода до нього.

Оскільки недоведеність виконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором обумовлює відсутність передбачених законом підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним в забезпечення такого зобов`язання.

Враховуючи імперативну норму частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", суд вважає за необхідне зауважити, що зміст вказаної норми є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а до наведеного переліку підстав припинення іпотеки не входить такі підстави, як сплив позовної давності та прощення боргу.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання припиненими основного договору №011522 від 26.02.2007 року з усіма додатками до нього, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Житловий Алянс», договіру іпотеки від 13.07.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Житловий Алянс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №6433, а також договір іпотеки від 12.10. 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Житловий Алянс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №9906.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилається, підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про визнання припиненими договорів, суд не вбачає.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 328, 334 ЦК, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 11, 15, 16, 267, 509, 526, 599, 605 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», », ст. 4, 12-13, 81, 141, 258-259, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про визнання припиненими договорів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.05.2024 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс», ЄДРПОУ 33104978, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 55.

Суддя Н.О.Яровенко