Ухвала

від 21.05.2024 по справі 761/38036/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №761/38036/23 1-кп/760/1079/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.4 ст.111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, у кримінальному провадженні №22023000000000773 від 31.07.2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Солом`янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №22023000000000773 від 31.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.4 ст.111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, яке ухвалою суду від 27.12.2023 року було призначено до судового розгляду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.04.2024 року щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 10.06.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 були подані клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В судовому засіданні прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 підтримав вищевказані клопотання та вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , зазначивши, зокрема, що підстави для його обвинувачення підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, а також продовжують існувати передбачені ст.177 КПК України ризики, а саме:

- переховуватись від суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, адже з урахуванням віку обвинуваченого ОСОБА_6 , останній у відповідності до положень ст.22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не може перебувати на військовій службі та в умовах воєнного стану на території України має право та можливість залишити територію України та виїхати за кордон. Крім того, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 має громадянство РФ та активи на її території, що дасть останньому змогу вільно перебувати на території держави-агресора, а також встановлено зв`язок ОСОБА_6 із ОСОБА_16 та наступними юридичними особами: ООО "ЛОСИНЫЙ ОСТРОВ" (ИНН 7716033144, м. Москва, РФ, засновники: ОСОБА_6 - 80%, ОСОБА_16 - 20%); ООО "МАП ЮНИОН" (ИНН 7712100329, м.Москва, РФ, засновники: ОСОБА_6 - 90%, ОСОБА_16 - 10%); ООО "Восточно-Европейский альянс" (ИНН 7743819730, м.Москва, РФ, засновники: ООО «Лосиный остров» - 100%); ООО «Вертолетные комплексы и многофункциональные системы» (ИНН 7743840080, м.Москва, РФ, засновники: ООО «Лосиный остров» - 60%, ОСОБА_16 - 40%, ООО «Центр исследований, анализа и маркетинга» - 20%); ООО «Волга-Днепр ММ XVI» (ИНН 7716815864, м.Москва, РФ, засновники: ОСОБА_16 - 100%), із використанням яких здійснювалось постачання запасних частин до авіаційних двигунів виробництва АТ «Мотор Січ» (лопаток тощо), виготовлених на ВП «СМЗ», до РФ зі сплатою юридичним та/або фізичним особам, які діють від імені чи за вказівкою «митних органів «днр», «вивізного мита» у розмірі 20% від вартості товару, а також із допомогою яких здійснювалось постачання зазначених запасних частин до авіаційних двигунів виробництва АТ «Мотор Січ» (лопаток тощо) від «ООО «Волга-Днепр ММ XVI» на адресу АТ «Мотор Січ» та інших покупців як напряму, так і з третіх країн, через компанію Avia Atlas FZE (U.A.E. P.O. Box 124505. Q-4154, Sharjan) за схемою, розробленою ОСОБА_17 за вказівкою та спільно із ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , а також спільно із ОСОБА_16 ;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки розрахунки між АТ «Мотор Січ» на користь Avia Atlas FZE (U.A.E. P.O. Box 124505. Q-4154, Sharjan) за контрактом № 1323/658-І21-095-АЕ784 від 26.04.2021 здійснювались із використанням банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого АТ «Мотор Січ» в Акціонерному товаристві «Мотор-Банк» (МФО 313009, код за ЄДРПОУ 35345213), тобто банківській установі, повністю підконтрольній ОСОБА_6 , а, відтак, є ризики вважати, що речі та документи, які можуть мати істотне значення у кримінальному провадженні та зберігаються як в паперовому, так і в електронному вигляді в АТ «Мотор-Банк», за вказівкою ОСОБА_6 , у разі його перебування на волі, можуть бути знищені або спотворені підконтрольними йому особами. В той же час, ОСОБА_6 з 16.10.2019 року по 12.02.2023 був президентом АТ «Мотор Січ», службові особи якого готували документи та відправляли товар «запасні частини до авіаційних двигунів ТВ3-117ВМ, АИ-9В та АИ-25ТЛК», має значний авторитет серед колективу підприємства, внаслідок чого існує обґрунтований ризик знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, саме за дорученням та/або згодою обвинуваченого або безпосередньо ним;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, адже обвинувачений ОСОБА_6 здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність наступних юридичних осіб, зареєстрованих та які проводять свою діяльність в Україні, серед яких: ТОВ «Вінницький авіаційний завод» (код ЄДРПОУ 37617817), частка у статутному капіталі 100%; ТОВ «Руна» (код ЄДРПОУ 30980610), частка у статутному капіталі 83,6% належить ТзДВ «Страхова компанія «Мотор-гарант» (код ЄДРПОУ 31154435); ТзДВ «Страхова компанія «Мотор-гарант» (код ЄДРПОУ 31154435), частка у статутному капіталі 83,6%; АТ «Мотор-банк» (код ЄДРПОУ 35345213), частка у статутному капіталі 100%, де розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 200000000 грн. (упродовж 04.01.2021 - 07.11.2022 групою нерезидентів (понад 400) через кореспондентський рахунок UA543223130000016002012139521 проведено 2680 операцій на суму 107 млн. Євро, 246,52 млн. дол. США); ТОВ «Вертольоти МСБ» (код ЄДРПОУ 43779663), частка у статутному капіталі 100%; ТОВ «Стратегія-ресурс» (код ЄДРПОУ 32977128), частка у статутному капіталі 83,6% належить ТзДВ «Страхова компанія «Мотор-гарант» (код ЄДРПОУ 31154435); ТОВ "МЕДІА-ПАРТНЕР" (код ЄДРПОУ 32875422), частка у статутному капіталі 41% належить ТзДВ «Страхова компанія «Мотор-гарант» (код ЄДРПОУ 31154435) та АТ «Мотор Січ», і хоча на частки ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.11.2022 і накладено арешт, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати, користуватись та розпоряджатись ними у будь-який спосіб, однак фактична діяльність цих юридичних осіб продовжує проводитись та фактичне управління якими продовжує здійснюватися особами (керівниками), яким ОСОБА_6 довіряє та із допомогою яких останній може незаконно впливати на свідків у провадженні, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Крім того, враховуючи характер та обставини вчинених обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-2, ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст.258-3 КК України, наявність у останнього широкого кола знайомств у виконавчих, законодавчих та правоохоронних органах України, що зумовлено значним періодом керування одним з найбільших підприємств України, наявності у період з 2006 по 2019 років повноважень народного депутата України у складі Верховної Ради України V, VI, VII, VIII скликань, де останнім здійснювались повноваження народного депутата із використанням прав, наданих Законом України «Про статус народного депутата України», що дозволяло набувати нові знайомства серед представників органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємців, високопосадовців (з 2006 року по 2014 рік останній був обраний народним депутатом України від політичної партії «Партія регіонів», яка існувала до 2014 року, а з 2014 року більшість колишніх народних депутатів України від політичної партії «Партія регіонів» увійшли до складу політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» та в подальшому Указом Президента України від 20 березня 2022 року № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», а саме пунктом 1 передбачено призупинити на період дії воєнного стану будь-яку діяльність в Україні політичних партій, зокрема Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі №П/857/8/22 за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба безпеки України, про заборону діяльності політичної партії - позов задоволено: заборонено діяльність політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», яке набрало законної сили 15.09.2022), а також враховуючи факт його знайомства та підтримання сталих відносин із колишніми співробітниками АТ «Мотор Січ», народними депутатами України у складі Верховної Ради України ІХ скликання ОСОБА_18 та членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки ОСОБА_19 , який залучався ОСОБА_6 для усунення перешкод під час здійснення протиправної діяльності, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, може використовувати свої знайомства та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що знайомі з ним;

- продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-2, ч.1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 258-3 КК України, обґрунтовано свідчать про можливість продовження ним кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується.

Крім того, в судовому засіданні прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 підтримав клопотання та вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , зазначивши, зокрема, що його обвинувачення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а також продовжують існувати передбачені ст.177 КПК України ризики, а саме:

- переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 навіть в умовах воєнного стану на території України має право та можливість залишити територію України та виїхати за кордон, у т.ч. на територію держави-агресора;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже ОСОБА_7 займав посаду директора зовнішньоторговельного Департаменту АТ «Мотор Січ», службові особи якого готували документи та відправляли товар «запасні частини до авіаційних двигунів ТВ3-117ВМ, АИ-9В та АИ-25ТЛК», має авторитет серед колективу підприємства, внаслідок чого існує обґрунтований ризик знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, саме за дорученням та/або згодою обвинуваченого або безпосередньо ним;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки враховуючи характер та обставини вчинених обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-2, ч. 1 ст. 258?3 КК України, наявність у його співучасника - ОСОБА_6 широкого кола знайомств у виконавчих, законодавчих та правоохоронних органах України, що зумовлено значним періодом керування одним з найбільших підприємств України, наявності у період з 2006 по 2019 років повноважень народного депутата України у складі Верховної Ради України V, VI, VII, VIII скликань, де останнім здійснювались повноваження народного депутата із використанням прав, наданих Законом України «Про статус народного депутата України», що дозволяло набувати нові знайомства серед представників органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємців, високопосадовців (з 2006 року по 2014 рік останній був обраний народним депутатом України від політичної партії «Партія регіонів», яка існувала до 2014 року, а з 2014 року більшість колишніх народних депутатів України від політичної партії «Партія регіонів» увійшли до складу політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» та в подальшому Указом Президента України від 20 березня 2022 року № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», а саме пунктом 1 передбачено призупинити на період дії воєнного стану будь-яку діяльність в Україні політичних партій, зокрема Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі №П/857/8/22 за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба безпеки України, про заборону діяльності політичної партії - позов задоволено: заборонено діяльність політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», яке набрало законної сили 15.09.2022), а також враховуючи факт його знайомства та підтримання сталих відносин із колишніми співробітниками АТ «Мотор Січ», народними депутатами України у складі Верховної Ради України ІХ скликання ОСОБА_18 та членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки ОСОБА_19 , який залучався ОСОБА_6 для усунення перешкод під час здійснення протиправної діяльності, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, є достатньо підстав вважати, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкриміновані кримінальні правопорушення, такі знайомства можуть використовуватися з метою незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні;

- продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, адже обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-2, ч. 1 ст. 258-3 КК України, обґрунтовано свідчать про можливість продовження вчинення ним таких злочинів, у яких він обвинувачується.

На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам, що підтверджується вищевикладеними обставинами.

Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши, зокрема, що вказані в клопотанні прокурора ризики та твердження недоведені та необґрунтовані матеріалами клопотання, фактичними обставинами, у т.ч. щодо можливості виїзду ОСОБА_6 за межі України в умовах воєнного стану на її території, використання ним статусу народного депутата України з 2006 по 2019 рік, здійснення вирішального впливу (контролю) на діяльність низки юридичних осіб, адже Вищим антикорупційним судом стягнуто в дохід держави належні ОСОБА_6 активи, зокрема нерухоме майно, грошові кошти на рахунках, частки у зазначених у клопотанні прокурора юридичних особах; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів відсутній взагалі, оскільки кримінальне провадження вже перебуває на стадії судового розгляду, а тому з урахуванням наведеного та практики Європейського суду з прав людини, просили обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Крім того, захисник ОСОБА_10 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , в якому, серед іншого, вказав, що нових ризиків на стадії судового провадження прокурором не встановлено, ризику переховуватися від суду можна повністю запобігти, застосувавши заборону цілодобово залишати житло, покладенням обов`язку здати на зберігання стороні обвинувачення документи, які дають право виїзду за кордон, обвинувачений ОСОБА_6 - науковець, доктор наук, професор, академік, жодним чином не буде впливати на свідків. На думку захисника, зазначене в сукупності спростовує ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та обгрунтовує зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Також захисник ОСОБА_10 зазначив, що в умовах слідчого ізолятора значно погіршився стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , якому необхідний огляд лікаря, призначення відповідних аналізів та лікування, у зв`язку з чим захисник неодноразово звертався до Київської міської медичної частини з відповідними заявами, які розглянуті не були, а тому захисник просить суд зобов`язати Київську міську медичну частину забезпечити проведення консультації ОСОБА_6 в умовах КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» для корекції лікування.

Обвинувачений ОСОБА_7 , його захисники ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 просили обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши, зокрема, що аргументи прокурора, які стосуються наявності ризиків за ст.177 КПК України, у всіх клопотаннях протягом строку утримування ОСОБА_7 під вартою є абсолютно ідентичними, суто гіпотетичними, не підтверджені взагалі жодними доказами, а є виключно суб`єктивними міркуваннями та припущеннями прокурора про те, що теоретично може зробити ОСОБА_7 , якщо його не утримувати під вартою.

При цьому, ОСОБА_7 права та можливості залишити територію України під час воєнного стану не має, відповідне твердження прокурора є загальним, абстрактним, недоведеним, від органів досудового розслідування ОСОБА_7 не переховувався, має міцні соціальні зв`язки, все своє життя з моменту народження проживає на території України, має батька похилого віку, який потребує догляду, місце для проживання у Київській області; ризик втечі та ухилення від суду (який є взагалі недоведеним) може бути нівельований носінням електронних засобів контролю, здаванням всіх паспортних документів тощо. Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не може існувати взагалі, оскільки на розгляді суду перебуває вже обвинувальний акт, всі документи, речі, які можуть бути використані стороною обвинувачення як докази обвинувачення, перебувають у сторони обвинувачення; ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлюється наявністю широкого кола знайомств у виконавчих, законодавчих та правоохоронних органах України у співучасника ОСОБА_6 , тобто стосується іншої особи, всі епізоди, про які йдеться в обвинуваченні, мають повне документальне відображення на відповідних паперових або електронних носіях, крім того, невідомо, хто буде викликатися як свідки обвинувачення. У клопотанні не зазначається, які саме обставини вчинення кримінальних правопорушень свідчать про можливість продовження вчинення ОСОБА_7 злочинів, у яких він обвинувачується.

Також, на думку сторони захисту, безальтернативне тримання під вартою є неконституційним, не може бути застосовано, зокрема, й через те, що аргументація прокурора щодо незастосування відносно обвинувачених застави не містить належного обґрунтування неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки у разі внесення застави, зводиться до наявності ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, як вважають захисники, реалізація передбаченого ч.4 ст.183 КПК України права суду не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261,402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, є винятком з загального правила обов`язкового визначення застави, отже, потребує виняткових обставин, існування яких нічим не підтверджується.

Також, виходячи з буквального тлумачення абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, цією правовою нормою передбачено право суду не визначати розмір застави виключно при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не під час постановлення ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвала про продовження строку тримання під вартою є різними ухвалами, які не можна ототожнювати.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, дослідивши матеріали справи №761/38036/23, дійшов наступного висновку.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частиною 1 ст.184 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Крім того, ч.3 ст.199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд ураховує, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, водночас суд доходить висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.4 ст. 111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, у клопотаннях прокурора є обґрунтованою і достатньою для застосування щодо них запобіжного заходу.

Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, виходячи з ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бекчиєв проти Молдови").

Також, серед іншого, потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв`язки з державою, в якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти (справа «В. проти Швейцарії», «Пунцельт проти Чехії»).

При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що прокурором у клопотаннях про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в цілому дотримано вимог ч.1 ст.184 КПК України щодо клопотань слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, в т.ч. викладено обставини, що дають підстави висунути обвинувачення щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст.111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст. 28, ч.4 ст. 111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; викладено обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у яких особи обвинувачуються, і є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів тощо.

Суд також доходить висновку, що прокурором дотримано вимог ч. 3 ст.199 КПК України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під вартою, не зменшилися, а саме ризик переховуватися від суду, оскільки останні в умовах воєнного стану обвинувачуються у низці злочинів, серед яких особливо тяжкі, проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, зокрема санкцією ч.1 ст. 258-3 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої; відомості про утриманців у обвинувачених відсутні; їх родини проживають поза межами України, що підтверджено самими обвинуваченими; натомість в клопотаннях вказано про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 громадянства РФ та значної кількості активів на території цієї держави, обвинувачені не спростовують, що мають сталі ділові зв`язки з громадянами РФ. Цей ризик ураховується судом у сукупності з іншим ризиком незаконного впливу обвинувачених, які винними себе не визнають, на свідків у даному кримінальному провадженні, адже останні в судовому засіданні не допитані, а деякі з них є працівниками АТ «Мотор Січ» та працювали разом з обвинуваченими.

Крім того, суд ураховує, що дане кримінальне провадження перебуває на початку судового розгляду.

Також необхідно врахувати, що на даний час суду не надано жодних даних про те, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не можуть утримуватися в ДУ ««КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР».

Вищенаведене, на думку суду, також унеможливлює застосування щодо обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, та задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .

Судом не встановлено підстав відійти від своєї раніше сформованої позиції, що інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, можуть негативно вплинути на перебіг судового розгляду даного кримінального провадження, а тому вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою до 19.07.2024 року включно, цю ж дату слід вважати строком дії даної ухвали.

Щодо стверджуваного стороною захисту права суду не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України, лише у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то суд не погоджується із цим твердженням та вже зазначав у попередніх ухвалах, що ст.199 КПК України, якою регламентовано продовження строку тримання під вартою, є складовою такого інституту кримінально-процесуального права як запобіжні заходи, що випливає як із змісту самої ст.199 КПК України, яка, серед іншого, відсилає до ст.184 КПК України (клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів), так і з її місця в структурі КПК України (§ 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду. Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи).

Суд також вважає необхідним знову звернути увагу, що вищевказане твердження сторони захисту вже було предметом оцінки Київського апеляційного суду, який у своїй ухвалі від 08.12.2023 року зазначив, що «Як неодноразово визначав Верховний суд, із системного аналізу ст.ст.177, 178, 194, 196, 199 КПК України випливає, що терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синоніми і мають однакові наслідки».

З урахуванням вищенаведеного, а також, що судовий розгляд вищевказаного обвинувачення у злочинах проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки триває в умовах воєнного стану, обумовленого збройною агресією РФ проти України, з врахуванням особи обвинувачених, які мають сталі ділові зв`язки саме з РФ, та високого ступеню встановлених щодо них ризиків, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та виконання завдань кримінального провадження, на підставі ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Суд також ураховує, що згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.

На думку суду, продовження щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в даному випадку переважає принцип поваги до особистої свободи, інтереси забезпечення права на свободу, про що зазначено в практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі «Харченко проти України», "Єчюс проти Литви").

Щодо проходження обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подальшого обстеження та лікування згідно з встановленими щодо нього діагнозами в умовах тримання під вартою, то колегію суддів було досліджено надані захисником ОСОБА_10 документи та встановлено, що останній звертався до Київської міської медичної частини з відповідними заявами від 22.04.2024 року, 02.05.2024 року, 09.05.2024 року забезпечити проведення консультації ОСОБА_6 в умовах КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» для корекції лікування, які розглянуті не були.

Разом з тим, як передбачено ч.1 ст.49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря.

У зв`язку з вищевикладеним суд доходить висновку про зобов`язання Київської міської медичної частини забезпечити проведення консультації ОСОБА_6 в умовах КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» для корекції лікування.

На підставі викладеного та керуючись ст.29, 49 Конституції України, стст.2, 176-178, 183, 184, 199, 331, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 19.07.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою до 19.07.2024 року включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 - відмовити.

Зобов`язати Київську міську медичну частину забезпечити проведення консультації ОСОБА_6 в умовах КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» для корекції лікування.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3